Постанова

від 05.02.2009 по справі 2-а-1493/08

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №  2-а-1493/08 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2009 р.                                                                              

м. Луцьк

Волинський окружний 

адміністративний суд                                                                                                                                                                                        

в складі головуючого-судді Денисюка Р.С., 

при секретарі судового засідання Грушецькій В.В., 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку

письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління

Пенсійного Фонду України в місті Нововолинську Волинської області про

зобов'язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги  дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до

управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську Волинської області

про зобов'язання провести нарахування та виплату щомісячної державної

соціальної допомоги дитині війни. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що

вона наділена правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни» користується правом на одержання

щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної

пенсії за віком. Протягом 2006-2008 років позивачеві така допомога не

нараховувалася та не виплачувалася. Просить поновити строк для звернення в суд

з адміністративним позовом, визнати неправомірною бездіяльність відповідача

щодо нарахування та виплати в належних розмірах 

державної соціальної допомоги дитині війни та зобов'язати відповідача

провести нарахування та виплату державної соціальної допомоги дитині війни у

розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.07.2007 року по

31.12.2007 року в розмірі 735,30 гривень.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, однак,

подала до суду заяву про доповнення до адміністративного позову, в якій вказує,

що заявлений позов підтримує повністю з підстав, викладених у позовній заяві,

уточнила позовні вимоги та просить залучити до участі в справі в якості

відповідача Державне казначейство України, зобов'язати управління Пенсійного

фонду України в місті Нововолинську Волинської області про зобов'язання

провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дитині

війни за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року та 2008 рік у розмірі 30

відсотків мінімальної пенсії та зобов'язати Державне казначейство України

надати кошти в сумі 1893,90 гривень для виплати недоплаченої допомоги дитині

війни та просить справу розглядати без її участі.

Ухвалою суду від 05.02.2009 року позивачу відмовлено в

задоволенні клопотання про залучення в дану справу другого відповідача Державного

казначейства України.

Представник відповідача управління Пенсійного фонду

України в місті Нововолинську Волинської області в судове засідання не

з'явився, подав до суду клопотання, в якому вказує, що управління Пенсійного

фонду України в місті Нововолинську Волинської області не визнає позов ОСОБА_1,

просить відмовити в задоволенні позову та розглядати справу без участі

представника відповідача.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку,

що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що позивач наділена правовим статусом

дитини війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в

місті Нововолинську Волинської області, що підтверджується пенсійним

посвідченням НОМЕР_1, виданим ІНФОРМАЦІЯ_1, із проставленим у ньому штампом

«Дитина війни», протягом 2007-2008 років позивачеві  нараховувалася та виплачувалася надбавка до

пенсії як дитині війни не в повному розмірі.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний

захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006

року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна

соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30

відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно із п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний

бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію статті 6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік, з урахуванням

ст. 111 цього Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного

довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка

виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих,

на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки,

встановленої для учасників війни. Проте рішенням Конституційного Суду України

№6-рп/2007 від 9.07.2007 року у справі №1-29/2007 було визнано таким, що не

відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 статті

71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на

2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням

статті 111 цього Закону. Положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про

Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили

чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у

якому, крім того, було

вказано на його преюдиціальність при розгляді судами

загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок

дії неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни» була відновлена з 09.07.2007 року, а позивачеві

у 2007 році не виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни, то суд

приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення в частині

зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату  позивачеві державної соціальної допомоги як

дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни», за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.

Відповідно до п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких

законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на

2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від

28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції,

відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону

України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до

пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що

виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки,

встановленої для учасників війни. Проте рішенням Конституційного Суду України

№10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не

відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу

ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про

Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких

законодавчих актів України». Положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до

деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України

на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які

визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним

Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його

преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з

правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія

статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка

передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної

пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, а позивачеві у 2008 році

підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму

для осіб, які втратили працездатність, то суд приходить до висновку про

часткове задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача провести

нарахування та виплату  позивачеві

державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6

Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22 травня 2008

року до 31 грудня 2008 року.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про

управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого

постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 80-2, у

редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5

(зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) управління

Пенсійного фонду України в місті (районі) відповідно до покладених на нього

завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на

поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Судом встановлено, що позивачеві не в повному розмірі

нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 та

2008 роки управлінням Пенсійного фонду України в місті Нововолинську Волинської

області, де позивач перебуває на обліку.

Таким чином суд приходить до висновку, що саме

відповідач зобов'язаний провести нарахування та виплату позивачеві державної

соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни», за період з 9 липня до 31 грудня 2007 року

та з 22 травня до 31 грудня 2008 року.

В даному випадку відповідальність за виконання Закону

України «Про соціальний захист дітей війни» щодо нарахування щомісячної

державної соціальної допомоги особам, які мають статус «Дитина війни»,

покладено на управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську

Волинської області. Оскільки даним управлінням нарахування щомісячної державної

соціальної допомоги у відповідності до рішень Конституційного суду України не

було проведено та відповідно не було виплачено вказаної допомоги позивачу у розмірі,

визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то

бездіяльність управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську

Волинської області з приводу нарахування та виплати в належних розмірах

щомісячної державної соціальної допомоги позивачу, як дитині війни, слід

визнати неправомірною.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 99 Кодексу

адміністративного судочинства  України

для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів

особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть

встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Згідно із

ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року (з

наступними змінами і доповненнями) суми пенсій, не одержані своєчасно з вини

органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без

обмеження будь-яким строком. Відповідно до ст. 9 ч. 7 КАС України у разі

відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон,

що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). З урахуванням наведеного,

суд через аналогію закону приходить до висновку, що позивачем не пропущено

строку звернення до адміністративного суду.

Керуючись ст. 160 ч. 3, ст. 163 КАС України, та на

підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду

України в місті Нововолинську Волинської області щодо нарахування та виплати в

належних розмірах ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині

війни неправомірною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті

Нововолинську Волинської області провести нарахування та виплату з  09 липня 2007 

року до 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року до 31

грудня 2008 року включно ОСОБА_1 підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної

пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний

захист дітей війни».

         В

задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку

подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України,

якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне

оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186

КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У

разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає

законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку

повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та

апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через

Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження

постанови  подається протягом десяти днів

з дня її складення в повному обсязі, тобто з 11 лютого 2009 року. Апеляційна

скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк,

встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної

скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного

адміністративного суду. 

Головуючий                                                                                  

Р.С.Денисюк