Постанова

від 24.07.2014 по справі 910/18256/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року Справа № 910/18256/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В. суддівКочерової Н.О. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01" на рішення від та на постанову від господарського суду міста Києва 05.12.2013 Київського апеляційного господарського суду 05.03.2014 у справі господарського суду№ 910/18256/13 міста Києва за позовомКиївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Військової частини 3078 ВВ МВС України доТовариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01" простягнення штрафних санкцій за участю представників сторін:

від прокуратури - Яговдік С.М.

від позивача - Зернов Р.Ю.

від відповідача - Богуславська М.В., Коваленко С.В., Пінчук О.В.

В С Т А Н О В И В :

Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Військової частини 3078 ВВ МВС України звернулося з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01" на користь Військової частини 3078 ВВ МВС України штрафних санкцій за невиконання умов договору № 1 СРХБЗ/2012 від 27.06.2012 у розмірі 264 903,20 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 у справі № 910/18256/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 задоволено позовні вимоги Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Військової частини 3078 ВВ МВС України (Позивач), стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01" (Відповідач) на користь Військової частини 3078 ВВ МВС України 129 551,20 грн. пені, 135 352,01 грн. - штрафу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01" в дохід державного бюджету України 5 298,06 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2013, постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 у справі № 910/18256/13 та передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01" зазначає, що обставини, які унеможливили виконання зобов'язання за договором, виникли не з вини Відповідача, вони були спричинені політичною ситуацією в державі на момент отримання обов'язкової ліцензії для експорту товару.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору № 1СРХБ3/2012 про закупівлю за державні кошти від 27.06.2012, укладеного між Військовою частиною 3078 ВВ МВС України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01" (учасник), учасник зобов'язався протягом 2012 року поставити замовнику товари, зазначені в специфікації, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до пункту 3.3 договору замовник в межах бюджетних призначень на 2012 рік визначає загальну суму поставки за цим договором в межах кошторисних призначень, яка становить 1 933 000,00 грн.

У пункті 5.1 договору сторони погодили строк (термін) поставки (передачі) товарів, який становить - не більше трьох місяців з дати проведення попередньої оплати.

Пунктом 7.2.2 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з платіжним дорученням № 24 від 24.07.2012 Військовою частиною 3078 ВВ МВС України перераховано грошові кошти у розмірі 580 080 грн., в якості попередньої оплати.

19.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01" і Компанією MSA AUER GMBH укладено договір про торгівельне представництво контракт № 001/2012/ІSA на продаж товарів, а саме 800 одиниць D2056700 ультра елітна маска на все обличчя, 80 пачок 10094376 протиаерозольний фільтр PlexTec(10х), 800 одиниць 10097996 комбінований фільтр 92АВЕК2/St. D2056700 ультра елітна маска на все обличчя вважається сировиною подвійного застосування. Для експорту цієї сировини в будь-які країни за межами ЄС, необхідна експортна ліцензія. Ліцензія одержується шляхом звернення до Федерального управління економіки та експортного регулювання (BAFA). Процес звернення розпочинається з моменту подачі до BAFA всіх необхідних документів. Час обробки звернення визначається BAFA. MSA AUER не має жодного впливу на час обробки. Окрім цього, BAFA, зберігає право відмовити в експортному зверненні.

24.10.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01" повідомило Військову частину 3078 ВВ МВС України про неможливість направлення товару в строк, у зв'язку з затримкою в отриманні дозволу державного органу транспортного контролю Федеративної Республіки Німеччина BAFA на вивіз продукції з території Німеччини.

У листі № 231 від 20.12.2012, адресованому Військовій частині 3078 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01" вказало на неможливість поставки протигазів спеціальних виробництва MSA AUER через обставини непереборної дії, а саме, у зв'язку з відмовою державного органу експортного контролю ФРН (BAFA) у видачі експортної ліцензії.

В квітні 2013 року Державною фінансовою інспекцією в м. Києві проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини 3078, в ході якої виявлені порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01", а саме ненарахування штрафних санкцій Товариству з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01" за порушення строків виконання умов договору № 1СРХБ3/2012 про закупівлю за державні кошти від 27.06.2012.

Позовні вимоги Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері мотивовані невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01" договору № 1СРХБ3/2012 від 27.06.2012.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, задовольняючи позовні вимоги вказав на їх обґрунтованість.

Судові рішення мотивовані тим, що до кінця строку дії договору (31.12.2012) Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01" взятих на себе договірних зобов'язань не виконано, товар Військовій частині 3078 не поставлено.

Позивачем на підставі пункту 7.2.2 договору нараховано штрафні санкції у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання в сумі 129 551,20 грн. та штрафу на суму 135 352,00 грн.

Суди вказують на те, що специфікацією, яка є додатком № 1 до договору визначено: найменування товару (асортимент) 25.24.2. Інші пластмасові вироби н.в.і.у. (спеціальні) (Протигази спеціальні); одиниця виміру - комплект; кількість товару - 800, ціною за одиницю (з ПДВ) 2 417 грн., загальна сума договору 1 933 600 грн., та визначено технічні вимоги до товару в залежності від типу фільтру за ЕN 141, 143 (А, В, Е, К) по області застосування. Інших додаткових умов до товару, що є предметом закупівлі, а саме: вимог до конкретного виробника, країни походження товару, відповідної компанії-постачальника при укладенні договору сторонами не погоджено. Крім того матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували домовленість сторін щодо поставки протигазів лише виробництва MSA AUER (Німеччина) та укладання в подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01" договору про торгівельне представництво - контракт № 001/2012/ІSA на продаж товарів від 19.07.2012.

Вступаючи у договірні відносини сторона договору несе відповідні ризики та має замінити відсутні товари на інші або вчиняти інші заходи щодо належного виконання зобов'язання.

Суди попередніх інстанцій зазначають, що відмова державного органу експортного контролю ФРН (BAFA) у видачі експортної ліцензії на поставку продукції за укладеним 19.07.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01" з Компанією MSA AUER GMBH (Німеччина) договором, не має ознаки надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку по поставці товару за договором про закупівлю № 1СРХБ3/2012., згідно з укладеним ним договором з контрагентом, що є нерезидентом.

Відмова у наданні дозвільного документа іншої держави має значення для договору укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01" з компанією MSA AUER GMBH (Німеччина) і не свідчить про настання обставин непереборної сили у відносинах сторін врегульованих договором про закупівлю від 27.06.2012.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відмова державного органу експортного контролю ФРН (BAFA) у видачі експортної ліцензії, у відносинах сторін за договором про закупівлю № 1СРХБ3/2012 від 27.06.2012, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання по цьому договору, оскільки в розумінні частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими Позивач обґрунтовує підстави позову та факти, якими Відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Предметом позову у даній справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01" пені та штрафу у зв'язку з невиконанням Відповідачем договору № 1СРХБ3/2012 на закупівлю за державні кошти від 27.06.2012.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір № 1СРХБ3/2012 про закупівлю за державні кошти від 27.06.2012, укладений між сторонами є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01" не виконано договірні зобов'язання, товар Військовій частині 3078 ВВ МВС України не поставлено.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Пунктом 7.2.2 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відмова у наданні дозвільного документа іншої держави має значення для договору укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01" і компанією MSA AUER GMBH (Німеччина) та не звільняє Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01" від виконання договору № 1СРХБ3/2012 про закупівлю за державні кошти від 27.06.2012 і не є обставиною непереборної сили у відносинах сторін договору № 1СРХБ3/2012. Організація виконання зобов'язання по поставці товарів шляхом укладення Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01" договору з компанією MSA AUER GMBH (Німеччина) не є обставиною, що виникла поза волею Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01", оскільки, обов'язок поставити товар на умовах договору покладений на Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01", тобто з наданням йому вибору можливості здійснити виконання свого зобов'язання відповідним чином.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики, учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

У статті 193 Господарського кодексу України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на наведене, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статей 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування прийнятих у цій справі судових актів.

Доводи касаційної скарги також не спростовують вказаного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів, проте відповідно до імперативних приписів частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТ-01" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 у справі № 910/18256/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Кот О.В.

Судді Кочерова Н.О.

Саранюк В.І.