Постанова

від 23.07.2014 по справі 818/1884/14

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2014 р. Справа №818/1884/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кононенко Є.Є.,

представника позивача - Кашир Л.О.,

представника відповідача - Сіренко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/1884/14

за позовом Приватного підприємства "Шляховик-Шостка"

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Шляховик-Шостка" (надалі по тексту - позивач, ПП "Шляховик-Шостка") звернулось до суду з позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, Шосткинська ОДПІ), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.03.2014 р. №0000582205, №0000572203.

- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ПП «Шляховик - Шостка» з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ «УКРДОРСЕРВІС - ЦЕНТР ЛТД» з податку на додану вартість за червень 2012 року та з податку на прибуток за період з 01.012012 року по 31.12.2012 року та за її результатами складено акт №423/18-17-22-0005/36079960 від 13.03.2014 року.

31 березня 2014 року Шосткинською ОДПІ винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000582205 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 43060,00 грн., в тому числі за основним платежем - 34453,00 грн. та штрафної санкції - 8613,00 грн.;

- №0000572203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 54260,00 грн., в тому числі за основним платежем - 36176,00 грн. та штрафної санкції - 18 088,00 грн.

Перевіркою встановлено, що ПП «Шляховик - Шостка» порушено вимоги п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 114, п. 44.1 ст. 44, п. 46.1 ст. 46, п.50.1 ст. 50, п. 138.1, п.138.2 п. 138.3 п. 138.4 ст.138, п.п. 139.1.9 я. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а також ст. 1, п. 2 ст.3, ст. 4, п. 1 п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», абз. 2 п. 2.1 п.13 п. 2.14 п. 2.15 п. 2.16 розділу 2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України Ке 88 від 24.05.1995 року зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 36176,00 грн., п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, н. 46.1 ст. 46п. 50.1 ст. 50, н. 198.2, и. 198.3 п.198.4 ст.198, п.201.4, п.201.7 п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а також ст. 1, п. 2 ст. 3. ст. 4, п. 1 п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», абз. 2 п. 2.1 п.13 п. 2.14 п. 2.15 н. 2.16 розділу 2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 34453,00 грн.

Позивач зазначає, що підставою для зазначених висновків є висновок відповідача про безтоварність угоди позивача із ТОВ «УКРДОРСЕРВІС - ЦЕНТР ЛТД».

Проте, позивач спростовує зазначені висновки відповідача, виходячи з наступного.

05 червня 2012 року між ТОВ «УКРДОРСЕРВІС - ЦЕНТР ЛТД» (постачальник) та ПП «Шляховик - Шостка» (покупець) укладено договір № 13 постачання нафтосировини, на підставі якого придбано бітум шляховий БНД 60/90 на загальну суму 206720,00 грн.

На виконання досягнутих домовленостей, ПП «Шляховик - Шостка» отримано від ТОВ «УКРДОРСЕРВІС - ЦЕНТР ЛТД» вказаний вище товар, що підтверджується видатковою, податковими та товарно-транспортною накладними. Оплата за отриманий товар проведена через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями.

Товар в подальшому було використано у власній господарській діяльності для виготовлення асфальтобетону та чорного щебеню, що підтверджується відповідними актами переробки матеріалів на базі ПП «Шляховик - Шостка» та актами приймання будівельних робіт, і відповідно с свідченням того, що господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

ПП «Шляховик - Шостка» включено до складу податкового кредиту у червні 2012 року на суму 34453,00 грн. ПДВ по податковим накладним, які отримані ТОВ «УКРДОРСЕРВІС - ЦЕНТР ЛТД», а також включено до складу витрат вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей в сумі 172267,00 грн.

Відповідно до п.138.1. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються Із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4,138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів (п.138.1.1 ст.138).

Пунктом 138.8. статті 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (пл.138.8.1. п.138.8 ст. 138).

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг...

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку,..

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Податкова накладка, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.8. статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надасться виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Позивач зазначає, що первинні документи, якими було оформлено виконання вищевказаного договору, мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, з яких можливо встановити який саме товар придбавався, у яких обсягах, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальні зміни майнового стану платника податків - ПП «Шляховик - Шостка», яке підтверджується тим, що покупцем понесено реальні витрати на оплату отриманого товару, про що свідчать податкові накладні та платіжні доручення, тому є належними та допустимими доказами реальності вчинених господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, позивач приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.03.2014 р. №0000582205, №0000572203 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 27.02.2014 р. по 05.03.2014 р. працівниками Шосткинської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності ПП «Шляховик - Шостка» з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ «УКРДОРСЕРВІС - ЦЕНТР ЛТД» з податку на додану вартість за червень 2012 року та з податку на прибуток за період з 01.012012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №423/18-17-22-0005/36079960 від 13.03.2014 р. (а.с. 11-23).

31 березня 2014 року Шосткинською ОДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення, а саме:

- №0000582205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 43060,00 грн., в т.ч.: за основним платежем - 34453,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8613,00 грн. (а.с. 24);

- №0000572203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 54260,00 грн., в т.ч.: за основним платежем - 36176,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 088,00 грн. (а.с. 25).

Задовольняючи позовні вимоги, суд вважає помилковими висновки відповідача щодо збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що підставою збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість відповідачем є висновок в акті перевірки про безтоварність угоди позивача із ТОВ «УКРДОРСЕРВІС - ЦЕНТР ЛТД».

З матеріалів справи судом встановлено, що 05 червня 2012 року року між ТОВ «УКРДОРСЕРВІС - ЦЕНТР ЛТД» (постачальник) та ПП «Шляховик - Шостка» (покупець) укладено договір № 13 постачання нафтосировини (бітуму шляхового БНД 60/90) на загальну суму 206 720,00 грн. (а.с. 32-33).

Реальність зазначеної угоди підтверджується наданими позивачем до суду:

-видатковою накладною №31 від 06.06.2012 року;

-податковою накладною№2 від 05.06.2012 року, №3 від 06.06.2012 року (а.с. 34,36,37).

Оплата за отриманий товар здійснювалася через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями №60 від 05.06.2012 року, №138 від 05.06.2012 року, №60 від 13.06.2012 року, №146 від 13.06.2012 року, (а.с. 38-41).

Транспортування бітуму здійснювалося ФОП ОСОБА_3 що підтверджується товарно-транспортною накладною від 06.06.2012 року (а.с. 35).

Зазначений товар в подальшому було використано у власній господарській діяльності позивача для виготовлення асфальтобетону та чорного щебеню, що підтверджується актами переробки матеріалів на базі ПП «Шляховик - Шостка» та актами приймання будівельних робіт (а.с. 42-65).

Суд зазначає, що укладений між позивачем та його контрагентом договір містять положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано до матеріалів справи доказів відсутності у позивача первинних документів.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновки викладені в акті перевірки про відсутність актів приймання - передачі виконаних робіт та документів, що підтверджують транспортування товару.

Проте, оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті судом документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Судовим розглядом не встановлено жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином .

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках - припущеннях щодо безтоварності угоди.

Проте, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд зазначає, що первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а тому суд дійшов висновку, що вони є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Згідно п. п. п. а) п. п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України визначено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто, виходячи з вищенаведеного видані позивачу податкові накладна його контрагентами, це і є перша подія, і яка підтверджує факт придбання товару (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагента податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

На підставі викладеного вище, правочини між позивачем та його контрагентом підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами і вони жодним чином не суперечать вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а тому висновки відповідача, щодо збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Таким чином, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Згідно ч.1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення Шосткинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області №0000582205, №0000572203 від 31.03.2014 року прийняті з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, позивачу відшкодовується із Державного бюджету сума судового збору в розмірі в розмірі 194,64 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Шляховик-Шостка" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 31.03.2014 р. №0000582205, №0000572203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Шляховик-Шостка" (код 36079960) судовий збір в розмірі 194,64 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 28.07.2014 року.