Рішення

від 23.07.2014 по справі 1527/2-749/11

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 1527/2-749/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Гудіної Н.І.

при секретарі Мельніченко Г.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі

справу за позовом

ОСОБА_2 до ТОВ «ТМ Авто», ТОВ «АДІС-АВТО», ТОВ «Торговий дім «NIKO», «Mitsubishi Motors Corporation», «Mitsubishi Motors Europe B.V.», третя особа Головне Одеське обласне управління по справах захисту прав споживачів, про захист прав споживачів

ВСТАНОВИВ :

17.08.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «ТМ Авто», ТОВ «АДІС-АВТО», ТОВ «Торговий дім «NIKO», третя особа Головне Одеське обласне управління по справах захисту прав споживачів, про захист прав споживачів - у первісній редакції (Т. 1, а.с. 2-5).

14.12.2011 року позивач подав до суду змінену позовну заяву до ТОВ «ТМ Авто», ТОВ «АДІС-АВТО», ТОВ «Торговий дім «NIKO», Mitsubishi Motors Corporation, Mitsubishi Motors Europe B.V., третя особа Головне Одеське обласне управління по справах захисту прав споживачів, про захист прав споживачів (Т. 2, а.с. 76-82).

За змістом уточненого позову розширено коло відповідачів по справі (Mitsubishi Motors Corporation, Mitsubishi Motors Europe B.V.) та пред'явлено до них відповідні позовні вимоги, а саме позивач просив:

Визнати бездіяльність ТОВ «АДІС-АВТО», ТОВ «ТМ Авто», ТОВ «Торговий дім «NIKO», Mitsubishi Motors Corporation, Mitsubishi Motors Europe B.V. протиправною;

Зобов'язати солідарно ТОВ «ТМ Авто», ТОВ «Торговий Дім «NIKO», Mitsubishi Motors Corporation, Mitsubishi Motors Europe B.V. замінити автомобіль Mitsubishi Pajero Wagon 3,8 AT, номер кузова НОМЕР_1, на такий самий автомобіль Mitsubishi Pajero Wagon 3,8 AT, комплектація S63, колір кузова х24, салон 66Е;

Стягнути з ТОВ «Адіс-Авто» моральну шкоду у розмірі 200 000 грн. 00 коп.;

Стягнути солідарно з ТОВ «ТМ Авто», ТОВ «Торговий Дім «NIKO», Mitsubishi Motors Corporation, Mitsubishi Motors Europe B.V. на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 200 000 грн. 00 коп.;

Стягнути солідарно з ТОВ «ТМ Авто», ТОВ «Торговий Дім «NIKO», Mitsubishi Motors Corporation, Mitsubishi Motors Europe B.V. на користь ОСОБА_2 витрати на укомплектування автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon 3,8 AT, номер кузова НОМЕР_1 у розмірі 31 693 грн. 73 коп.;

Стягнути солідарно з ТОВ «ТМ Авто», ТОВ «Торговий Дім «NIKO», Mitsubishi Motors Corporation, Mitsubishi Motors Europe B.V. на користь ОСОБА_2 витрати на проведення судової експертизи у розмірі 1 721 грн. 42 коп.;

Стягнути солідарно з ТОВ «ТМ Авто», ТОВ «Торговий Дім «NIKO», Mitsubishi Motors Corporation, Mitsubishi Motors Europe B.V. на користь ОСОБА_2 витрати на проведення контрольних випробувань у розмірі 800 грн. 00 коп.;

Стягнути солідарно з ТОВ «ТМ Авто», ТОВ «Торговий Дім «NIKO», Mitsubishi Motors Corporation, Mitsubishi Motors Europe B.V. на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 8 316 грн. 00 коп.;

Стягнути солідарно з ТОВ «ТМ Авто», ТОВ «Торговий Дім «NIKO», Mitsubishi Motors Corporation, Mitsubishi Motors Europe B.V. на користь ОСОБА_2 витрати на досудове врегулювання спору, а саме листування з Mitsubishi Motors Corporation (Tokyo, Japan), Mitsubishi Motors Europe B.V. (Netherlands) у розмірі 2 356 грн. 42 коп.

Свої вимоги позивач мотивував наступним. 23.06.2008 року згідно договору № 976 Позивач придбав у відповідача ТОВ «ТМ-Авто» автомобіль Mitsubishi Pajero Wagon 3,8 AT, номер кузова НОМЕР_1, (надалі також - «спірний автомобіль»). На спірний автомобіль встановлений гарантійний строк 3 роки або 100000 км пробігу. 22.03.2010 року у спірному автомобілі виникла поломка двигуна, здійснено гарантійний капітальний ремонт двигуна відповідачем ТОВ «ТМ-Авто».

14.05.2010 року, після отримання спірного автомобіля по завершенню гарантійного ремонту відповідачем ТОВ «ТМ Авто», позивач при заведенні двигуна помітив, що машина завелася з третього разу, що вважає недоліком. При прогрітому двигуні автомобіль заводиться відразу, як звичайно (Т.2, а.с. 77). При неодноразовому зверненні до відповідачів ТОВ «ТМ Авто» та ТОВ «Адіс-Авто» недоліки не усунуто, спірний автомобіль за певних умов заводиться з другого-пятого разу. Вказане, на думку позивача, не дозоляє йому використовувати автомобіль за призначенням, порушує гарантійні зобов'язання «Mitsubishi Motors Europe B.V.» ( Т.2, а.с 79-80).

Що ж стосується порушень, які, на думку позивача, мали місце з боку ТОВ «Торговий дім «NIKO», «Mitsubishi Motors Europe B.V.», то вони полягають в протиправній бездіяльності щодо гарантійного ремонту або заміни спірного автомобіля на новий, яка водночас заподіює позивачу моральну шкоду. Відповідачі «Mitsubishi Motors Europe B.V.», «Mitsubishi Motors Corporation» не вчинили будь-яких дій для врегулювання спірної ситуації, позивач поніс витрати на листування з вказаними компаніями. Крім того, бездіяльністю відповідачів йому заподіяна моральна шкода, він побоюється виїжджати на несправному автомобілі з м. Одеси, через сварки у даній ситуації розлучився з дружиною. Позивач доукомплектував спірний автомобіль певним обладнанням, понісши на це витрати. Він також здійснив витрати на правову допомогу (Т. 2, а.с. 81).

При цьому як на правову основу своїх вимог позивач посилається на п. 10, 30 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 29.122004 №721 (далі - Порядок), на ч. 1 ст. 675, п. 3 ст. 680, п. 2 ч. 1 ст. 708, 1167 ЦК України, п. 1 ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 8.3. Договору від 23.06.2008 року № 976, укладеного з відповідачем ТОВ «ТМ Авто». В частині нормативно-технічних вимог до запуску двигуна позивач посилається на ОСТ 37.001.052-87 (надалі також - «ОСТ») та «Інструкцію з експлуатації Pajero».

В ході судового розгляду позивач та його представники позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідачі ТОВ «Адіс-Авто» та «Mitsubishi Motors Europe B.V.» направили у судове засідання своїх повноважних представників, які проти позову заперечували через недоведеність позовних вимог. А саме, посилались на втрату чинності ОСТом та відсутність будь-яких інших нормативних актів, які б дозволяли встановити критерії надійного пуску автомобіля, тобто допустимої кількості спроб для запуску інжекторного двигуна, в той час як "Інструкцію з експлуатації Pajero» дозволяє повторювати спроби запуску двигуна, якщо він не завівся з першого разу. Іншими словами, відповідачі посилались на недоведеність позивачем належними доказами наявності істотного недоліку спірного автомобіля.

Крім того, «Mitsubishi Motors Europe B.V.» посилалась на те, що спірний автомобіль був вироблений у Японії. Особливістю позовів про захист прав споживачів щодо товарів іноземного виробництва (імпортних товарів) є те, що вони можуть пред'являтись до обмеженого кола суб'єктів (продавець та/або імпортер), до яких не відносяться іноземні компанії «Mitsubishi Motors Europe B.V.» та «Mitsubishi Motors Corporation».

Представники відповідача ТОВ «ТМ Авто» подавали процесуальні документи на стадії розгляду справи у попередньому складі суду, у судове засідання не з'явились, позов не визнавали.

Відповідач ТОВ «Торговий Дім «NIKO» представників у судове засідання не направив.

Відповідач «Mitsubishi Motors Corporation» неодноразово сповіщалось про час та місце судового розгляду, проте у суд представники не направлялись, заперечень проти позову не подано до суду.

Представники третьої особи повідомлялись про час та місце судового розгляду, у судових засіданнях участі не приймали, процесуальних документів не подавали.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши позивача, його представників та представників відповідачів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

23.06.2008 року згідно договору № 976 Позивач придбав у ТОВ «ТМ-Авто» спірний автомобіль (Т. 1, а.с. 23-27). Відповідно до п. 3.4. Договору право власності на товар (спірний автомобіль) виникає у покупця з моменту передачі йому товару продавцем (ТОВ «ТМ-Авто»). У випадку придбання автомобілю продавцем за рахунок отриманих в банківській установі кредитних коштів права власності на товар переходить покупцю з моменту оформлення органами ДАІ свідоцтва про реєстрацію ТЗ на ім'я Покупця. Прийом-передача товару оформлюється відповідним Актом, що підписується представниками сторін в двох примірниках за кількістю і комплектністю, а також за якістю - відповідно до сертифікату відповідності, виданого Держстандартом України (система сертифікації УкрСЕПРО). Продавець гарантує, що якість Товару відповідає стандартам, визначеним у сертифікаті відповідності, виданого Держстандартом України (система сертифікації УкрСЕПРО) (Т.2, а.с. 23).

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу спірний автомобіль зареєстровано на праві власності за позивачем (Т. 2, а.с. 29).

Відповідно до п. 8.3. вищевказаного договору № 976 гарантія становить три роки або 100 000 км з дати передачі товару покупцю (Т. 2, а.с. 25). Відповідно до відомостей, заповнених у сервісній книжці на спірний автомобіль, дата початку гарантії розпочалась з 24.06.2008 року (Т.2, а.с. 31).

14.05.2010 року позивач, за його твердженнями, при спробі запуску «холодного» двигуна виявив, що двигун запустився з третьої спроби. Запуск прогрітого двигуна відбувся з першого разу. У зв'язку із цим 17.05.2010 року позивач звернувся до ТОВ «ТМ-Авто» з вимогою безоплатно якісно відремонтувати Автомобіль у термін 14 днів (Т. 1, а.с. 60-61).

18.05.2010 року позивач звернувся до ТОВ «Адіс-Авто» з аналогічною вимогою стосовно ремонту Автомобіля (Т. 1, а.с. 62-64). 01.06.2010 року після проведення ходових випробувань Автомобіля позивачем на станції технічного обслуговування представником ТОВ «Адіс-Авто» був проведений пуск двигуна, який запустився з другого разу. На думку Позивача, несправності двигуна не були усунені. За твердженнями позивача такі несправності снують і на час судового розгляду. Листування з відповідачем ТОВ «ТМ-Авто» відбувалось й 01.06.2010 року (Т.1, а.с.73-74), 30.06.2010 року (Т.1, а.с. 91-93).

07.07.2010 року Позивач направив листа президенту компанії «Mitsubishi Motors Corporation» (Т. 1, а.с. 138-142), з копією листа на «Mitsubishi Motors Europe B.V.», з вимогами: безоплатно якісно відремонтувати Автомобіль у термін 14 днів; безоплатно замінити порваний шкіряний чохол сидіння водія в Автомобілі; вжити заходів стосовно виконання ТОВ «ТМ-Авто» та ТОВ «Адіс-Авто» гарантійних зобов'язань, застосувати відповідні санкції до осіб, винних у невиконанні гарантійних зобов'язань.

Листом від 20.07.2010 року відповідач «Mitsubishi Motors Corporation» повідомив позивача про те, що в Україні усі питання клієнтів, як під час продажу, так і після продажу, уповноважений вирішувати офіційний дистриб'ютор автомобілів Mitsubishi Motors в Україні компанія «Торговельний дім «NIKO». Також Позивача було повідомлено, що його звернення направлене офіційному дистриб'ютору, оскільки компанія «Mitsubishi Motors Corporation» не уповноважена безпосередньо втручатись у вирішення цього питання (Т. 1, а.с. 173).

Питання про наявність недоліку у спірному автомобілі вимагає спеціальних знань у сфері авто техніки, оскільки суд самостійно не вправі вирішувати питання про ймовірну наявність та причини недоліків у запуску двигуна: чи є вони, яка їх причина, за яких умов вказані недоліки проявляються, або ж навпаки таких недоліків не існує взагалі. Саме завданням судової експертизи є з'ясування питань, що становлять фактичну основу спірних правовідносин, на які посилається позивач як на підставу позову. І лише на основі обставин, з'ясованих експертним шляхом, суд вправі здійснити розв'язання правових питань про ймовірне порушення законодавства про захист прав споживачів.

Ухвалою суду від 11.03.2011 року за клопотанням було призначено судову експертизу (Т. 1, а.с. 275-277), яка проводилась Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, водночас протокол випробувань здійснено ТОВ «Фірма Тотус», так як на базі останнього було визначено місце проведення експертизи. Згідно з висновком комплексної комісійної судової автотехнічної експертизи дослідження запуску двигуна Автомобіля № 3559 від 05.08.2011 року запуск двигуна через 60 та 120 хв. після його зупинки не відповідає вимогам ОСТ 37.001.052-87, що є, на думку експертів, недоліком Автомобіля. Водночас, експертам не видалось можливим встановити чи є цей недолік істотним, чи відповідає запуск двигуна нормативним документам виробника та чи підлягає Автомобіль гарантійному ремонту в порядку, передбаченому законодавством (Т. 2, а.с. 28-32).

26.04.2013 року представник відповідача «Mitsubishi Motors Europe B.V.» з'явився у судове засідання подав клопотання про розгляд справи спочатку в порядку ч. 2 ст. 33 ЦПК України. Крім того, представник відповідача завив клопотання про призначення повторної автотехнічної експертизи, оскільки висновок експертизи складений з посиланням на ОСТ, що є безпідставним. Представник відповідача наголосив, що після 01.01.2010 року ОСТ більше не діє, вказаний ОСТ не може бути застосований до інжекторних бензинових двигунів - поширюється лише на бензинові карбюраторні двигуни та дизельні двигуни. Спірний автомобіль обладнаний інжекторним двигуном, що вбачається із самого протоколу контрольних випробувань ТОВ «Фірма Тотус» (Т. 2, а.с. 36).

Ухвалою суду від 07.12.2013 року по справі було призначено повторну автотехнічну експертизу, перед експертами поставлено наступні питання:

« 1.Чи можливо перевірити запуск двигуна автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon 3,8 AT, номер кузова НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, при підвищеній температурі атмосферного повітря понад 25?С за показниками зовнішнього термометра та встановити з якого разу відбувається запуск двигуна автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon 3,8 AT, номер кузова НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, при підвищеній температурі атмосферного повітря понад 25?С за показниками зовнішнього термометра:

через 5 хв. після вимкнення двигуна;

через 10 хв. після вимкнення двигуна;

через 20 хв. після вимкнення двигуна;

через 30 хв. після вимкнення двигуна;

через 60 хв. після вимкнення двигуна;

через 90 хв. після вимкнення двигуна;

через 120 хв. після вимкнення двигуна.

2. Чи можливо встановити, чи має двигун автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon 3,8 AT, номер кузова НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, недоліки в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12.05.1991 року, пов'язані з його запуском?

3. Чи можливо встановити, якщо двигун автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon 3,8 AT, номер кузова НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, має недоліки або істотні недоліки, пов'язані з його запуском, чи підлягають такі недоліки усуненню як це передбачено Порядком гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів?

4. Чи можливо встановити, якщо двигун автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon 3,8 AT, номер кузова НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, має недоліки або істотні недоліки, пов'язані з його запуском, чи дані недоліки або істотні недоліки виникли внаслідок порушення споживачем правил користування Автомобілем або його зберігання?

5. Чи можливо встановити, якщо двигун автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon 3,8 AT, номер кузова НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, має недоліки або істотні недоліки, пов'язані з його запуском, коли виникли дані недоліки?

6. Чи можливо встановити, чи відповідає запуск двигуна автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon 3,8 AT, номер кузова НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, вимогам нормативних документів та експлуатаційної документації до автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon 3,8 AT?

7. Чи можливо встановити, чи має двигун автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon 3,8 AT, номер кузова НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, будь-які несправності, та яка їх причина?».

Експертизу доручено провести експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ). Провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи.

03.02.2014 року до суду надійшло клопотання експертів КНДІСЕ Юрченка О.О., Пупіна І.В. та Юхименка А.В., в якому експерти, зокрема, просили забезпечити їм вільний доступ до спірного автомобіля і його складових, можливість огляду, діагностування, часткового розбирання автомобіля на спеціалізованій станції технічного обслуговування та інше (Т.3, а.с. 130).

12.02.2014 року копія вказаного клопотання була відправлена для виконання сторонам по справі за адресами, вказаними у позові (Т.3, а.с. 131- 137).

05.03.2014 року факсом та 06.03.2014 року кур'єрською поштою представник відповідача «Mitsubishi Motors Europe B.V.» надав заяву, в якій запропонував провести експертизу на станції технічного обслуговування ТОВ «Форвард-Авто» (м. Одеса, вул. М.Грушевського, 39-Б), оскільки питання узгоджено з цією СТО, там наявне необхідне обладнання, і буде логічно з огляду місце проживання Позивача саме в Одесі. При цьому, представник звернув увагу на те, що Позивач як власник автомобіля може самостійно привезти його, оскільки автомобіль на ходу, позивач приїздить на ньому до суду (Т.3, а.с. 124-125). Аналогічне за змістом повідомлення надійшло від відповідача ТОВ «АДІС-АВТО» (Т.3, а.с. 127).

Суд звертає увагу, що вказані пропозиції відповідачів щодо забезпечення з їхнього боку проведення експертизи добросовісно узгоджувались з обставинами, викладеними у позові щодо можливості позивача їздити спірним автомобілем в межах міста Одеси. Тому вказані документи від «Mitsubishi Motors Europe B.V.» та ТОВ «АДІС-АВТО» судом скеровано до відома експертів КНДІСЕ (Т.3, а.с. 128).

14.05.2014 року до суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку від 30.04.2014 року вих. №108/14-52/109/14-54 (Т. 3, а.с. 147-149). Проведення повторної судової експертизи виявилося неможливими з огляду на обставини, викладені у повідомленні: « 15.04.2014 до Київського НДІСЕ надійшов лист від 17.03.2014 року вих. №6647 за підписом суді Гудіної Н.І., яким повідомлялося, що компанії Mitsubishi Motors Europe B.V. та ТОВ «Адіс-Авто» готові забезпечити належні умови для проведення дослідження автомобіля Mitsubishi Pajero Vagon 3,8 AT, VIN-код № НОМЕР_1, держ. № НОМЕР_2 в умовах спеціалізованої СТО ТОВ «Форвард-Авто» (вул.. М. Грушевського 39-б, м. Одеса). В той же час вказані компанії повідомили, що не мають можливості забезпечити доступ до самого об'єкта дослідження, оскільки він не перебуває у їх власності. До цього часу позивач по справі - ОСОБА_2 у власності якого перебуває об'єкт дослідження - автомобіль Mitsubishi Pajero Vagon 3,8 AT, VIN-код № НОМЕР_1, держ. № НОМЕР_2 до КНДІСЕ з приводу надання для експертного дослідження зазначеного вище ТЗ не звертався. Враховуючи викладене вище та керуючись ст. 53 ЦПК України судові експерти повідомляють про неможливість надання висновку".

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог за уточненим позовом, суд звертає увагу на те, що він мотивований з посиланням на результати первинної експертизи по справі. Позивач вважає, що шляхом проведення експертизи (контрольних випробувань) було встановлено факт несправності автотранспортного засобу, та відповідно зроблено висновок, що неодноразовий запуск двигуна (більше двох разів) не відповідає ОСТ 37.001.052-87.

Разом з тим, суд надає критичну оцінку висновкам первинної автотехнічної експертизи з огляду на таке. За змістом висновку експертизи від 05.08.2011 року, експертиза проводилась на відповідність ОСТ, застосовувались критерії оцінки пускових властивостей двигуна Автомобіля, визначені ОСТ (Т. 2, а.с. 30-31). За змістом самого ОСТу «даний стандарт поширюється на автомобільні поршневі чотиритактні карбюраторні та дизельні двигуни» (Т.3, а.с. 82).

Позивач повинен довести наявність недоліку запуску двигуна спірного автомобіля з третьої та більше спроби (т. 2, а.с. 80). Суд погоджується з доводами відповідачів, і це не заперечувалось позивачем, що на Автомобілі встановлений не карбюраторний, а інжекторний бензиновий двигун, на що вказує маркування двигуна 6G75, зазначений у Сервісній книжці (Т. 1, а.с. 31) та що підтверджується Протоколом випробувань (Т. 2, а.с. 5) (тип двигуна Автомобіля - «бензиновий», елементи системи живлення двигуна - «інжектор»).

Суд приймає до уваги на загальновідомі посилання відповідачів про те, що між карбюраторним та інжекторним двигунами існує суттєва відмінність, яка полягає у способі подачі суміші палива та повітря у камеру згоряння двигуна. Зважаючи на те, що спірний автомобіль обладнаний інжекторним бензиновим двигуном, а не карбюраторним бензиновим та не дизельним, то судові експерти помилково посилались на ОСТ при наданні висновку.

Суд погоджується з доводами відповідачів, що вказаний ОСТ не міг слугувати нормативною або методичною основою для проведення судової експертизи, що й стало причиною для призначення повторної експертизи по справі.

Крім того, суд враховує відповідь від ДП «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» за вих. №1.04.-11/1968 від 21.05.2014 року, де офіційно роз'яснено, що вимоги ОСТ «не поширюються на автомобільні бензинові двигуни з розподіленою системою впорскування палива (інжекторні бензинові двигуни)».

У відповідності з п. 17 Постанови Пленум Верховного суду України № 8 від 30.05.97 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 з наступними змінами) під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановні документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Згідно з Інформаційними даними на стор. 11 ОСТ, даний стандарт затверджений Наказом по Головному технічному управлінню Міністерства автомобільної промисловості СРСР № 30 від 19.03.1987 року. Відповідно до п. 10 Переліку галузевих стандартів колишнього СРСР, дія яких подовжена до 01.01.2010 року, затвердженого Наказом Міністерство транспорту та зв'язку України «Про внесення змін у додаток № 4 до Наказу Мінтрансу України від 30.08.2002 року № 612» дія ОСТ була продовжена лише до 01.01.2010 року. В ході судового розгляду не здобуто доказів того, що після 01.01.2010 року ОСТ продовжує діяти.

Отже, при проведенні первинної судової експертизи було застосовано ОСТ, який не застосовується до інжекторного двигуна спірного автомобіля та втратив чинність станом на дату проведення випробувань та експертизи, що ставить під сумнів результати згаданої експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. За таких обставин суд критично оцінює висновок судової експертизи від 05.08.2011 року та не може взяти його до уваги як належний доказ для підтвердження законності позовних вимог.

Разом з тим, проведення повторної судової автотехнічної експертизи виявилося неможливим з викладених вище обставин. З огляду на принцип змагальності сторін суд вирішує даний спір з огляду на здобуті у ході судового розгляду докази, серед яких відсутні належні докази, які підтверджують доводи позивача про наявність недоліку у двигуні спірного автомобіля.

Окрім цього, суд звертає увагу на наступні обставини. З'ясовуючи зміст гарантійних зобов'язань на спірний автомобіль суд оцінює зміст договору № 976, відповідно до п. 3.4. якого продавець гарантує, що якість товару відповідає стандартам, визначеним у сертифікаті відповідності, виданого Держстандартом України (система сертифікації УкрСЕПРО) (Т.2, а.с. 23).

Згідно з п. 21.6.1 Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 01.02.2005 року сертифікація двигунів дорожніх транспортних засобів з іскровим запалюванням проводиться на відповідність таким нормативним документам: ДСТУ UN/ECE R49А, В-02:2005, ОСТ 37.001.234-81, ДСТУ UN/ECE R83-03:2002, ОСТ 37.001.054-86, ДСТУ 4277:2004. Обов'язкові вимоги до таких двигунів встановлені цими ж нормативними документами. Проте ні в цих, ні в інших нормативно-технічних документах відносно двигунів з іскровим запалюванням немає вимог/критеріїв стосовно кількості спроб запуску двигуна.

Згідно вищезгаданої відповіді ДП «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» вбачається, що «нормативно-правовими актами оцінювання відповідності пускових властивостей ДТЗ та автомобільних двигунів під час їх обов'язкової сертифікації не передбачено».

Згідно «Інструкцію з експлуатації Pajero» прямо дозволяється повторювати запуск двигуна, котрий не завівся з першого разу: «Якщо двигун не запустився, поверніть ключ запалювання в положення "LOCK" (блокування), почекайте кілька секунд і повторіть спробу». Зміст «Інструкції з експлуатації Pajero» містить лише загальні застереження та рекомендації щодо запуску двигуна: «Не варто безперервно повторювати спроби запустити двигун стартером, тому що це може призвести до перегріву стартера та виходу його з ладу». Втім, суд дійшов висновку, що вказані застереження та рекомендації не встановлюють критерії нормального (надійного) пуску двигуна. Суд дійшов висновку, що якогось конкретного чи граничного числа або ліміту спроб запуску двигуна у вказаній інструкції немає, а тому суд не може виходити з якихось припущень при вирішенні спору.

Згідно із абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи позивача про наявність істотного недоліку в спірному автомобілі не підтверджуються експертним шляхом, не ґрунтуються на вимогах будь-яких нормативних чи технічних документів, а також не випливають із умов договору № 976 чи будь-яких інших гарантійних зобов'язань відповідачів. Позивачем не доведено, яким саме чином і чому він не може користуватись спірним автомобілем.

Тому суд вважає, що позовна вимога замінити спірний автомобіль, як основна позовна вимога, не підлягає до задоволення.

Крім того, суд погоджується з доводами про безпідставність позовних вимог, заявлених до іноземних відповідачів Mitsubishi Motors Corporation, Mitsubishi Motors Europe B.V. з огляду на таке.

Згідно ч. 13 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги, встановлені частиною першою цієї статті щодо товарів, виготовлених за межами України, задовольняються за рахунок продавця (імпортера).

Продавцем Автомобіля є відповідач ТОВ «ТМ Авто» - згідно з Договором № 976 від 23.06.2008 року (т. 1, а.с. 23). Імпортером Автомобіля є ТОВ «Торговий дім «Niko» - згідно з написом, що міститься в Сервісній книжці (т. 1, а.с. 50). Оскільки ні Mitsubishi Motors Europe B.V., ні Mitsubishi Motors Corporation не мають статусу продавця чи імпортера, то вимоги позивача не можуть бути задоволені за їх рахунок. Позивач не навів жодних доказів того, який між ним та Mitsubishi Motors Europe B.V., Mitsubishi Motors Corporation існує правовий зв'язок, не вказав, в чому суть спірних правовідносин, які саме гарантійні зобов'язання чи інші обов'язки виникли з боку вказаних відповідачів.

Крім того, суд звертає увагу, що 16.03.2011 до суду надійшов лист від ТОВ «Торговий дім - НІКО» ((Т. 2, а.с. 10). У вказаному листі адресат зазначає, що ТОВ «Торговий дім - НІКО» (код ЄДРПОУ 37045335, дата державної реєстрації 01.04.2010 р.) ніколи не мало будь-яких договірних відносин, в тому числі й дилерського договору з ТОВ «ТМ Авто». З 2002 року до 2010 року включно офіційним імпортером Mitsubishi Motors Corporation в Україні було ТОВ «Торговий дім «Ніко» (код ЄДРПОУ 32158818). ТОВ «Торговий дім - НІКО» є окремою юридичною особою та не являється правонаступником ТОВ «Торговий дім «Ніко».

Відповідно до довідки з ЄДРЮОФОП за запитом представника позивача ОСОБА_6 від 02.06.2011 року ТОВ «Торговий дім «НІКО» (код ЄДРПОУ 32158818) в наступному змінило назву на ТОВ «АВТО ПРОФІТ» (запис №12) (Т.2, а.с. 127). У зв'язку із вказаним від позивача жодних клопотань про заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідача в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України не надходило.

Крім того суд вважає, що вимоги позивача стягнути витрати на укомплектування спірного автомобіля у розмірі 31 693 грн. 73 коп., витрати на проведення судової експертизи у розмірі 1721 грн. 42 коп., витрати на проведення контрольних випробувань у розмірі 800 грн. 00 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 8,316.00 грн, витрати на досудове врегулювання спору, а саме на листування з Mitsubishi Motors Corporation та Mitsubishi Motors Europe B.V. у розмірі 2,356.42 грн, а також визнати бездіяльність Mitsubishi Motors Europe B.V. протиправною є похідними від основної вимоги про заміну автомобіля, а тому в позові слід відмовити. Крім того, всі перераховані вимоги не ґрунтуються на законі, оскільки не відповідають належним та допустимим способам захисту прав споживачів згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд також погоджується з доводами відповідачів Mitsubishi Motors Europe B.V. та ТОВ «Адіс-Авто» про безпідставність позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно із ч. 2 цієї ж ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд вважає непереконливими посилання позивача на розірвання ним шлюбу з ОСОБА_7 10.06.2010 року як доказ заподіяння йому моральної шкоди, оскільки із наданого свідоцтва про розірвання шлюбу (Т.1, а.с. 217) неможливо встановити дійсні причини розірвання шлюбу.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» №5 від 12.04.1996 року при вирішенні вимог споживачів про відшкодування на підставі ст. 24 Закону України «Про захист прав споживачів»моральної шкоди суди повинні виходити з роз'яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у постанові від 31 березня 1995 р. N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Зокрема, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» від 19.05.2011 року № 3390-VI шкода - завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Таким чином, згідно з чинним законом споживач вправі вимагати відшкодування моральної шкоди лише за умови, що така шкода завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) або каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку із придбанням товару неналежної якості, відповідно. Вказаних обставин позивач у позові не зазначив. Так само, позивач не довів та не вказав, якими неправомірними діями з боку відповідачів заподіяно моральну шкоду позивачу, в чому полягає незаконність цих дій та яка ступінь ймовірної участі кожного із відповідачів у заподіянні моральної шкоди. Позивач також не вказав, на основі яких доказів та розрахунків він визначав розмір шкоди: 200 000 грн. 00 коп. з ТОВ «Адіс-Авто» та 200 000 грн. 00 коп. солідарно з ТОВ «ТМ Авто», ТОВ «Торговий Дім «NIKO», Mitsubishi Motors Corporation, Mitsubishi Motors Europe B.V.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 23 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 8, 24 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 1 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції», Порядком гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 29.12.2004 №721, ст.ст. 57, 60, 61, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_2 до ТОВ «ТМ Авто», ТОВ «АДІС-АВТО», ТОВ «Торговий дім «NIKO», «Mitsubishi Motors Corporation», «Mitsubishi Motors Europe B.V.», третя особа Головне Одеське обласне управління по справах захисту прав споживачів, про захист прав споживачів відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд Суворовського району міста Одеси шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги .

Суддя -