Рішення

від 21.07.2014 по справі 910/12031/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12031/14 21.07.14 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Спот2Д"

Про визнання правочину дійсним, послуг такими, що надані, та зобов'язання

вчинити дії

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_2 - представник (дов. № 1578 від 26.05.2014 р.)

Від відповідача Пархоменко О.О. - представник (дов. № б/н від 30.04.2014 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спот2Д" про визнання правочину дійсним, послуг такими, що надані, та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 01.10.2013р. між сторонами укладено договір № 116 про надання/виконання послуг/робіт. На виконання умов договору відповідачем було в повному обсязі сплачено вартість послуг в сумі 74000 грн. Позивач в свою чергу стверджує, що ним послуги за договором були надані в повному обсязі. Проте, в порушення умов договору відповідачем станом на день подання позову не надано ані підписаного зі свого боку акту приймання - передачі наданих послуг за Договором ані самого Договору, ані письмової мотивованої відмови від підписання таких актів.

За таких обставин, позивач просить суд визнати правочин щодо передачі Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю «СПОТ 2Д» та щодо прийняття сторонами послуг за договором № 116 Про надання/виконання послуг/робіт від 01 жовтня 2013 року дійсним; Визнати послуги, які є предметом договору № 116 Про надання/виконання послуг/робіт від 01 жовтня 2013 року, такими, що надані; Зобов'язати Відповідача підписати зі свого боку та передати позивачу один примірник акту приймання - передачі наданих послуг за договором № 116 Про надання/виконання послуг/робіт від 01 жовтня 2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 р. порушено провадження у справі №910/12031/14, та призначено справу до розгляду на 07.07.2014 р.

03.07.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача клопотання про витребування доказів, згідно якого позивач, у зв'язку із неможливістю самостійно надати докази в підтвердження своїх вимог, просить суд витребувати у відповідача:

1. Для огляду оригінал договору № 116 Про надання/виконання послуг/робіт, укладеного 01 жовтня 2013 р. між сторонами;

2. Акт прийому-передачі наданих послуг № 15/30 від 31 жовтня 2013 р. який був надісланий Позивачем Відповідачу 23.05.2014 р. цінним листом № 0407121283916;

3. Договір №110 від 02 липня 2012 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОТ 2Д» (03049. Україна, м. Київ. вул. Шовкуненко. буд. 8/20. кв. 95. П/р 26002000714106 в ПАТ «Універсал Банк». МФО 322001. Код ЄДРПОУ 37268010) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка (19610. Черкаська обл. с. Софіївка. вул. Шевченка 39а. Код ЄДРПОУ 03793419).

4. Акти, підписані на виконання Договору № 110 від 02 липня 2012 р.. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОТ 2Д» (03049. Україна, м. Київ, вул. Шовкуненко. буд. 8/20. кв. 95. П/р 26002000714106 в ПАТ «Універсал Банк». МФО 322001, Код ЄДРПОУ 37268010) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка (19610. Черкаська обл. с. Софіївка. вул. Шевченка 39а. Код ЄДРПОУ 03793419).

Також, позивач просить суд витребувати для огляду в Господарському суді м. Києва (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-6) матеріали справи № 910/8983/14 за позовом ТОВ «СПОТ 2Д» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

04.07.2014р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача додаткові документи та додаткові пояснення по справі.

07.07.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача додаткові документи по справі та відзив на позовну заяву. Згідно поданого відзиву, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог позивача та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав того, що позивачем не було надано передбачених Договором послуг, а тому підстав для задоволення даного позову немає.

У судовому засіданні 07.07.2014р. представник позивача підтримав подане ним через відділ діловодства суду клопотання про витребування доказів та просив його задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення даного клопотання.

Також, представником відповідача у судовому засіданні подано для огляду оригінал договору № 116 Про надання/виконання послуг/робіт, укладеного 01 жовтня 2013 р. між сторонами.

Розглянувши у судовому засіданні 07.07.2014 р. клопотання позивача про витребування доказів, суд задовольняє його частково, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Оскільки інформація, зазначена у клопотанні позивача про витребування доказів, має значення для повного та об'єктивного вирішення даного спору, суд приходить до висновку про доцільність задоволення даного клопотання.

Проте, зважаючи на надання відповідачем для огляду у судовому засіданні 07.07.2014р. оригіналу договору № 116 Про надання/виконання послуг/робіт, від 01.10.2013 р., вказана вимога, фактично, є виконаною, а тому, задоволенню не підлягає.

Також, щодо витребування у Господарського суду м. Києва матеріалів справи № 910/8983/14, суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості самостійно надати копії документів, що містяться в матеріалах даної справи, оскільки є стороною даної справи та не позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи та виготовити необхідні копії.

Таким чином, клопотання позивача підлягає задоволенню частково.

За таких обставин, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 21.07.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу.

21.07.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про зупинення провадження у справі, відповідно до якого останній просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва від 10.07.2014 р. у справі № 910/8983/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спот2Д" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, де встановлено факт ненадання ФОП ОСОБА_1 послуг за спірним договором.

За змістом ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Водночас суд звертає увагу, що відповідачем не зазначено, яким чином розгляд даної справи є неможливим без встановлених у рішенні від 10.07.2014 р., що не набрало законної сили, обставин. За таких обставин, враховуючи пояснення представника відповідача та заперечення представника позивача, розглянувши останнє у судовому засіданні 21.07.2014 р., у задоволенні клопотання про зупинення провадження судом відмовлено.

Також у судовому засіданні 21.07.2014 р. представник відповідача подав суду пояснення стосовно витребуваних ухвалою суду від 07.07.2014 р. документів, у яких зазначив про неможливість їх надання у судовому засіданні 21.07.2014 р. у зв'язку з не переданням їх керівництвом юридичної особи відповідача.

Також у даному судовому засіданні представник позивача подав суду клопотання про здійснення звукової фіксації судового засідання. Дане клопотання судом задоволено, а тому з метою налагодження технічних пристроїв для здійснення технічного запису судового засідання, у судовому засіданні 21.07.2014 р. оголошено перерву до 21.07.2014 р. о 15 год. 00 хв.

Після оголошеної перерви у судовому засіданні 21.07.2014 р. представник позивача самостійно подав витребувані ухвалою суду від 07.07.2014 р. у відповідача документи, що були долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21.07.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 23.05.2014 р. супровідним листом № б/н від 23.05.2014 року позивач надіслав відповідачу примірник Договору № 116 від 01.10.2013 р. та два примірники Актів прийому-передачі наданих послуг № 15/13 від 31.10.2013 р. для підписання. У зазначеному листі позивач просив відповідача підписати один примірник Акту і Договору та протягом 5 робочих днів повернути їх позивачу.

За змістом даного договору № 116 про надання/виконання послуг/робіт від 01.10.2013 р. (далі - Договір) між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Спот2Д» (замовник, відповідач), зокрема, п. 1.1. виконавець зобов'язується надати замовнику визначені Договором послуги з оброблення даних в системі «Spot2D»: налаштування автоматизованого обміну даних для клієнта замовника СТОВ ім. Шевченка (послуги), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги.

За умовами п. 1.1.1. Договору, послуги полягають у налаштуванні підключення до програми «Spot2D» у мережі Інтернет дистриб'юторів клієнту замовника у кількості 43 штуки; проведенні інструктажу співробітників клієнта замовника щодо перевірки та поточного контролю даних, що надходять до програми «Spot2D» від дистриб'юторів; ініціалізація бази даних програми «Spot2D» інформацією дистриб'ютора; контролю та тестуванні підключення дистриб'юторі клієнта замовника до програми «Spot2D».

Відповідно до п. 3.1., 3.3. Договору, його ціна складається з вартості послуг, що є договірною та узгоджена сторонами у сумі 74 000, 00 грн. Послуги/роботи, надані/виконані виконавцем за даним Договором оплачуються замовником у строк не пізніше 15 банківських днів від моменту прийняття послуг/робіт замовником за умови надання виконавцем належним чином оформлених оригіналів відповідного акту прийому-передачі послуг/робіт, рахунку-фактури.

При цьому, згідно з п.4.1. Договору, на підтвердження факту надання/виконання виконавцем замовнику послуг/робіт відповідно до умов цього Договору виконавцем складається Акт прийому-передачі наданих послуг/виконаних робіт та надається замовнику у строк не пізніше 3 робочих днів з дати закінчення відповідного строку надання/виконання послуг/робіт.

За змістом п. 4.3. Договору, протягом 5 робочих днів з дати отримання від виконавця Акту, замовник має підписати зазначені акти та повернути один екземпляр Акту виконавцем або направити виконавцеві письмову мотивовану відмову від підписання такого Акту. У випадку мотивованої відмови від підписання вказаних Актів сторони підписують двосторонній акт з переліком недоліків наданих послуг та строків їх усунення. Непідписання замовником Акту приймання-передачі наданих послуг у вказаних термін за відсутності письмової вмотивованої відмови є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем своїх зобов'язань, послуги/роботи вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими замовником без зауважень.

Відповідачем до відзиву на позов додано належним чином засвідчену копію договору № 116 про надання/виконання послуг/робіт від 01.10.2013 р., підписаного уповноваженими представниками сторін, оригінал якого було оглянуто судом у судовому засіданні 07.07.2014 р. Водночас підписаного відповідачем примірнику акту прийому-передачі наданих послуг № 15/13 від 31.10.2013 р. суду не надано, відповідач у листі № 116-1206/14 від 12.06.2014 р. відмовився від підписання вказаного акту з підстав невиконання позивачем свого зобов'язання з надання послуг.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Як визначено ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин як різновид юридичних фактів характеризується, тим, що він є вольовим актом і воля сторін у правочині має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тобто на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, серед переліку наведених норм чинного законодавства України відсутні такі способи захисту прав, як визнання правочину (Договору) дійсним, послуг (за Договором) такими, що надані, та зобов'язання підписати Акт (Акт приймання-передачі наданих послуг).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Так, суд звертає увагу, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Разом з тим, передбачений умовами не підписаного відповідними сторонами Договору № 116 від 01.10.2013 р. Акт приймання-передачі наданих послуг є доказом на підтвердження певних обставин, в даному випадку, виконання робіт, їх подальше передання позивачем та прийняття відповідачем.

Водночас суд звертає увагу, що встановлення певних обставин, які виступають доказами у справі, не може бути безпосереднім предметом позову, оскільки такі обставини, підтверджені відповідними документами тощо, як-от Акт приймання передачі наданих послуг, може вказувати на наявність або відсутність юридичних фактів, якими учасник судового процесу обґрунтовує свої доводи чи заперечення.

Разом з тим захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Водночас заявлена позивачем вимога про визнання правочину дійсним, послуг такими, що надані та зобов'язання підписати Акт приймання передачі наданих послуг в жодному разі не може призвести до поновлення порушеного права позивача, та в подальшому бути виконаною в порядку примусового виконання у зв'язку з відсутністю спеціально передбаченого механізму такого виконання, а отже обраний позивачем спосіб захисту в будь-якому випадку буде не ефективним в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 3 Листа Вищого господарського суду України № 01-8/2229 від 25.11.2005р. "Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у I півріччі 2005 року", дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 р. у справі № 10/732.

Згідно з ч.2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Разом з тим суд, звертає увагу позивача, що він не позбавлений права звернутися до вимогою про вирішення спору про право цивільне, обравши спосіб захисту цивільних прав та інтересів визначений у відповідності до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, договору або іншого закону.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 25.07.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева