Постанова

від 05.06.2014 по справі 823/882/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року справа № 823/882/14

м. Черкаси

15 год. 20 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.

за участю секретаря судового засідання Цаплі І.Ю.,

представника позивача - Юрченка В.О. - за довіреністю,

представника позивача - Педченка С.М. - за посадою,

представника відповідача - Бакалини В.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Акім» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів в Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

09 квітня 2014 року до суду з позовною заявою звернулося приватне підприємство «Акім», в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002062301 від 29.03.2013 та №0002072301 від 29.03.2013.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення базуються на акті позапланової виїзної перевірки державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 19.03.2013 № 124/22-11/31947930 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Белагро-77», ПП «Флоксис», ТОВ «Даймонд-Телеком», згідно описово-мотивувальної частини якого фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами не відбувалися. Позивач вважає, що висновки акту побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Договірні відносини суб'єктів господарювання відбувалися у правовому полі, досягнуті угоди на момент проведення перевірки є чинними та не були визнані в законному порядку недійсними чи нікчемними, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню як незаконні.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Представник державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

В період з 05.03.2013 по 12.03.2013 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю, інспектором податкової служби ІІ рангу Бриком Є.С. проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного підприємства «Акім» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Белагро-77», з приватним підприємством «Флоксис», з товариством з обмеженою відповідальністю «Даймонд-Телеком».

За результатами перевірки складений акт від 19.03.2013 № 124/22-11/31947930, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94- ВР, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІУ (із змінами та доповненнями), п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року(із змінами та доповненнями), п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 21223 грн;

пп.7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97 «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями), п.183.3. статті 183, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІУ (із змінами та доповненнями), п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року(із змінами та доповненнями), п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 18411 грн.

На підставі акту перевірки від 19.03.2013 № 124/22-11/31947930 відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 29.03.2013 року:

??№ 0002062301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток на загальну суму 22093 грн,

??№ 0002072301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23015 грн.

Cудом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю «Белагро-77», з приватним підприємством «Флоксис», з товариством з обмеженою відповідальністю «Даймонд-Телеком».

Зокрема між позивачем та ТОВ «Белагро-77» укладені правочини, які вчинені у усній формі. На підтвердження виконання укладених правочинів позивачем надано податкову накладну №0604 від 06.12.2010, видаткову накладну №0604 від 06.12.2010 та платіжне доручення на оплату отриманого товару.

Так, між позивачем та ПП «Флоксис» укладений договір поставки № 66/08 від 03.08.2011, відповідно до умов якого продавець (ПП «Флоксис») зобов'язується передати належний йому товар у власність покупця (позивача), а покупець (позивач) зобов'язується прийняти і оплатити поставлений товар.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані: податкова накладна №132 від 09.09.2011, видаткова накладна 132 від 09.09.2011, рахунок-фактура №114/09 від 09.09.2011, платіжне доручення №374 від 09.09.2011, податкова накладна №210 від 19.09.2011, видаткова накладна 210 від 19.09.2011, рахунок-фактура №179/09 від 19.09.2011, платіжне доручення №390 від 19.09.2011, платіжне доручення №399 від 21.09.2011, платіжне доручення №426 від 29.09.2011, податкова накладна №261 від 23.09.2011, видаткова накладна №261 від 23.09.2011, рахунок фактура №224/09 від 23.09.2011, платіжне доручення № 415 від 23.09.2011.

На підтвердження фактичного виконання правочинів, укладених між ПП «Акім» та ТОВ «Даймонд-телеком» позивачем надано видаткову накладну №100 від 21.12.2011, податкову накладну №100 від 21.12.2011, рахунок №1090 від 21.12.2011, платіжне доручення №588 від 21.12.2011, видаткову накладну №132 від 31.01.2012, податкову накладну №132 від 31.01.2012, рахунок №147 від 31.01.2012, платіжне доручення №650 від 31.01.2012.

В акті перевірки зауважено, що при аналізі наданих до перевірки документів по взаємовідносинах позивача з контрагентами встановлено: недотримання вимог порядку оформлення первинних документів. На підтвердження господарських операцій ПП «Акім» в ході проведення перевірки не надано договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товарів.

На підставі вищевикладеного перевіряючими зроблений висновок про фактичне нездійснення господарських операцій, нереальність їх здійснення з вищезазначеними контрагентами позивача.

В судовому засіданні представник позивача надав документи, які підтверджують перевезення товару, придбаного у ПП «Флоксис». Зокрема, позивачем надано: копію договору №3740 від 12.11.2009 про надання транспортно-експедиторських послуг, акт здачі-прийняття робіт №НП/28-002469 від 30.09.2011, податкову накладну № 15794/028 від 30.09.2011, договір на транспортно-експедиторські послуги №22 від 25.05.2009, акт здачі-прийняття робіт № Д-00033997 від 30.09.2011, податкову накладну №11375 від 30.09.2011.

Також представниками позивача в судовому засідання надано копії первинних документів, що відображають подальшу реалізацію придбаних товарів (елементи систем оповіщення, фільтри), (а.с.86-178).

Зокрема, відповідно до договору поставки №87 від 09.08.2011 (а.с.135-136), укладеного між позивачем (Постачальник) та ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» (Покупець), постачальник приймає на себе зобов'язання передати у власність товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Предметом даного договору є фільтр поглинач ФПУ-200 (згідно специфікації, додаток №1 до договору поставки а.с.137).

Згідно договору поставки №11-96 від 11.08.2011 (а.с.138-139) позивач (Постачальник) зобов'язується поставити по договірних цінах і в узгодженій кількості товар згідно рахунку, а ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» (Покупець) зобов'язується сплатити вартість поставленого товару. Предметом даного договору згідну п.1.1 є поставка фільтра поглинача ФПУ-200. На підтвердження виконання даного договору позивачем надано копію довіреності (а.с.140), видаткової накладної (а.с.141), копії податкових накладних (а.с.142-143).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні визначаються Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1. п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.05.1995 №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704), де зазначено, що первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1904 №334/94-ВР (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, із змінами та доповненнями), чинного на момент виникнення правовідносин, валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній і господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 вказаної статті визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом вказаних приписів, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення витрат за господарською операцією до складу валових витрат за господарською операцією до складу валових витрат та право на податковий кредит наступають за умови фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На час виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6,1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок па додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків: або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтвердженні митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Чинне, станом на час виникнення спірних правовідносин, законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ситуація вже знайшла своє відображення і в практиці Верховного Суду України щодо перегляду судових рішень.

Згідно рішення від 31.01.2011 року у справі № 21-47-а10 Верховним Судом України якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальності за негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд зауважує, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкові накладні цілком відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N 168/704, та підтверджують зв'язок понесених витрат із власною господарською діяльністю позивача.

Враховуючи вищенаведене, наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту. Адже, чинне законодавство не передбачає обов'язку й не надає права вимагати від іншого платника податків будь-яких інших відомостей з метою формування податкового кредиту, в тому числі щодо сплати податків до бюджету іншими платниками і т. ін., окрім належним чином оформленої податкової накладної.

Таким чином, діючим законодавством України не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представники податкового органу не надали суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0002062301 від 29.03.2013 та №0002072301 від 29.03.2013, прийняті державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області необґрунтовані, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, з урахуванням положень Закону «Про судовий збір» та положень Кодексу адміністративного судочинства України суд повертає судовий збір, сплачений позивачем, у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області №0002062301 від 29.03.2013.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області №0002072301 від 29.03.2013.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Акім» (ідентифікаційний код 31947930) 328 (триста двадцять вісім) грн 86 коп. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст складений та підписаний 10 червня 2014 року