Постанова

від 23.07.2014 по справі 9-16/100-07-2548

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 9-16/100-07-2548

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г., суддівКоробенка Г.П., Мачульського Г.М. (доповідач), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідділу Державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 13.05.2014р. за скаргоюІллічівської міської ради Одеської області на діїДержавної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області у справі№9-16/100-07-2548 Господарського судуОдеської області за позовомІллічівської міської ради Одеської області доГромадської організації "Спортивний клуб з пляжних видів спорту "Бриз" пророзірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання знести самовільно збудовану будівлю, - В С Т А Н О В И В:

На виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 12.10.2009р. про зміну способу і порядку виконання судового рішення шляхом знесення за рахунок відповідача самовільно збудованого нерухомого майна загальною площею 334,4 кв. м по вул. Паркова, 11-П (середній ярус міського пляжу) в м. Іллічівську, Одеської області, що визначено у технічному паспорті КП "Бюро технічної інвентаризації" м. Іллічівська від 03.03.2007р. під літерою "А" - двоповерхова будівля з двома балконами та під літерою "Б" - двоповерхова будівля з двома балконами та терасою, та повернуто земельну ділянку загальною площею 0,090 га позивачу, 01.02.2010р. був виданий відповідний наказ, який пред'явлено для виконання до відділу ДВС.

Постановою заступника начальника відділу ДВС від 20.08.2010р. №В-10/54 по примусовому виконанню цього наказу суду виконавче провадження закінчено, наказ повернуто до Господарського суду Одеської області.

Зазначені дії відділу ДВС було оскаржено і ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2010р. задоволено скаргу позивача та скасовано постанову відділу ДВС №В-10/54 від 20.08.2010р. про закінчення виконавчого провадження.

15 січня 2014 року Іллічівська міська рада (позивач) звернулась до відділу ДВС з заявою про відновлення виконавчого провадження на підставі статті 51 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої у разі, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Листом від 22.01.2014р. №03-466 відділ відмовив у відновленні виконавчого провадження з посиланням на неможливість застосування статті 51 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим 28.01.2014р. позивач і звернувся до Господарського суду Одеської області із даною скаргою на дії відділу ДВС.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2014р. (суддя Рога Н.В.) в задоволенні скарги відмовлено.

Оскарженою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Будішевська Л.О., Жеков В.І., Мишкіна М.А.) вказану вище ухвалу суду першої інстанції скасовано, скаргу позивача на дії ВДВС задоволено, визнано незаконним дії відділу ДВС щодо відмови у відновленні виконавчого провадження, зобов'язано відділ ДВС відновити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2010р.

У касаційній скарзі відділ ДВС просить скасувати цю постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції від 04.03.2014р., посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що апеляційний суд повно встановив обставини справи та правильно застосував норми права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 111 11 ч.2 п.4 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволення скарги, виходив з відсутності правових підстав для її задоволення.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючу скаргу, своє рішення мотивував тим, що відділ ДВС повинен був відповідно до приписів ст.51 Закону України "Про виконавче провадження" відновити виконавче провадження протягом трьох робочих днів з дня отримання ухвали суду.

Відділ ДВС в касаційній скарзі посилається на те, що позивач при поданні скарги на дії відділу ДВС пропустив строк позовної давності, апеляційний суд прийняв рішення, що стосується прав та обов'язків не залучених до участі у справі осіб, а саме - членів виконавчої групи, яка здійснювала примусове виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2010р. та також не те, що апеляційний суд не взяв до уваги, що на момент надходження на адресу відділу ДВС ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2010р., якою апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2010р. про скасування постанови відділу ДВС про закінчення виконавчого провадження було залишено без розгляду, діяла ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2010р., якою було заборонено державній виконавчій службі та іншим особам вживати дій по виконанню рішення суду до розгляду справи по суті.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем в даній справі було подано скаргу на дії відділу ДВС, де позивач просив визнати незаконними дії відділу ДВС щодо відмови у відновленні виконавчого провадження, зобов'язати відділ ДВС відновити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2010р. Тобто обставиною, яку позивач визначив як підставу для подання позову, став лист відділу ДВС від 22.01.2014р. №03-466 про відмову у відновленні виконавчого провадження.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Разом з тим звернення із скаргою у спірних правовідносинах не є реалізацією захисту порушеного матеріального права, а забезпечує дотримання прав стягувача у процедурі виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду його матеріально-правової вимоги.

Відтак, положення приписів цивільного законодавства щодо строків позовної давності не застосовуються при оскарженні дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби.

Посилання в касаційній скарзі на прийняття рішення, що стосується прав та обов'язків не залучених осіб також є не обґрунтованими, оскільки виконання наказу на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 12.10.2009р. здійснювалось у відділі Державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області, а питання оскарження дій виконавчої служби стосується виключно учасників виконавчого провадження.

Доводи про те, що в певний період часу була чинною постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010р. (до її скасування ухвалою Вищого адміністративного суду від 04.04.2012р.) у справі про визнання дій відділу ДВС щодо знесення нежилих приміщень за адресою Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Пляжна, 23 неправомірними, також не можуть бути підставою для відмови у задоволенні скарги на дії відділу ДВС.

Так, як вже зазначалось, постановою заступника начальника відділу ДВС від 20.08.2010р. №В-10/54 по примусовому виконанню цього наказу суду виконавче провадження було закінчено, наказ повернуто до Господарського суду Одеської області, однак ці дії відділу ДВС було оскаржено і ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2010р., тобто до вказаної постанови адміністративного суду апеляційної інстанції задоволено скаргу позивача та скасовано постанову відділу ДВС №В-10/54 від 20.08.2010р. про закінчення виконавчого провадження.

Отже із встановлених судами обставин справи та доводів заявника не вбачається, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010р. була перешкодою для вчинення відповідних виконавчих дій за наслідками вказаної ухвали господарського суду.

Разом з тим, відповідно до положень статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" у разі скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження має бути відновлено.

Відтак, оскільки відділ ДВС висновків суду апеляційної інстанції про незаконність відмови державного виконавця відновити виконавче провадження не спростовував, а порушення апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права не встановлено, підстав скасовувати оскаржену постанову немає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2014р. у справі Господарського суду Одеської області №9-16/100-07-2548, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.П. Коробенко

Г.М. Мачульський