Постанова

від 22.07.2014 по справі 810/4054/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014 року 810/4054/14

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26,

час прийняття постанови : 13 год. 55 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г. ,

при секретарі судового засідання Васковець М.С., за участю представника позивача та представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спільного підприємства Київський експериментальний виробничо-рекламний комбінат до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Спільне підприємство Київський експериментальний виробничо-рекламний комбінат з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000362200 від 13 березня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 23.01.2014 р. по 28.01.2014 року відповідно до Наказу ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 22.01.2014 № 62 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Спільного підприємства Київський експериментальний виробничо-рекламний комбінат (надалі-позивач) з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах із ТОВ «БК Палаццо» (код за ЄДРПОУ 31748459) за весь період діяльності.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 57/10-13-22-01-121/01728985 від 04.02.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки СП «Київський Експериментальний виробничо-рекламний комбінат» (код за ЄДРПОУ 01728985) з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах із ТОВ «БК Палаццо» (код за ЄДРПОУ 31748459) за весь період діяльності» (надалі - Акт перевірки) .

28.02.2014 року позивачем подано Заперечення на Акт перевірки, проте усі докази залишені податковим органом поза увагою.

18 березня 2014 року позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області (надалі - Податковий орган або відповідач ) від 13 березня 2014 року № 0000362200 про сплату 26 000 гривень податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6500 гривень, застосованих за порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року.

25 березня 2014 року позивачем подано Скаргу на податкове повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Київській області 20.05.2014 року отримано Рішення про результати розгляду первинних скарг від 15.05.2014 року № 1171/10/10-36-10-01-04/293 Головного управління Міндоходів у Київській області яким скаргу позивача залишено без задоволення.

28.05.2014року позивачем подано Скаргу на податкове повідомлення-рішення до Міністерства доходів і зборів України, 12.06.2014року отримано Рішення про результати розгляду скарги від 05.06.2014 року Міністерства доходів і зборів України.

Зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ "БК "Палаццо" договорів і неправомірно нарахував грошове зобов'язання по податку на додану вартість. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача Бугаренко Т.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити, підтвердила обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

У судовому засіданні представник відповідача Шевченко В.О. позов не визнав, заперечував проти позовних вимог, з підстав зазначених у письмових запереченнях на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову, зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення є таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши сторони, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, з 23.01.2014 р. по 28.01.2014 р., на підставі 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п. 79.1 ст. 79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, та відкриттям кримінального провадження за № 32013110090000086 розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч,2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України про призначення перевірки, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СП «Київський експериментальний виробничо-рекламний комбінат» (код за ЄДРПОУ 01728985) з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах із ТОВ "БК Палаццо" (код ЄДРПОУ 31748459) за весь період діяльності.

За результатами перевірки складено Акт від 04.02.2014р. № 57/10-13-22-01- 121/01728985 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки СП "Київський експериментальний виробничо-рекламний комбінат» (код за ЄДРПОУ 01728985 з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах із ТОВ «БК Палаццо» (код ЄДРПОУ 31748459) за весь період діяльності".

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем: пп. 198.3 ст.185, п.п. 198.6 ст. 198, п.п 201.4, п.п 201.6, п.п 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого за перевіряємий період занижено податок на додану вартість всього у сумі 26000 грн., у тому числі за липень 2012 року у сумі 26000 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на аналізі нищезазначених документів, які надійшли до податкового органу:

Акту Ірпінської ОДПІ від 14.05.2013 №156/22- 4/31748459 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "БК"Палаццо" (код ЄДРПОУ 31748459) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року;

Листа СВ ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС від 19.04.2013 року №1091/07- 09/086 про порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого 4.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України щодо ряду фіктивних підприємств, а саме: МППФ «Андромеда» (код ЄДРПОУ 4020271), ТОВ «Прімум Компані» (код ЄДРПОУ 37779105), ТОВ «БК «Палаццо» (код ЄДРПОУ 31748459), TOB «РА «Лоцман» (код ЄДРПОУЗ 76965 74), ТОВ «Новий Градь» (код ЄДРПОУ 37779084), ТОВ «Неопромтрсидінг» (код ЄДРПОУ 38256446), ТОВ «Фруком» (код ЄДРПОУ 38256383), ТОВ «Скомп» (код ЄДРПОУ 38256357). ТОВ «Детемо» (код ЄДРПОУ 37563821), ТОВ «Імортель Груп» (код ЄДРПОУ 31663229);

Постанови СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 24.01.2013 року про порушення кримінальної справи №32012110030000035 за ознаками злочину, передбаченого ч.І ст. 205 КК України по фактам фіктивного підприємництва, шляхом придбання (створення) суб'єкту підприємницької діяльності - ТОВ «Асцелла» (код ЄДРПОУ 37474672), з метою покриття незаконної діяльності;

Протоколів допиту свідка, а саме директора та засновника ТОЕ «Асцелла» ОСОБА_5.

Також, в ході проведення перевірки використовувались дані інформаційних комп'ютерних баз ДПІ у Києво -Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області.

З врахуванням вищевикладеного, договори укладені позивачем з ТОВ "БК "Палаццо" на думку податкового органу , згідно частини 1, 5 ст. 203. ч.1, ч.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

28.02.2014 року позивачем подано Заперечення на Акт перевірки за вих№4, проте заперечення позивача залишені податковим органом поза увагою.

18 березня 2014 року позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 13 березня 2014 року № 0000362200 , яким позивачу визначено грошове зобов'язання у сумі 26 000 гривень податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6500 гривень, застосованих за порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (надалі - ПК України)

25 березня 2014 року позивачем подано Скаргу на податкове повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Київській області від 24.03.2014 року за №07

20.05.2014 року позивачем отримано Рішення про результати розгляду первинних скарг від 15.05.2014 року № 1171/10/10-36-10-01-04/293 Головного управління Міндоходів у Київській області, яким скаргу позивача залишено без задоволення.

28.05.2014року позивачем подано Скаргу на податкове повідомлення-рішення до Міністерства доходів і зборів України за вих. №30 від 28.05.2014 року.

12.06.2014року позивачем отримано Рішення про результати розгляду скарги від 05.06.2014 року Міністерства доходів і зборів України, згідно якого скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 13.03.2014 року №0000362200 - без змін.

У той же час, позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення такими, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

В ході перевірки та у судовому засіданні встановлено, що СП "Київський експериментальний виробничо-рекламний комбінат" здійснювало фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ "БК Палаццо" (код ЄДРПОУ 31748459) в період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року.

Взаємовідносини з підприємством ТОВ "БК "Палаццо", в період за який проводилась перевірка, регламентувались наступними укладеними договорами: Договір купівлі-продажу № 32 від 04.07.2012р., згідно з яким ТОВ "БК "Палаццо" з однієї сторони та Спільне підприємство "Київський експериментальний виробничо-рекламний комбінат", уклали договір купівлі-продажу будівельних матеріалів. Договірна ціна товару становить 43780 грн., в т.ч. ПДВ 7296.67 гри. Договір купівлі-продажу № 33 від 04.07.12р., згідно з яким ТОВ "БК "Палаццо" з однієї сторони та Спільне підприємство "Київський експериментальний виробничо-рекламний комбінат", уклали даний Договір купівлі-продажу будівельних матеріалів. Договірна ціна товару становить: 42560,00 грн., в т.ч. ПДВ 7093,33 грн. Договір купівлі-продажу № 34 від 04.07.12р., згідно з яким ТОВ "БК "Палаццо" з однієї сторони та Спільне підприємство "Київський експериментальний виробничо-рекламний комбінат", уклали даний Договір купівлі-продажу будівельних матеріалів. Договірна ціна товару становить: 40980.00 грн.. в т.ч. ПДВ 6830.00 грн. Договір купівлі-продажу № 35 від 04.07.12р., згідно з яким ТОВ "БК "Палаццо" з однієї сторони та Спільне підприємство "Київський експериментальний виробничо-рекламний комбінат', уклали даний Договірна ціна товару становить: 28680.00 грн.. в т.ч. ПДВ 4780 грн.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем було надано під час перевірки та суду наступні документи: Договір № 32 купівлі-продажу від 04.07.2012 р.; Додаток до Договору №32 купівлі - продажу від 5 липня 2012 року, Видаткова накладна №191 від 31 липня 2012 року, Податкова накладна №191 від 31.07.2012 року на загальну суму 43780грн. в тому числі ПДВ - 7296, 67грн.; Договір № 33 купівлі-продажу від 04.07.2012 р.; Додаток до Договору №33 купівлі-продажу від 4 липня 2012 року, Видаткова накладна №257 від 31 липня 2012 року, Податкова накладна №257 від 31.07.2012 року на загальну суму 42560 грн. в тому числі ПДВ - 7093, 33грн.; Договір № 34 купівлі-продажу від 04.07.2012 р.; Додаток до Договору №34 купівлі -продажу від 4 липня 2012 року, Видаткова накладна №258 від 31 липня 2012 року, Податкова накладна №258 від 31.07.2012 року на загальну суму 40980 грн. в тому числі ПДВ - 6830грн.; Договір № 35 купівлі-продажу від 04.07.2012 р., Додаток до Договору №35 купівлі-продажу від 4 липня 2012 року, Видаткова накладна №259 від 31 липня 2012 року, Податкова накладна №259 від 31.07.2012 року на загальну суму 28680грн. в тому числі ПДВ - 4780грн.; Сертифікат відповідності Серії ВВ терміном дії з 11 травня 2012 року по 12 квітня 2014 року ; Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 29.05.2012 року №05.03.02-03/50830; паспорт в„–3322 , Акт списання товарів №4 від 29 листопада 2012 року; платіжне доручення №313 від 31.10.2012 року, Договір №3 оренди майнового комплексу - основних засобів від 31 січня 2012 року; Акт приймання - передачі основних засобів від 01.02.2012 року.

Отже, згідно вказаних договорів купівлі-продажу позивачем у ТОВ «БК «Палаццо» були придбані будівельні матеріали, факт передачі яких від продавця до покупця підтверджується видатковими накладними, товар був доставлений за адресою покупця та оплачені покупцем в повному обсязі .

Дані товари в подальшому були використані позивачем для ремонту покрівлі орендованої позивачем будівлі.

Вказані договори підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені печатками обох підприємств.

На момент укладення договорів представниками TOB «БК «Палаццо» було надано завірені копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Головного управління статистики у Київській області серії АА № 453406 ТОВ «Будівельна компанія «Палаццо», завірену копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Будівельна компанія «Палаццо» № 100349806 від 01.10.2011 р., довідки про взяття на облік платника податків ТОВ «Будівельна компанія «Палаццо» від 18.11.2011 року № 635, ліцензії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві серії AB № 588829 від 29.09.2011 р. видана ТОВ «Будівельна компанія «Палаццо».

Тобто, позивачем податковому органові під час проведення перевірки та суду надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ «БК» «Палаццо» та їх оплати.

Крім того, усі перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача податковим органом не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи податковим органом не проаналізовано.

Таким чином, здійснення господарських операцій позивачем із контрагентом ТОВ "БК Палаццо", підтверджується наданими ним документами

Виконання сторонами договірних зобов'язань та наявність документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують здійснення господарських операцій за Договорами, у тому числі, податкових накладних ТОВ "БК Палаццо", є підставою для включення до податкового кредиту позивача сум ПДВ за липень 2012 року на суму 26000грн.

Таким чином, оскільки господарські операції із контрагентом ТОВ "БК "Палаццо" виконувалися згідно з належним чином укладених Договорів, що підтверджується вказаними вище документами, висновок про нікчемність Договорів між позивачем та ТОВ "БК "Палаццо" є безпідставним.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість позивача та ТОВ «БК» Палаццо» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Із наданих документів, наданих позивачу ТАВ «БК Палаццо» немало жодних підстав зробити висновок про ненадійність обраного контрагента.

Також, на час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ТОВ «БК «Палаццо» був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за діяльність, що здійснювалась ТОВ «БК «Палаццо».

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-пілприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У даному випадку, позивач саме такими відомостями керувалась у процесі договірних відносин з ТОВ «БК «Палаццо».

До того ж, чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах. Позивач, як платник податків, діяло у межах діючого законодавства, та не може бути обізнане про будь-який умисел контрагента та не відповідає за його звітність.

Жодна норма діючого законодавства не пов'язує відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням із дійсністю укладених нею договорів і тим більше не приписує здійснювати донарахування грошових зобов'язань платникам податків, які вступили з такою юридичною особою в договірні відносини, а головне те, що на момент укладення договорів із ТОВ «БК «Палаццо» такі дані не було внесено до ЄДР, а тому немає жодних підстав стверджувати про обізнаність позивача щодо дефектності правового статусу контрагента.

Позивач не має права витребовувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак незрозуміло у яких саме діях позивача податковий орган вбачає порушення норм чинного податкового законодавства. Така ж позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10 січня 2012 року № К/9991/81953/11.

Також ВАСУ в листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків обов'язково необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника про дефекти у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних).

Як вже було вказано та підтверджено в Акті перевірки Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "БК "ПАЛАЦЦО" анульовано 14.05.2013 року, відповідно на момент укладення договорів та виконання робіт жодних дефектів правового статусу контрагента не існувало.

Стосовно відсутності персоналу у ТОВ «БК «Палаццо» суд звертає увагу, що відповідно до ухвалу ВАСУ від 26.06.2013 року у справі №К/9991/71450/12, укладення трудового договору - не єдиний спосіб залучення фізичних осіб до провадження необхідних дій у процесі виконання господарської операції. Податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит залежно від того, за рахунок яких ресурсів (власних чи залучених) здійснюється господарська операція.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірявся ТОВ «БК» Палаццо» на предмет наявності господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; по перевезенню матеріальних цінностей із залученням сторонніх перевізників; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

Висновки про відсутність у контрагента позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені лише на підставі службової інформації, яка є недостатньою для визнання угод нікчемними та такі висновки не можливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єктів господарювання.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів укладених позивачем з ТОВ "БК "Палаццо", суд зазначити наступне.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

В свою чергу, згідно частини першої статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно частини другої статті 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, що встановлена саме законом, а не актом перевірки податкового органу, адже лише нормою закону має бути встановлено, що правочин є нікчемним.

Зокрема частиною першою статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною першою статті 224 Цивільного кодексу України, що правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.

Відповідно до частини другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною першою зазначеної правової норми визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Також, Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Жодних вироків чи рішень судів відповідач суду не надав.

Тобто, підстави нікчемності правочину встановлюються саме законом, а недійсність правочину виключно рішенням суду, а не актами податкових перевірок та/або слідчими податкових органів на власний розсуд.

Судом встановлено, що договори, укладені з ТОВ "БК "Палаццо" є правочинами, спрямованими на реальне настання правових наслідків та досягнення реальних цілей, обумовлених ними, укладеними з дотриманням всіх інших вимог, необхідних для чинності правочину згідно ст. 203 Цивільного кодексу України.

На день розгляду справи жодних рішень щодо визнання судом договорів недійсними, фіктивними - не існує. Позивач уклав договори для отримання реального результату, такий результат був досягнутий, усі первинні документи є в наявності, отже оспорювані правочини не можуть бути визнані фіктивними.

Таким чином, у зв'язку з викладеним вище висновок про нікчемність Договорів, укладених між позивачем та ТОВ "БК "Палаццо" є безпідставним.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість суд зазначає таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд звертає увагу, що факт вчинення позивачем певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку підтверджується первинними документами платника податків.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів.

Так, наявні в матеріалах справи податкові накладні, видаткові накладні, договори та платіжні документи, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстровані як платники податку на додану вартість, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів.

Відтак, правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "БК "Палаццо" підтверджується податковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи та відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, оскільки позивачем спірні суми ПДВ сформовані на підставі дійсних податкових накладних контрагента позивача, висновок відповідача про порушення позивачем 198.3 ст.185, п.п. 198.6 ст 198 п.п 201.4 п.п 201.6 п.п 201.10 ст.201 ПК України та про заниження податку на додану вартість на загальну суму є безпідставним.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження показників податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що "платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню.

Водночас, судом ураховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операції суд витребував у податкового органу докази, які можуть підтвердити доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Проте, при розгляді даної справи відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Суд звертає увагу, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу (аналогічна позиція наведена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Податковим органом не доведено, що спірні господарські операції є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на Актах перевірки інших податкових органів та постановах слідчого, складених в межах досудового слідства , а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Представником позивача надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Спільного підприємства Київський експериментальний виробничо-рекламний комбінат до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області №0000362200 від 13 березня 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 липня 2014 р.