Рішення

від 06.05.2014 по справі 923/392/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2014 р. Справа № 923/392/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Короткій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Адвокатський офіс "LEX", м.Херсон

до: Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, с. Новофедорівка Херсонської області

про стягнення 18 461 грн. 93 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, договір про надання правової допомоги від 11.02.2014 р., свідоцтво НОМЕР_1 від 11.03.2004 р.;

від відповідача - не прибув

Товариство з додатковою відповідальністю "Адвокатський офіс "LEX" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (відповідач) про стягнення 18 461 грн. 93 коп. на підставі договору про надання юридичних послуг № 7/1 від 02.04.2013 року, а також просить стягнути судовий збір та витрати на правову допомогу.

Позивач 30.04.2014 року подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 18982,36 грн. заборгованості.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві. В судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріалами справи підтверджується, що 2 квітня 2013 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Адвокатський офіс «LEX» (позивач, виконавець) та Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області (відповідач, замовник) був укладений договір про надання юридичних послуг (далі - договір).

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначає ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.1.1., п.3.1. договору позивач зобов'язався надавати юридичні послуги по правовому супроводженню інтересів відповідача, а відповідач зобов'язався сплачувати щомісячно по 3000,00 грн. за один календарний місяць на період надання послуг за цим договором.

Згідно п.3.2. договору загальна вартість юридичних послуг за договором складає 27000,00 грн. Пунктом 3.3. договору передбачено, що строк оплати грошових сум встановлюється на протязі десяти останніх банківських днів поточного місяця, за який замовник сплачує грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач надавав юридичні послуги відповідачу - представники позивача приймали участь у судових засіданнях в інтересах відповідача, але відповідач не виконував умови договору за період з липня 2013 р. по грудень 2013 р. та не розрахувався, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 18000,00 грн.

Позивач надав до матеріалів справи докази звернення до відповідача з вимогою підписати акти виконаних робіт до договору та оплатити надані послуги, але відповідач залишив листи позивача без відповіді та реагування.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заперечення відповідача щодо відсутності реального надання послуг, зауваження щодо того, що в актах виконаних робіт не описано дії, вчинені на виконання умов договору, - судом відхиляються, оскільки не доведені відповідними доказами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 18000,00 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 682,80 грн. та 3 % річних в сумі 299,50 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача 2000,00 грн. в якості витрат на правову допомогу.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Крім того, відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи, від імені юридичної особи, може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Тобто вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, які будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000 р. №13-рп/2000.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру»; дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, що є адвокатом, визначено в ст.2 Закону України «Про адвокатуру» наступним чином: адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, ст.44 ГПК України передбачає відшкодування в якості судових витрат лише коштів, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвокатам, а не будь-яким представникам.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду , і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України з відповідача стягується судовий збір.

В судовому засіданні оголошувалась вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі вищевикладених норм права та керуючись, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (75652, Херсонська область, Голопристанський район с.Новофедорівка, вул.Леніна, 22, п/р 35418001005896 в ГУ ДКСУ у Херсонській області, МФО 852010, код ЄДРПОУ 26518272) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Адвокатський офіс "LEX" (7300, м.Херсон, вул.Горького, 24, кв.7, р/р 26008079771001 в ПАТ «Банк Національний кредит» Херсонське відділення №2, МФО 320702, код ЄДРПОУ 38151289) 18000,00 грн. основного боргу, 299,56 грн. 3% річних, 682,80 грн. інфляційних, судовий збір в сумі 1827,00 грн. та 2000,00 грн. витрат на правову допомогу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.05.2014 р.

Суддя В.В.Литвинова