Постанова

від 14.10.2014 по справі 910/9771/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа№ 910/9771/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Серебрянікова В.Є. - дов. №07/04-14 від 07.04.2014р.

від відповідача не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Рокитнівська виробнича компанія»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 18.07.2014р. (суддя Підченко Ю.О.)

у справі №910/9771/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Рокитнівська виробнича компанія»

(далі - ТОВ «Рокитнівська виробнича компанія»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санторіка»

(далі - ТОВ «Санторіка»)

про розірвання договору та стягнення 17 000,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2014р. у справі №910/9771/14 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Санторіка» на користь ТОВ «Рокитнівська виробнича компанія» неустойку в розмірі 17 000,00грн. та судовий збір в розмірі 1 827,00грн. В іншій частині в задоволенні позову - відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору та прийняти нове, яким ці позовні вимоги задовольнити - розірвати укладений 02.04.2013р. між ТОВ «Рокитнівська виробнича компанія» та ТОВ «Санторіка» договір №02/04-13 (далі - Договір). В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при вирішенні позовних вимог в частині стягнення неустойки судом першої інстанції правильно встановлено порушення відповідачем відповідних умов Договору, проте невірно застосовано норми ч.2 ст.651 ЦК України щодо позовних вимог в частині розірвання Договору. За твердженнями апелянта, місцевим судом помилково застосовано критерій «істотності» в розумінні ч.2 ст.651 ЦК України як підставу для відмови в задоволенні позову про розірвання Договору, адже цей критерій у даній справі не підлягав застосуванню з огляду на встановлення сторонами можливості розірвання Договору судом незалежно від істотності його порушення. На думку апелянта, місцевим судом також безпідставно покладено в обґрунтування оскарженого рішення ту обставину, що позивач не скористався правом на звернення до відповідача з вимогою про доопрацювання звіту на підставі п.п.4.5, 4.6 Договору. Передбачена п.4.5 Договору можливість звернення з такою вимогою є правом, а не обов'язком позивача, право позивача на розірвання Договору в судовому порядку не потребує попереднього звернення до відповідача щодо доопрацювання звіту тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014р. апеляційну скаргу ТОВ «Рокитнівська виробнича компанія» прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Рябуха В.І. та призначено розгляд справи на 26.08.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2014р., з огляду на неявку в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 22.09.2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2014р., в зв'язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. у відпустці, змінено склад суду та визначено судову колегію в складі: головуючий суддя Алданова С.О., судді: Коршун Н.М., Рябуха В.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2014р. апеляційну скаргу ТОВ «Рокитнівська виробнича компанія» прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Алданова С.О., судді: Коршун Н.М., Рябуха В.І. та відкладено розгляд справи на 14.10.2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014р., в зв'язку з виходом судді Дикунської С.Я. з відпустки, змінено склад суду та визначено судову колегію в складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014р. апеляційну скаргу ТОВ «Рокитнівська виробнича компанія» прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» (п.9-2) встановлено, що у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи його повідомлено належним чином, про причини неявки апеляційний господарський суд не інформував, клопотань про відкладення розгляду справи не надав.

Відповідно до ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (п.п.3.9.1, 3.9.2) встановлено, що за змістом ст.64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявні докази вручення відповідачу ухвали про порушення апеляційного провадження у даній справі (а.с.229), а неявка його представника не перешкоджає вирішенню спору, апеляційний господарський суд вважав за необхідне справу розглянути за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про розірвання Договору та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині за наведених в скарзі підстав.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Так, ТОВ «Рокитнівська виробнича компанія» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Санторіка» про розірвання договору та стягнення 17 000,00грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02.04.2013р. між позивачем та відповідачем укладено Договір, на виконання умов якого відповідачем надано позивачу послуги з проведення маркетингового дослідження та складено відповідний звіт, який на підставі акту здачі-приймання наданих послуг передано позивачу. Проте, відповідачем порушено умови Договору, якими передбачено самостійне виконання маркетингового дослідження та недопущення плагіату, тому позивачем заявлено вимогу про розірвання Договору та стягнення з відповідача неустойки в розмірі 17 000,00грн. за неналежне виконання його умов тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, дійшов висновку про обґрунтованість частини позовних вимог, відтак позов задовольнив частково. Так, задовольняючи позов в частині вимог про стягнення неустойки, місцевий суд виходив з того, що суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань, зокрема, встановленням окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, тому передбачена п.6.3 Договору неустойка не суперечить нормам законодавства. Оскільки відповідачем порушено умови п.п.1.5, 2.1 Договору, місцевий суд вважав, що вимога про стягнення неустойки в розмірі 17 000,00грн. є правомірною.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами істотного порушення відповідачем Договору, не знайшов підстав для його розірвання на підставі ч.2 ст.651 ЦК України, а відтак позовні вимоги в цій частині визнав такими, що не підлягають задоволенню.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову про стягнення 17 000,00грн. неустойки. Проте, в частині позовних вимог про розірвання Договору місцевий суд допустився помилки, коли вважав відсутніми підстави для їх задоволення.

Так, як встановлено матеріалами справи, 02.04.2013р. між ТОВ «Рокитнівська виробнича компанія» (замовником) та ТОВ «Санторіка» (виконавцем) укладено Договір, за умовами п.п.1.1, 1.2 якого замовник доручив виконавцеві, а виконавець зобов'язався в порядку та на умовах Договору, надати замовнику за плату послуги з проведення маркетингового дослідження (послуги) за напрямками,які цікавлять замовника. Під послугами сторони обумовлено збір, опрацювання й аналіз інформації та можливостей, розроблення рекомендацій на підставі цих даних за принципами системності, комплексності, регулярності, об'єктивності, точності, економічності, оперативності.

Виконавець взяв на себе обов'язок здійснити маркетингове дослідження за Договором самостійно (власними силами), визначеними ним на власний розсуд методами та способами, які надають можливість досягнення результатів з високим рівнем достовірності (п.1.5 Договору).

Відповідно до пп.3, 4 п.2.1 Договору при підготовці звіту з питань, погоджених сторонами у Договорі, виконавець зобов'язаний не допускати навмисного привласнення авторства інших осіб та(або) у будь-який інший спосіб використання висновків інших осіб тощо (не допускати плагіату); проводити дослідження самостійно, власними силами, якщо інше не погоджено сторонами в Договорі.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, за результатами виконання маркетингового дослідження 31.12.2013р. між ТОВ «Рокитнівська виробнича компанія» та ТОВ «Санторіка» складено акт здачі-приймання наданих послуг, одночасно з підписанням якого відповідачем передано позивачу звіт про маркетингове дослідження, з об'єктом дослідження: аналіз ринку склотари України та країн СНД (Російська Федерація, Республіка Білорусь, Республіка Молдова) за період з 2002-2012 роки.

Проте, 19.02.2014р. позивач звернувся до відповідача з претензією №19/02-14, якою вимагав розірвання Договору та сплати неустойки в розмірі 17 000,00грн. за неналежне виконання його умов. Претензію позивач мотивував тим, що під час підготовки звіту відповідач в порушення умов п.1.5 та пп.3 п.2.1 Договору використав відомості (текстові дані, графічні матеріали, показники) зі спільного видання Міністерства промислової політики України, Асоціації Підприємств Скляної Промисловості «Скло України» та Федерації роботодавців України.

Місцевим судом встановлено й відповідачем не спростовано використання ним відомостей зі спільного видання Міністерства промислової політики України, Асоціації Підприємств Скляної Промисловості «Скло України» та Федерації роботодавців України, факт порушення відповідачем п.п.1.5, 2.1 Договору є доведеним. Проте рахуючи, що це порушення не є істотним в розумінні ч.2 ст.651 ЦК України, суд першої інстанції підстав для розірвання Договору не знайшов.

Апеляційний господарський суд такі висновки місцевого суду вважає помилковими, оскільки згідно абзацу 1 ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Сторонами Договору (п.6.2) передбачено, що невиконання або неналежне виконання виконавцем будь-якого із зобов'язань за Договором є підставою для його розірвання в судовому порядку та відшкодування виконавцем заподіяних замовнику збитків у повному обсязі.

Таким чином, в Договорі сторони встановили ті інші передбачені ч.2 ст.651 ЦК України випадки його розірвання за рішенням суду, факт неналежного виконання виконавцем будь-якого із зобов'язань за Договором, в даному випадку порушення п.п.1.5, 2.1 Договору, є безумовною підставою для його розірвання.

Безпідставними видаються й висновки суду першої інстанції стосовно не надання позивачем належних і допустимих доказів звернення до відповідача з вимогою про доопрацювання звіту на підставі п.п.4.5, 4.6 Договору, адже положеннями п.4.6 Договору сторони погодили, що встановлений п.4.5 Договору строк для вимог замовника про доопрацювання звіту не застосовується у разі, якщо виконавцем при виконанні зобов'язань за Договором допущено порушення приписів пп.3 та(або) пп.4 п. 2.1 Договору.

З огляду на наведе, замовник може вимагати доопрацювання звіту на підставі п.4.5 Договору у всіх випадках, крім допущення виконавцем порушень вимог пп.3 та(або) пп.4 п. 2.1 Договору.

В свою чергу місцевий суд дійшов вірного висновку, що суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань, зокрема, встановленням окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Так, на підставі п.6.3 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання виконавцем будь-якого із зобов'язань за Договором виконавець сплачує замовнику неустойку в розмірі 2% від загальної суми Договору (п.5.1), отже вимога позивача про її стягнення з відповідача як законна та обґрунтована підлягає задоволенню.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду щодо відмови в задоволенні позову про розірвання Договору, вважає, що таке підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову в цій частині, в решті рішення є законним та обґрунтованим обставинами й матеріалами справи, підстав для його скасування немає. Доводи апелянта по суті апеляційної скарги заслуговують на увагу та підлягають задоволенню.

З огляду на задоволення апеляційної скарги, а відтак задоволення позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та розгляд апеляційної скарги на підставі ст.49 ГПК України належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнівська виробнича компанія» задовольнити повністю, рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2014р. у справі №910/9771/14 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнівська виробнича компанія» задовольнити повністю.

Розірвати укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санторіка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рокитнівська виробнича компанія» договір №02/04-13 від 02.04.2013 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санторіка» (03058, м. Київ, вул. Гарматна, 39-В, офіс 2; ідентифікаційний код 37643139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнівська виробнича компанія» (34200, Рівненська область, Рокитнівський район, смт. Рокитне, вул. Нова, 1 Б; ідентифікаційний код 32124794) неустойку в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп.».

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/9771/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун