Постанова

від 01.04.2014 по справі 804/3126/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 р. Справа № 804/3126/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Общепроммаш» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Общепроммаш» (далі - ТОВ «Общепроммаш», позивач) до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області (далі - Новомосковська ОДПІ, відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) від 14.02.2014 р. № 0000752201 на загальну суму 222462, 00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 148308, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 74154, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Общепроммаш» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ ВКП «ВЕЕСВІ-ЛІТМАШ» за березень 2013 р., за результатами якої складено акт від 13.02.2014 р. № 46/221/33704675, в якому зафіксовано порушення позивачем норм Податкового кодексу України (далі - ПК України). За висновками акту перевірки, операції з поставки товарів між постачальником ТОВ «Арматек Україна» та ТОВ ВКП «ВЕЕСВІ-ЛІТМАШ» по ланцюгу з ТОВ «Общепроммаш» не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин, ділової мети та не спричиняють реального настання правових наслідків. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000752201. З висновками акту перевірки позивач не погоджується, та вважає, що вони сформовані без належної оцінки всіх наданих документів та з порушенням вимог діючого законодавства; реальність виконання правочинів, укладених позивачем з ТОВ ВКП «ВЕЕСВІ-ЛІТМАШ» підтверджується первинними документами, наданими в ході перевірки. Поряд з цим, позивач вважає, що зробивши висновки в акті перевірки щодо нереальності господарських правовідносин, відповідач не міг керуватися лише припущеннями, позиція відповідача не підкріплена належними доказами, а саме, судовими рішеннями про визнання договорів недійсними тощо. З податковим повідомленням рішенням позивач не погоджується, вважає його необґрунтованим та протиправним. В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю. 01.04.2014 р. представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.03.2014 р. просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що за результатами перевірки ТОВ «Общепроммаш» встановлено, що позивачем задекларований податковий кредит по ланцюгу постачання ТОВ «Арматек Україна» - ТОВ ВКП «ВЕЕСВІ-ЛІТМАШ» - ТОВ «Общепроммаш» у березні 2013 р. на суму 148308, 00 грн. сформовано неправомірно та перевіркою не підтверджується, в результаті чого позивачем занижено ПДВ на суму 148308, 00 грн. При проведенні перевірки контролюючим органом було використано матеріали акту Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська від 22.07.2013 р. № 112/227/30640043 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ВКП «ВЕЕСВІ-ЛІТМАШ» по взаємовідносинам з ТОВ «Арматек Україна» за січень - березень 2013 р.», відповідно до висновків якого не підтверджено реальність здійснення ТОВ «Арматек Україна» господарських відносин з контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання з постачальниками та покупцями; встановлено, що фінансово-господарські відносини ТОВ ВКП «ВЕЕСВІ-ЛІТМАШ» з ТОВ «Арматек Україна» не направлені на здійснення реальних господарських операцій. Представник відповідача зазначив, що до перевірки та до суду позивачем не надано документи, які підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам, технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, товаросупроводжувальні документи, документи на підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Представник відповідача наголошувала, що податкове повідомлення-рішення від 14.02.2014 р. № 0000752201 винесено правомірно, підстави для задоволення позовних вимог відсутні. В судове засідання, призначене на 01.04.2014 р. представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У відповідності до ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Общепроммаш» (код ЄДРПРОУ 33704675) зареєстровано 12.09.2005 р., взято на податковий облік в Новомосковській ОДПІ; підприємство має Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.10.2012 р. № 2000078566.

Новомосковською ОДПІ 13.02.2014 р. проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Общепроммаш» з питань взаємовідносин з ТОВ ВКП «ВЕЕСВІ-ЛІТМАШ» (код ЄДРПОУ 30640043) за період березень 2013 р.

За результатами проведення перевірки відповідачем складено акт від 13.02.2014 р. № 46/221/33704675, в якому зазначається про встановлення таких порушень:

- п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, ТОВ «Общепроммаш» задекларовано податковий кредит по ланцюгу постачання ТОВ «Артматек Україна» - ТОВ ВКП «ВЕЕСВІ-ЛІТМАШ» - ТОВ «Общепроммаш» у березні 2013 р. на суму 148308, 00 грн. сформований неправомірно та перевіркою не підтверджується, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 148 308, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2014 р. № 0000752201, яким згідно п. 54.3 ст. 54 гл. 4 розд. ІІ ПК України за порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Общепроммаш» за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 222462, 00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 148308, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 74154, 00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

ТОВ «Общепроммаш» у періоді, що перевірявся здійснював діяльність на загальній системі оподаткування за видами економічної діяльності з оптової торгівлі залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього.

ТОВ «Общепроммаш» здійснює діяльність в орендованому приміщенні на підставі договору з ТОВ «Торговий Дім «Союзпродукт» від 03.01.2012 р. № 2/0 (з урахуванням додаткової угоди від 21.02.2013 р.). Для здійснення підприємницької діяльності позивач орендує площу на підставі договору оренди площі в складському приміщенні від 03.01.2012 р. № 1-С, укладеного з ТОВ «Торговий Дім «Союзпродукт».

01.11.2012 р. між ТОВ «Общепроммаш» (покупець) та ТОВ ВКП «ВЕЕСВІ-ЛІТМАШ» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 17, за умовами якого ТОВ «Общепроммаш» придбає, а ТОВ ВКП «ВЕЕСВІ-ЛІТМАШ» продає продукцію виробничо-технічного призначення відповідно до рахунків та накладних. Відповідно до умов договору, оплата відбувається у безготівковій формі протягом 90 банківських днів з моменту поставки товару; якість товару повинна відповідати діючим стандартам та підтверджується паспортом або сертифікатом якості; строк дії договору - до 31.12.2013 р.

На виконання договору купівлі-продажу, ТОВ ВКП «ВЕЕСВІ-ЛІТМАШ» у березні 2013 р. поставило ТОВ «Общепроммаш» продукцію виробничо-технічного призначення (заготовку трійника, труби, засувки, вентиль регулюючий, крани тощо), що підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами: договором, видатковими та прибутковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактури, товарно-транспортними накладними, журналами видачі довіреностей, відомостями про рух грошових коштів, сертифікатами якості придбаного товару.

02.10.2012 р. ТОВ «Общепроммаш» (замовник) укладено договір на перевезення вантажів з концерном «СоюзЕнерго» (виконавець), предметом якого є надання виконавцем транспортних послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується доставляти вантажі, що належать замовнику, відповідно до його заявок та супроводжувальних документів. Договір укладено строком дії до 31.12.2015 р.

Судом встановлено, що доставка товару, придбаного у ТОВ ВКП «ВЕЕСВІ-ЛІТМАШ», здійснювалась за рахунок покупця - ТОВ «Общепроммаш», автопідприємством концерном «СоюзЕнерго» (на підставі договору від 02.10.2012 р. № ДТ-41т).

Відповідно до пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до 14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п. 139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Фактичність виконання позивачем договору з ТОВ ВКП «ВЕЕСВІ-ЛІТМАШ» та рух активів підтверджується наступними первинними документами: договорами та додатковими угодами до них; специфікаціями, рахунками-фактур, видатковими накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожнім листом. На підставі податкових накладних, позивачем було включено до складу податкового кредиту за перевіряємий період, сплачені за договорами суми податку на додану вартість.

Дані документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила № 363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Досліджуючи в судовому засіданні подані позивачем товарно-транспортні накладні, судом не було встановлено порушень законодавства під час їх складання, оскільки в них зазначено: автомобіль перевізника, автопідприємство, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, пункт навантаження, пункт розвантаження, прізвища водія-експедитора, назву товару, загальну суму відпущеного товару, відповідальну особу вантажовідправника, відповідальну особу вантажоодержувача із зазначенням прізвищ, скріплених їх підписами та печатками позивача з підприємством-постачальником.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати, що подані товарно-транспортні накладні не підтверджують фактичне транспортування та отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено безтоварність господарських операцій ТОВ «Общепроммаш» з ТОВ ВКП «ВЕЕСВІ-ЛІТМАШ».

При проведенні перевірки ТОВ «Общепроммаш» відповідачем було використано матеріали акту Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська від 22.07.2013 р. № 112/227/30640043 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ВКП «ВЕЕСВІ-ЛІТМАШ» по взаємовідносинам з ТОВ «Арматек Україна» за січень - березень 2013 р.», акту Новомосковської ОДПІ ДПС від 15.07.2013 р. № 257/221/33580143 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Арматек Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період січень - березень 2013 року», в яких зазначено про відсутність об'єктів оподаткування ТОВ ВКП «ВЕЕСВІ-ЛІТМАШ» по ланцюгу постачання з ТОВ «Арматек Україна», звіркою отриманих матеріалів не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ ВКП «ВЕЕСВІ-ЛІТМАШ», встановлено дефектність первинних документів та неможливість реального здійснення операцій по ланцюгу постачання ТОВ «Арматек Україна» - ТОВ ВКП «ВЕЕСВІ-ЛІТМАШ».

Посилання контролюючого органу на акти перевірок контрагентів позивача не доводять обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 13.02.2014 р. № 46/221/33704675, не спростовують дійсність укладених ТОВ «Общепроммаш» з контрагентами правочинів та не можуть вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача.

Щодо висновків акту перевірки з приводу не реальності здійснення господарських відносин ТОВ «Общепроммаш», а саме відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Общепроммаш» операцій по ланцюгу постачання ТОВ «Артматек Україна» - ТОВ ВКП «ВЕЕСВІ-ЛІТМАШ» - ТОВ «Общепроммаш» у березні 2013 р., суд зазначає, що єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочину, вчиненого між суб'єктами господарювання може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угода, яка укладена між ТОВ «Общепроммаш» та ТОВ ВКП «ВЕЕСВІ-ЛІТМАШ», оформлена належним чином; спірний правочин не визнаний судом недійсним і його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину; правочин купівлі-продажу виконаний сторонами.

Відповідачем не було додано жодних документів, які б підтверджували завищення податкового кредиту позивачем.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п. п. 198. 2, 198. 3 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193. 1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст. 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Щодо тверджень відповідача про те, що до перевірки та до суду позивачем не надано документи, що підтверджують походження придбаного товару, сертифікати якості та відповідності, акти прийому-передачі, а також документи, які б підтверджували присутність посадових осіб в місцях прийому-передачі товару, суд зазначає, що до матеріалів справи долучено копії сертифікати відповідності на товар, який він отримав від ТОВ ВКП «Веесві-Літмаш».

Позивачем доведено, що акти прийому-передачі товару не передбачені умовами договору поставки. Отримання товару позивачем від ТОВ ВКП «Веесві-Літмаш» здійснювалось згідно до рахунків-фактур та товарних накладних. На отримання товару виписувались відповідні довіреності, які реєструвались у журналі реєстрації довіреностей. Придбаний від ТОВ ВКП «Веесві-Літмаш» обліковувався на складі позивача, відповідно до внутрішніх правил складського обліку. Доставка товару від ТОВ ВКП «Веесві-Літмаш» на склад позивача здійснювалась за рахунок і силами позивача, про що свідчать товарно-транспортні накладні та господарський договір на транспортування товару, укладеного між позивачем та Концерном «СоюзЕнерго». Розрахунки за поставлений товар проводилися позивачем у безготівковій формі, про що свідчать надані платіжні доручення.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач формував свої витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що позивач склав свою податкову звітність з податку на додану вартість без відповідного підтвердження первинними документами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідачем не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по операціях з придбання товарів у ТОВ ВКП «Веесві-Літмаш».

Задовольняючи адміністративний позов, суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певна операція між конкретними суб'єктами господарювання, яка має бути підтверджена необхідними первинними документами.

Підставою для отримання платником податків права на отримання податкових переваг є наявність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Отже, операції, що формують податковий кредит для цілей визначення оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд доходить висновку, що наявними в матеріалах справи первинними документами спростовуються висновки Новомосковської ОДПІ щодо безтоварності господарських операцій ТОВ «Общепроммаш» з ТОВ ВКП «ВЕЕСВІ-ЛІТМАШ» у березні 2013 р.

Представником позивача доведено обґрунтованість віднесення до податкового кредиту суми 148308, 00 грн., яку не визнала податкова інспекція. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. ст. 46-49 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувались у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до витрат і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

З проведеного судом аналізу первинних документів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що позивачем правомірно сформований податковий кредит у сумі 148308, 00 грн.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, в той час як докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є законними, допустимими, обґрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при винесенні податкового повідомлення-рішення від 14.02.2014 р. № 0000752201 відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно платіжного доручення № 4195 від 25.02.2014 р. у розмірі 444, 93 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області від 14.02.2014 року № 0000752201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на загальну суму 222462,00грн., в тому числі за основним платежем на суму 148308,00грн. та штрафними санкціями на суму 74154,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Общепроммаш» судовий збір у розмірі 444, 93 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Суддя О.М. Неклеса