Постанова

від 24.09.2014 по справі 910/12031/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2014 р. Справа№ 910/12031/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Тарасенко К.В.

при секретарі

судового засідання: Грабенко В.А.

за участі представників

від сторін:

позивача ОСОБА_6 - дов. від 26.05.2014р. б/н

відповідача Пархоменко О.О. за дов. від 30.04.2014р. б/н

розглянувши матеріали

апеляційної скарги

ФОП ОСОБА_5

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р.

у справі № 910/12031/14 (суддя: Картавцева Ю.В.)

за позовом ФОП ОСОБА_5

до відповідача ТОВ "Спот 2Д"

про визнання правочину дійсним, послуг такими,

що надані, та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_5 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Спот 2Д" про визнання правочину дійсним, послуг такими, що надані, та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2014р. № 910/12031/14 у позовних вимогах відмовлено повністю.

Не погоджуючись з Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2014р. № 910/12031/14 позивач ФОП ОСОБА_5 звернулася до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просила оскаржене Рішення Господарського суду міста Києва 21.07.2014р. № 910/12031/14 скасувати, прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Розпорядженням Заступника голови КАГС від 13.08.2014р., відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, на підставі ст.ст.4-6, 69 ГПК України, п.3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, згідно п.2.1. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014р., апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на Рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2014р. у справі № 910/12031/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Авдеєва П.В., Яковлєва М.Л.. Враховуючи перебування суддів Авдеєва П.В.., Яковлєва М.Л. у чергових відпустках, сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Корсакова Г.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою КАГС від 13.08.2014р. №910/12031/14 колегією суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Корсакова Г.В., Тарасенко К.В. прийнято апеляційну скаргу до розгляду та призначено судове засідання.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку апеляційну скаргу позивача ФОП ОСОБА_5 залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2014р. по даній справі залишити без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 23.05.2014 р. супровідним листом № б/н від 23.05.2014р. позивач надіслав відповідачу примірник Договору №116 від 01.10.2013р. та два примірники Актів прийому-передачі наданих послуг №15/13 від 31.10.2013р. для підписання. У зазначеному листі позивач просив відповідача підписати один примірник Акту і Договору та протягом 5 робочих днів повернути їх позивачу.

За змістом даного Договору №116 про надання/виконання послуг/робіт від 01.10.2013р. (далі - Договір) між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (виконавець, позивач) та ТОВ "Спот2Д" (замовник, відповідач), зокрема, п. 1.1. виконавець зобов'язується надати замовнику визначені Договором послуги з оброблення даних в системі "Spot2D": налаштування автоматизованого обміну даних для клієнта замовника СТОВ ім. Шевченка (послуги), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги.

За умовами п. 1.1.1. Договору, послуги полягають у налаштуванні підключення до програми "Spot2D" у мережі Інтернет дистриб'юторів клієнту замовника у кількості 43 штуки; проведенні інструктажу співробітників клієнта замовника щодо перевірки та поточного контролю даних, що надходять до програми "Spot2D" від дистриб'юторів; ініціалізація бази даних програми "Spot2D" інформацією дистриб'ютора; контролю та тестуванні підключення дистриб'юторі клієнта замовника до програми "Spot2D".

Відповідно до п. 3.1., 3.3. Договору, його ціна складається з вартості послуг, що є договірною та узгоджена сторонами у сумі 74 000, 00 грн. Послуги/роботи, надані/виконані виконавцем за даним Договором оплачуються замовником у строк не пізніше 15 банківських днів від моменту прийняття послуг/робіт замовником за умови надання виконавцем належним чином оформлених оригіналів відповідного акту прийому-передачі послуг/робіт, рахунку-фактури.

При цьому, згідно з п.4.1. Договору, на підтвердження факту надання/виконання виконавцем замовнику послуг/робіт відповідно до умов цього Договору виконавцем складається Акт прийому-передачі наданих послуг/виконаних робіт та надається замовнику у строк не пізніше 3 робочих днів з дати закінчення відповідного строку надання/виконання послуг/робіт.

За змістом п. 4.3. Договору, протягом 5 робочих днів з дати отримання від виконавця Акту, замовник має підписати зазначені акти та повернути один екземпляр Акту виконавцю або направити виконавцеві письмову мотивовану відмову від підписання такого Акту. У випадку мотивованої відмови від підписання вказаних Актів сторони підписують двосторонній акт з переліком недоліків наданих послуг та строків їх усунення. Непідписання замовником Акту приймання-передачі наданих послуг у вказаний термін за відсутності письмової вмотивованої відмови є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем своїх зобов'язань, послуги/роботи вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими замовником без зауважень.

Відповідачем до Відзиву на позов додано належним чином засвідчену копію Договору №116 про надання/виконання послуг/робіт від 01.10.2013р., підписаного уповноваженими представниками сторін, оригінал якого було оглянуто господарським судом безпосередньо у судовому засіданні. Водночас, підписаного відповідачем примірнику Акту прийому-передачі наданих послуг №15/13 від 31.10.2013 р. суду не було надано, відповідач у листі № 116-1206/14 від 12.06.2014 р. відмовився від підписання вказаного акту з підстав невиконання позивачем свого зобов'язання з надання послуг.

За результатами розгляду заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Як визначено ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин як різновид юридичних фактів характеризується, тим, що він є вольовим актом і воля сторін у правочині має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тобто на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, серед переліку наведених норм чинного законодавства України відсутні такі способи захисту прав, як визнання правочину (Договору) дійсним, послуг (за Договором) такими, що надані, та зобов'язання підписати Акт (Акт приймання-передачі наданих послуг).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд першої інстанції звернув увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 Рішення від 15 листопада 1996 р.у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, європейський Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за названою ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Разом з тим, передбачений умовами не підписаного відповідними сторонами Договору №116 від 01.10.2013р. Акт приймання-передачі наданих послуг є доказом на підтвердження певних обставин, в даному випадку, виконання робіт, їх подальше передання позивачем та прийняття відповідачем.

Водночас суд першої інстанції звернув увагу на те, що встановлення певних обставин, які виступають доказами у справі, не може бути безпосереднім предметом позову, оскільки такі обставини, підтверджені відповідними документами тощо, як Акт приймання передачі наданих послуг, може вказувати на наявність або відсутність юридичних фактів, якими учасник судового процесу обґрунтовує свої доводи чи заперечення.

Разом з тим захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Водночас заявлена позивачем вимога про визнання правочину дійсним, послуг такими, що надані та зобов'язання підписати Акт приймання передачі наданих послуг в жодному разі не може призвести до поновлення порушеного права позивача, та в подальшому бути виконаною в порядку примусового виконання у зв'язку з відсутністю спеціально передбаченого механізму такого виконання, а отже за висновком суду першої інстанції, обраний позивачем спосіб захисту в будь-якому випадку буде не ефективним в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 3 Листа Вищого господарського суду України №01-8/2229 від 25.11.2005р. "Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у I півріччі 2005 року", дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 р. у справі № 10/732.

Згідно з ч.2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимогю

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, які давали б підстави задовольнити апеляційну скаргу. Таким чином, апеляційні вимоги ФОП ОСОБА_5 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищезазначеного колегія суддів, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що Господарським судом міста Києва у повному обсязі досліджено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. № 910/12031/14 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014р. № 910/12031/14 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014р. № 910/12031/14 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/12031/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді Г.В. Корсакова

К.В. Тарасенко