Постанова

від 22.07.2014 по справі 906/573/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р. Справа № 906/573/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Яцюку В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Бонтлаба В.В. - представника за довіреністю від 25.11.2013р. ( брав участь в режимі відеоконференції )

від відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агропромислова Акціонерна корпорація "Оранта"

на рішення господарського суду Житомирської області від 06.06.2014р.

у справі №906/573/14 (суддя Кудряшова Ю.В. )

за позовом Приватного підприємства "Адлєр", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Агропромислова Акціонерна корпорація "Оранта", с. Кропивня, Володарськ-Волинський р-н, Житомирська обл.

про стягнення 157248,59грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.06.2014р. у справі № №906/573/14 задоволено позов Приватного підприємства "Адлєр" до Публічного акціонерного товариства "Агропромислова Акціонерна корпорація "Оранта" про стягнення 157248,59грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 157248,59грн. заборгованості, з яких: 79878,50грн. - основний борг, 43933,18грн. - курсова різниця, 9134,60грн. - 20% річних, 6003,35грн. - пеня, 2323,26грн. - інфляційні, 15975,70грн. - 20% штрафу та 1827, 00 грн. судового збору. (Ухвалою господарського суду Житомирської області від 16.06.2014р. виправлено описку в пункті 2 резолютивної частини рішення та вказано суму судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача - 3144,97грн. )

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 06.06.2014р. у справі №906/573/14 скасувати і прийняти нове, яким в позові Приватного підприємства "Адлєр" відмовити в повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що при винесенні оскарженого рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.

Доводи скаржника полягають, зокрема, у наступному:

- позивач неправильно визначив суму боргу з врахуванням курсу долара США станом на 11.04.2014р.;

- позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов"язань покупцем не підлягають до задоволення, оскільки умовами договору передбачене стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов"язання покупцем, а нарахована на підставі договору сума процентів за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення невиконаного зобов"язання, на думку скаржника, за своєю правовою природою також є пенею. Скаржник вважає таке стягнення подвійним, що не узгоджується із приписами ст.61 Конституції України;

- позивач прострочив термін позовної давності за стягненням пені та штрафу, виходячи із вимог ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 260, ст. 261 Цивільного кодексу України;

- вимога позивача про стягнення коштів у зв"язку зі зміною курсу долара США не підлягає задоволенню, оскільки не узгоджується з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998р. № 1998 "Про удосконалення порядку формування цін".

Позивач у письмовому відзиві від 09.07.2014р. на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення господарського суду Житомирської області від 06.06.2014р. законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи норми ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, між 27.05.2013р. між Приватним підприємством "Адлєр" (продавець/позивач) та Публічним акціонерним товариством "Агропромислова Акціонерна корпорація "Оранта" (покупець/відповідач) було укладено договір поставки №205/Н (а.с. 12-14), підпунктом 1.1 якого визначено умови купівлі-продажу насіння (товару).

Асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна (п.п. 2.1. договору). Всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною (п.п. 2.2. договору).

Пунктом 5 договору сторони погодили порядок розрахунків за товар, а саме: покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору, зазначені у додатках і визначені у національній валюті України в сумі, еквівалентній курсу долара США на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору (п.п. 5.1. договору). Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті згідно цін вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару (п.п.5.2. договору).

Оплата товару проводиться наступним чином:

30% вартості товару оплачується покупцем в строк до 10.06.13р.;

20% вартості товару оплачується покупцем в строк до 17.06.13р.;

30% вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.10.13р.

без виставлення рахунку-фактури (п.п. 5.3. договору).

Відповідно до п.п. 8.1. за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно п.п. 8.2. договору за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Сторони в п.п. 8.3. договору погодили, що відповідно до ст. 259 ЦК України строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить 5 років з моменту підписання даного договору та відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється протягом 5 років.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Крім цього, згідно п.п. 8.6. договору cторони, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 20 % річних.

Договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору (п.п. 11.1. договору).

Згідно додатку №1 до договору №205/Н від 27.05.13р. сторони передбачили наступне: в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/A2)*B, де

S - ціна товару на момент проплати;

В- ціна товару на момент підписання;

A2- курс долару США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання договору;

А1- курс долару США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день перерахування грошей.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (насіння соняшника) на загальну суму 79878,50 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000547 від 29.05.13р., довіреністю №1 від 29.05.13р. та актом №РН-0000547 приймання-передачі продукції від 29.05.13р., копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 16-19).

Відповідач свої зобов"язання по оплаті за поставлений товар не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 79878,50 грн.

14.04.14р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу (а.с. 20-21) про сплату заборгованості протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної вимоги.

На вказану вимогу відповідач не відповів, заборгованості в сумі 79878,50 грн. не сплатив, у зв"язку з чим Приватне підприємство "Адлєр" в травні 2014р. звернулось до господарського суду з позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача 79878,50грн. - основного боргу, 43933,18грн. - курсової різниці, 9134,60грн. - 20% річних, 6003,35грн. - пені, 2323,26грн. - інфляційних та 15975,70грн. - 20% штрафу.

Позовні вимоги, позивач нормативно обгрунтовує положеннями ст.ст. 509, 524,525,526,533,549,610, ч.1 ст. 612, ст.ст. 625-629, 655,692-694 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України.

Суд першої інстанції дійшовши висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Адлєр" обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, задоволив їх у повному обсязі та стягнув з відповідача на користь позивача 157248,59грн., з яких: 79878,50грн. - основний борг, 43933,18грн. - курсова різниця, 9134,60грн. - 20% річних, 6003,35грн. - пеня, 2323,26грн. - інфляційні, 15975,70грн. - 20% штрафу.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується частково, з огляду на таке.

Згідно ст. 509 зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Виходячи з умов договору №205/Н від 27.05.2013р., між сторонами склалися відносини, що виникають з договорів поставки.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до умов договору №205/Н від 27.05.2013р поставив відповідачу товар (насіння соняшника) на загальну суму 79878,50 грн. Факт поставки підтверджується видатковою накладною №РН-0000547 від 29.05.2013р., довіреністю №1 від 29.05.2013р. та актом №РН-0000547 приймання-передачі продукції від 29.05.2013р., копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 16-19).

Відповідач доказів оплати за поставлений позивачем товар на суму 79878,50 грн. не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу судом першої інстанції задоволені правомірно.

Щодо стягнення з відповідача 9134,60 грн. - 20% річних, 6003,35 грн. - пені та 15975,70 грн. - 20% штрафу слід зазначити.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заперечення відповідача щодо пропуску терміну позовної давності при пред'явленні вимог про стягнення пені та штрафу виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалось, пунктом 8.3. договору сторони погодили, що відповідно до ст. 259 ЦК України строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить 5 років з моменту підписання даного договору та відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється протягом 5 років.

У пункті 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено: "Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції."

Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов"язання за договором, не сплативши 10.06.2013р.,18.06.2013р., 02.10.2013р. кошти у розмірі, відповідно, 23963,55грн., 15975,70грн., 23963,55грн., у зв"язку з чим нараховано пеню в сумі 6003,35грн., окремо на заборгованість певних періодів, з 11.06.2013р. по 11.04.2014р.

Позивач звернувся з позовом 29.04.2014р. (згідно відбитку поштового штемпеля на конверті, а.с.38), тобто у межах строку позовної давності, з дотриманням умов, передбачених п.8.3 договору щодо позовної давності на стягнення штрафних санкцій та умов щодо їх нарахування протягом 5 років, на відміну від передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України шести- місячного періоду.

Крім того, безпідставними є твердження скаржника щодо подвійного стягнення пені та штрафу. Пунктом 2.1. вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України звернуто увагу на те, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Враховуючи вищевикладене, розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 6003,35 грн. - пені та 15975,70 грн. - 20% штрафу (а.с. 4) відповідає умовам договору, вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині судом першої інстанції задоволені правомірно.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 43933,18 грн. курсової різниці, з огляду на таке.

Згідно статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Відповідно до 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Стаття 524 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Сторони у договорі ( п. 5.1.) дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначається у додатках і визначені у національній валюті України в сумі, еквівалентній курсу долара США на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного Договору.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті, згідно цін вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару.

Крім того, як зазначалося вище, у додатку №1 до договору №205/Н від 27.05.13р. сторони передбачили використання відповідної формули для проведення розрахунків у тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторонами. ( а.с.15).

Отже, сторони обумовили спосіб визначення суми, що підлягає оплаті шляхом застосування обумовленої формули виходячи з курсу долара США на день оплати порівняно з курсом долара США на день підписання договору.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача щодо застосування позивачем курсу долара США на міжбанківському валютному ринку України станом на 11.04.14р., а не курсу відповідно до дат, зазначених в договорі, як кінцевих до оплати товару, судом першої інстанції обґрунтовано не взяті до уваги, оскільки в порушення умов договору в зазначені дні відповідачем оплата за поставлений товар не була здійснена, що унеможливлює застосування курсу долара США на міжбанківському валютному ринку України станом на 10.06.13р., 17.06.13р., 01.10.13р.

У даному випадку обов'язок покупця щодо оплати товару вважається виконаним лише з моменту фактичного отримання продавцем (зарахування на його рахунок) повної грошової суми за поставлений товар. Як зазначено вище, доказів на підтвердження оплати за поставний позивачем товар відповідач не надав.

Наданий позивачем розрахунок курсової різниці є правильним, узгоджується із матеріалами справи та відповідає нормам чинного законодавства.

В той же час, колегія судів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 2323,26грн. - інфляційних втрат, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті гривні, то норми ст. 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов"язання, яке визначене договором у гривні.

У п. 10 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що борг стягується з урахуванням курсу іноземної валюти, і без достатніх правових підстав прийняв рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

У зв"язку з викладеним, апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню, оскаржене рішення в частині стягнення 2323,26грн. інфляційних втрат підлягає скасуванню і в позові у цій частині слід відмовити. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Щодо решти доводів скаржника, то вони є необгрунтованими та такими, що не грунтуються на нормах чинного законодавства.

В зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, понесені відповідачем витрати із сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агропромислова Акціонерна корпорація "Оранта" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 06.06.2014р. скасувати в частині стягнення 2323,26 грн. інфляційних втрат, прийнявши в цій частині нове рішення -про відмову у позові. В решті рішення залишити без змін.

Пункт 1 та частину першу пункту 2 резолютивної частини рішення викласти у такій редакції:

" 1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Агропромислова Акціонерна корпорація "Оранта" (12111, Житомирська область, Володарсько-Волинський район, с.Кропивня, ід. код 03743115) на користь Приватного підприємство "Адлєр" (юридична адреса: 10007, м. Житомир, вул. Авіаторів,9, ід. код 35954742; пошт. адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська,28а) 154925,33грн., з яких: 79878,50 грн. - основний борг, 43933,18 грн. - курсова різниця, 9134,60 грн. - 20% річних, 6003,35 грн. - пеня, 15975,70грн. - 20% штраф, 3098,51грн. - судового збору.

У позові про стягнення 2323,26грн. інфляційних втрат відмовити."

3. Стягнути з Приватного підприємство "Адлєр" (юридична адреса: 10007, м. Житомир, вул. Авіаторів,9, ід. код 35954742; пошт. адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська,28а) на користь Публічного акціонерного товариства "Агропромислова Акціонерна корпорація "Оранта" (12111, Житомирська область, Володарсько-Волинський район, с. Кропивня, ід. код 03743115) 23,23 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.

5. Справу №906/573/14 повернути господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Сініцина Л.М.