Постанова

від 20.05.2014 по справі 804/4371/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 р. Справа № 804/4371/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Рищенко А. Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» до Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання протиправними дій, скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, -

ВСТАНОВИВ :

28.03.2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» з позовом до Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання протиправними дій, скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Ухвалою суду від 01.04.2014 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Свої позовні вимоги, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (далі - ПАТ «Дніпропетровськгаз») обґрунтовує тим, що відповідачем протиправно було винесено постанови про стягнення виконавчого збору, серед яких в тому числі була і постанова від 03.01.2013 року, ВП№8130888, про стягнення з божника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 60,32грн. Дане виконавче провадження було відкрито 04.04.2013 року на підставі виконавчого напису приватного нотаріусу №447, виданого 06.03.2003 року, у зв'язку із відмовою ПАТ «Дніпропетровськгаз» сплатити у добровільному порядку заборгованість, що виникла. За твердженнями позивача, органом державної виконавчої не було проведено жодних виконавчих дій із примусового стягнення заборгованості, а тому відповідач не мав належних підстав для стягнення витрат на проведення виконавчих дій. Тому, вважає винесену державною виконавчою службою постанову від 03.01.2013 року, ВП№8130888, про стягнення з божника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 60,32грн.

Просить суд, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог:

- визнати протиправними дії Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо винесення постанови про стягання з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 03.01.2013 року №8130704;

- скасувати постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 03.01.2013 року №8130704.

У судове засідання з'явився представник позивача.

Від представника відповідача надійшла письмова заява про розгляд справи без його участі. Також останній надав суду свої письмові заперечення проти даного адміністративного позову, відповідно до яких зазначив про те, що зупинення виконавчого провадження не передбачає звільнення боржника від витрат на проведення виконавчих дій. На період зупинення виконавчого провадження можуть здійснюватись витрати у виконавчому провадженні. Крім того. винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій не відноситься до заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів. Тому, вважає позовні вимоги ПАТ «Дніпропетровськгаз» такими, що задоволенню не підлягають.

Суд, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним у задоволенні даного адміністративного позову відмовити повністю з наступних підстав.

Спір між сторонами виник з приводу правомірності/протиправності винесення відповідачем постанови про стягання з боржника - ПАТ «Дніпропетровськгаз» - витрат на проведення виконавчих дій від 03.01.2013 року ВП№8130888.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що за матеріалами справи оскаржувана постанова Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції була винесена в рамках виконавчого провадження №8130888, а не як помилково вказав позивач №8130704.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу» (202/98- ВР) та ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» (606-14) (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції, а саме: в редакції до 09.03.2011 року зі змінами та далі за текстом) примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

За положеннями ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Починаючи виконувати рішення згідно ст.30 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до ст.24 цього Закону. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

У разі повного добровільного виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання строк державний виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження. В даному випадку виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій з боржника не стягуються.

У разі якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження і підлягають відшкодуванню у встановленому діючим законодавством порядку.

Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за №489/20802, зі змінами (п.п.3.13-3.13.2), Інструкцією про проведення виконавчих дій, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції 15.12.1999 року за №865/4158 (із змінами (п.п.4.15-4.15.3) (в редакції на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, на теперішній час втратила чинність 02.04.2012 року) встановлено порядок стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Строк винесення постанови про витрати законодавцем конкретно не зазначається. Крім того, також слід звернути увагу, що кількість винесених постанов державним виконавцем законодавцем теж не встановлено.

Про суми витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець складає акт про витрати на проведення виконавчих дій, в якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Одним із заходів примусового виконання згідно ст.ст.4, 32 Закону України «Про виконавче провадження» є звернення стягнення на майно боржника.

Згідно ст.ст.50, 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника на рахунках та вкладах в установах банків та інших кредитних організаціях.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору (ч.8 ст.50, ч.6 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, обсяг звернення стягнення на майно боржника зумовлює, зокрема, і стягнення суми витрат, з урахуванням відповідної постанови державного виконавця, яка повинна бути винесена державним виконавцем до початку примусового виконання.

Згідно ст.43 Закону України «Про виконавче провадження» при розподілі стягнутих з боржника за виконавчим провадженням сум в першу чергу повертається авансовий внесок, у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, тому постанова про стягнення витрат на проведення виконавчих дій може бути винесена декілька раз по мірі витрат на проведення виконавчих дій.

Аналіз вищевикладених норм чинного законодавства показує, що державний виконавець виносить постанову про стягнення з боржника витрат на організацію та проведення виконавчих дій після пересвідчення в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження та здійснення ним дій, спрямованих на добровільне (самостійне) виконання рішення та закінчення добровільного (самостійного) строку виконання рішення, але до початку здійснення примусового заходу, зокрема, звернення стягнення на кошти, а також, в будь-якому іншому випадку по мірі здійснення витрат.

Про суму витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець складає акт про витрати на проведення виконавчих дій, в якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій. Розрахунок витрат складається на підставі калькуляції витрат виконавчого провадження, а також документів, якими вони підтверджуються.

Відповідно ч.4 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;

6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Згідно п.3.12, пп.3.13.1, пп.3.13.2. п.3.13, пп. 4.15.3 п.4.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012р. №512/5, організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Використання коштів виконавчого провадження здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 року № 554.

До інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами ДВС, належать витрати на:

а) зарахування коштів на відповідний рахунок органу ДВС (комісія банку);

б) виплату винагороди державним виконавцям;

в) придбання службових житлових приміщень;

г) придбання службових приміщень;

г) страхування державних виконавців;

д) забезпечення державних виконавців форменим одягом;

е) матеріально-технічне забезпечення діяльності служби, у тому числі: придбання канцелярських та господарських товарів, передплата періодичних, довідкових та інформаційних видань; придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю, витрати транспортних послуг, утримання транспортних засобів та оренда транспортних засобів, у тому числі грошова компенсація за використання державними виконавцями власного автотранспорту; оренда приміщень, ремонт та обслуговування оргтехніки, поштові витрати та витрати на послуги зв'язку, модему, Інтернету;

є) установку телефонів, модемного зв'язку та охоронної сигналізації;

ж) охорону та охоронну сигналізацію;

з) поліграфічні витрати;

и) проведення семінарів;

і) відрядження та проїзд державних виконавців, у тому числі на придбання проїзних документів;

ї) оплату комунальних послуг та енергоносіїв;

й) придбання основних засобів та програм;

к) Єдиний реєстр;

л) поточний та капітальний ремонт приміщень;

м) інші витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду в десятиденний строк.

Про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

У разі якщо виконавче провадження було завершено, а витрати на організацію та проведення виконавчих дій не були стягнуті, постанова про стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій виділяється в окреме провадження в порядку, передбаченому підпунктом 3.7.4 пункту 3.7 цього розділу.

Під час судового розгляду справи судом були досліджені матеріали виконавчого провадження, що є наявними в матеріалах справи.

Так, в ході дослідження матеріалів виконавчого судом було встановлено, що 04.03.2003 року старшим державним виконавцем Комаровим А.М. на підставі заяви стягувача відповідно до ст.ст.3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження» була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №447, виданого 06.03.2003 року приватним нотаріусом, про стягнення з ВАТ «Дніпропетровськгаз» на користь ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» боргу в сумі 9883107,80грн., в якій боржнику було надано строк для добровільного виконання, а саме: протягом 5 днів з моменту отримання даної постанови.

В постанові державним виконавцем було попереджено боржника, що у разі невиконання вимог виконавчого документа в строк для добровільного виконання, рішення буде виконано примусово зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

16.04.2003р. за вх.№2501 до відповідача надійшла заява боржника - ПАТ «Дніпропетровськгаз» від 14.04.2003р. за вих.№11/3-588 щодо зупинення виконавчого провадження, оскільки 22.10.2002р. господарським судом Дніпропетровської області була винесена ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство по справі №Б/26/173/02 стосовно ВАТ «Дніпропетровськгаз».

16.04.2003р. старшим державним виконавцем була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження згідно п.8 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2003р. по справі №Б/26/173/02 провадження у справі про банкрутство ВАТ «Дніпропетровськгаз» було припинено.

09.11.2004р. старшим державним виконавцем Гетманським Т.І. було винесено постанову про поновлення виконавчого провадження.

За період з 15.07.2003р. по 09.11.2004р. в матеріалах виконавчого провадження відсутні документи про виконання боржником вимог виконавчого напису №447, виданого 06.03.2003 року приватним нотаріусом про стягнення з ВАТ «Дніпропетровськгаз» на користь ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» боргу в сумі 9883107,80грн., а також відсутні заяви щодо несвоєчасного отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та поновлення строку на його добровільне виконання.

В матеріалах виконавчого провадження міститься заява представника ВАТ «Дніпропетровсьгаз» Геращенко В.Г. від 30.06.2004 року про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, на якій є відмітка від 30.06.2004р. про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, отримання копій документів.

09.11.2004р. у зв'язку з тим, що боржник в строк для добровільного виконання вимоги виконавчого документа не виконав, старшим державним виконавцем Гетманським Т.І. була винесена відповідно ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про об'єднання В11-243/04 у зведене виконавче провадження за наявності відносно одного боржника - ВАТ «Дніпропетровськгаз» декількох виконавчих проваджень.

Крім того, 09.11.2004 року згідно ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем була винесена постанова про розшук майна боржника. В даній постанові зазначено, що у добровільному порядку боржник рішення не виконав, з метою примусового виконання рішення та виявлення майна боржника, необхідно провести виконавчі дії щодо розшуку майна боржника.

Розшук майна боржника проводився шляхом направлення запитів до відповідних установ, про що свідчать матеріали виконавчого провадження, а саме: запити до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ДПА у Дніпропетровській області, МБТІ у Дніпропетровській області, ДАІ у Дніпропетровській області.

На підставі положень ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження до отримання результатів розшуку майна боржника.

В ході розшуку майна боржника до відділу надійшли довідки з МРЕВ-1 щодо наявності транспортних засобів (вх.№31902 від 13.12.2004 року), та довідка з ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо рахунків боржника (вх.№8868 від 20.04.2005р.).

У зв'язку з вищезазначеним виконавче провадження було поновлено 20.04.2005 року, про що була винесена постанова відповідно ст.36 Закону України «Про виконавче провадження». В той же день 20.04.2005р., керуючись ст.ст.5, 55 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність», старшим державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника на загальну суму стягнення за зведеним виконавчим провадженням у розмірі - 20437688,79грн.

Копії постанови про арешт коштів боржника були направлені до банківських установ на виконання, про що свідчать супровідні листи в матеріалах виконавчого провадження.

Про накладення арешту на кошти боржник був повідомлений, про що свідчить заява голови правління ВАТ «Дніпропетровськгаз» від 05.05.2005р. за № 11/3-793 (вх.№9757 від 05.05.2005р.).

За поясненнями відповідача, у зв'язку з прийняттям 23.06.2005 року Закону України «Про міри направлені на забезпечення стабільного функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» №2711-IV, відповідно до якого, підприємства подають заяви про реструктуризацію боргу та на період участі підприємства в погашенні заборгованості шляхом реструктуризації виконавчі провадження підлягають зупиненню, керуючись ст.ст. 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження», старший державний виконавець Гетманський Т.І. 25.10.2005 року зведене виконавче провадження зупинив, про що виніс відповідну постанову.

Після закінчення 01.01.2013р. дії Закону України «Про міри направлені на забезпечення стабільного функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» №2711-IV в частині зупинення виконавчих проваджень відкритих відносно боржників підприємств паливно-енергетичного комплексу, головним державним виконавцем Черновою Л.В., у якої на теперішній час знаходиться на виконанні зведене виконавче провадження, відповідно до ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено 03.01.2013 року постанову про поновлення виконавчого провадження. На момент поновлення також була винесена постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 60,32грн. Щодо суми витрат було складено акт 03.01.2013 року на підставі калькуляції витрат виконавчого провадження згідно зі ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» на організацію та проведення виконавчих дій по забезпеченню примусового виконання рішень Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 01.10.2012 року, затвердженої начальником Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ, а також, на підставі накладних на переміщення матеріальних цінностей зі складу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому ведеться централізований бухгалтерський облік витрат органів державної виконавчої служби, до Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, в ході примусового виконання були здійснені витрати, зокрема:

- проведено реєстрацію виконавчого документа в Єдиному реєстрі виконавчих проваджень та присвоєно номер виконавчого провадження №8130888;

- здійснювалась відправка постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, про арешт коштів боржника, про розшук майна боржника;

- направлялися запити до відповідних установ (МРЕВ, МБТІ, ДПІ тощо) щодо майна боржника, що передбачає витрату паперу, конвертів, марок, тонера для друку, скоб для степлера, ручки, файли, клею, що підтверджується актом державного виконавця про витрати від 03.01.2013 року.

Постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 60,32грн. є виконавчим документом, на підставі якого, ураховуючи вимоги ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», держава в особі органу державної виконавчої служби може виступати кредитором боржника, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, у випадку, коли є невиконані зобов'язання до сплати витрат.

На підставі ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2005 року, якою у відношенні ПАТ «Дніпропетровськгаз» порушено справу про банкрутство за №Б24/235/05 та оголошено мораторій на задоволення вимог кредиторів, головним державним виконавцем Черновою Л.В. було винесено 03.01.2013 року постанову про зупинення виконавчого провадження відповідно п.8 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження».

На теперішній час зведене виконавче провадження залишається зупиненим, виконавчі дії та стягнення за виконавчими документами не проводяться.

Позивач у своєму позові зазначає, що органом ДВС в особі державного виконавця Чернової Л.В. порушено норми Закону України від 14.05.1992р. № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в частині неврахування приписів щодо заборони для застосування до підприємств, установ, організацій штрафних санкцій в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

В Законі України від 14.05.1992р. за №2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Жовтневим ВДВС Дніпропетровського МУЮ ніякі заходи примусового виконання рішень, встановлені в ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» та в ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: стягнення за виконавчими документами та іншими документами відносно боржника, не провадяться. Виконавче провадження було зупинено.

Слід зазначити, що зупинення виконавчого провадження не передбачає звільнення боржника від витрат на проведення виконавчих дій.

Так, відповідно до ч.4 ст.36, ч.4 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Тобто, на період зупинення виконавчого провадження можуть здійснюватися витрати у виконавчому провадженні.

Витрати не є неустойкою (штраф, пеня), а тим паче, санкцією за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) на момент дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Крім того, винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій не відноситься до заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів. Та сам факт винесення постанови не є фактом її виконання.

Враховуючи вимоги ст.43 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний з сум, які надходять від боржника на депозитний рахунок відділу в першу чергу стягнути суму витрат, а потім пропорційно суму виконавчого збору та суму боргу за виконавчим документом.

Отже, в ході судового розгляду справи судом не було встановлено ознак протиправності в діях державного виконавця під час винесення оскаржуваної постанови про стягання з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 03.01.2013 року, ВП№8130888, що підтверджується вищевикладеним. Тому, відсутні і підстави для скасування вказаної постанови державного виконавця.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні даного адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» до Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання протиправними дій, скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Суддя А.Ю. Рищенко