Рішення

від 18.07.2014 по справі 910/9771/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9771/14 18.07.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РОКИТНІВСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» доТовариства з обмеженою відповідальністю «САНТОРІКА» пророзірвання договору та стягнення 17 000,00 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Серебряніков В.Є. - представник за довіреністю; від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РОКИТНІВСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» (надалі - ТОВ «РОКИТНІВСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТОРІКА» (надалі - ТОВ «САНТОРІКА») про розірвання договору та стягнення 17 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.04.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір №02/04-13 на виконання умов якого відповідачем було надано позивачу послуги з проведення маркетингового дослідження за результатами якого відповідачем було складено відповідний звіт, який на підставі акту здачі-приймання наданих послуг було передано позивачу. Проте, як вказує позивач відповідачем було порушено умови Договору, якими передбачено самостійне виконання маркетингового дослідження та недопущення плагіату, у зв'язку із чим позивачем заявлено вимогу про розірвання Договору №02/04-13 від 02.04.2013 р. та стягнення з відповідача неустойки за неналежне виконання умов Договору у розмірі 17 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.05.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.06.2014 р.

06.06.2014 р. представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 22.05.2014 р. через загальний відділ суду було подано письмові пояснення по суті позовних вимог.

11.06.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого відповідач проти позовних вимог заперечує та просить залишити їх без задоволення. Крім того, відповідач у своєму відзиві просить здійснювати розгляд справи без його участі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 18.07.2014 р.

10.07.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано письмові пояснення по справі.

В судове засідання 18.07.2014 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 18.07.2014 р. не з'явився, вимоги ухвал суду виконав, у своєму відзиві на позовну заяву від 05.06.2014 р. просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

В судовому засіданні 18.07.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2013 р. між ТОВ «РОКИТНІВСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» (замовник) та ТОВ «САНТОРІКА» (виконавець) було укладено Договір 02/04-13 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, надати замовнику за плату послуги з проведення маркетингового дослідження за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені у даному договорі.

Під маркетинговим дослідженням сторони розуміють збір, опрацювання й аналіз інформації та можливостей, розроблення рекомендацій на підставі цих даних за принципами системності, комплексності, регулярності, об'єктивності, точності, економічності, оперативності (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору об'єктом маркетингових досліджень за даним договором є аналіз ринку склотари України та країн СНД (Російська Федерація, Республіка Білорусь, Республіка Молдова) за період з 2002-2012 рр.

Пунктом 1.5 Договору визначено, що виконавець здійснює маркетингове дослідження за даним договором самостійно (власними силами), методами та способами, що визначаються ним на його власний розсуд, та надають можливість досягнення результатів, що характеризуються високим рівнем достовірності.

Згідно п. 1.6 Договору строк проведення маркетингового дослідження згідно з даним договором за згодою сторін складає проміжок часу з дати підписання сторонами даного договору та до моменту здачі-приймання наданих послуг згідно з розділом 4 даного договору.

У відповідності до п. 2.1 Договору виконавець згідно з даним договором зобов'язаний надати замовнику передбачені даним договором послуги належним чином; передати замовнику результати маркетингових досліджень у формі письмового звіту з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень в строк не пізніше 31 грудня 2013 року; при підготовці звіту з питань, погоджених сторонами у даному договорі, не допускати навмисного привласнення авторства інших осіб та (або) у будь-який інший спосіб використання висновків інших осіб тощо (не допускати плагіату); проводити дослідження самостійно, власними силами, якщо інше не погоджено сторонами у даному договорі; зазначити у звіті чіткі та змістовні відповіді на питання, погоджені сторонами у п. 4.1 даного договору; протягом 10 календарних днів з дня підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг відповідно до умов цього договору здійснювати поточне консультування замовника з питань, що стосуються предмету даного договору та змісту підготовленого виконавцем згідно з даним договором звіту.

Згідно п. 3.1 Договору замовник зобов'язаний прийняти від виконавця надані послуги та підготовлений звіт у порядку та строки, визначені даним договором; виплатити виконавцеві плату за надання послуг у розмірі та у строки, погоджені сторонами у даному договорі.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що задача-приймання наданих згідно з даним договором послуг здійснюється сторонами по акту здачі-приймання наданих послуг. Зобов'язання по складенню проекту вказаного акту та його наданню замовникові у двох примірниках, що підписані виконавцем та скріплені його основною печаткою, лежить на виконавцеві. Обов'язковим додатком до акту здачі-приймання наданих послуг є результати досліджень у вигляді інформаційного звіту на паперовому носії в прошитому і пронумерованому вигляді, скріплений печаткою та підписаний уповноваженою особою виконавця (п. 4.3 Договору).

Виконавець зобов'язаний надати замовникові передбачені п.п. 4.2, 4.2 даного договору документи у строк, не пізніше погодженої сторонами в пп. (2) п. 2 даного договору дати передачі виконавцем замовнику результатів досліджень (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 4.5 Договору замовник має право в строк, що не перевищує 5-ти календарних днів з дня підписання сторонами акта здачі-приймання, вимагати доопрацювання деяких положень звіту про проведене маркетингове дослідження, яке виконавець зобов'язаний здійснити в строк, що не перевищує 10-ти календарних днів з дня отримання такої вимоги від замовника. Якщо протягом строку, погодженого сторонами у даному пункті даного договору, замовник не буде вимагати доопрацювання результатів досліджень, вони вважаються зданими без претензій з боку замовника.

Згідно п. 4.6 Договору сторони погоджують, що встановлений п. 4.5 даного договору строк для заявлення замовником вимог щодо доопрацювання звіту не застосовується у разі, якщо виконавцем при виконанні ним його зобов'язань по даному договору допущено порушення вимог пп. (3) та (або) пп. (4) п. 2.1 даного договору. Строк для заявлення замовником вимог згідно з вказаними пунктами за згодою сторін складає 3 (три) роки з дня підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг згідно з даним договором.

Сторони погоджують, що ціна послуг виконавця згідно з даним договором та загальна сума даного договору складають 850 000,00 грн. (без ПДВ) (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.5 Договору замовник зобов'язаний оплатити послуги виконавця згідно з даним договором у повному обсязі відповідно до п.п. 5.1, 5.3 даного договору у строк, що не перевищує 60-ти календарних днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг згідно з п.п. 4.2-4.5 даного договору.

У випадках, що передбачені п.п. 4.5, 4.6 даного договору, зобов'язання замовника з оплати послуг виконавця згідно п. 5.5 даного договору виникає з моменту повного виконання виконавцем його зобов'язання по доопрацюванню зазначених замовником положень звіту про проведене маркетингове дослідження. Строк виконання замовником його зобов'язання згідно з п. 5.5 даного договору в такому разі починає обраховуватися з дня отримання замовником допрацьованого виконавцем належним чином звіту.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до моменту виконання сторонами їх зобов'язань по ньому у повному обсязі. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 7.2 Договору).

Згідно із п. 6.2 Договору невиконання або неналежне виконання виконавцем будь-якого із зобов'язань згідно з даним договором є підставою для розірвання договору в судовому порядку та відшкодування виконавцем заподіяних замовнику збитків у повному обсязі.

Так, за результатами виконання маркетингового дослідження 31.12.2013 р. між ТОВ «РОКИТНІВСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» та ТОВ «САНТОРІКА» був складений акт здачі-приймання наданих послуг. Одночасно з підписанням акта здачі-приймання наданих послуг відповідачем позивачу був переданий звіт про маркетингове дослідження, об'єкт дослідження: Аналіз ринку склотари України та країн СНД (Російська Федерація, Республіка Білорусь, Республіка Молдова) за період з 2002-2012 рр.

Проте, як вказує позивач у своїй позовній заяві ТОВ «САНТОРІКА» під час підготовки звіту використало відомості (текстові дані, графічні матеріали, показники) зі спільного видання Міністерства промислової політики України, Асоціації Підприємств Скляної Промисловості «Скло України» та Федерації роботодавців України під назвою «Стекольная индустрия стран СНГ и ЕС: состояние, динамика и перспективы развития» 2002-2012 г.г.», чим порушило умови п. 1.5 та пп. 3 п. 2.1 Договору.

У зв'язку із виявленим порушенням позивач 19.02.2014 р. звернувся до відповідача з претензією №19/02-14 в якій вимагав розірвання Договору №02/04-13 від 02.04.2013 р. та сплати неустойки у розмірі 17 000,00 грн. за неналежне виконання умов вказаного Договору.

Відповідач листом №14/03 від 14.03.2014 р. відмовив позивачу в задоволенні вказаної претензії та вимагав здійснити оплату фактично наданих послуг у розмірі 850 000,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем взятого на себе за Договором зобов'язання.

Договір №02/04-13 від 02.04.2013 р. є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Звертаючись до суду з даним позовом та посилаючись на приписи статті 651 Цивільного кодексу України, позивач фактичними підставами позову зазначив те, що ТОВ «САНТОРІКА» під час підготовки звіту використало відомості (текстові дані, графічні матеріали, показники) зі спільного видання Міністерства промислової політики України, Асоціації Підприємств Скляної Промисловості «Скло України» та Федерації роботодавців України під назвою «Стекольная индустрия стран СНГ и ЕС: состояние, динамика и перспективы развития» 2002-2012 г.г.».

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 частини 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, законом передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, зокрема у випадку істотного порушення договору другою стороною.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (вказана позиція викладена зокрема в постанові судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13).

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що у наведених позивачем відомостях відсутні підстави вважати, що відповідачем істотно порушено умови укладеного Договору №02/04-13 від 02.04.2013 р., оскільки відповідачем виконано свій обов'язок з надання послуг та передачі звіту про маркетингове дослідження позивачу, проте, використання відповідачем відомостей зі спільного видання Міністерства промислової політики України, Асоціації Підприємств Скляної Промисловості «Скло України» та Федерації роботодавців України - не є істотним порушенням відповідачем своїх обов'язків.

До того ж, суд враховує і те, що позивачем станом на момент вирішення спору не надано суду належних і допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували його звернення до відповідача з вимогою про доопрацювання звіту у відповідності до п.п. 4.5, 4.6 спірного Договору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами істотного порушення відповідачем Договору №02/04-13 від 02.04.2013 р., а отже і підстави для його розірвання згідно вимог ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України - у суду відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 17 000,00 грн. за неналежне виконання умов Договору.

Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання виконавцем будь-якого із зобов'язань згідно з даним договором виконавець сплачує замовнику неустойку у розмірі 2% від загальної суми даного договору, погодженої сторонами у п. 5.1 даного договору. Сторони погоджують, що передбачені даним пунктом санкції вважаються іншим видом забезпечення виконання зобов'язання у розумінні ч. 2 ст. 546 ЦК України.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбаченої п. 6.3 Договору №02/04-13 від 02.04.2013 р., яка не суперечить висновкам законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 р. у справі №3-24гс10.

Матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов Договору зокрема п.п. 1.5, 2.1. В той же час, відповідачем не надано жодних доказів на спростування наведених позивачем обставин, а тому вимоги ТОВ «РОКИТНІВСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 17 000,00 грн. є правомірною та обґрунтованою, а тому задовольняється судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «САНТОРІКА» на користь ТОВ «РОКИТНІВСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» неустойку у розмірі 17 000,00 грн.

У задоволенні позову в частині розірвання Договору №02/04-13 від 02.04.2013 р. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РОКИТНІВСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТОРІКА» (03058, м. Київ, вул. Гарматна, 39-В, офіс 2; ідентифікаційний код 37643139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОКИТНІВСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» (34200, Рівненська область, Рокитнівський район, смт. Рокитне, вул. Нова, 1 Б; ідентифікаційний код 32124794) неустойку у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 23.07.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко