Постанова

від 24.07.2014 по справі 922/2428/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року Справа № 922/2428/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач) суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Покотилівської селищної ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.14 у справі№922/2428/13 Господарського суду Харківської області за позовомХарківської міжрайонної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Покотилівської селищної ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Оіл" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДержавна інспекція сільського господарства у Харківській області провизнання недійсним договору Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.06.14 розгляд касаційної скарги призначено на 03.07.14. Ухвалою від цієї ж дати розгляд касаційної скарги відкладено до 17.07.14. Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 16.07.14 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: Добролюбова Т.В. - головуючий , Гоголь Т.Г., Швець В.О.

У судовому засіданні 17.07.14 оголошувалась перерва до 24.07.14.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача: Табачук А.В. - керівник;

від третьої особи: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від прокуратури: Козакова І.М. - прок. ГПУ.

Харківською міжрайонною прокуратурою Харківської області в інтересах держави в особі Покотилівської селищної ради у червні 2013 року заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Оіл" про визнання недійсним договору від 03.10.11 оренди земельної ділянки площею 0,2646 га, розташованої на АДРЕСА_1. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказував на те, що Харківською міжрайонною прокуратурою виявлено, що 24.02.95 ДП "Балакліяпромгеофізика" отримало державний акт на право користування земельною ділянкою площею 2,14 га для будівництва бази, яка у подальшому 01.11.02 передана в користування ОСОБА_6 разом з нерухомим майном, і на даний час ця земельна ділянка перебуває у власності осіб, які є членами Гаражно - будівельного кооперативу "Добробут". Прокурор зазначав також, що рішенням Покотилівської селищної ради від 30.09.10 затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ГБК "Добробут" та прийнято рішення про передачу земельної ділянки на АДРЕСА_1 в оренду ТОВ ГБК "Добробут" строком на 49 років. Водночас, прокурор вказував на те, що спірний договір на передачу в оренду відповідачеві земельної ділянки площею 0,2646 га, розташованої за тією ж адресою, укладений на підставі рішення Покотилівської селищної ради від 31.08.05, яке судовим рішенням у іншій справі №2034/2-а-5361/12 визнано недійсним. Окрім цього, прокурор наголошував на тому, що спірна земельна ділянка на час укладення договору від 03.10.11, вже була надана в оренду іншій юридичній особі - ГБК "Добробут", без вилучення та використовується не за цільовим призначенням. При цьому, прокурор посилався на приписи статей 45, 203, 215, 236, 626, 640 Цивільного кодексу України, статей 116, 123, 124, 125, 149 Земельного кодексу України, статей 4, 16, 18 Закону України "Про оренду землі", статті 8 Закону України "Про землеустрій". Рішенням господарського суду Харківської області від 30.07.13 (суддя Аюпова Р.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.13 (судді: Черленяк М.І., Камишева Л.М., Шепітько І.І.) та постановою Вищого господарського суду України від 19.11.13 (судді: Овечкін В.Е., Чернов Є.В., Цвігун В.Л.) позовні вимоги задоволено повністю. Суд першої інстанції, з чим погодились і суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що Покотилівською селищною радою при прийнятті рішення XIII сесії IV скликання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Еталон-ОІЛ" для обслуговування стаціонарної АЗС, АТЗС, кафе та вулканізації в АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу Покотилівської селищної ради Харківського району, Харківської області" від 31.08.05 порушено вимоги статей 141, 142, 149 Земельного кодексу України, надавши земельну ділянку ТОВ "Еталон-Оіл", не припинивши права користування нею попереднім землекористувачем, відповідно до державного акта на право постійного користування №1 від 24.02.95. При цьому, судом враховано, що факт незаконності рішення Покотилівської селищної ради від 31.08.05 установлений також у постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.13 у іншій справі № 2034/2а-5361/11. Товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон-Оіл" звернулось до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення від 30.07.13 за нововиявленими обставинами, в якій заявник просив вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. В обґрунтування заяви товариство посилалось на наявність відомостей, які містить Книга записів реєстрації державних актів на право власності земельних ділянок та користування земельними ділянками про те, що станом на день ухвалення рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю "Еталон-Оіл" земельної ділянки, тобто станом на 30.08.05, право власності або користування вказаною земельною ділянкою не було зареєстровано за будь-якою юридичною або фізичною особою, що підтверджується листом від 27.12.13 № 4143 Управління Держземагенства у Харківському районі Харківської області. На думку заявника, вказаний факт є нововиявленою обставиною в розумінні пункту 1 частини 2 статті 112 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ця обставина не була відома учасникам спору та суду на час розгляду справи і має істотне значення для справи, оскільки вона спростовує факти, покладені в основу судового рішення, зокрема, щодо неприпинення землекористування попереднього власника. Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.14, ухваленою суддею Жельне С.Ч., у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Оіл" відмовлено. Рішення господарського суду Харківської області від 30.07.13 залишено без змін. Суд першої інстанції вказав на те, що питання про припинення права землекористування у попереднього землекористувача на спірній земельній ділянці не було самостійною підставою позову. Відтак, суд керуючись статтям 112, 113 Господарського процесуального кодексу України визнав відсутніми підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Сіверін В.І. - головуючого, Терещенко О.І., Медуниця О.Є., постановою від 17.03.14, перевірену ухвалу від 11.02.14 скасував. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Оіл" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 30.07.13 задовольнив. Рішення господарського суду Харківської області від 30.07.13 у справі скасував та прийняв нове рішення про відмову у позові. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки місцевого суду, викладені у рішенні від 30.07.13 щодо неприпинення на дату прийняття Покотилівською селищною радою рішення від 31.08.05, землекористування попереднього землекористувача є такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки факт відсутності на дату прийняття вказаного рішення зареєстрованих прав постійного, тимчасового користування або оренди спірної земельної ділянки спростовується відомостями, що містить Книга записів реєстрації державних актів на право власності земельних ділянок та користування земельними ділянками, що підтверджується наданим заявником листом № 4143. Отже, суд апеляційної інстанції визнав, що обставини на які посилається заявник мають істотне значення та спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Окрім того, суд апеляційної інстанції встановив, що з договору оренди землі від 29.10.10, укладеного між Покотилівською селищною радою та ГБК "Добробут" убачається, що земельна ділянка, надана ГБК "Добробут" в оренду та земельна ділянка ТОВ "Еталон-Оіл" є суміжними, а не тотожними земельними ділянками, що виключає наявність порушень Покотилівською селищною радою земельного законодавства під час затвердження проекту землеустрою ТОВ "Еталон-Оіл", у зв'язку з наявністю у ГБК "Добробут" права оренди даної земельної ділянки. Водночас, суд апеляційної інстанції вказав, що право постійного користування земельною ділянкою, надане ДП "Балакліяпромгеофізика" згідно Державного акта від 24.02.95 на право постійного користування, виданого на підставі рішення Покотилівської селищної Ради народних депутатів від 10.01.95 № 6, було припинено у червні 1996 року внаслідок припинення ДП "Балакліяпромгеофізика" своєї діяльності шляхом реорганізації, при цьому, доказів того, що правонаступники зазначеної юридичної особи, оформили право користування зазначеною земельною ділянкою, відсутні, а про припинення користування зазначеною земельною ділянкою ДП "Балакліяпромгеофізика" свідчить і пункт 2 рішення XII сесії Покотилівської селищної ради IV скликання від 27.05.05. При цьому, суд врахував, що рішенням XIII сесії IV скликання Покотилівської селищної ради від 31.08.05 фактично було визначено статус та цільове призначення земельної ділянки ТОВ "Еталон-Оіл" - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, виходячи з того, що земельна ділянка була надана безпосередньо для будівництва та обслуговування стаціонарної АЗС, АТЗС, кафе та вулканізації, що відповідає вимогам та характеристикам зазначеної категорії землі та не суперечить частині 2 статті 20 Земельного кодексу України. Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Покотилівської селищної ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 17.03.14 скасувати, а ухвалу від 11.02.14 та рішення у справі залишити в силі. Обґрунтовуючи свої доводи скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів статей 4 2 , 4 7 , 33, 34, 43, 82, 112 Господарського процесуального кодексу України, не погоджується з оцінкою апеляційним судом відомостей викладених у листі №4143, визнання наявності нововиявлених обставин, та залишенням поза увагою доводів прокуратури про наявність у ДП "Балакліяпромгеофізика" права постійного користування спірною земельною ділянкою, про що Покотилівською селищною радою в книзі записів державних актів зроблено запис від 24.02.95 №1. На думку скаржника, апеляційним судом невірно оцінені докази, які свідчать про отримання ГБК "Добробут" від ДП "Балакліяпромгеофізика" в користування земельної ділянки та нерухомого майна, розташованого на ній та не надано оцінки тому, що розгляд питання про надання даної земельної ділянки в користування іншим фізичним чи юридичним особам суперечить статтям 20, 141, 142, 149 Земельного кодексу України. Скаржник вважає, що апеляційним судом безпідставно не прийнято до уваги приписи статей 141, 142 Земельного кодексу України, якими встановлено порядок припинення права постійного користування земельною ділянкою та не враховано, що Покотилівською селищною радою не приймалось рішення про вилучення спірної земельної ділянки у ДП "Балакліяпромгеофізика". Прокурор наголошує на тому, що громадські слухання щодо розміщення заправки не проводились. Окрім цього, прокурор зауважує на тому, що спірний договір укладений з порушенням установленого порядку щодо передачі в оренду. Від Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області, Покотилівської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Оіл", Державної інспекції сільського господарства у Харківській області відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні представника відповідача та прокуратури, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами регулюється Розділом ХІІІ Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Вказаною статтею визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, а саме: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, а саме, підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою, обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи; яка встановлюється на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами; на яку посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або яка могла бути встановлена судом у разі виконання вимог процесуального закону. Не може бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України і виникнення нової або зміна обставини після вирішення спору. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Як убачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 30.07.13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.13 та постановою Вищого господарського суду України від 19.11.13, задоволено позовні вимоги Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Покотилівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Оіл" про визнання недійсним договору від 03.10.11 оренди земельної ділянки площею 0,2646 га, розташованої на АДРЕСА_1, з тих підстав, що на час прийняття селищною радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки не було припинено право постійного землекористування попереднього користувача та не дотримано порядку зміни цільового призначення спірної земельної ділянки. Як на підставу для перегляду рішення місцевого суду за нововиявленими обставинами заявник вказував на те, що на момент ухвалення рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю "Еталон-Оіл" спірної земельної ділянки, тобто станом на 30.08.05, була відсутня необхідність для припинення права постійного землекористування попереднім користувачем, оскільки згідно листа від 27.12.13 №4143 Управління Держземагенства у Харківському районі Харківської області право власності або користування на спірну земельну ділянку не було зареєстровано за будь-якою юридичною або фізичною особою. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 11.02.14, суд апеляційної інстанції установив, що обставини на які посилається заявник є підставою для перегляду рішення у справі за нововиявленими обставинами, оскільки вони мають істотне значення для справи та спростовують факти, покладені в основу судового рішення, і не могли бути відомі заявникові на час вирішення спору. Переглядаючи рішення за нововиявленими обставинами суд апеляційної інстанції установив, і це підтверджується матеріалами справи, що рішенням Виконавчого комітету Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області від 08.06.04 №176 Товариству з обмеженою відповідальністю "Еталон-Оіл" надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3 га, розташованої між АДРЕСА_1 та автотрасою Харків-Сімферополь під будівництво стаціонарної АЗС, АГЗС, кафе та вулканізації в смт. Покотилівка, Харківського району Харківської області та зобов'язано товариство провести узгодження проекту відведення земельної ділянки після його виконання з усіма необхідними службами згідно з вимогами чинного законодавства. Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки категорія земель, з яких передбачалось вилучення вказаної ділянки, належить до земель запасу Покотилівської селищної ради. Рішенням XIII сесії IV скликання Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області від 31.08.05 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Еталон-Оіл" затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки і цим рішенням фактично визначено статус та цільове призначення спірної земельної ділянки як землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, виходячи з того, що земельна ділянка була надана безпосередньо для будівництва та обслуговування стаціонарної АЗС, АТЗС, кафе та вулканізації, що відповідає характеристикам зазначеної категорії землі і не суперечить частині 2 статті 20 Земельного кодексу України, за приписами якої зміна цільового призначення земель провадиться, зокрема органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, і затверджують проекти землеустрою щодо їх відведення. Установлено апеляційним судом і те, що на підставі рішення від 31.08.05 XIII сесії IV скликання Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області, 03.10.11 між Покотилівською селищною радою - орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон-Оіл" - орендарем, укладений договір оренди землі, розташований на АДРЕСА_1, площею 0,2646 га, яка належить до категорії земель запасу, строком на 49 років, за умовами якого орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування стаціонарної АЗС, АГЗС, кафе та вулканізації. Розділом 6 договору сторонами передбачено умови і строки передачі земельної ділянки в оренду, зокрема пунктом 17 договору сторони погодили, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі документації із землеустрою щодо її відведення. Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. За приписами статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам зі зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього ж Кодексу. Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. За приписами частини 1 статті 215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. На підставі статті 215 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку. При цьому, відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен відмовити у визнанні правочину недійсним, коли ці вимоги ґрунтуються на акті державного чи іншого органу, що не відповідає законодавству. У розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані, визнані не чинними або недійсними, згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування, визнання нечинним або недійсним, не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством. З матеріалів справи убачається, що визнаючи недійсним оспорюваний договір суди виходили з того, що на час прийняття селищною радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки відповідачеві, не було припинено право постійного землекористування попереднього користувача, між тим, як установлено апеляційним судом згідно з витягу Книги записів реєстрації державних актів на право власності земельних ділянок та користування земельними ділянками, на час прийняття рішення XIII сесії Покотилівської селищної ради IV скликання від 31.08.05 прав постійного, тимчасового користування або оренди спірною земельною ділянкою за будь-якими особами зареєстровано не було, про що свідчить наданий заявником лист №4143. Водночас, судом апеляційної інстанції установлено, що Покотилівською селищною радою під час затвердження проекту землеустрою Товариству з обмеженою відповідальністю "Еталон-Оіл" не порушено вимог законодавства через наявність у ГБК "Добробут" права оренди спірної земельної ділянки, оскільки надана в оренду ГБК "Добробут" земельна ділянка та спірна земельна ділянка є суміжними , а не тотожними земельними ділянками, що виключає наявність заявлених порушень. Окрім цього, судом установлено, що право постійного користування земельною ділянкою, надане Балаклійській експедиції по геофізичним обслідуванням у свердловинах м. Балаклея згідно з Державним актом від 24.02.95 на право постійного користування було припинено у червні 1996 року внаслідок припинення Балаклійською експедицією по геофізичним обслідуванням у свердловинах м. Балаклея своєї діяльності шляхом реорганізації, при цьому, доказів оформлення правонаступником цієї юридичної особи, зокрема ДП "Балакліяпромгеофізика" права користування зазначеною земельною ділянкою сторонами не надано. Установлено апеляційним судом і те, що пунктом 2 рішення XII сесії Покотилівської селищної ради IV скликання від 27.05.05 Покотилівська селищна рада підтвердила припинення права користування зазначеною земельною ділянкою Балаклійською експедицією по геофізичним обслідуванням у свердловинах м. Балаклея. Щодо Постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.13 у іншій справі №20134/2а-5361/11 про визнання незаконним рішення Покотилівської селищної ради ХІІІ сесії ІV скликання від 31.08.05 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Еталон-ОІЛ", то як убачається з матеріалів справи на момент укладення оспорюваного договору від 03.10.11 рішення Покотилівської селищної ради ХІІІ сесії ІV скликання від 31.08.05 було чинним, відтак в даному випадку, волевиявлення відповідного органу як орендодавця, здійснено у формі рішення такого органу, і реалізовано шляхом укладення договору оренди, відтак подальше визнання його незаконним, не може свідчити про відсутність волевиявлення вказаного органу на час укладення спірного договору оренди. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що наведені заявником обставини є нововиявленими, оскільки мають істотне значення для справи, спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, і не могли бути відомі заявникові на час вирішення спору. Решта доводів, викладених в касаційній скарзі також не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовує установлених апеляційним судом обставин справи та ґрунтується на переоцінці доказів, яка за приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. Враховуючи наведене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.14 у справі № 922/2428/13 залишити без змін.

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Покотилівської селищної ради залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець