Ухвала

від 21.07.2014 по справі 820/11460/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2014 р.Справа № 820/11460/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куп'янському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2014р. по справі № 820/11460/14

за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Куп'янському районі Харківської області

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куп'янському районі Харківської області

про подовження терміну арешту активів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління Пенсійного Фонду України в Куп'янському районі Харківської області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куп'янському районі Харківської області, в якому просив суд стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куп'янському районі Харківської області суму заборгованості по відшкодуванню витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, в розмірі 1873,80 грн. на користь Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області, стягнену суму перерахувати на р/р 256093012832 Харківського обласного відділення АТ "Ощадбанк", МФО 351823, код 22681934.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2014 року зазначений адміністративний позов задоволено частково, а саме: стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куп'янському районі Харківської області (код ЄДРПОУ 25865043, р/р 37172400902329 в ГУДКУ Харківської області , МФО 851011, вул. 1 Травня, буд. 6, м. Куп'янськ, Харківська область, 63701) суму заборгованості по відшкодуванню витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, в розмірі 973.80 грн. (дев'ятсот сімдесят три грн., 33 копійки) на користь Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області, стягнену суму перерахувати на р/р 256093012832 Харківського обласного відділення АТ "Ощадбанк", МФО 351823, код 22681934. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Від представника відповідача на адресу суду надійшла заява від 18.07.2014р. вх..№23112 з клопотанням розгляд справи відкласти у зв'язку з перебуванням у щорічній основній відпустці представника. В якості додатку надані: копія наказу про надання відпустки.

Суд вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. З врахуванням того, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куп'янському районі Харківської області є суб'єктом владних повноважень, посадовою особою органу державної влади, коло осіб для представлення повноважень якого чинним законодавством не обмежено, зазначена відповідачем обставина неможливості забезпечення явки представника відповідача не визнана судом поважною. Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України неприбуття відповідача -суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду справи і вирішення на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області здійснювало виплату пенсій громадянам ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР.

Матеріалами справи підтверджено, що трудове каліцтво та професійне захворювання із зазначеними особами сталось в період роботи на території СРСР, а пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання останнім були призначені відділами соціального забезпечення в період до 01.04.2001 року, а саме:

- ОСОБА_1 - нещасний випадок стався 20.08.1978 в період роботи будівельником в колгоспі "Восток" Кустанайської області, в результаті чого ОСОБА_1 було встановлено з 14.02.1982 інвалідність 3 групи. Пенсія по інвалідності призначена Київським відділом соціального забезпечення Харківської області з 07.06.1982;

- ОСОБА_3 - професійне захворювання отримав в період роботи столяром в артелі «Тирканда» в м. Алдан, Республіка Саха (Якутія). Профзахворювання встановлене 15.10.1997 року. Песію по інвалідності за отримане професійне захворювання було призначено відділом соціального забезпечення Шевченківського району Харківської області з 20.10.1997 р. ;

- ОСОБА_4 - нещасний випадок стався 04.01.1983 в період роботи водієм в СУ-66 треста "Нефтеюганськспецгідромеханізація" Тюменської області. Профзахворювання встановлено 18.04.1983. Пенсію по інвалідності З групи призначено ОСОБА_4 відділом соціального забезпечення м. Ялти Кримської області з 14.10.1983 р.

За період з 1 червня 2013 року по 31 листопада 2013 року включно витрати з виплати та доставки пенсій зазначеним особам склали 973,80 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що за період з 1 червня 2013 року по 31 листопада 2013 року, відповідач не відшкодовує позивачу витрати на виплату пенсій громадянам та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну за вказаний період всього в сумі 973,80 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За визначенням ст.1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР, загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Відповідно до ч.2 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Статтею 12 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за пенсійним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Частиною 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Таким чином, оскільки пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно з п.5 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до п."а" ч.1 статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення", громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Пунктом 3 розділу XI "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Відповідно до п.3 розділу XI "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Доводи апелянта про поширення на спірні відносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, колегія суддів не приймає до уваги з наступних підстав .

Статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті, здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту процитованої норми слідує, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у цій справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

Тобто, взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів, а страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постановах від 20.03.2007 (номери у Єдиному державному реєстрі судових рішень 669173 та 662742) та в постанові від 05.12.2011 (номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 20533655).

Судом встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області здійснювало виплату пенсій громадянам ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР.

Матеріалами справи підтверджено, що трудове каліцтво та професійне захворювання із зазначеними особами сталось в період роботи на території СРСР, а пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання останнім були призначені відділами соціального забезпечення в період до 01.04.2001 року, а саме:

- ОСОБА_1 - нещасний випадок стався 20.08.1978 в період роботи будівельником в колгоспі "Восток" Кустанайської області, в результаті чого ОСОБА_1 було встановлено з 14.02.1982 інвалідність 3 групи. Пенсія по інвалідності призначена Київським відділом соціального забезпечення Харківської області з 07.06.1982;

- ОСОБА_3 - професійне захворювання отримав в період роботи столяром в артелі «Тирканда» в м. Алдан, Республіка Саха (Якутія). Профзахворювання встановлене 15.10.1997 року. Песію по інвалідності за отримане професійне захворювання було призначено відділом соціального забезпечення Шевченківського району Харківської області з 20.10.1997 р. ;

- ОСОБА_4 - нещасний випадок стався 04.01.1983 в період роботи водієм в СУ-66 треста "Нефтеюганськспецгідромеханізація" Тюменської області. Профзахворювання встановлено 18.04.1983. Пенсію по інвалідності З групи призначено ОСОБА_4 відділом соціального забезпечення м. Ялти Кримської області з 14.10.1983 р.

За період з 1 червня 2013 року по 31 листопада 2013 року включно витрати з виплати та доставки пенсій зазначеним особам склали 973,80 грн.

Як свідчать дані підписаних позивачем та відповідачем таблиць розбіжностей до інформації про відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання по управлінню Пенсійного фонду України в Куп'янському районі за період з 1 червня 2013 року по 31 листопада 2013 року, відповідач не відшкодовує позивачу витрати на виплату пенсій громадянам та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну за вказаний період всього в сумі 973,80 грн.

Зазначене підтверджується копіями актів про нещасні випадки на виробництві, списків осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у червні - листопаді 2013 року, таблиць розбіжностей до інформації про відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, по управлінню Пенсійного фонду України в Куп'янському районі (а.с.10-14).

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, в сумі 973,80 грн. є обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2014 року по справі №820/11460/14 в частині задоволених позовні вимог прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куп'янському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2014р. по справі № 820/11460/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Водолажська Н.С.