Постанова

від 23.07.2014 по справі 910/22814/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 910/22814/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Малетича М.М.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014

у справі №910/22814/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альтернатива"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"

про стягнення 124 596,74 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Тучіна О.М., Тучіна О.В. - за довіреностями;

від відповідача: Войніч О.П. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альтернатива" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" про стягнення 124596,74 грн. заборгованості, пені та трьох відсотків річних за договором доручення №111/д від 01 травня 2012р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2014 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволенно в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 12.02.2014, яким в задоволенні позову відмовлено, залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ " Експрес Страхування" (довіритель) та ТОВ "Фінансова компанія "Альтернатива" (повірений) укладено договір доручення №111/д від 01.05.2012 року, відповідно до умов якого, повірений уповноважений діяти від імені та на підставі довіреності (додаток №5) довірителя щодо: 1.1.1. сприяння в укладенні договорів страхування; 1.1.2 проведення консультаційної та роз'яснювальної роботи серед потенційних страхувальників; 1.1.3 проведення роботи/надання послуг, пов'язаних з укладанням договорів страхування, а саме: прийом від страхувальників заяв на укладення договорів страхування, підготовка документів, необхідних для укладання договорів страхування; укладання договорів страхування.

Як зазначає позивач, зобов'язання за договором були виконані ним в повному обсязі, про що складені акти виконаних робіт за період 01.06.2013-31.10.2013, які були надіслані відповідачу, однак комісійна винагорода за вказаний період виконання робіт відповідачем сплачена не була.

Відповідач, в свою чергу посилається на те, що він направляв позивачу лист в якому запропонував останньому підписати акти з визначеним розміром комісійної винагороди у розмірі 1%, проте позивач акти підписувати відмовився, надавши свої пропозиції щодо розміру комісійної винагороди.

Оскільки відповідач не визнає суми заборгованості виконаних позивачем робіт, останній звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з недоведеності та необґрунтованості заявлених позивачем вимог, зокрема вказував на те, що порядок визначення розміру винагороди сторонами в договорі не визначено, а отже відсутні підстави для стягнення з відповідача нарахованої суми заборгованості, пені та трьох відсотків річних.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що між сторонами у справі існували правові відносини щодо виконання договору доручення №111/д від 01.05.2012, який за своєю природою є агентським договором, за яким позивач виконував функції агента (представника) страхової компанії перед третіми особами. Проте, відповідач зобов'язання по сплаті комісійної винагороди позивачу не виконав в повному обсязі, у зв'язку з чим відповідна сума комісійної винагороди підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище, між сторонами по справі був укладений договір доручення №111/д від 01.05.2012 року.

Як встановлено судами, відповідно до п. 1.2. довіритель зобов'язується сплачувати повіреному винагороду за надання ним вищезазначених послуг на умовах цього договору.

Відповідно до п. 4.1.договору винагорода повіреному розраховується як певний відсоток від суми страхової премії. Граничний розмір відсотка винагороди встановлюється в додатку №3 до цього договору. Розмір винагороди за кожний звітній період фіксується у акті наданих послуг.

Відповідно до додатку №3 до договору винагорода повіреного визначена в таких розмірах: КАСКО ретейл до 30 %; КАСКО пролонгація до 30 %; КАСКО кредит до 30 %; цивільна відповідальність ретейл до 30 %; цивільна відповідальність кредит до 30 %; інші види майнового страхування до 50 %.

Згідно п. 4.2. договору винагорода повіреному буде здійснюватись за умови: фактичного отримання від страхувальників страхових премій за укладеними повіреним договорами страхування (полісами); отримання довірителем укладених договорів страхування (полісів) до 3-го числа (включно) місяця наступного за звітним. Винагорода за договори (поліси) отримані з 4-го (включно) числа місяця наступного за звітним буде нараховуватись та виплачуватись у складі винагороди за наступний звітній період; наявності до договору страхування (полісу) повного пакету документів (а саме: копія паспорту страхувальника, копія ІПН, заповнений акт огляду, заява страхувальника).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що з 7 (сьомого) по 14 (чотирнадцяте) число місяця, наступного за звітнім повірений передає довірителю акт наданих послуг, форма якого встановлена в додатку №4 до цього договору.

Відповідно до п. 4.4. договору довіритель, за умови відсутності зауважень до наданого акту та отримання оригіналів укладених договорів страхування, а також документів, які повірений отримує від страхувальників при укладанні договорів страхування, підписує акт та направляє один примірник повіреному.

Довіритель здійснює оплату комісійної винагороди повіреного кожного місяця з 15-го (п'ятнадцятого) до 18 (вісімнадцятого) числа поточного місяця за попередній (звітний) місяць на підставі підписаного сторонами акту наданих послуг (п. 4.5. договору).

Відповідно до п. 4.6., п. 4.7. договору оплата винагороди повіреному здійснюється шляхом безготівкового переказну коштів на його поточний рахунок. Розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті згідно з умовами і тарифами, які будуть діяти на момент укладання договорів страхування.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що всі повідомлення та погодження, що надсилаються Сторонами одна одній відповідно до цього Договору, повинні бути здійснені в письмовій формі і будуть вважатися наданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом, доставлені особисто або кур'єрською поштою за зазначеними юридичними адресами Сторін. Повідомлення, передані телеграфом, телетайпом, телефаксом, електронною поштою вважатимуться надісланими належним чином, якщо одночасно вони будуть надсилатися рекомендованим листом, доставлятимуться особисто кур'єрською поштою за вказаними юридичними адресами Сторін.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що сторони в укладеному договорі визначивши максимальний розмір винагороди, не встановили конкретного розміру винагороди від сплачених третіми особами - страхувальниками сум, а також не встановили порядку її розрахунку.

Позивач зазначав, що на виконання умов договору він виконав роботи на загальну суму 119540,34 грн., що підтверджується такими актами: Акт виконаних робіт №111/д.1.06.13 за період з 01.06.2013р. по 30.06.2013р. сума винагороди становить 56676,43грн.; Акт виконаних робіт №111/д.07.13 за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р. сума винагороди становить 50713,14 грн.; Акт виконаних робіт №111/д.08.13 за період з 01.08.2013р. по 30.08.2013р. сума винагороди становить 8261,71 грн.; Акт виконаних робіт №111/д.09.13 за період з 01.09.2013р. по 30.09.2013р. сума винагороди становить 1260,20 грн.; Акт виконаних робіт №111/д.10.13 за період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р. за яким сума винагороди становить 2628,86 грн.

Крім того, позивач в письмових поясненнях вказував, що відповідно Додатку №3 до Наказу №18/12 розмір комісійної винагороди за оформлення та випуск договорів страхування складає від 10% до 40% в залежності від виду страхування та знижок страхувальнику за рахунок комісійної винагороди агента. Додатково до комісійної винагороди агенту сплачувалося 5% на ведення справи.

Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач визначивши суму комісійної винагороди у розмірі 1% не надав доказів на підтвердження внесення змін до договору доручення та доказів узгодження з позивачем і встановлення 1% комісійної винагороди, яка суттєво відрізняється від розміру комісійної винагороди, узгодженої сторонами у сплачених актах за період з 01.05.2012р.-включно до 31.05.2013р. в межах від 10% - 40%.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Статтею 15 Закону України "Про страхування" встановлено, що страхова діяльність в Україні може провадитись за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Згідно з ч. 1 ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги (ч. 2 ст. 1002 ЦК України).

Згідно із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивачем належним чином обґрунтовані та доведені позовні вимоги, в той час як відповідачем не надано доказів погодження з позивачем застосування 1% комісійної винагороди позивачу за актами виконаних робіт з червня 2013р. по жовтень 2013р., що є порушенням відповідачем умов п.11.1 договору доручення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 у справі №910/22814/13 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

М.М. Малетич