Ухвала

від 15.07.2014 по справі 2а-7495/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 р. Справа № 183170/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря - Щерби С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (правонаступник Державна податкова інспекція у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гриф Фонд» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гриф Фонд» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 24.05.2012 №0000411721 та від 25.05.2012 №0000843311.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що статус само зайнятої особи зберігається за фізичною особою-підприємцем в усіх випадках, крім тих, коли його підприємницька діяльність фактично визнається трудовою. Відтак, оскільки до обов'язків ОСОБА_1 як директора ТОВ не входило створення малюнків, право на відтворення яких було передано ним підприємству, то підстави вважати такі відносини трудовими відсутні, що виключає в свою чергу можливість ТОВ бути податковим агентом з нарахування податку на доходи фізичних осіб. Також, вважає протиправним застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, оскільки такі застосовані не на підставі закону, як того вимагає ст.239 ГК України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року в справі №2а-7495/12/1370 заявлений позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.05.2012 №0000411721. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням в частині задоволених позовних вимог, його оскаржила ДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову в оскаржуваній частині, якою у задоволенні позову відмовити повністю. У поданій апеляційній скарзі вказує, що роялті оподатковуються за правилами встановленими для оподаткування дивідендів, а будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, що сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб'єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів. Відтак, вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті ним правомірно.

Позивач в письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не був податковим агентом в розумінні чинного законодавства щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП) який перебував на спрощеній системі оподаткування, а тому не зобов'язаний був нараховувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб на доходи отримані в 2011 році директором підприємства від діяльності, не пов'язаної із трудовою.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідачем спільно з працівниками Державної податкової служби у Львівській області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт перевірки від 10.05.2012 №77/22-1006/300520063 (а.с.9-65).

У вказаному акті зафіксовано порушення позивачем, зокрема:

пп.164.2.3 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.170.3.1 п.170.3, пп.170.5.2, пп.170.5.3, пп.170.5.4 п.170.5 ст.170 ПК України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 32323,60грн;

п.51.1 ст.51, п.119.2 ст.119, пп.«б» п.176.2 ст.176 ПК України, розділу ІІІ «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1020, в результаті чого накладено штраф в розмірі 510грн;

п.3.1, п.3.5 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 №637, в результаті чого застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 2126,36грн.

На підставі вказаного акта перевірки та встановлених порушень, ДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення: від 24.05.2012 №0000411721, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ з податку на доходи найманих працівників на 32834,60грн (в тому числі 32323,6грн за основним платежем, 511грн за штрафними санкціями); від 25.05.2012 №0000843311, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 2126,36грн (а.с.7-8).

Позивач з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погодився, оскаржив такі в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, скарги - без задоволення (а.с.75-90).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст.18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно із ст.18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Ставка податку, згідно з п.167.1 ст.167 ПК України, становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього Кодексу.

Пунктом 171.1 ст.171 ПК України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно з пп.«а» п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Загальний оподатковуваний дохід який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду визначено у ст.164 ПК України.

Однак, в силу пп.165.1.36 п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема дохід фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу.

Більше того, під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від операцій, здійснюваних в межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою-підприємцем, який отримує такий дохід, надано копію свідоцтва про державну реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пп.14.1.195 та 14.1.222 п.14.1 ст.14 цього Кодексу (п.177.8 ст.177 ПК України).

Відповідно до п.178.5 ст.178 ПК України під час виплати суб'єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов'язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії свідоцтва про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пп.14.1.195 та 14.1.222 п.14.1 ст.14 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.195 п.14.1 ст.14 передбачено, що працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами. Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими (пп.14.1.222 п.14.1 ст.14 ПК України).

Наявними матеріалами справи підтверджено, що позивачем було виплачено дохід у загальному розмірі 192000грн ФОП, який є платникам єдиного податку та провадить незалежну професійну діяльність із створення та реалізації художніх творів (графіки), в тому числі надає дозвіл на використання авторських прав на створені художні твори та отримує роялті, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, свідоцтвом про сплату єдиного податку, звітами суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи-платника єдиного податку, книгою обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, який працює на умовах сплати єдиного податку, квитанціями про сплату єдиного податку (а.с.105-114, 156-180).

Із статуту ТОВ (а.с.138-146) та інших документів наданих відповідачем не вбачається, що ОСОБА_1 в силу своїх трудових обов'язків як директора підприємства зобов'язаний був надати результати своєї творчої праці, а саме твір «Малюнки (графіка) «Колекційні вина Масандри» для оформлення при виготовленні поліграфічної продукції ТОВ.

Більше того, згідно авторського договору про надання невиключної ліцензії на використання твору від 26.12.2005, доповнення до вказаного договору від 31.12.2009 №1 та акту прийому-передачі права на використання твору від 26.12.2005 №26/2005 (а.с.66-72), стороною договору виступав ОСОБА_1, як фізична особа-підприємець, а не фізична особа, що перебуває у трудових відносинах із підприємством.

Відтак, виходячи із вищенаведених норм права, слід дійти висновку, що оскільки дохід у загальному розмірі 192000грн був виплачений позивачем ФОП який провадить незалежну професійну діяльність, за яку ним сплачено єдиний податок, поза межами встановлених між ними трудових відносин, то у спірних правовідносинах ТОВ не виступало як податковий агент платника податків, а тому не повинно було утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 32323,60грн.

Водночас, оскільки податкова звітність про суми доходів, нарахованих на користь платника податку, з урахуванням наведеного є такою, що подана позивачем із достовірними відомостями, то підстави для застосування до ТОВ штрафу в розмірі 510грн у відповідності до п.119.2 ст.119 ПК України також відсутні.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ТОВ щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 24.05.2012 №0000411721.

В іншій частині - щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 25.05.2012 №0000843311, рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення. Крім того, рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 18 липня 2014 року.