Ухвала

від 07.07.2014 по справі 2а-3190/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2014 р. м. Київ К/9991/14817/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.06.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011

у справі № 2-а-3190/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудкомфорт»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про визнання дій посадових осіб протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011, позов задоволено повністю. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м.Києва прийняти декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудкомфорт» за звітні місяці: грудень 2009 року, лютий, березень та квітень 2010 року.

ДПІ у Шевченківському районі м.Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудкомфорт» 20.01.2010 засобами поштового зв'язку надіслало податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2009 року, 22.03.2010 - за лютий 2010 року, 20.04.2010 - за березень 2010 року, 21.05.2010 - за квітень 2010 року.

Вказані документи відповідачем не визнано податковою звітністю та внесено до системи «АРМ аудит». При цьому податковим органом не конкретизовано, яке саме порушення слугувало підставою для невизнання декларацій податковою звітністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що направлені відповідачу податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року, за лютий, березень, квітень 2010 року позивачем заповнені належним чином, а тому підстав, передбачених у п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, для невизнання зазначених декларацій як податкової звітності у контролюючого органу не було.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм правову оцінку.

Відповідно до абз. 1 п.п. 4.1.2. п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Згідно з абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону визначає вичерпний перелік підстав, за яких контролюючий орган має право не визнавати надану платником податків звітність податковою звітністю. Такою підставою є заповнення податкової декларації всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, зокрема, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Податковий орган не наводить доводів та доказів, які б підтверджували наявність порушень у заповненні наданих позивачем декларацій з податку на додану вартість, які є законодавчо визначеними підставами для відмови у визнанні їх податковими звітностями.

За відсутності належних, допустимих та достатніх доказів, які б достовірно підтверджували порушення, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо недоведеності правомірності невизнання податковим органом наданих податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2009 року, за лютий, березень, квітень 2010 року податковою звітністю.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун