Рішення

від 21.07.2014 по справі 922/1999/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2014 р.Справа № 922/1999/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом Заступник прокурора Київського району, м. Харків, в інтересах держави в особі Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, м. Київ 3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ДП "Південний державний ПК та НД інститут авіаційної промисловості", м. Харків до Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство Юстиція" в особі Харківської філії Приватного підприємства Спеціалізоване підприємство Юстиція", м. Харків; Головного управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області, м. Харків; Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт", с. Єлизаветівка треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Група Співдружність", м. Харків; Департамент державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, м. Харків про визнання виконавчих дій з підготовки та проведення прилюдних торгів такими, що вчинені з порушенням за участю представників:

прокурора: Зливка К.О., від 06.12.2012 р.

позивача: не з'явився, представник 3-ї особи на стороні позивача: не з'явився

представника відповідача-1: не з'явився

представника відповідача- 2: Клок М.М., за дов. від 14.05.2014 р.

представник відповідача-3: не з'явився

представник 3-ї особи (ТОВ "Бізнес - Група Співдружність") - не з'явився

представник 3-ї особи (Департамент державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ХМУЮ) -Тарасова С.В., за дов. від 30.12.2013 р.

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Київського району міста Харкова в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (позивач) звернувся з позовом до Державного підприємства "Південний державний проектно-конструкторський та науково-дослідний інститут авіаційної промисловості" (відповідач 1); Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство Юстиція" в особі Харківської філії Приватного підприємства Спеціалізоване підприємство Юстиція" (відповідач 2); Головного управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області (відповідач 3); Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт" (відповідач 4); треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Група Співдружність" (перша третя особа); Департамент державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (друга тертя особа) про визнання виконавчих дій державного виконавця з підготовки та проведення прилюдних торгів щодо реалізації нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 62, 65, 66-96, 96а, 97-108, загальною площею 784,6 кв.м. та 2-го поверху №№ 123-153, 145а, 146а загальною площею 839,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 130 А, такими, що вчинені з порушенням встановленого порядку; визнання недійсними прилюдних торгів від 24.09.2012 р. з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 62, 65, 66-96, 96а, 97-108, загальною площею 784,6 кв.м. та 2-го поверху №№ 123-153, 145а, 146а загальною площею 839,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 130 А, та відновити право власності на нерухоме майно за державою України в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном; скасування акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів, затвердженого начальником відділу ПВР ВДВС ГУЮ в Харківській області 02.10.2012 р.; скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Гарт" на нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 62, 65, 66-96, 96а, 97-108, загальною площею 784,6 кв.м. та 2-го поверху №№ 123-153, 145а, 146а загальною площею 839,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 130 А; скасування свідоцтва про придбання ТОВ "Гарт" майна з прилюдних торгів від 16.11.2012 р., а також просив суд покласти пропорційно на відповідачів судові витрати по справі.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 62, 65, 66-96, 96а, 97-108, загальною площею 784,6 кв.м. та 2-го поверху №№ 123-153, 145а, 146а загальною площею 839,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 130 А належали на праві власності державі в особі позивача та перебували в господарському віданні у першого відповідача. Втім, в порушення ст. 75 ГК України, відповідне майно було відчужено державним виконавцем на торгах без згоди компетентного органу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 травня 2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1999/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10 червня 2014 р. Вказаною ухвалою суду, в порядку ст. 27 ГПК України, також було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес - Група Співдружність", код ЄДРПОУ 33481340 (як особу, яка проводила оцінку майна, відчуженого на спірних торгах) та Департамент державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (як особу, яка задіяна в процедурі державної реєстрації прав на нерухоме майно).

Розгляд справи відкладався. Востаннє, ухвалою суду від 07 липня 2014 року розгляд справи відкладено на 21 липня 2014 р.

16 липня 2014 р. за вх. № 24434 (вих. № 04-35-2294/14 від 14.07.2014 р.) прокурором подано заяву про виключення з числа відповідачів у даній справі ДП "Південний державний ПК та НД інститут авіаційної промисловості" мотивовану ст. 24 ГПК України. Заяву прокурора долучено до матеріалів справи.

18 липня 2014 р. від відповідача, Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство Юстиція", надійшло клопотання про припинення провадження у справі внаслідок припинення юридичної особи, що була стороною у справі; до вказаного клопотання надано витяг з єдиного державного реєстру юридичних осоіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.07.2014 р. Клопотання з доданим витягом долучено судом до матеріалів справи.

В засідання суду 21 липня 2014 р. з'явились прокурор, представник відповідача (Головного управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області) та третьої особи (Департамент державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції). Решта учасників судового процесу в засідання суду не з'явилась.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 липня 2014 р. задоволено заяву прокурора (вх. № 24434 від 16.07.2014 р.) про виключення ДП "Південний державний ПК та НД інститут авіаційної промисловості" зі складу відповідачів. Виключено ДП "Південний державний ПК та НД інститут авіаційної промисловості" зі складу відповідачів по справі № 922/1999/14 оскільки останній є неналежним відповідачем. Залучено ДП "Південний державний ПК та НД інститут авіаційної промисловості" в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

До матеріалів справи представник відповідача (Головного управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області) в засіданні суду надав супровідний лист з доданими до нього копіями постанов виконавчого провадження; надані документи було долучено судом до матеріалів справи в засіданні суду з подальшою реєстрацією через канцелярію суду (вх. № 25002 від 21.07.2014 р.).

Як визначено у п. п. 3.9 та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів. Протоколи судових засідань також відображають явку у судові засідання учасників судового процесу.

Окрім того, про обізнаність учасників судового процесу про розгляд даної справи свідчать також наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 40-47, 111-112).

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Судом також враховано той факт, що залучення до участі у справі ДП "Південний державний ПК та НД інститут авіаційної промисловості" в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не є підставою для відкладення розгляду справи з огляду на наступне: по-перше, вказана особа була учасником судового процесу з моменту порушення провадження у справі (визначена прокурором як відповідач 1, їй направлялась як позовна заява, так й ухвали суду); по-друге - представник вказаної юридичної особі був присутнім на попередніх судових засіданнях, проте письмових обґрунтувань своєї позиції суду не надав. Отже, зміна процесуального статусу ДП "Південний державний ПК та НД інститут авіаційної промисловості" з відповідача на третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, не є в даному випадку підставою для відкладення розгляду справи. Статтями 69 та 77 ГПК України визначено перелік підстав, які зумовлюють відкладення розгляду справи, та строки розгляду спору. Справа розглядається судом впродовж двох місяців (22 травня 2014 р. матеріали позовної заяви зареєстровані в канцелярії господарського суду Харківської області, відповідно строк на розгляд спору спливає - 22 липня 2014 р.).

Ухвалю суду від 07 липня 2014 року суд попередив учасників судового процесу про вирішення справи за наявними в ній матеріалами у разі нез'явлення їх представників в судове засідання. З огляду на вказане попередження суду - нез'явлення в засідання суду представників учасників судового процесу не є перешкодою для вирішення спору (така сама позиція викладена у п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року).

В судовому засіданні 21 липня 2014 року присутні учасники судового процесу не виявили наміру подати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для вставлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В силу приписів статей 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всі території України.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку. Так, згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

В провадженні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області перебувало зведене виконавче провадження № 31297303 про стягнення з ДП "Південний державний ПК та НД інститут авіаційної промисловості" коштів на користь юридичних та фізичних осіб (заборгованості по заробітній платі).

Коло обов'язків і прав державних виконавців визначено у статті 11 вказаного Закону. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема,: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки. В процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Главою 3 вказаного Закону, визначено загальні умови та порядок здійснення виконавчих дій. Главами 4 та 5 вказаного Закону визначено загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Відповідні приписи також містить Інструкція Про проведення виконавчих дій, яка затверджена наказом МЮУ № 74/5 від 15.12.1999 р. (в редакції, що діяла станом на час здійснення виконавчого провадження).

Так, згідно п.п. 4.13.1, 4.13.4 та 4.13.6 Інструкції, підставами для оголошення розшуку є відсутність в ході виконавчого провадження відомостей про місце проживання (місцезнаходження) боржника, його майна. Розшук боржника - юридичної особи, а також іншого майна боржника здійснює державна виконавча служба шляхом запитів до відповідних установ (Державної автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, податкової адміністрації, банків або інших кредитних установ тощо). Розшук транспортних засобів боржника за постановою державного виконавця здійснюється органами внутрішніх справ у порядку, установленому Інструкцією про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб), затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України від 25.06.2002 N 607/56/5, зареєстрованою в Мін'юсті України 27.06.2002 р. за N 541/6829.

Звернення стягнення на майно боржника (п.п 5.1.1 Інструкції) полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних установах, на них накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця. У разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які потрібно звернути стягнення в першу чергу. Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача й не ускладнюють виконання рішення. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем (п.п 5.1.3 Інструкції).

Розділом 6 вказаної Інструкції передбачені порядок звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи. Так, згідно п.п. 6.1, 6.2, 6.1. - готівка в національній та іноземній валюті, яка знаходиться в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення у порядку, передбаченому пунктом 5.1.2 цієї Інструкції. Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в тому числі в органах Державного казначейства в порядку, передбаченому Законом. Якщо даних про наявність у боржника - юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших кредитних установах немає, то державний виконавець одержує такі дані в податкових органах, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк. У разі відсутності в боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності, або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмеженого в обороті), незалежно від того, хто фактично використовує це майно. На зазначене майно накладається арешт, і воно реалізується в такій послідовності: у першу чергу - майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно), готова продукція (товари); у другу чергу - інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві; у третю чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійснення виробництва. У разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить боржнику - юридичній особі, державний виконавець у 3-денний строк повідомляє власника або уповноважений ним орган, до сфери управління якого належить майно, та в разі потреби (якщо державі належить 25 %, 50 %, плюс одна акція та більше) - Фонд державного майна України про накладення арешту на майно боржника - юридичної особи, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача. Копія зазначеного повідомлення надсилається до податкового органу, який контролює здійснення боржником - юридичною особою платежів до бюджетів усіх рівнів.

На підставі норм вказаної Інструкції та статей 40, 52, 57 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем впродовж 2011-2012 років винесено постанови про арешт коштів боржника, про розшук майна, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (т. с. 2 а. с. 68, 69, 71, 77-79, 85).

Як вбачається з відповідей банківських установ, постанови державного виконавця про арешт коштів було або повернуто на його адресу без виконання у зв'язку з закриттям рахунків юридичної особи (т. с. 2 а. с. 70, 89), або прийнято до виконання з одночасним повідомленням про недостатність коштів на рахунках боржника (т. с. 2 а. с. 75, 76, 80, 82, 88).

На постанову державного виконавця про розшук майна боржника від 01.11.2011 р. Управлінням ДАІ ГУМВС України в Харківській області надано відповідь від 15.11.2011 р. за вих. № 52/9483 про орієнтування особового складу Державтоінспекції ГУМВС України в Харківській області на встановлення місцезнаходження транспортних засобів, які оголошено в розшук, і які належать боржнику. 25 січня 2012 року державним виконавцем складено акт опису та арешту майна та арештовано рухоме майно боржника - автотранспортні засоби (т. с. а. с. 83). За укладеним договором № 02/059/12/а (між Відділом примусового виконання рішень УДВСХУЮ в Харківській області та ХФ ПП «Юстиція) здійснено реалізацію арештованого майна боржника (транспортних засобів) про що складено акти № 31297303 від 07 травня 2012 року про проведений аукціон з реалізації арештованого майна, які затверджені начальником відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області від 07.05.2012 р. (т. с. 2 а. с. 90, 91).

За відсутністю у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувачів, на підставі ст. ст. 52 та 66 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем звернуто стягнення на нерухоме майно боржника, яке закріплено за ним на праві господарського відання, шляхом складення акту опису та арешту майна від 24.05.2012 р.:

- 1) квартира в„– 2 в будинку в„– 13 по вул. Старицького у м. Харкові;

- 2) нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 62, 65, 66-96, 96а, 97-108, загальною площею 784,6 кв. м. та 2-го поверху №№ 123-153, 145а, 146а загальною площею 839,6 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 130 А (т. с. 2 а. с. 96). З витягів від 24.05.2012 р. про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (т. с. 2 а. с. 97-100) вбачається накладення обтяження на майно боржника - квартира м. Харків, вул. Старицького, будинок в„– 13, кв. в„– 2 ; нежитлова будівля, приміщення 1-го поверху №№ 62, 65, 66-96, 96а, 97-108, загальною площею 784,6 кв. м., нежитлові приміщення 2-го поверху №№ 123-153, 145а, 146а загальною площею 839,6 кв., Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, будинок 130-а.

25 травня 2012 р. за вих. № 31297303/03-01/В7 державним виконавцем здійснено повідомлення Державного агентства України з управління корпоративними правами та майном (власник майна, форма власності державна; витяг про державну реєстрацію права власності від 20.12.2011 р. та свідоцтво на нерухоме майно від 13.12.2011 р. (т. с. 1 а. с. 33, 141) та Фонду державного майна України.

Постановою державного виконавця від 07.08.2012 р. (т. с. 1 а. с. 139,140) Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Група Співдружність" призначено суб'єктом оціночної діяльності для оцінки нерухомого майна, визначеного в акті опису та арешту майна від 24.05.2012 р. Вказану постанову направлено також до Державного підприємства "Південний державний проектно-конструкторський та науково-дослідний інститут авіаційної промисловості".

За наслідками проведення оцінки майна, обов'язковість проведення якої визначена ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» та п. п. 2.2 та 5.7 Інструкції Про проведення виконавчих дій, з врахуванням вимог п. 5.7.4 Інструкції та ч. 3 ст. 58 вищевказаного Закону, державний виконавець повідомленням за вих. № 9735/03-01/В-7 повідомив боржника (сторону виконавчого провадження - ст. 8 Закону визначено склад сторін виконавчого провадження) про результати оцінки майна. У вказаному повідомленні державний виконавець (абз. 4 повідомлення, т. с. 2 а. с. 103) вказав про можливість надання заперечень щодо результатів оцінки майна. Докази звернення боржника - сторони виконавчого провадження, Державного підприємства "Південний державний проектно-конструкторський та науково-дослідний інститут авіаційної промисловості", до державного виконавця із запереченнями результатів оцінки майна як у 10-ти денний строк, визначений вказаними Законом (ч. 3 ст. 58) та Інструкцією (п. 5.7.4 Інструкції), так й в подальшому, в матеріалах виконавчого провадження відсутні, представник Державного підприємства "Південний державний проектно-конструкторський та науково-дослідний інститут авіаційної промисловості" також під час розгляду справи в суді відповідні обставини не заперечував та не надав суду докази зворотного (звернення із запереченнями, докази оскарження оцінки).

Реалізація належного боржникові іншого нерухомого майна проводиться відповідно до закону шляхом продажу з прилюдних торгів (п. п. 5.10.4., 5.12.1, Інструкції, ст. 62 Закону).

06 вересня 2012 року між Відділом примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Харківській області, з однієї сторони, та ХВ ПП «СП Юстиція», з іншої сторони, було укладено договір № 02/526/12а про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна на виконання якого, з дотриманням строку на оскарження оцінки, ХВ ПП «СП Юстиція» було передано для реалізації майно: нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 62, 65, 66-96, 96а, 97-108, загальною площею 784,6 кв. м. та 2-го поверху №№ 123-153, 145а, 146а загальною площею 839,6 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 130 А (т. с. 2 а. с. 96). З витягів від 24.05.2012 р. про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (т. с. 2 а. с. 97-100) вбачається накладення обтяження на майно боржника - квартира м. Харків, вул. Старицького, будинок в„– 13, кв. в„– 2 ; нежитлова будівля, приміщення 1-го поверху №№ 62, 65, 66-96, 96а, 97-108, загальною площею 784,6 кв. м., нежитлові приміщення 2-го поверху №№ 123-153, 145а, 146а загальною площею 839,6 кв., Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, будинок 130-а.

Порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна регулюється Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 р. N 68/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за N 745/4038.

Згідно вказаного порядку (в редакції тимчасового положення, що діяла на момент проведення торгів) за договором № 02/526/12а про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, про який зазначено в рішенні суду, спеціалізованою організацією ХВ ПП «СП Юстиція», з дотримання п.п. 1.2, 3.1-3.6, 3.10, 3.11 тимчасового положення, 06 вересня 2012 р. здійснено на офіційному сайті публікацію про прилюдні торги, призначені на 24 вересня 2012 р. (реєстраційний номер лоту; найменування, характеристика лоту та його опис; місцезнаходження нерухомого майна; стартова ціна лоту; розмір та строки внесення гарантійного внеску, реквізити банківської установи для його сплати; відомості щодо можливості ознайомлення з нерухомим майном; кінцевий термін реєстрації; місце, час та дата проведення торгів; порядок та строки розрахунку за придбане майна, інші данні) (т. с. 2 а. с. 120-122); одночасно інформація була розміщена в засобах масової інформації (т. с. 2 а. с. 123, 124). В матеріалах справи також містяться докази повідомлення спеціалізованою організацією - ХВ ПП «СП Юстиція», що повністю відповідає п. 3.11 тимчасового положення, державного виконавця та сторін виконавчого провадження про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна (т. с. 2 а. с. 157-159).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи протоколу присутності на прилюдних торгах з реалізації арештованого нерухомого майна від 24.09.2012 р. та протоколу № 137-02/526/12/а проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 24.09.2012 р., переможцем торгів визнано ТОВ «ГАРТ», яке у 7-ми денний термін здійснило розрахунок за придбане на прилюдних торгах майно (т. с. 2 а. с.128, 129).

Повідомленням за вих. № 2334/10 від 02 жовтня 2012 р. ХВ ПП «СП Юстиція», з метою складання акту про проведені прилюдні торги, надала відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Харківській області копію протоколу № 137-02/526/12/а проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 24.09.2012 р. з переліком доданих документів (т. с. 2 а. с. 130).

За наслідками проведення прилюдних торгів 02 жовтня 2012 року державним виконавцем складено акт № 31297303 про проведені публічні (прилюдні) торги, який було затверджено начальником відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Харківські області 02 жовтня 2012 р. (т. с. 2 а. с. 106).

Такі дії ХВ ПП «СП Юстиція» та відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Харківській області повністю відповідають п. 5 та п. 6 тимчасового положення.

На підставі пунктів 6.2 та 6.4 тимчасового положення, 16 жовтня 2012 р. приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 було видано ТОВ «ГАРТ» свідоцтво № 4255 про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Право власності за ТОВ «ГАРТ» було зареєстроване в реєстрі речових прав на нерухоме майно (т. с. 2 а. с. 36).

Як зазначає прокурор в позовній заяві, відчуження нерухомого майна відбулось з порушенням ст. 75 ГК України, оскільки майно належало на праві власності державі в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, та з порушенням черговості - ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» (директором ДП "Південний державний проектно-конструкторський та науково-дослідний інститут авіаційної промисловості" перевищено статутні повноваження при наданні права примусового стягнення з визначенням черговості). Звіт про оцінку, складений ТОВ "Бізнес-Група Співдружність", містить занижені данні щодо вартості нерухомого майна на 377 760 грн. і вказаний звіт не було направлено власнику майна - Державному агентству України з управління державними корпоративними правами та майном, а директор ДП "Південний державний проектно-конструкторський та науково-дослідний інститут авіаційної промисловості" за статутом не має повноважень на погодження ціни продажу нерухомого майна. Також прокурор вказує на участь у проведених торгах з примусовій реалізації арештованого майна одного покупця. Вказані обставини, на думку прокурора, є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Проте, суд не погоджується з такою позицією прокурора, а позовні вимоги вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Як вбачається з Статуту ДП "Південний державний проектно-конструкторський та науково-дослідний інститут авіаційної промисловості" (т. с. 1 а.с 48 - 57), його засновано на державній власності та підпорядковано Міністерству промислової політики України. Інститут створено з метою одержання прибутків та задоволення потреб економіки країни у проектно-кошторисній документації для будівництва, реконструкції та технічного переоснащення виробництв, об'єктів, а також задоволення суспільних потреб в його продукції, роботах і послугах (п. 2.1 ст. 2 Статуту). Згідно п. 3.1, 3.2 та 3.6 ст. 3 Статуту - інститут є юридичною особою, здійснює свою діяльність на основі та відповідно до чинного законодавства України та Статуту, який затверджується Мінпромполітики, несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного майна згідно з чинним законодавством. Майно інституту становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності; майно інституту є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання; здійснюючи право повного господарського відання інститут володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на власний розсуд, вчиняючи до нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту (п. 4.1 та 4.2 ст. 4 Статуту).

Отже, ДП "Південний державний проектно-конструкторський та науково-дослідний інститут авіаційної промисловості", в розумінні ст. 74 Господарського кодексу України, є державним комерційним підприємством - суб'єктом підприємницької діяльності, що діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном, відповідно до законодавства та Статуту.

Стаття 75 Господарського кодексу України визначає, що майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. Державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами. (ст. 75 вказаного Кодексу).

Водночас, як зазначено вище в даному рішенні суду, в провадженні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області перебувало зведене виконавче провадження № 31297303 про стягнення з ДП "Південний державний ПК та НД інститут авіаційної промисловості" коштів на користь юридичних осію та фізичних осіб (стягнення заборгованості по заробітній платі).

Верховною радою України 29 листопада 2001 року за № 2864-III було прийнято Закон "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", який спрямовано на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків. Вказаним Законом встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону, під примусовою реалізацією майна підприємств, зокрема, розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами. Мораторій поширюється, зокрема, на звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами. Вичерпний перелік таких рішень визначено статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження". Отже, мораторій поширюється на усі випадки звернення стягнення на майно підприємств, зазначених у статті 1 Закону, за рішеннями, ухвалами та постановами судів крім рішень (ухвал, постанов) щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами.

Таким чином, статтею 2 Закону унормовані питання можливості примусового відчуження об'єктів нерухомого майна державної власності шляхом звернення стягнення на них, якщо вони не забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також у випадку виконання рішень про стягнення на користь фізичних осіб заборгованості по заробітній платі.

Як з'ясовано судом, під час проведення виконавчих дій в рамках зведеного виконавчого провадження № 31297303, державним виконавцем було встановлено відсутність у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувачів.

На підставі статей 52 та 66 Закону України «Про виконавче провадження», листа боржника від 21.05.2012 р. (т. с. 1 а. с. 46, 47), п. 5.1.3 Інструкції «Про проведення виконавчих дій», державним виконавцем звернуто стягнення на нерухоме майно боржника, яке не використовується ним у виробничій діяльності та яке закріплено за ним на праві господарського відання, шляхом складення акту опису та арешту майна від 24 травня 2012 р. Про вчинення вказаних дій державний виконавець повідомив Державне агентство України з управління корпоративними правами та майном (власник майна, форма власності державна; свідоцтво на нерухоме майно від 13.12.2011 р. та витяг про державну реєстрацію права від 20.12.2011 р. (т. с. 1 а. с. 33, 141) та Фонд державного майна України (т. с. 2 а. с. 101, 102).

Судом з'ясовано, що приміщення, яке було реалізовано на прилюдних торгах, не забезпечувало виробничу діяльність ДП "Південний державний ПК та НД інститут авіаційної промисловості", а до складу зведеного виконавчого провадження у виконавчій справі № 31297303 включено виконавчі провадження по стягненню на корись фізичних осіб коштів з заборгованості по заробітній платі, що в свою чергу унеможливлює застосування передбачених Законом обмежень.

Прокурор наголошує на порушення статті 75 ГК України, оскільки державним виконавцем при здійснені відчуження нерухомого майна ДП "Південний державний ПК та НД інститут авіаційної промисловості" не було отримано згоду (погодження) органу, уповноваженого управляти майном - Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном.

Частиною 1 ст. 136 Господарського кодексу України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Зміст названої норми передбачає можливість обмеження правомочності підприємства щодо володіння, користування та розпорядження окремих видів майна, закріпленого за ним на правах повного господарського відання власником або в силу закону. Обмежень щодо можливості державною виконавчою службою примусово реалізувати майно підприємства з метою погашення боргу стягнутого рішенням суду названа стаття не містить.

Проаналізувавши дану норму, суд дійшов висновку, що обмежень щодо можливості державною виконавчою службою примусово реалізувати майно підприємства з метою погашення боргу, стягнутого рішенням суду, названа стаття не містить.

Що стосується посилань прокурора на порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", до проведення прилюдних торгів, у тому числі щодо визначення оцінки майна, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом з огляду на наступне.

Законом України "Про виконавче провадження" визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхнє права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження. Разом із тим аналіз положень Закон України "Про виконавче провадження" й Інструкції про проведення виконавчих дій свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону та пп. 5.11, 5.12 Інструкції).

Відповідно до положень указаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (п. 5.11 Інструкції ).

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Як зазначено вище у даному рішенні, правила проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Цей порядок регулює реалізацію арештованого майна, за винятком нерухомого майна, майна вилученого законом з обігу, та майна, зазначеного в частині п'ятій статті 55 Закону України "Про виконавче провадження".

Пунктом 2.2. вказаного тимчасового положення визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну. Тимчасовим положенням також унормовані певні правила проведення цих торгів, а саме правила, які: визначають процедуру підготовки до проведення прилюдних торів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна); порядок проведення прилюдних торів торгів; порядок розрахунків за придбане майно; правила, які стосуються оформлення результатів торгів.

Таким чином, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Отже, враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч.ч.1-3 та 6 ст.203 ЦК України (ч.1 ст. 215 цього Кодексу).

Оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

Як встановлено судом при розгляді даного спору, дії ХВ ПП «СП Юстиція» та відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Харківській області повністю відповідають п. 5 та п. 6 Тимчасового положення.

Таким чином, посилання прокурора на порушення вимог законодавства при проведенні прилюдних торгів з реалізації майна не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. (статті 316, 317, 319 Цивільного кодексу України).

Принцип непорушності права власності закріплений у статті 41 Конституції України та у статті 321 Цивільного кодексу України. З вказаних норм закону впливає, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено підставу набуття права власності - правочин. Одним з моментів, з якого особа набуває право власності, стаття 334 ЦК України визначає момент нотаріального посвідчення договору, а в силу частини 4 вказаної статті права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

З огляду на те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, судом з'ясовано відсутність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними, за наслідками яких (пункти 6.2 та 6.4 Тимчасового положення) 16 жовтня 2012 р. приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 було видано ТОВ «ГАРТ» свідоцтво № 4255 про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів на підставі якого за ТОВ «ГАРТ» було зареєстровано право власності в реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Гарт" на нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 62, 65, 66-96, 96а, 97-108, загальною площею 784,6 кв. м. та 2-го поверху №№ 123-153, 145а, 146а загальною площею 839,6 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 130 А та про скасування свідоцтва про придбання ТОВ "Гарт" майна з прилюдних торгів мають похідних характеру - в залежності від наслідків розгляду судом позовних вимог прокурора про визнання недійсними прилюдних торгів від 24.09.2012 р. з реалізації арештованого нерухомого майна, скасування акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів, затвердженого начальником відділу ПВР ВДВС ГУЮ в Харківській області 02.10.2012 р., в задоволенні яких судом відмовлено прокурору, суд також не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321, 328 ЦК України).

Водночас, статтею 21 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (п. 4 ст. 91 ЦК України).

Судом встановлено, що 04 липня 2014 року, за рішенням засновників, Приватне підприємство "Спеціалізоване підприємство Юстиція" припинено (спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21 липня 2014 року), про що внесено відповідний запис № 13561120047003924 про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Пунктом 6 ч.1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо припинено діяльність суб'єкта господарювання, який був однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне припинити провадження по справі по позовними вимогам прокурора до Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство Юстиція" в особі Харківської філії Приватного підприємства Спеціалізоване підприємство Юстиція" на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 22, 27, 29, 32-34, 58, 69, п. 6 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

По позовними вимогам прокурора до Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство Юстиція" в особі Харківської філії Приватного підприємства Спеціалізоване підприємство Юстиція" провадження по справі припинити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 28.07.2014 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/1999/14