Постанова

від 15.05.2014 по справі 804/5427/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 р. Справа № 804/5427/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Неклеса О.М.,

при секретарі судового засідання Колесник І.О.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кисельова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004491701 від 11.11.2013 року, винесене ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.11.2013 року податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0004491701, яким позивачу донараховане податкове зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 25096,10 грн. Позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням, вважає його таким, що винесене з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню з огляду на наступне. Позивачем з Дніпропетровською міською радою, відповідно до вимог чинного законодавства, укладено договори оренди земельних ділянок, якими була визначена сума орендної плати. До зазначених договорів оренди були підписані додаткові угоди, згідно з якими була визначена категорія земельної ділянки: землі історико-культурного призначення. Позивач протягом 2009-2013 років відповідно до умов договорів оренди сплачував орендну плату за земельні ділянки. Зміни до договорів оренди земельної ділянки щодо збільшення розміру орендної плати за землю сторони не вносили. Жодна правова норма не надає право чи повноважень відповідачу втручатись у відносини сторін договору та нараховувати суми грошового зобов'язання з орендної плати за податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим податковий орган, на думку позивача, неправомірно визначив податкове зобов'язання з орендної плати. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив податкове повідомлення-рішення № 0004491701 від 11.11.2013 року визнати протиправним та скасувати.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено наступне. Рішенням Дніпропетровської міської ради позивачу надано в оренду земельну ділянку строком на 15 років. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 з Дніпропетровською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки та додатковий договір до договору оренди землі. Умовою передачі земельної ділянки в орендну є використання її за цільовим призначенням. Для підтвердження правомірності донарахувань ДПІ податкових зобов'язань по орендній платі за землю у зв'язку з застосуванням коефіцієнту 1,5 податковим органом було направлено звернення до органів державної влади щодо підтвердження факту використання позивачем земельної ділянки в цілях, що не пов'язано з функціональним призначенням територій та об'єктів історико-культурного призначення. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було отримано копію рішення міської ради, з якого вбачається, що землі історико-культурного призначення надаються в оренду суб'єктам господарювання для здійснення комерційної діяльності. У відповідь на запити ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області Дніпропетровською міською радою повідомлено про необхідність внесення змін до договорів оренди земельних ділянок історико-культурного призначення. Оскільки сторонами у договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за землі державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. З огляду на вищевикладене представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, а тому просив суд відмовити в задоволені позову.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) перебуває на обліку платників податків у ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

11.11.2013 року ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська згідно з п. п. 54.3.3 п. 54.3 ст.5 4 та п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004491701, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 25096, 10 грн.

29.11.2013 р. не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся із скаргою до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області).

25.04.2014 року рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 441/10/04-36-10-08-09 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області позивач направив скаргу до Міністерства доходів і зборів України.

31.03.2014 рішенням Міністерства доходів і зборів України № 1888/р/99-99-10-01-02-15 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Контролюючими органами в обґрунтування законності винесення оскаржуваного рішення зазначено, що оскільки сторонами у договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за землі державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» статті 12 Земельного кодексу України).

У відповідності до ст. 2 Закону України від 3 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю», який був чинний на час укладення договору оренди (далі - Закон № 2535-XII) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV) та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 161-XIV орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до ст. 13 Закону № 2535-ХІІ є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

З матеріалів справи та наданих письмових доказів вбачається, що 20.02.2004 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_3 було укладено договір оренди (зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 01.03.2004 р. за № 4929), відповідно до умов якого ОСОБА_3 передано в оренду земельну ділянку площею 0,0001 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:02:383:0022).

20.02.2004 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_3 також було укладено договір оренди (зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 01.03.2004 р. за № 4930), відповідно до умов якого ОСОБА_3 передано в оренду земельну ділянку площею 0,0001 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:02:383:0023).

20.02.2004 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_3 було укладено договір оренди (зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 01.03.2004 р. за № 4931), відповідно до умов якого ОСОБА_3 передано в оренду земельну ділянку площею 0,0220 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:02:383:0003).

Пунктом 1.3 зазначених договорів передбачено використання земельних ділянок за цими договорами: фактичне розміщення приміщення магазину.

Відповідно до п. 2.1 вищенаведених договорів оренди, земельні ділянки передаються до 08.10.2018 року.

Пунктом 3.8 договорів встановлено, що нормативна грошова оцінка визначених земельних ділянок на час укладання договорів становить:

- земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:02:383:0022 (договір № 4929) 1207,60 грн.;

- земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:02:383:0023 (договір № 4930) 1207,60 грн.;

- земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:02:383:0003 (договір № 4931) 265671,86 грн.

Зазначена у договорах грошова оцінка земельних ділянок визначена у відповідності до довідок Держземагенства України про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які відповідно до умов наведених договорів є невід'ємною частиною цих договорів.

Згідно з п. 3.2 зазначених договорів, орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі земельного податку з урахуванням індексів інфляції, що визначаються у встановленому порядку.

Пунктом 3.3 договорів визначено, що зміна грошової оцінки земельної ділянки та її індексація, що тягне за собою зміну у розмірі орендної плати, провадиться без внесення змін та доповнень до цих договорів у порядку та у випадках, передбачених нормативними законодавчими актами України.

26.12.2008 р. до вищезазначених договорів оренди були підписані додаткові договори, відповідно до яких визначена категорія земельної ділянки - землі історико-культурного призначення.

Судом також встановлено, що позивачем та Дніпропетровською міською радою складено розрахунки розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена станом на 23.12.2008 р., які є невід'ємною частиною додаткових договорів від 26.12.2008 р. до договорів оренди земельних ділянок, про що безпосередньо зазначено у п. 9 додаткових договорів. Відповідно до примітки до зазначеного розрахунку, у разі змін в діючому законодавстві дійсний розрахунок втрачає чинність.

Згідно із ст. 15 Закону № 161-XIV істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

До набрання чинності ПК України, при розрахунку орендної плати на земельну ділянку застосовувались положення Закону № 2535-XII.

Статтею 7 Закону № 2535-XII встановлено, що при визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті, зокрема, місцевого значення - 1,5.

Згідно положень п. 276.3 ст. 276 ПК України, податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів місцевого значення - 1,5.

Тобто, із набранням чинності ПК України, не змінились ставки орендної плати, коефіцієнти за використання земельних ділянок на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів порівняно із Законом України «Про плату за землю», а також те, що саме договір оренди земельної ділянки є підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку. Таким чином, зміст правових норм залишився той самий.

Відповідно до статті 21 Закону № 161-XIV та статті 8 Закону № 2535-ХІІ передбачено внесення змін у розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Пунктом 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Разом із тим, ст. 30 Закону № 2535-ХІІ встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому, ст. 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Суд зазначає, що державна податкова служба відповідно до статті 2 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» була наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни в договори оренди землі відповідно до статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України, статті 21 Закону України «Про оренду землі», статті 30 Закону України «Про плату за землю» наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом № З09-VI є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної плати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.06.2013 р. по справі № 21-443а12.

Отже, суд виходить із того, що ні Закон України «Про плату за землю», ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря перераховувати оренду плату (сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати. Тобто орендар зобов'язаний буде сплачувати більший розмір орендної плати лише у випадку внесення відповідних змін до договору.

Враховуючи те, що сторони у розрахунках розміру орендної плати, які є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки не застосували коефіцієнт 1,5 до ставки земельного податку - за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення місцевого значення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, а також те, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки, то суд доходить до висновку, що позивач повинен сплачувати оренду плату за землю у відповідності до умов договору оренди землі з моменту приведення його положень у відповідність до норм чинного законодавства України.

Суд зазначає, що відповідач не вправі втручатися у відносини сторін договорі оренди та нараховувати суми грошового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями на підставі норм Податкового кодексу України, ігноруючи при цьому умови договорів оренди землі.

Проте відповідач має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, у зв'язку з чим ініціювати питання стосовно приведення умов договору оренди землі у відповідність віз чинним законодавством України та звертатися до суду із позовом про визнання недійсними окремих положень договору оренди землі як таких, що порушують публічний порядок, у разі їх не відповідності чинному законодавству України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при винесенні податкового повідомлення рішення № 0004491701 від 11.11.2013 року відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

В позовній заяві позивач також просить судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно квитанції № 134 у розмірі 182, 70 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004491701 від 11.11.2013 року, винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 182, 70 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 20 травня 2014 р.

Суддя О.М. Неклеса