Ухвала

від 21.07.2014 по справі 813/578/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2014 року Справа № 876/4463/14 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Гудима Л.Я.,

Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року у справі №813/578/14 за позовом Науково-виробничого підприємства «Техноцентр» Франківської асоціації інвалідів м.Львова до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2013р. №0000242240,-

В С Т А Н О В И В :

23.01.2014р. Науково-виробниче підприємство «Техноцентр» Франківської асоціації інвалідів м. Львова (далі-Підприємство) звернулося з адміністративним позовом в суд до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі-ДПІ), просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.11.2013р. №0000242240 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі-ПДВ) у розмірі 426 267,69 грн. (за основним платежем на суму 288 151,02 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 138 11,67 грн.).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ДПІ оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що контрагенти позивача позбавлені фактичної можливості постачати товари на умовах договору у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Дані обставини встановлені під час перевірок контрагентів Підприємства, що викладено в актах перевірок, що судом залишено поза увагою.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, вважав рішення суду першої інстанції законним.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та заперечення позивача на апеляційну скаргу в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Науково-виробниче підприємство «Техноцентр» Франківської районної асоціації інвалідів м. Львова зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 30.08.1999р., що підтверджено копією Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №061930 від 01.06.2009р.; взято на податковий облік в органах ДПС 07.10.1999р. за №00505386.

Як встанвлено судом першої інстанції, ДПІ проведено перевірку Підприємства за результатами якої складено акт від 30.09.2013р. №262/22-40/30539214 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки НВП «Техноцентр» з питань господарських відносин з ПП «Тронекс» за травень, липень 2012р., з ТзОВ «Нові технології ТВП» за період з січень, лютий, березень, квітень, серпень, вересень 2012 року, ПП «Ардея-Тех» за 01.09.2010р. по 31.05.2011р», за наслідком якої встановлено порушення Підприємством вимог, в тому числі, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями (далі-Закон №168) та ст.185, п. 187.1 ст.187, ст.188, п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями (далі-ПК України), що призвело до завищення податкових зобов'язань на суму 182 250 грн. в.т.ч. за березень 2012 року на суму 8 700,00грн. за квітень 2012 року на суму 59 347,40 грн. за травень 2012 року на суму 84 437,70 грн. за липень 2012 року на суму 29 765,00 грн. по операціях з ДПІЦ «Техно-Ресурс» (і.п.н. 138039513054), а також встановлено завищення податкового кредиту всього на суму 470 401,21 грн. в т.ч. за грудень 2010 року в сумі 23 835,36 грн., за березень 2012 року в сумі 128 961,23 грн., за квітень 2012 року в сумі 190 350,00 грн., за травень 2012 року в сумі 72 684,63 грн., за липень 2012 року в сумі 54 570,00 грн., за рахунок проведення взаєморозрахунків з ПП «Ардея-Тех», ПП «Тронекс», TOB «Нові технології ТВП», що призвело до заниження ПДВ на суму 288 151,02 грн. в т.ч. за грудень 2010 року в сумі 23 835,36 грн., за березень 2012 року в сумі 120 261,23 грн., за квітень 2012 року в сумі 131 002,5 грн., за липень 2012 року в сумі 13 051,93 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2013 року №0000242240, яким Підприємству збільшено суму грошових зобовязань зп платежем «податок на додану вартість» на суму 426 267,69 грн., з яких за основним платежем на суму 288 151,02 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 138 11,67 грн., з яким не погодилось Підприємство, оскарживши його до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та розділі 2 Положення зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Відповідач обґрунтовує безтоварність господарських операцій позивача з ТзОВ «Нові технології ТВП» на підставі акта від 08.11.2012р. №4723/22-1/35921869 «Про неможливість проведення зустрічної звірки «Нові технології ТВП» щодо підтвердження господарських відносин за період травень, червень, липень 2012 р.».

Проте, суд першої інстанції встановив, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2013р. №2а-9946/12/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2013р. у справі №3847/13, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби щодо проведення зустрічної звірки ТзОВ «Нові технології ТВП» та щодо відображення акта №4723/22-1/35921869 від 08.11.2012р. в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що використання під час перевірки акта іншої ДПІ про неможливість проведення зустрічної перевірки щодо підтвердження господарських відносин, на підставі якого зроблено висновок про нереальність господарських операцій з позивачем судом до уваги не може братись, оскільки дії щодо проведення такої перевірки контрагентом позивача оскаржені в судовому порядку та згідно судових рішень, визнані неправомірними.

На підтверження реальності здійснення господарських операцій Підприємства і ТзОВ «Нові технології ТВП» суду подано договір від 19.03.2012 року; ліцензій; податкові та видаткові накладні; платіжні доручення про підтвердження розрахунків між НВП «Техноцентр» з ТзОВ «Нові технології ТВП»; журнал-ордер по 631 рахунку; замовлення.

Безтоварність господарських операцій позивача з ПП «Ардея-Тех» відповідач обґрунтовує на підставі акта від 15.05.2012р. №299/22-300/37156768 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ардея-Тех» з питань дотриманн вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.09.2010р. по 31.05.2011р.».

Проте на підтвердження реальності здійснення господарської операції Підприємства з ПП «Ардея-Тех» суду подано договір від 01.12.2010р., укладений між НВП «Техноцентр» та ПП «Ардея-Тех»; податкову та видаткову накладні; платіжне доручення про підтвердження розрахунків з ПП «Ардея-Тех»; журнал-ордер по 631 рахунку по взаємовідносинах з ПП «Ардея-Тех»; замовлення ПП «Ардея-Тех».

Безтоварність господарських операцій позивача з ПП «Тронекс» відповідач обґрунтовує на підставі акта від 05.03.2013р. №101/37/22-1009/30478602 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Тронекс».

Проте на підтвердження реальності здійснення господарської операції Підприємства з ПП «Тронекс» суду подано договір від 14/05/12 від 14.05.2012р. укладеного між НВП «Техноцентр» та ПП «Тронекс»; податкові та видаткові накладні; платіжні доручення про підтвердження розрахунків НВП «Техноцентр» з ПП «Тронекс»; журнал-ордер по 631 рахунку по взаємовідносинах НВП «Техноцентр» з ПП «Тронекс»; лист ПП «Тронекс» від 17.01.2014р. №17/1 про підтвердження реалізації та поставки товарів НВП «Техноцентр» та повного декларування цмх операцій; замовлення для ПП «Тронекс»; копія рахунку-фактури від 14. 05. 2012р. №40, від 21.05.2012р. №43, від 23.05.2012р. №44, від 02.07.2012р. №70 по розрахунках НВП «Техноцентр» з ПП «Тронекс».

На підтвердження правомірності формування податкового зобов'язання з ПДВ по операціях з ДПІЦ «Техно-Ресурс» позивачем надано договори від 04.01.2010р. №04/01/10 та № 07/09/12 від 07.09.12 року; рахунки-фактури №118 від 10.09.2012р., №212 від 05.12.2012р.; копії видаткових та податкових накладних за період з грудня 2010 року по квітень 2013 року; копії журналу-ордеру і відомості по 361 рахунку за період з 01.01.10-31.03.13, по розрахунках НВП «Техноцентр» з ДП ІЦ «Техно-Ресурс».

Колегія суддів зауважує, що згідно Наказу №196 від 23.09.2013р. про проведення перевірки Підприємства, перевірка господарських відносин позивача та ДПІЦ «Техно-Ресурс» не передбачена, а тому проведення такої є протиправним.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентам, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Даючи оцінку первинним документам колегія суддів зауважує, що придбаний Підприємством товар у ПП «Ардея-Тех», ПП «Тронекс», TOB «Нові технології ТВП» був списаний на виробництво, а згодом реалізований як ізоляційна система контрагентам Підприємства.

На підтвердження даних обставин позивачем подано попередні калькуляції вартості виробництва з травня 2012 року по травень 2013 року в яких вказано назви статті витрат, одиниця придбаного у контрагентів «компоненту», кількість та попередня сума, які затверджені керівником Підприємства. Дані господарські операції, в тому числі, підтверджуються актами списання виробничих запасів, серед яких зазначено і товар, придбаний у вищезгаданих контрагентів.

Окрім того, до матеріалів справи на підтвердження реальності та необхідності придбання спірного товару позивачем надано замовлення на постачальників, в яких зазначено назва товару який замовляється, його одиницю та кількість; ціну придбання, умови поставки (транспортом і за рахунок Постачальника на склад Покупця на вул. Наукову,5 у м.Львові); строк поставки.

Суд вважає, що з дати отримання податкових накладних у позивача виникло право на податковий кредит.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки не підтверджено, що на момент здійснення господарської операції ПП «Ардея-Тех», ПП «Тронекс», TOB «Нові технології ТВП», ДПІЦ «Техно-Ресурс» - контрагенти Підприємства не знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також що у таких не було Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Товар, який був предметом правочинів, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкові накладні які не мали недоліків та порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу включити ПДВ по спірних господарських операцій до складу податкового кредиту відповідного періоду та сформувати податкові зобов'язання, що підтверджується деклараціями з ПДВ за спірний період та Додатками 5 до них.

Окрім того, колегія судів зазначає, що відсутність штату працівників, основних засобів у контрагентів не може стави під сумнів не здійснення господарської діяльності, оскільки така може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Судом взято до уваги, що товар, що придбавався Підприємством в межах досліджених Договорів, які в судовому порядку недійсними не визнавались, надавались та оплачувались протягом певного періоду часу, що дає суду підстави вважати, що такі мали реальний характер.

Окрім того слід зазначити, що в деклараціях з податку на прибуток за спірний період Підприємство визначило суму податку до сплати у бюджет, що дає суду підстави вважати про реальність господарської діяльності останнього.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Підприємство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 1999 року, діяльність, яка визначений у досліджених судом Договорах, узгоджуються з предметом діяльності Підприємства. Судом встановлено наявність у позивача управлінського та технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, що, поряд зі іншими матеріалами, свідчать про дійсність та реальність господарської діяльності.

Окрім того, суд зазначає, що згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагентів ПП «Ардея-Тех», ПП «Тронекс», TOB «Нові технології ТВП» та ДПІЦ «Техно-Ресурс», а також висновки про завищення суми податкового зобов'язання з ПДВ по операціях з ДПІЦ «Техно-Ресурс» на суму 182 250 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ позивачем на загальну суму 470 401,21 грн. по взаєморозрахунках з ПП «Ардея-Тех», ПП «Тронекс», TOB «Нові технології ТВП» не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Дослідивши письмові докази колегія суддів приходить до висновку, що операції з придбання Підприємством у ПП «Ардея-Тех», ПП «Тронекс», TOB «Нові технології ТВП» товару мали реальний характер. Обставини ж, які викладені у акті перевірки від 30.09.2013р. №262/22-40/30539214 стосовно порушення позивачем п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону №168 та ст. 185, п. 187.1. ст. 187, ст. 188, п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 ПК України ДПІ належними та допустимими доказами не підтверджено, що є наслідком вважати про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року у справі №813/578/14- без змін.

Ухвала набирає законної з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді: Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Повний текст Ухвали виготовлено 25.07.2014р.