Постанова

від 26.03.2015 по справі 804/5427/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2015 рокусправа № 804/5427/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року по справі № 804/5427/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004491701 від 11.11.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач протягом 2009-2013 років відповідно до договорів оренди сплачував орендну плату за земельні ділянки. Жодна правова норма не надає право чи повноважень відповідачу втручатись у відносини сторін договору та нараховувати суми грошового зобов'язання з орендної плати за податковими повідомленнями-рішеннями, тому податковий орган неправомірно визначив податкове зобов'язання з орендної плати.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004491701 від 11.11.2013 року, винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ні Закон України «Про плату за землю», ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря перераховувати оренду плату та сплачувати її в більшому розмірі в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати. Тобто орендар зобов'язаний буде сплачувати більший розмір орендної плати лише у випадку внесення відповідних змін до договору.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2013 року ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська згідно з п. п. 54.3.3 п. 54.3 ст.5 4 та п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004491701, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 25096, 10 грн.

29.11.2013 р. не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся із скаргою до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

25.01.2014 року рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 441/10/04-36-10-08-09 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області позивач направив скаргу до Міністерства доходів і зборів України.

31.03.2014 рішенням Міністерства доходів і зборів України № 1888/р/99-99-10-01-02-15 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Контролюючими органами в обґрунтування законності винесення оскаржуваного рішення зазначено, що оскільки сторонами у договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за землі державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з податковим органом про наявність підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення.

20.02.2004 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди (зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 01.03.2004 р. за № 4929), відповідно до умов якого ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку площею 0,0001 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1).

20.02.2004 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 також було укладено договір оренди (зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 01.03.2004 р. за № 4930), відповідно до умов якого ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку площею 0,0001 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_2).

20.02.2004 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди (зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 01.03.2004 р. за № 4931), відповідно до умов якого ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку площею 0,0220 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_3).

Пунктом 1.3 зазначених договорів передбачено використання земельних ділянок за цими договорами: фактичне розміщення приміщення магазину.

Відповідно до п. 2.1 вищенаведених договорів оренди, земельні ділянки передаються до 08.10.2018 року.

Пунктом 3.8 договорів встановлено, що нормативна грошова оцінка визначених земельних ділянок на час укладання договорів становить:

- земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 (договір № 4929) 1207,60 грн.;

- земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 (договір № 4930) 1207,60 грн.;

- земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 (договір № 4931) 265671,86 грн.

Зазначена у договорах грошова оцінка земельних ділянок визначена у відповідності до довідок Держземагенства України про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які відповідно до умов наведених договорів є невід'ємною частиною цих договорів.

Згідно з п. 3.2 зазначених договорів, орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі земельного податку з урахуванням індексів інфляції, що визначаються у встановленому порядку.

Пунктом 3.3 договорів визначено, що зміна грошової оцінки земельної ділянки та її індексація, що тягне за собою зміну у розмірі орендної плати, провадиться без внесення змін та доповнень до цих договорів у порядку та у випадках, передбачених нормативними законодавчими актами України.

26.12.2008 р. до вищезазначених договорів оренди були підписані додаткові договори, відповідно до яких визначена категорія земельної ділянки - землі історико-культурного призначення.

Крім того, позивачем та Дніпропетровською міською радою складено розрахунки розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена станом на 23.12.2008 р., які є невід'ємною частиною додаткових договорів від 26.12.2008 р. до договорів оренди земельних ділянок. Відповідно до примітки до зазначених розрахунків, у разі змін в діючому законодавстві дійсний розрахунок втрачає чинність.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Статтею ст. 7 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки. При визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті: місцевого значення - 1,5.

Зазначені правові норми втратили чинність з 01.01.2011 року згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України».

У відповідності зі ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Статтями 274, 276 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів: місцевого значення - 1,5.

З матеріалів справи вбачається, що з 23.12.2008 року до часу виникнення спірних правовідносин розрахунок орендної плати щодо земельної ділянки, наданої позивачу в орендне користування, не змінювався і складає трикратний розмір земельного податку, який в свою чергу становить 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, збільшений на коефіцієнт 1,5 у зв'язку з тим, що згідно з п. 1.5 Додаткового договору цільове призначення земельної ділянки - землі історико-культурного призначення. Тобто доводи позивача про те, що у зв'язку з набранням чинності з 01.01.2011 року Податкового кодексу України, додаткові угоди до спірного Договору оренди землі з новим перерахунком орендної плати не укладалися є безпідставними.

Таким чином, відповідачем річна орендна плата у 2011-2013 роках декларувалася та сплачувалась без урахування коефіцієнту 1,5, передбаченого за користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є землі історико-культурного призначення, тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Вказані обставини відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст. 202 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року скасувати.

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 9 квітня 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов