Рішення

від 07.07.2014 по справі 924/456/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" липня 2014 р.Справа № 924/456/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Шпак В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" м. Київ

до Приватного підприємства "ФАУНА-КЄ" м.Старокостянтинів Хмельницької області

про стягнення 114 373,37 грн., з яких:

- заборгованість зі сплати лізингових платежів згідно Договору фінансового лізингу у розмірі 38 793,95 грн.,

- пеня в розмірі 1 587,67 грн.,

- штраф в розмірі 10 095,78 грн.,

- 3 % річних у розмірі 366,38 грн.,

- індекс інфляції у розмірі 339,38 грн.

- додаткові витрати на страхування у розмірі 3 150, 23 грн.

- додаткові витрати за зберігання предмету лізингу у розмірі 126,00 грн.

- упущена вигода лізингодавця у вигляді не отриманої винагороди (комісії) у розмірі 59 913,98 грн.

та зустрічним позовом Приватного підприємства „ФАУНА-КЄ" " м.Старокостянтинів Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд"

про визнання недійсним Договору фінансового лізингу № 2021/10/13-В від 04.10.2013р., укладеного між Приватним підприємством „Фауна - КЄ" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд"

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" м. Київ звернулось з позовом до Приватного підприємства "ФАУНА-КЄ" м.Старокостянтинів Хмельницької області про стягнення 114 373,37 грн., з яких:

- заборгованість зі сплати лізингових платежів згідно Договору фінансового лізингу у розмірі 38 793,95 грн.,

- пеня в розмірі 1 587,67 грн.,

- штраф в розмірі 10 095,78 грн.,

- 3 % річних у розмірі 366,38 грн.,

- індекс інфляції у розмірі 339,38 грн.

- додаткові витрати на страхування у розмірі 3 150, 23 грн.

- додаткові витрати за зберігання предмету лізингу у розмірі 126,00 грн.

- упущена вигода лізингодавця у вигляді не отриманої винагороди (комісії) у розмірі 59 913,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №2021/10/13-В від 04.10.2013р.

Приватним підприємством „ФАУНА-КЄ" подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" про визнання недійсним Договору фінансового лізингу № 2021/10/13-В від 04.10.2013р., укладеного між Приватним підприємством „Фауна - КЄ" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд".

В обґрунтування позову посилається на те, що п.2.6 договору передбачено, що у разі вказівки в п.8.4 Договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, сторони погоджуються, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з даним договором, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку (за офіційними даними НБУ, розміщеними на сайті) за визначеною формулою.

Для погашення вартості предмета лізингу відноситься сума, зазначена в графі 4 Графіка платежів на відповідну дату. Різниця поточного лізингового платежу, розрахованого за правилами цього пункту Загальних умов, і суми, що відшкодовує вартість предмета лізингу, вважається комісією лізингодавця.

Однак, платіж, передбачений п. 2.6. ст. 2 Загальних умов договору фінансового лізингу не є видом лізингового платежу, як відшкодування частини вартості предмета лізингу.

Винагорода (комісія) Лізингодавця за отриманий у лізинг предмет лізингу (п. б) ч.2 ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг" є визначеною законодавцем винагородою лізингодавцю за отримане у лізинг майно, тобто за надану фінансову послугу фінансовий лізинг, метою якої є отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Законодавцем передбачено у ч. 2 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг" лише один вид платежу, який передбачає винагороду лізингодавця, за обсягом свого регулювання який охоплюється призначенням винагороди за отримане у лізинг майно. Тобто обов'язковою складовою для визначення зазначеної винагороди та головною базою грошовою для її обчислення, є саме вартість предмета лізингу, яка визначена у національній валюті України, так як винагорода законодавцем передбачена саме за те, що лізингоодержувачу передане майно у користування та володіння на певний строк.

Формула, встановлена в п. 2.6. ст. 2 Загальних умов договору фінансового лізингу за своїм змістом визначає вид та відповідно розмір ще одного платежу, грошовою базою для обчислення якого є лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу), який підлягає сплаті згідно з графіком та загальних умов, тобто винагорода (комісія) лізингодавця за отриманий у лізинг предмет лізингу (щомісячно) та, сума, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмету лізингу (періодично). Більш того, авансовий лізинговий платіж та останній черговий лізинговий платіж, до складу яких входить відшкодування (компенсація) вартості предмету лізингу, не підпадають під грошову базу обчислення спірного пункту 2.6. ст. 2. загальних умов.

А тому, платіж, передбачений п.2.6. ст. 2 загальних умов договору фінансового лізингу, виходячи з викладеного, не є видом платежу, який передбачений п. б) ч. 2 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг". Виходячи з цього, позивач не погоджується щодо належності платежу, передбаченого п.2.6. ст. 2 загальних умов договору фінансового лізингу, до складової частини винагороди (комісії) лізингодавця за отриманий у лізинг предмет лізингу, що фіксовано визначена у Графіку.

Інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (п. г) ч. 2 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг" це комплекс майнових витрат лізингодавця (послуги зі зберігання предмету лізингу, транспортування, страхування, реєстрації в органах ДАІ тощо), що ним вчиняються при безпосередньому виконанні умов договору фінансового лізингу. Платіж, передбачений п. 2.6. ст. 2 загальних умов договору фінансового лізингу, не є видом платежу, що передбачений як інші витрати лізингодавця безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. В договорі фінансового лізингу не встановлено виду платежу, як інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу, що вбачається зі змісту договору, зокрема, ст. 2. Договору та графіку сплати лізингових платежів. Проаналізувавши всі види (складові) лізингових платежів, що можуть входити до складу лізингових платежів, можна прийти до висновку, що платіж, передбачений п. 2.6. ст. 2 загальних умов договору фінансового лізингу не є жодним з видів (складових) лізингових платежів, передбачених у ч.2 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг", отже не відповідає зазначеній нормі права. Так як зазначений платіж не передбачений ч. 2 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг" він суперечить нормі матеріального права закону, а відтак відповідно до ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України та ст.207 ГК України підлягає визнанню недійсним.

ТОВ „Український лізинговий фонд" проти зустрічного позову заперечив. Вважає, що умова договору щодо валютного коригування є прийнятною з погляду правого регулювання ціноутворення. Крім того, такі умови взаєморозрахунків вже сформувалися і є традиційними для всіх суб'єктів ринку, в тому числі для лізингових правовідносин в Україні.

Можливість здійснення коригування, зазначеного в п. 2.6. Договору, і віднесення його саме до винагороди передбачено умовами договору і погоджено сторонами.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Аналогічна норма передбачена пунктом 1 ст. 627 ЦК України, згідно якої, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 189 ГК України ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається у договорі у гривнях.

Дані норми кореспондуються з положеннями статті 533 Цивільного кодексу України.

При визначенні ціни у договорі слід враховувати положення ч. 2 ст. 524 ЦК України про те, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Таке право поряд із застосуванням індексації суми зобов'язання дає можливість учасникам цивільного обороту уникати впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобов'язань.

Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане в гривні. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За договором фінансового лізингу грошове зобов'язання зі сплати лізингових платежів виражене у грошовій одиниці України - гривні, що відповідає чинним вимогам законодавства. При цьому коригування на середньозважений курс гривні до долару США на міжбанківському ринку за офіційними даними НБУ, що розраховується згідно формули, передбаченої п.2.6. загальних умов Договору, не протирічить нормам діючого законодавства.

Положення чинного законодавства визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак, не містять заборони на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти, що поряд із застосуванням індексації суми зобов'язання дає можливість учасникам цивільного обороту уникати впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобов'язань. Наявність таких умов в Договорі обґрунтовує прагнення учасників правовідносин застрахувати себе від настання несприятливих фінансових наслідків, пов'язаних з інфляційними процесами та закласти в умови договору можливість коригування його ціни.

Просить суд відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви.

ПП „Фауна-КЄ" заявлено клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство „Араме" м. Хмельницький, оскільки згідно договору поруки №69 від 05.12.2013р. між ПП „Фауна-КЄ" та ПП „Ареме" укладено договір поруки №69, за яким ПП „Араме" поручилось в частині виконання зобов'язань відповідача за договором фінансового лізингу.

Статтею 27 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Оскільки ПП „Фауна-КЄ" не подано належних доказів про те, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки ПП „Араме", клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство „Араме" м. Хмельницький належить відхилити.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено:

04.10.2013р. між ТОВ „Український лізинговий фонд" (лізингодавець) та ПП „Фауна-КЄ" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №2021/10/13-В.

Пунктами 1.1, 1.2 передбачено, що за умовами договору лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно (далі по тексту „Предмет лізингу"), найменування і характеристики якого вказані в Специфікації (додаток №2 до Договору), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в Графіку внесення лізингових платежів (додаток №1 до Договору, далі - „Графік платежів"), а також інші платежі відповідно до умов даного Договору.

Термін користування Лізингоодержувачем Предметом лізингу (строк лізингу) зазначений у п. 5 Договору і починається з дати підписання Сторонами Акта прийому-передачі Предмета лізингу, але в будь-якому разі не може бути менше одного року.

Згідно із п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.6, 2.7 договору всі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунків Лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися Лізингодавцем по факсу та/або на е-mail Лізингоодержувача. Лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості Предмета лізингу і винагороду (комісію) Лізингодавця за наданий в лізинг Предмет лізингу.

Загальна сума лізингових платежів на дату укладання Договору визначається п.8.1 Договору і може змінюватися відповідно до умов цього Договору. Порядок, розмір та терміни оплати Лізингоодержувачем лізингових платежів встановлюються в Графіку платежів (додаток №1 до Договору).

Авансовий платіж оплачується Лізингоодержувачем до передачі Предмета лізингу по акту прийому-передачі у володіння та користування і є частиною компенсації вартості Предмета лізингу. Оплата авансового платежу здійснюється не пізніше за дату, встановлену для його оплати відповідно до графи 2 Графіка платежів, в сумі, зазначеній у графі 6 Графіка платежів. Після прийому-передачі Предмета лізингу за актом у тимчасове володіння та користування Лізингоодержувачем авансовий платіж зараховується Сторонами як лізинговий платіж.

Всі чергові лізингові платежі Лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати не пізніше за дату, встановлену для їх оплати відповідно до графи 2 Графіка платежів, в сумі, зазначеній у графі 6 Графіка платежів.

Якщо дата нарахування та оплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або інший) день, то датою нарахування і оплати такого лізингового платежу вважається наступний за ним робочий день.

У разі вказівки в п. 8.4. Договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, Сторони погоджуються, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з даним Договором, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку (за офіційними даними НБУ, розміщеними на сайті: http://bank.gov.ua/control/uk/index) за визначеною формулою.

Для погашення вартості Предмета лізингу відноситься сума, зазначена в графі 4 Графіка платежів на відповідну дату. Різниця поточного лізингового платежу, розрахованого за правилами цього пункту Загальних умов, і суми, що відшкодовує вартість Предмета лізингу, вважається комісією Лізингодавця.

Датою здійснення лізингового платежу вважається дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок Лізингодавця. Якщо в період між датою лізингового платежу, згідно з Графіком платежів, і датою надходження суми лізингового платежу числове значення курсу, застосованого згідно з п. 2.6. Загальних умов, збільшиться більш ніж на 1 відсоток, Лізингодавець має право вимагати пропорційної доплати такої суми. Доплачена сума враховується як комісія Лізингодавця.

Пунктами 3.4, 3.5 договору передбачено, що приймання Лізингоодержувачем Предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом підписання Сторонами Акта прийому-передачі Предмета лізингу. Одночасно з Актом прийому-передачі Предмета лізингу Лізингоодержувачу передається реєстраційна, технічна документація, документи зі страхування, а також оформляється весь необхідний для цілей бухгалтерського і податкового обліку комплект документів (видаткова накладна, податкова накладна).

Підписання Сторонами Акта прийому-передачі Предмета лізингу підтверджує:

- належну якість, комплектність Предмету лізингу;

- належний стан Предмета лізингу, тобто справність Предмета лізингу і відповідність Предмета лізингу техніко-економічним показникам, викладеним у Специфікації і умовах Договору;

- ознайомлення і прийняття до виконання Лізингоодержувачем гарантійних умов, технічних умов та інших регламентів експлуатації Предмета лізингу;

- ознайомлення і прийняття до виконання Лізингоодержувачем умов договорів страхування і правил страхування;

- отримання всієї належної технічної документації, відповідної кількості ключів і іншого обладнання, передбаченого Договором (один комплект ключів залишається у Лізингодавця протягом всього строку лізингу).

Свої зобов'язання позивач своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконав, придбав предмет лізингу у користування відповідачу на підставі акту приймання-передачі від 17.10.2013р.

Також, умовами пункту 11.2.1 Загальних умов Договору фінансового лізингу, передбачено, що Лізингодавець (Позивач) має право достроково, в односторонньому порядку відмовитись (розірвати) від Договору та вилучити Предмет лізингу у випадку, коли Лізингоодержувач (Відповідач) не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений Договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів.

Відповідно до пункту 11.4 Загальних умов Договору фінансового лізингу передбачено, що якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення Лізингоодержувачу (Відповідачу) листа-вимоги щодо сплати заборгованості, Лізингоодержувач (Відповідач) не усуне порушення, Лізингодавець (Позивач) направляє на юридичну адресу Лізингоодержувача (Відповідача) цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) і повернення Предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі Лізингодавцю (Позивачу).

При цьому у разі відмови Лізингоодержувача від передачі (повернення) Предмета лізингу Лізингодавцю, Лізингодавець має право самостійно вилучити Предмет лізингу з місця зберігання / знаходження або ремонту без будь-яких дозволів Лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно, у беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду) з покладанням на Лізингоодержувача понесених витрат.

Таким чином, 12.03.2014р. Позивачем було направлене Відповідачу повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу (вих. № 3615-3/2014 від 12.03.2014 р.), на підставі ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг" та п. 11.4. Загальних умов Договору фінансового лізингу. Відповідно до умов пункту 11.4. Загальних умов Договору в повідомлені Позивач зобов'язав Відповідача повернути Предмет лізингу та всі належні документи і приналежності протягом 7 днів.

14.03.2014р. відповідачем було добровільно повернуте майно (предмет лізингу), про що складено Акт повернення майна з фінансового лізингу.

Згідно із п.11.6 Загальних умов Договору датою розірвання Договору вважається дата фактичного повернення Предмета лізингу Лізингоодержувачем (відповідачем) Лізингодавцю (позивачу).

Відповідач умов договору належним чином та в повному обсязі не виконав, не сплатив позивачу передбачені лізингові платежі за період з 17.12.2013р. по 14.03.2014р., внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 38 793,95грн.

Вимога позивача про стягнення заборгованості з лізингових платежів у сумі 38 793,95грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Пунктом 7.1 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов Договору Лізингоодержувач несе таку відповідальність:

7.1.1. за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення;

7.1.2. у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої п.7.1.1. Договору, Лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів - 15% від суми простроченої заборгованості.

Відповідно позивачем нараховано 1 587,67грн. пені та 10 095,78грн. штрафу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а частина 2 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені, суд прийшов до висновку, що правильним є нарахування 1 597,28грн. Оскільки, позивачем заявлено до стягнення меншу суму пені, підлягає стягненню з відповідача 1 587,67грн. пені.

Здійснивши перерахунок штрафу, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 10 095,78грн. штрафу.

Позивачем нараховано 366,38грн. 3% річних та 339,38грн. інфляційних.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, суд прийшов до висновку, що підлягає стягненню з відповідача 366,38грн. 3% річних та 339,38грн. інфляційних.

Позивачем заявлено до стягнення 3 150,23грн. додаткових витрат на страхування предмету лізингу.

Відповідно до пункту 5.2 Загальних умов Договору, витрати на страхування, понесені Лізингодавцем, компенсуються Лізингоодержувачем в межах лізингових платежів, передбачених Графіком платежів, або підлягають компенсації Лізингордержувачем протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту висування Лізингодавцем письмової вимоги та надання копій страхових полісів (договорів), що підтверджують такі витрати.

25.01.2014р. стався випадок, в наслідок якого було пошкоджено Предмет лізингу, який знаходився у володінні та користуванні у Відповідача згідно Договору фінансового лізингу. Ремонт по відновленню Предмету лізингу здійснило ТОВ „ВіДі Автострада", вартість якого згідно рахунку № ВДиС-0007793 від 26.03.14р. та Акту виконаних робіт склала 10 941,30 грн. Даний рахунок за ремонт був оплачений Позивачем у повному обсязі.

Листом №663 н/у від 26.03.2014р. страхова компанія ПрАТ СК „ВУСО" повідомила, що розмір страхового відшкодування по даному страховому випадку становить 7 791,07 грн. від суми рахунку за ремонт. (10 941,30 грн. - 7 791,07 грн. = 3 150,23 грн.)

Не відшкодованою залишилася сума 3 150,23 грн., яка являється збитками у розмірі франшизи, згідно п.7. Додатку 1 до Договору добровільного страхування транспортного засобу).

Згідно п.5.6 Загальних умов Договору, у будь-якому разі Лізингоодержувач в повному обсязі зобов'язаний відшкодувати Лізингодавцю суму збитків в розмірі франшизи, що виникла при виплаті страхового відшкодування, а також інші невідшкодовані Лізингодавцю збитки (у тому числі пов'язані з втратою Лізингодавцем страхового покриття з вини Лізингоодержувача або невизнання випадку страховим), які не відшкодовані Лізингодавцю згідно з договором страхування. Лізингоодержувач покриває всі витрати та збитки Лізингодавця, не покриті договорами страхування.

Відповідно до умов пункту 5.7. Загальних умов Договору, у разі пошкодження Предмета лізингу або його частини Лізингодавець, за умови належного виконання Лізингоодержувачем умов даного Договору, направляє отримане страхове відшкодування на відновлення Предмета лізингу (крім випадків повної загибелі або пошкодження Предмета лізингу). У разі невизнання відповідної події страховим випадком, а також у разі відмови у виплаті страхового відшкодування або коли страхове відшкодування, отримане Лізингодавцем, не повністю покриває розмір витрат з відновлення стану Предмета лізингу, Лізингоодержувач зобов'язаний відновити Предмет лізингу до початкового стану за свій рахунок (або компенсувати відповідні витрати Лізингодавцю).

У зв'язку з вищевикладеним, Позивачем було виставлено Відповідачу рахунок №9943 від 26.03.2014р. на компенсацію збитків у розмірі франшизи при страхуванні предмету лізингу на суму 3 150,23 грн.

Отже, вимога позивача про стягнення 3 150,23грн. на компенсацію збитків у розмірі франшизи при страхуванні предмету лізингу підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення 126грн. додаткових витрат на зберігання предмету лізингу.

Пунктом 11.8 договору від 04.10.2013р. передбачено, що вилучення Предмета лізингу, припинення (відмова від договору) не звільняє Лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів згідно з Договором. Сторони досягли згоди, що у разі односторонньої відмови Лізингодавця від цього Договору (розірвання договору) Лізингоодержувач зобов'язаний протягом терміну, зазначеного в повідомленні про відмову від Договору (його розірвання), сплатити Лізингодавцю всі нараховані та несплачені лізингові платежі згідно з Графіком платежів; витрати, понесені Лізингодавцем у зв'язку з виконанням цього Договору (у тому числі, у зв'язку з вилученням Предмета лізингу, транспортуванням, зберіганням, витрати на здійснення виконавчого напису нотаріуса, судові витрати, витрати у зв'язку з оплатою юридичних послуг тощо), а також передбачені Договором або чинним законодавством України штрафні санкції. З моменту прийняття рішення про відмову від Договору (його розірвання) і направлення відповідного повідомлення Лізингоодержувачу право Лізингоодержувача на придбання у власність предмета Лізингу припиняється.

Після вилучення предмет лізингу був переданий на відповідальне зберігання згідно договору зберігання №41 від 10.10.2013р.Таким чином, витрати за зберігання після вилучення згідно акту та рахунку на оплату №26 від 26.03.2014р. складають 126грн.

Отже, вимога позивача про стягнення 126грн. додаткових витрат на зберігання предмету лізингу підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення 59 913,98грн. упущеної вигоди у вигляді не отриманої винагороди (комісії).

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України, відшкодування збитків є одним з видів господарських санкцій, що застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно із п.2 ст.612 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 10 Закону України „Про фінансовий лізинг", Позивач (Лізингодавець) має право вимагати від Відповідача (Лізингоодержувача) відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до п.7.8. Загальних умов Договору, будь-які збитки, завдані невиконанням, неналежним виконанням Стороною своїх зобов'язань за Договором, підлягають відшкодуванню винною Стороною в повному обсязі. Відшкодування збитків не звільняє Сторону від виконання умов Договору, в тому числі, але не обмежуючись, не звільняє від сплати штрафних санкцій за Договором.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Протиправна поведінка Відповідача, яка виражається в умисному невиконанні Договору через несплату лізингових платежів, що являється істотним порушенням умов Договору, призвела до його розірвання. Через таке розірвання Договору з вини Відповідача Позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме не отримав винагороду (комісію) Лізингодавця за наданий в лізинг Предмет лізингу протягом всього строку дії Договору. У зв'язку з вищевикладеним Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу упущену вигоду у вигляді неотриманої винагороди (комісії) (графа 5 Графіку внесення лізингових платежів, що являється Додатком 1 до Договору) починаючи з 14.03.2014 року (дата розірвання договору) до кінця строку дії договору згідно графи 5 Графіку (сума винагороди (комісії) з 6 по 38 платіж по Графіку) у розмірі 59 913,98грн.

Вимога позивача про стягнення 59 913,98грн. упущеної вигоди у вигляді неотриманої винагороди (комісії) підлягає задоволенню.

Щодо зустрічного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін а інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнай судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має і спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені вимогами вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію; невідповідність тієї чи іншої частини правочину не є підставою для визнання недійсним усього правочину в цілому.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Стаття 204 ЦК України передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За загальним правилом статті 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать проте, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини (п. 2.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".).

Отже, з наведених норм випливає, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію; невідповідність тієї чи іншої частини правочину не є підставою для визнання недійсним усього правочину в цілому.

Закріплені в статті 627 Цивільного кодексу України приписи передбачають, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а частина 3 статті 6 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Тобто, учасникам договору надається право вибору, а саме: використати вже існуючі норми законодавства для регламентації своїх стосунків або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. При цьому, відступ від положень актів законодавства не допускається, якщо: - відступ від положення акта цивільного законодавства прямо заборонений таким актом; - обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту; - обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з самої суті відносин між сторонами .

З огляду на викладене та зважаючи на відсутність доказів, що підтверджують невідповідність спірного договору вимогам чинного законодавства, у зустрічному позові Приватного підприємства „ФАУНА-КЄ" " м.Старокостянтинів Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" м. Київ про визнання недійсним Договору фінансового лізингу № 2021/10/13-В від 04.10.2013р., укладеного між Приватним підприємством „Фауна - КЄ" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" належить відмовити.

У відповідності із ст. 49 ГПК України судовий збір у справі належить покласти на відповідача.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" м. Київ до Приватного підприємства "ФАУНА-КЄ" м.Старокостянтинів Хмельницької області про стягнення 114 373,37 грн., з яких:

- заборгованість зі сплати лізингових платежів згідно Договору фінансового лізингу у розмірі 38 793,95 грн.,

- пеня в розмірі 1 587,67 грн.,

- штраф в розмірі 10 095,78 грн.,

- 3 % річних у розмірі 366,38 грн.,

- індекс інфляції у розмірі 339,38 грн.

- додаткові витрати на страхування у розмірі 3 150, 23 грн.

- додаткові витрати за зберігання предмету лізингу у розмірі 126,00 грн.

- упущена вигода лізингодавця у вигляді не отриманої винагороди (комісії) у розмірі 59 913,98 грн. задоволити.

Стягнути з Приватного підприємства „Фауна-КЄ" м. Старокостянтинів Хмельницької області, вул. Миру, буд. 15/1, офіс 4 (код ЄДРПОУ 35820879) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" м. Київ, пр-т Оболонський, 35-А, оф. 301 (код ЄДРПОУ 37859096) - 38 793,95 грн. (тридцять вісім тисяч сімсот дев'яносто три гривні 95коп.) заборгованість зі сплати лізингових платежів згідно Договору фінансового лізингу, 1 587,67грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім гривень 67коп.) пені, 10 095,78грн. (десять тисяч дев'яносто п'ять гривень 78коп.) штрафу, 366,38грн. (триста шістдесят шість гривень 38коп.) 3% річних, 339,38грн. (триста тридцять дев'ять гривень 38коп.) індексу інфляції, 3 150,23грн. (три тисячі сто п'ятдесят гривень 23коп.) на компенсацію збитків у розмірі франшизи при страхуванні предмету лізингу, 126грн. (сто двадцять шість гривень) додаткових витрат за зберігання предмету лізингу, 59 913,98 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тринадцять гривень 98коп.) упущеної вигоди лізингодавця у вигляді неотриманої винагороди (комісії), 2 287,47грн. (дві тисячі двісті вісімдесят сім гривень 47коп.) судового збору.

Видати наказ.

У зустрічному позові Приватного підприємства „ФАУНА-КЄ" " м.Старокостянтинів Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" м. Київ про визнання недійсним Договору фінансового лізингу № 2021/10/13-В від 04.10.2013р., укладеного між Приватним підприємством „Фауна - КЄ" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" відмовити.

Повне рішення складено 14.07.2014р.

Суддя Шпак В.О.

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, м.Київ. пр-т. Оболонський, 35-А,оф.301

3 - відповідачу. м.Старокостянтинів, вул.Миру, буд.15/1, офіс 4.

простими листами.