Ухвала

від 16.10.2014 по справі 810/4054/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4054/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року у справі за позовом спільного підприємства «Київський експериментальний виробничо-рекламний комбінат» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинскому районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинскому районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000362200 від 13 березня 2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку спільного підприємства «Київський експериментальний виробничо-рекламний комбінат» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах із ТОВ «БК Палаццо» (код за ЄДРПОУ 31748459) за весь період діяльності.

Результати перевірки відображено в акті перевірки № 57/10-13-22-01-121/01728985 від 04.02.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки СП «Київський Експериментальний виробничо-рекламний комбінат» (код за ЄДРПОУ 01728985) з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах із ТОВ «БК Палаццо» (код за ЄДРПОУ 31748459) за весь період діяльності» (далі по тексту - акт перевірки), в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року, що призвело, виходячи з позиції відповідача, призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2012 року на суму 26 000 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000362200 від 13 березня 2014 року, яким позивачу визначено суму основного зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26 000 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6500 гривень.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення скарги позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000362200 від 13 березня 2014 року протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «БК «Палаццо» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у вказаного підприємства, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкових зобов'язань з ПДВ за наслідками таких операцій.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «БК Палаццо» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цим контрагентом позивача та його контрагентами.

До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі акта Ірпінської ОДПІ від 14.05.2013 №156/22- 4/31748459 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК Палаццо» (код ЄДРПОУ 31748459) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року; листа СВ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 19.04.2013 року №1091/07- 09/086, постанови СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 24.01.2013 року про порушення кримінальної справи №32012110030000035.

В акті Ірпінської ОДПІ від 14.05.2013 №156/22- 4/31748459 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК Палаццо» (код ЄДРПОУ 31748459) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року» податковим органом зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ «БК Палаццо» не знаходиться за юридичною адресою. В акті встановлено, що підприємство не має адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності, звіркою не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання товарів з придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «БК Палаццо» у контрагентів-постачальників на загальну суму ПДВ 33006598 за період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року.

Крім того, податковим органом з листа СВ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 19.04.2013 року №1091/07- 09/086 встановлено, що було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого 4.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України щодо ряду фіктивних підприємств, а саме: МППФ «Андромеда» (код ЄДРПОУ 4020271), ТОВ «Прімум Компані» (код ЄДРПОУ 37779105), ТОВ «БК «Палаццо» (код ЄДРПОУ 31748459), TOB «РА «Лоцман» (код ЄДРПОУЗ 76965 74), ТОВ «Новий Градь» (код ЄДРПОУ 37779084), ТОВ «Неопромтрсидінг» (код ЄДРПОУ 38256446), ТОВ «Фруком» (код ЄДРПОУ 38256383), ТОВ «Скомп» (код ЄДРПОУ 38256357). ТОВ «Детемо» (код ЄДРПОУ 37563821), ТОВ «Імортель Груп» (код ЄДРПОУ 31663229).

Податковий орган послався та ту обставину, що відповідно до постанови СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 24.01.2013 року про порушення кримінальної справи №32012110030000035 за ознаками злочину, передбаченого ч. І ст. 205 КК України за фактами фіктивного підприємництва шляхом придбання (створення) суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ «Асцелла» (код ЄДРПОУ 37474672) з метою покриття незаконної діяльності, протоколів допиту свідка, а саме директора та засновника ТОВ «Асцелла» ОСОБА_2, встановлено, що ТОВ «Асцелла» (контрагент ТОВ «БК Палаццо») є фіктивним підприємством.

Також, в ході проведення перевірки використовувались дані інформаційних комп'ютерних баз ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області, з яких податковим органом зроблено висновок щодо наявності розбіжностей між сумами задекларованих податкових зобов'язань позивача та його контрагента.

З врахуванням вищевикладеного, податковий орган прийшов до висновку. Що договори укладені позивачем з ТОВ «БК «Палаццо» згідно частини 1, 5 ст. 203. ч.1, ч.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на порушеннях податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «БК «Палаццо» та його постачальниками.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій у спірний період, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «БК «Палаццо», в період за який проводилась перевірка, було укладено наступні договори:

- договір купівлі-продажу № 32 від 04.07.2012р., згідно з умова ТОВ «БК «Палаццо» (Продавець) з однієї сторони та Спільне підприємство «Київський експериментальний виробничо-рекламний комбінат», уклали договір купівлі-продажу будівельних матеріалів. Договірна ціна товару становить 43780 грн., в т.ч. ПДВ 7296.67 грн.;

- договір купівлі-продажу № 33 від 04.07.12р., згідно з яким ТОВ «БК «Палаццо» з однієї сторони та Спільне підприємство «Київський експериментальний виробничо-рекламний комбінат», уклали даний Договір купівлі-продажу будівельних матеріалів. Договірна ціна товару становить: 42560,00 грн., в т.ч. ПДВ 7093,33 грн.;

- договір купівлі-продажу № 34 від 04.07.12р., згідно з яким ТОВ «БК «Палаццо» з однієї сторони та Спільне підприємство «Київський експериментальний виробничо-рекламний комбінат», уклали даний Договір купівлі-продажу будівельних матеріалів. Договірна ціна товару становить: 40980.00 грн.. в т.ч. ПДВ 6830.00 грн.;

- договір купівлі-продажу № 35 від 04.07.12р., згідно з яким ТОВ «БК «Палаццо» з однієї сторони та Спільне підприємство "Київський експериментальний виробничо-рекламний комбінат», уклали даний Договірна ціна товару становить: 28680.00 грн.. в т.ч. ПДВ 4780 грн.

За умовами вказаних договорів, що мають ідентичний зміст, ТОВ «Будівельна Компанія «Палаццо» (Продавець) зобов'язується передати у власність спільного підприємства «Київський експериментальний виробничо-рекламний комбінат» (Покупець) будівельні матеріали відповідно до Додатка, що є невід'ємною частиною вказаного договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його ціну відповідно до умов договору.

Згідно з п. 3.2 Договору передача товару Продавцем і прийняття товару Покупцем посвідчуються видатковою накладною, яка підписується сторонами.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем було надано під час перевірки та суду наступні документи: Договір № 32 купівлі-продажу від 04.07.2012 р.; Додаток до Договору №32 купівлі - продажу від 5 липня 2012 року, Видаткова накладна №191 від 31 липня 2012 року, Податкова накладна №191 від 31.07.2012 року на загальну суму 43780грн. в тому числі ПДВ - 7296, 67грн.; Договір № 33 купівлі-продажу від 04.07.2012 р.; Додаток до Договору №33 купівлі-продажу від 4 липня 2012 року, Видаткова накладна №257 від 31 липня 2012 року, Податкова накладна №257 від 31.07.2012 року на загальну суму 42560 грн. в тому числі ПДВ - 7093, 33грн.; Договір № 34 купівлі-продажу від 04.07.2012 р.; Додаток до Договору №34 купівлі -продажу від 4 липня 2012 року, Видаткова накладна №258 від 31 липня 2012 року, Податкова накладна №258 від 31.07.2012 року на загальну суму 40980 грн. в тому числі ПДВ - 6830грн.; Договір № 35 купівлі-продажу від 04.07.2012 р., Додаток до Договору №35 купівлі-продажу від 4 липня 2012 року, Видаткова накладна №259 від 31 липня 2012 року, Податкова накладна №259 від 31.07.2012 року на загальну суму 28680грн. в тому числі ПДВ - 4780грн.

Таким чином, факт постави позивачу товару підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, вказані товари в подальшому були використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме для ремонту покрівлі орендованої позивачем будівлі.

На підтвердження цього позивачем надано сертифікат відповідності серії ВВ терміном дії з 11 травня 2012 року по 12 квітня 2014 року; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 29.05.2012 року №05.03.02-03/50830; паспорт в„–3322 , акт списання товарів №4 від 29 листопада 2012 року; платіжне доручення №313 від 31.10.2012 року, договір №3 оренди майнового комплексу - основних засобів від 31 січня 2012 року; акт приймання - передачі основних засобів від 01.02.2012 року.

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача та отримання прибутку, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Посилання контролюючого органу на результати співставлення задекларованих позивачем податкових зобов'язань із зобов'язаннями його контрагента не приймаються судом до уваги у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками таких операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «ТОВ БК «Палаццо» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на виконання договору купівлі-продажу, відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача і його контрагента.

Виконання договору підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, не відповідає дійсним обставинам справи.

Колегія суддів вважає помилковими посилання відповідача на матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню за ознаками складу злочину, передбаченого 4.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України щодо ряду фіктивних підприємств, а саме: МППФ «Андромеда» (код ЄДРПОУ 4020271), ТОВ «Прімум Компані» (код ЄДРПОУ 37779105), ТОВ «БК «Палаццо» (код ЄДРПОУ 31748459), TOB «РА «Лоцман» (код ЄДРПОУЗ 76965 74), ТОВ «Новий Градь» (код ЄДРПОУ 37779084), ТОВ «Неопромтрсидінг» (код ЄДРПОУ 38256446), ТОВ «Фруком» (код ЄДРПОУ 38256383), ТОВ «Скомп» (код ЄДРПОУ 38256357). ТОВ «Детемо» (код ЄДРПОУ 37563821), ТОВ «Імортель Груп» (код ЄДРПОУ 31663229), зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, матеріали досудового розслідування по зазначеному кримінальному провадженню не є допустимими та належними у справі доказами у розумінні вимог ст. ст. 70 та 72 КАС України, оскільки по даній кримінальній справі відсутній вирок, який би встановлював вину певних осіб у вчиненні злочину та відповідні фактичні дані, які б мали значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги органу державної податкової служби ґрунтуються лише на матеріалах перевірки ТОВ «БК «Палаццо» та його контрагентів, при цьому контролюючим органом не проаналізовано первинні документи, надані до перевірки позивачем. Такі доводи не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.