Ухвала

від 21.07.2014 по справі 816/1107/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2014 р.Справа № 816/1107/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2014р. по справі №816/1107/14

за позовом Приватного підприємства "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ", звернувся до суду із адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000962201 від 11.03.2014 року про донарахування податку на додану вартість у розмірі 22921,00 грн. та застосування штрафних санкції у розмірі 5730,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки податкового органу про те, що взаємовідносини позивача із контрагентом - ТОВ "Лоліана", не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи, які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеним контрагентом, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2014 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Зазначив, що висновки перевіряючих про нікчемність правочину, безтоварний характер операцій обґрунтовані лише припущеннями та спростовуються наданими документами. З боку позивача виконані всі вимоги бухгалтерського та податкового законодавства, суму податкового кредиту сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер, господарські операції оформлені належними податковими накладними, що були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. Наголошував на індивідуальному характері юридичної відповідальності платника податків та відсутності залежності права платника на формування податкового кредиту від виконання своїх податкових зобов'язань його контрагентом. Відтак, оскільки в діях ПП "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ" відсутні порушення податкового законодавства, про які стверджує відповідач, оскаржуване рішення Кременчуцької ОДПІ є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Позивачем до судового засідання було надано клопотання, в якому останній просив відкласти розгляд справи у зв'язку із відсутністю можливості направити уповноваженого представника. Разом з тим, враховуючи, що позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження викладених в клопотання обставин та приймаючи до уваги, що позивач не позбавлений можливості направити іншого представника, у зв'язку з необхідністю дотримання розумних строків розгляду справи визначених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вказаного клопотання, та як наслідок, відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ПП "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Кременчуцькій ОДПІ.

У період з 13.02.2014 року по 19.02.2014 року співробітниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Лоліана" за період з 01.02.2013 року по 30.04.2013 року у зв'язку з неотриманням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 23.12.2013 року №15431/10, за наслідками якої складено Акт №540/16-03-22-12/34607900 від 24.02.2014 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198. п.п.201.1, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 22921 грн., у т.ч. за лютий 2013 року на суму 6885 грн., за березень 2013 року на суму 8793 грн., за квітень 2013 року на суму 7243 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000962201 від 11.03.2014 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 28651,25 грн., у т.ч. за основним платежем 22921 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5730,25 грн.

Позивач, не погодившись із правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактично підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, слугували висновки податкового органу про те, що господарські відносини між позивачем та контрагентом - ТОВ "Лоліана", не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не було підтверджено факт дійсності та легальності господарських операцій із контрагентом - ТОВ "Лоліана", то висновки податкового органу про порушення ним вимог діючого законодавства, що призвело до завищення суми податку на додану вартість у спірний період є обґрунтованими, та як наслідок, нарахування грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є законним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "Лоліана".

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинам із вищезазначеним контрагентом, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку").

Як було встановлено під час проведеної перевірки та знайшло своє підтвердження під час судового розгляду, 24.01.2013 року між ПП "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ" (Замовник) та ТОВ "Лоліана" (підрядник) було укладено Договір підряду №8, відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання на власний ризик та власними силами виконати у відповідності до умов Договору та робочої проектної документації комплекс робіт по антикорозійному захисту металоконструкцій ПАТ "Полтавський ГЗК", а Замовник зобов'язується здійснити приймання та сплатити вартість виконаного Підрядником комплексу робіт і використаних ним при цьому матеріалів, комплектуючих виробів та обладнання у відповідності до умов Договору. Комплекс робіт включає в себе постачання, монтаж та наладку, підготовку необхідної документації, отримання всіх необхідних узгоджень у компетентних контролюючих органах, здачі в експлуатацію результатів робіт. Підрядник зобов'язаний за власний рахунок та власними силами, згідно вимог чинного законодавства України, отримати усі необхідні для початку, подальшого виконання робіт та здачі виконаних робіт або для інших пов'язаних з виконанням Підрядником умов Договору цілей узгодження, сертифікати або інші документи у компетентних контролюючих, сертифікаційних або інших уповноважених на це органах та здати результати виконаних робіт, включаючи матеріали, у складі Об'єкту уповноваженій комісії (а.с. 16-18).

На підтвердження факту виконання робіт за вказаним договором, позивачем було надано та долучено до матеріалів справи копії первинних документів, а саме: Довідки про вартість виконаних будівельних робіт/витратах за лютий - квітень 2013 року та Акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий - квітень 2013 року (а.с. 19-21, 23-25, 27-29).

Вартість виконаних робіт була сплачена позивачем у безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії виписки з рахунків позивача у банківських установах (а.с. 48-51).

ТОВ "Лоліана" було виписано на адресу позивача податкові накладні: №2 від 22.02.2013 року, №4 від 27.03.2013 року та №7 від 26.04.2013 року (а.с. 22, 26, 30).

Перевіряючи реальність вищезазначених господарських операцій, колегія суддів дійшла виснвоку про наступне.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч.1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною 1 статті 877 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Колегія суддів зауважує, що позивачем під час розгляду справи не було надано всіх необхідних документів, з яких можливо встановити реальність укладених між підприємством та контрагентом ТОВ "Лоліана" господарських операцій, а саме: Договірні ціни до договору; Локальні кошториси; Відомості ресурсів; Розрахунки загальновиробничих витрат у складі договірної ціни; Акти приймання-передачі будівельних матеріалів у роботу; Акти цільового використання матеріалів та ін.

Крім того, надані позивачем на підтвердження реальності виконаних робіт документи (Довідки про вартість виконаних будівельних робіт/витратах за лютий - квітень 2013 року та Акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий - квітень 2013 року) невідповідають вимогам діючого законодавства щодо порядку їх оформлення, а саме не містять місця їх складання та посади відповідальної особи.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року № 554 затверджено форми первинних документів з обліку в будівництві, яким закріплено, що обов'язковою умовою для документів є наявність підписів замовника, генпідрядника і субпідрядника.

Як вбачається з наданих позивачем первинних документів які були складені по господарським відносинам із ТОВ "Лоліана", вони містять підписи лише генпідрядника (ПП "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ") та субпідрядника (ТОВ "Лоліана"). В свою чергу, підпису вказаного у них замовника (ТОВ "Спецстроймонтаж - Україна") вказані документи не містять.

Таким чином, надані позивачем копії первинних документів складені з порушенням порядку оформлення первинних документів щодо форми та змісту, що в силу вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняє втрату ними юридичного статусу первинних документів.

Посилання позивача на той факт, що виконання робіт по антикорозійному захисту металоконструкцій була зумовлена необхідністю виконання позивачем зобов'язань на підставі укладених із ТОВ "Спецстроймонтаж - Україна" договорів субпідряду №У-51-13 від 04.02.2013 року, №У-82-13 від 01.04.2013 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, відповідно до умов вказаних договорів, Гепідрядник (ТОВ "Спецстроймонтаж - Україна") доручає, а субпідрядник (ПП "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ") зобов'язується виконати у відповідності до умов даних договорів антикорозійний захист технологічних металоконструкцій і трубопроводів на території Замовника ВАТ "Полтавський ГЗК" (а.с.123- 125, 138-141).

На підтвердження виконання даних угод суду було надано податкові накладні, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, виписки з банківських установ щодо руху коштів на рахунках позивача. (а.с.111-147)

Колегія суддів зазначає, що умовами укладених із ТОВ "Спецстроймонтаж - Україна" Договорів субпідряду не було закріплено можливості залучення позивачем для виконання взятих на себе зобов'язань третіх осіб. Доказів укладання додаткових угод до укладених із ТОВ "Спецстроймонтаж - Україна" Договорів субпідряду позивачем як під час перевірки, так і під час розгляду справи надано не було. Таким чином порушення позивачем суттєвих умов договору свідчить про їх юридичну дефектність.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано доказів на підтвердження проведення з працівниками ТОВ "Лоліана" інструктажу по техніці безпеки при виконанні антикорозійних робіт, як те передбачено умовами укладених між позивачем та ТОВ "Спецстроймонтаж - Україна" договорів субпідряду.

Також позивачем під час судового розгляду не було надано доказів в'їзду працівників ТОВ "Лоліана" на територію Замовника (ВАТ "Полтавський ГЗК"), перебування на вказаній території та виїзду за межі об'єкта.

З огляду на зазначене, враховуючи неналежне оформлення первинної документації, відсутності документів щодо реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарської операції, витрати по якій можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що позивачем ані під час проведеної перевірки, ані під час розгляду справи не було надано доказів економічної необхідності залучення для виконання вищезазначених робіт третіх осіб, з урахуванням того, що основним видом діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель. В той же час, згідно наданої позивачем копії Довідки з ЄДРПОУ ТОВ "Лоліана" вбачається, що будівництво взагалі не віднесено до видів діяльності вказаного підприємства.

Відповідно до п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Колегія суддів не вбачає наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) проведення зазначених операцій. Обставини здійснення позивачем операцій свідчать про їх безтоварних характер проведення, тобто фактично свідчать про намір платника податків безпідставно сформувати податковий кредит, а також одержати податкову вигоду у вигляді бюджетного відшкодування ПДВ.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що вищезазначені господарські відносини не були спрямовані на настання правових наслідків, що протирічать положенням ст. 202 глави 16 ЦК України, відповідно до яких "правочин - є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків".

На підставі вищевикладеного, податковий орган дійшов до правомірного висновку про відсутність реальності укладених між позивачем та ТОВ "Лоліана" господарських операцій.

Таким чином, документи первинного, бухгалтерського та податкового обліку були виписані без наміру створити реальні правові наслідки. Фактично роботи за даними первинними документами не виконувались (послуги не надавались), а документи були складені з єдиною метою - надати податкову перевагу у вигляді незаконного права на податковий кредит по ПДВ, що в свою чергу призвело до виникнення бюджетного відшкодування ПДВ. Це суперечить ст. 67 Конституції України, згідно якої "кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом".

З огляду на добуті по справі докази в їх сукупності, колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача про реальність господарських операцій між ПП "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ" та його контрагентом - ТОВ "Лоліана", так як позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності виконання робіт (надання послуг) від зазначеного суб'єкта господарювання, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах.

З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентом не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України").

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність виявлених під час проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства та обґрунтованість винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження позивачем.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2014 року по справі №816/1107/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2014р. по справі №816/1107/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А.