Постанова

від 18.07.2014 по справі 810/3964/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2014 року № 810/3964/14

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - суддя Виноградова О.І.,

при секретарі судового засідання Гай А.В.,

за участю:

представника позивача - Войтович С.М.,

представника відповідача - Яровий А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С. ЦЕНТР-ЗАХИСТУ" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

3 липня 2014 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Л.С. Центр-Захисту" з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 червня 2014 р. № № 0005672202, 0005682202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест Альянс" (далі - ТОВ "Гефест Альянс"). Стверджує, що всі укладені позивачем угоди були реальні та виконані їх сторонами в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що правочини між позивачем та ТОВ "Гефест Альянс" за період з 1 травня 2013 р. по 31 січня 2014 р. здійснені без мети настання реальних наслідків. Стверджує, що названі правочини є нікчемними (т. 1 а.с. 173-178).

Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

29 березня 2007 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 203-205).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: електромонтажні роботи; інші будівельно-монтажні роботи; надання інших допоміжних комерційних послуг; діяльність у сфері права; консультування з питань комерційної діяльності й керування; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії; надання послуг технічного консультування в цих сферах.

З 26 по 28 травня 2014 р. відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Гефест Альянс" за період з 1 травня 2013 р. по 31 січня 2014 р., за результатами якої 28 травня 2014 р. було складено акт перевірки № 294/10-06-22-02/34838089 (далі - акт перевірки № 294/10-06-22-02/34838089) (т. 1 а.с. 24-31).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:

1) п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2012 р. № 2755-VI (далі - ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 481 971 грн 00 коп., в. т.ч. за: травень 2013 р. - 59 367 грн 00 коп., червень 2013 р. - 124 863 грн 0 коп., серпень 2013 р.- 133 289 грн 00 коп., вересень 2013 р.- 35 032 грн 00 коп., жовтень 2013 р.- 14 157 грн 00 коп., листопад 2013 р.- 29 742 грн 00 коп., грудень 2013 р.- 52 152 грн 00 коп., січень 2014 р. - 33 370 грн 00 коп.

2) п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1, п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88.

3) п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на загальну суму 426 172 грн 00 коп., в т.ч. за 2013 р. у сумі 426 172 грн 00 коп.

На підставі висновків акту перевірки № 294/10-06-22-02/34838089 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2014 р.:

- № 0005672202, яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 622 957 грн 00 коп., з якої за основним платежем - 481 971 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 240 986 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0005672202) (т. 1а.с. 47);

- № 0005682202, яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 639 258 грн 00 коп., з якої за основним платежем - 426 172 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 213 086 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0005682202) (т. 1а.с. 48).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України, Положенням № 88 та Порядком № 41.

Згідно з вимогами п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до вимог п. 85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Як убачається з п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з вимогами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з вимогами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Як убачається з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із аналізу положень ст. ст. 138 і 198 ПК України вбачається, що скористатися правом на формування валових витрат і податкового кредиту можливо лише при наявності первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону. Відсутність таких документів зумовлює неможливість включення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними документами у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з вимогами п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до вимог п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як убачається з п. 201.12 ст. 201 ПК України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було поставлено під сумнів фінансово - господарську діяльність позивача, зокрема, реальність господарських операцій з контрагентом - ТОВ "Гефест Альянс" та зроблено висновок, що господарські операції між ними були фіктивними правочинами.

Проте, даний висновок суд вважає помилковим з таких підстав.

4 січня, 4 травня 2013 р. та 9 січня 2014 р. між позивачем (замовником) та ТОВ "Гефест Альянс" (підрядником) було укладені три договори підряду № 0113, № 0513 та № 141 (далі - договори № 0113, № 0513, № 141) (т. 1 а.с. 68-71, а.с. 72-75, а.с. 76-79 відповідно).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названих договорів підрядник взяв на себе зобов'язання виконати роботи (надати послуги), а замовник - прийняти та своєчасно оплатити виконану роботу.

Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 названих договорів оплата робіт (послуг) здійснювалася щомісячно за фактично виконані роботи (послуги) на підставі рахунків-фактур з вказаними обсягами виконаних робіт.

На виконання договорів № 0113, № 0513, № 141 позивачем суду було надано такі докази. Зокрема:

1. Рахунки - фактури від 23 травня, 27 червня, 30 серпня, 30 вересня, 31 жовтня, 18 листопада, 30 листопада, 16 грудня, 31 грудня 2013 р., 31 січня 2014 р. № № ГА-0513, ГА-0619, ГФ-0004642, ГА-0913, ГФ-005014, ГФ-005363, ГФ-005922, ГФ-005982, 6011, ГФ-6073, 123 відповідно (т. 1 а.с. 80-92).

2. Довідками про вартість виконаних робіт від 23, 31 травня, 27 червня, 30 серпня, 30 вересня, 30 листопада, 31 грудня 2013 р., 31 січня 2014 р. (т. 1 а.с. 93, 98, 102, 107, 112, 125, 126, 133, 140, 147, 150).

3. Актами приймання виконання будівельних робіт від 23, 31 травня, 27 червня, 30 серпня, 30 вересня, 31 жовтня, 18, 30 листопада, 16, 31 грудня 2013 р. , 31 січня 2014 р. (т. 1 а.с. 94-97, 99-101, 103-106, 108-111, 113-124, 127-132, 134-136, 137-139, 141-143, 144-146, 148-149).

4. Податковими накладними від 27 червня, 30 серпня, 30 вересня, 17, 31 жовтня, 18, 30 листопада, 16, 31 грудня 2013 р., 31 січня 2014 р. № № 656, 643, 526, 523, 1176, 859, 858, 1015, 1016, 1252, 1253, 307 (т. 1а.с. 151-162);

Перелічені документи були підписано посадовою особою ТОВ "Гефест Альянс" та завірені печаткою цього товариства.

Оплата позивачем за виконані ТОВ "Гефест Альянс" роботи підтверджується банківськими виписками від 13 травня, 4, 14, 17 червня, 1, 23 липня, 15 серпня, 20 вересня, 11 жовтня, 1, 28 листопада, 4, 25, 27 грудня 2013 р., 23, 29, 30 січня 2014 р., які завірені печаткою Броварського центрального відділення публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (т. 1 а.с. 51-67).

Крім того, судом враховано, що на дату укладення та виконання договору поставки у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ "Гефест Альянс", зокрема, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно з яким названий контрагент зареєстрований, як юридична особа, а його засновником є ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 206-208).

Судом встановлено, що договори № 0113, № 0513, № 141 позивачем були укладені на виконання раніше укладених договорів між ним та товариствами з обмеженою відповідальністю «ВП «Євротехнології», «МЖК - 1», дочірнім підприємством «Кюне і Нагель», всеукраїнською Асоціацією громадських організацій «АЛЬРАІД».

Дана обставина підтверджується наданими позивачем суду копіями документів, а саме:

- договорів (т. 2 а.с. 1-13, 49-54, 66-70, 73-82, 88-91, 94-97, 102-106);

- додаткових угод до договорів (т. 2 а.с. 14-15, 56-61, 83-84);

- довідок про вартість виконаних робіт (т. 2 а.с. 16-46, 62-65, 85-87);

- актів звірки (т.2 а.с. 47, 48,);

- специфікаціями (т. 2 а.с. 71, 98, 107);

- актами здачі - прийняття робіт (т. 2 а.с. 72, 92-93, 99-101, 108).

На підтвердження оплати за виконані за вказаними договорами роботи позивачем надано довідку про відсутність заборгованості від 18 липня 2014 р. № 70 (т. 2 а.с. 100-101).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договорів № 0113, № 0513, № 141 дійсно мало місце та було вчинено з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем договорів № 0113, № 0513, № 141 призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договорів № 0113, № 0513, № 141 у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ТОВ "Гефест Альянс", що підтверджується копією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1 а.с. 206-208).

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору договорів № 0113, № 0513, № 141 між позивачем та ТОВ "Гефест Альянс".

Водночас, судом не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на витяг з кримінального провадження (а.с. 209-212), оскільки інформації про результати проведення досудового розслідування відповідачем суду надано не було.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та не надано суду доказів, які б спростовували надані позивачем докази.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення № № 0005672202, 0005682202 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 12 червня 2014 р. № № 0005672202, 0005682202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С. ЦЕНТР-ЗАХИСТУ" сплачений ним судовий збір у сумі у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 липня 2014 р.