Постанова

від 24.07.2014 по справі 922/1/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року Справа № 922/1/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П., суддіФролова Г.М., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиДочірньої компанії "Газ України" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року у справі№ 922/1/14 господарського судуХарківської області за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доПриватного підприємства "Слобідська усадьба" простягнення 6 877, 48 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Подшебякіна О.М. дов. № 48/10 від 30.12.2013 року, - відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ДК "Газ України") звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до приватного підприємства "Слобідська усадьба" (далі за тестом - ПП "Слобідська усадьба") про стягнення 6 877, 48 грн.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.03.2014 року у справі № 922/1/14 в позові ДК "Газ України" відмовлено частково: стягнути з ПАТ "Слобідська усадьба" на користь ДК "Газ України" заборгованість за договором № 11/Б-16ПР-01 поставки природного газу від 30.08.2011 року в сумі 1 332, 71 грн., пеню в сумі 103, 00 грн., інфляційні в сумі 0, 67 грн., 3 % річних в сумі 5, 03 грн. Стягнуто з ПП "Слобідська усадьба" в доход Державного бюджету України штраф за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом, в сумі 170, 00 грн. Стягнуто з ДК "Газ України" в доход Державного бюджету України штраф за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом, в сумі 170, 00 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ДК "Газ України" звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.03.2014 року в частині відмови у стягненні з відповідача 4 585, 45 грн. заборгованості, 358, 69 грн. пені, 385, 91 грн. 3 % річних, 6, 02 інфляційних, а також в частині стягнення з позивача 170 грн. штрафу та прийняти у вказаній частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 року у справі № 922/1/14 апеляційну скаргу ДК "Газ Укарїни" задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 05.03.2014 року у справі № 922/1/14 скасовано, провадження у справі на суму 6 415, 79 грн. припинено, стягнуто з ПП "Слобідська усадьба" на користь ДК "Газ України" пеню в сумі 461, 69 грн.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ДК "Газ України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 року у справі № 922/1/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 22, 525, 526, 530, 549 - 551, 599, 625, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4 7 , 34, 43, 81, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи частково в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що заборгованість за поставлений позивачем газ у період з 11.10.2011 р. по 31.10.2011 р. на суму 4685,45 грн. є позадоговірною, а вимоги, вказані в заяві відповідача про залік зустрічних однорідних вимог від 10.02.2014 р. № 8, не є однорідними за своєю правовою природою.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та вважає його помилковим з огляд на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.08.2011 року ДК "Газ України" (постачальник) та ПП "Слобідська усадьба" (покупець) укладений договір поставки природного газу № 11/Б-16ПР-01, за умовами якого постачальник зобов'язаний поставити покупцеві імпортований природний газ за кодом згідно з УТК ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору.

Положеннями п. 1.2. вказаного вище Договору сторони погодили, що постачальник передає покупцю в період з 06.08.2011 року по 30.09.2011 року природний газ, з урахуванням вартості його транспортування, в обсязі до 1, 195 тис. куб. м., в тому числі: в серпні 2011 року - 0, 195 тис. куб. м., у вересні 2011 року - 1 тис. куб. м.

Згідно п. 3.1. Договору ціна за 1 тис. куб. м. природного газу становить 3 425, 97 грн., з урахуванням ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами.

Порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ сторони визначили в 4 розділі Договору, зокрема, згідно п. 4.1. сторони узгодили порядок проведення оплати за природний газ, а саме: за серпень 2011 року - оплата проводиться протягом 3-х банківських днів з дати укладання цього договору; за вересень 2011 року - оплати в розмірі по 34 % від вартості запланованих місячних обсягів проводяться протягом трьох банківських днів з дати укладання цього договору; оплати в розмірі по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів проводяться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за спожитий газ здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.3.1. Договору сторони перебачили, що в разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язаний (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3. Договору поставки природного газу від 30.08.2011 року № 11/Б-16ПР-01 сторони встановили строк позовної давності за цим договором до вимог про стягнення неустойки тривалістю у три роки.

Згідно п. 10.1. Договору договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, які склалися між сторонами з 06.08.2011 року, та діє в частині поставки газу по 30.09.2011 р. включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що на виконання умов договору поставки природного газу від 30.08.2011 року № 11/Б-16ПР-01 позивач по акту передачі-прийому від 31.08.2011 року передав відповідачеві природний газ в обсязі 0, 195 тис. м. куб. на суму 668, 07 грн. та по акту передачі-прийому від 30.09.2011 року в обсязі 0, 194 тис. м. куб. на суму 664, 64 грн. Так станом на 30.09.2011 року, відповідно до умов Договору відповідачем було поставлено 0, 389 тис. м. куб. замість 1, 195 тис. м. куб., недопоставка природного газу склала 0, 806 тис. м. куб.

Апеляційним господарським судоми досліджено, що сторони шляхом узгоджених конклюдентних дій схвалили поставку в жовтні 2011 року природного газу по умовам договору поставки природного газу від 30.08.2011 року № 11/Б-16ПР-01 в обсязі 1, 229 тис. м. куб. на суму 4 685, 45 грн., що підтверджується актом передачі-прийому природного газу від 31.10.2011 року, який підписаний керівниками обох сторін, скріплений печатками постачальника та покупця, та погоджений з газорозподільною організацією - товариства з обмеженою відповідальністю "Харківміськагаз".

Отже, обґрунтованим є висновок апеляційної інстанції про те, що зазначеним актом сторони узгодили поставку природного газу в жовтні 2011 року в обсязі 1, 229 тис. м. куб. по договору поставки природного газу від 30.08.2011 року № 11/Б-16ПР-01, а тому враховуючи відсутність доказів відмови покупця від поставки газу на умовах Договору в жовтні 2011 року або зарахування зазначених сторонами обсягів поставки газу за іншим договором, безпідставним є посилання місцевого господарського суду посилається на те, що заборгованість за поставлений позивачем газ у період з 11.10.2011 року по 31.10.2011 року на суму 4 685, 45 грн. є позадоговірною.

Апеляційним господарським судом встановлено, що за іншим укладеним між сторонами у справі від 14.12.2010 року № 11/11-39ПР-01 рахується передплата відповідача в сумі 7 305, 94 грн., яка позивачем не була повернута відповідачеві та безпідставно використовувалась ним в своїй господарській діяльності, зокрема, наявність у позивача грошових зобов'язань перед відповідачем за вказаним договором від 14.12.2010 року № 11/11-39ПР-01 в сумі 7 305, 94 грн. підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом звіряння сторін від 19.11.2013 року.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач звернувся до позивача з заявою від 10.02.2014 року № 8 про залік зустрічних однорідних вимог, з якої вбачається, що станом на 10.02.2014 року ПП "Слобідська усадьба" мав грошові зобов'язання перед ДК "Газ України" по договору поставки природного газу від 30.08.2011 року № 11/Б-16ПР-01 в сумі 6 877, 48 грн., які складаються з основного боргу за період з серпня по жовтень 2011 року в сумі 6 018, 16 грн., інфляційних витрат в сумі 6, 69 грн. та 3 % річних в сумі 390, 94 грн. Вимога ПП "Слобідська усадьба" по договору від 14.12.2010 року № 11/11-39ПР-01 становить 7 305, 94 грн.

За приписами ст. 601 Цивільного кодексу України, вимоги, що є предметом зарахування, мають бути однорідними, тобто їх предметом повинні бути речі одного виду, роду, тому здебільшого зарахування використовуються в грошових зобов'язаннях.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, і 3 % річних від просроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Отже, обґрунтованим є висновок апеляційної інстанції про те, що на виконання вимог ст. 601 Цивільного кодексу України, зарахування грошових зобов'язань по договору від 30.08.2011 року № 11/Б-16ПР-01 відбувається на суму основного боргу - 6 018, 16 грн., інфляційних витрат - 6, 69 грн. та 3 % річних - 390, 94 грн., згідно розрахунку на загальну суму 6 415, 79 грн. та по договору від 14.12.2010 року № 11/11-39ПР-01 на суму 7 305, 94 грн., згідно акту звірки.

За приписами ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також згідно частини 2 цієї статті в разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Частиною 3 ст. 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.

Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент; ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання; звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів, тощо); строк виконання щодо таких вимог настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи дані обставини справи, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спір врегульовано шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі заяви відповідача, поданої після порушення провадження у справі, у зв'язку з чим апеляційною інстанцією, в частині стягнення суми 6 415, 79 грн. у справі за відсутністю предмету спору, обґрунтовано припинено провадження на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими доводи скаржника стосовно порушення судами положень ст. ст. 530, 693 Цивільного кодексу України щодо дослідження питання звернення відповідача до позивача з вимогою про повернення попередньої оплати за договором від 14.12.2010 року № 11/11-39ПР-01 з огляду на наступне.

Згідно 2 ч. 1 ст. 84 ГПК України описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження);

Так, в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції вказано, що представником відповідача в судовому засіданні 12.06.2014 року підтримано вимоги апеляційної скарги та заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке задоволено судом.

Згідно протоколу судового засідання Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року у справі № 922/1/14 представник відповідача надав копію вимоги про повернення попередньої оплати (а.с. 157) та копію повідомлення про вручення поштового повідомлення (а.с. 156), відповідно до якої відповідач вимагав від позивача повернути суму попередньої оплати у розмірі 7 305, 84 грн. в порядку ст. 693 Цивільного кодексу України. Згідно поштового повідомлення про вручення вказана вимога отримана позивачем 29.01.2014 року.

Враховуючи вищевикладене та дані обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржника стосовно порушення положень ст. ст. 530, 693 Цивільного кодексу України.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога позивача в частині стягнення пені в сумі 461, 69 грн. підлягає задоволенню, оскільки пеня нарахована відповідно до вимог п. 7.3.1. Договору та вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок апеляційного господарського суду про необґрунтованість стягнення зі сторін штрафу за систематичне невиконання сторонами вимог господарського суду та неявку представника позивача в судові засідання, оскільки апеляційною інстанцією досліджено наявність в матеріалах справи телеграма представника позивача про розгляд справи без його участі за наявними в справі матеріалами, а також відзив на позовну заяву з додатками та документи, надані представником відповідача.

Згідно приписів ст. 59 Господарського процесуального кодексу України надання відзиву та документів, які підтверджують заперечення проти позову, є не обов'язком, а правом відповідача, в чому вбачається прояв принципу диспозитивності, а тому суд апеляційної інстанції вірно вказав про те, що в разі коли витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Цей припис стосується документів, що повинні бути подані не лише відповідачем, а й позивачем та іншими учасниками судового процесу.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку апеляційним господарським судом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року у справі № 922/1/14 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року у справі № 922/1/14 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко