Ухвала

від 17.07.2014 по справі 2а-5531/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2014 року м. Київ К/9991/12335/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Бухтіярової І.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011

у справі № 2а-5531/11/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010 №0003211702/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 по позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.11.2010 №0003211702/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11250,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 7500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3750,00 грн. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасовано та в цій частині прийнято нове рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що підставою для відображення в акті перевірки порушень пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і прийнятого податкового повідомленн-рішення від 29.11.2010 №0003211702/0 слугував висновок відповідача про безпідставне включення до складу валових витрат платника податку його витрат за угодами з ПП «Еліт-агро-транс» і ПАПФ «Нива», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених правочинами, що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ та висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ПП «Еліт-агро-транс» і ПАПФ «Нива».

Відмовляючи в задоволені позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано документів, які підтверджували б юридичний факт реального здійснення господарських операцій за договорами перевезення вантажів: товарно-транспортних накладних на перевезення, дорожніх листів, актів приймання-передачі товару, перевезеного за договором чи договорів з іншими особами, якщо вантаж був перевезений для інших осіб, заявок на вантаж, тощо, а з наданих позивачем актів здачі-приймання виконаних послуг не вбачається змісту (сутності) здійсненої господарської операції, рух (направлення) перевезення вантажу, в них зазначено тільки витрачені кілометри.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду визначається за договірною вартістю товарів (послуг) і складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно п. 11.1, п. 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 , основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до п. 11.5, п. 11.7 зазначених Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передасться перевізнику.

Тобто, на підтвердження понесених витрат позивачем з перевезення вантажів, необхідна наявність транспортних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Документи, подані позивачем, зокрема акти виконаних робіт не містять інформації про вантаж, який перевозився, транспортний засіб, що здійснював перевезення, адреси доставки та отримання вантажу, а отже правомірно розцінені судом, як такі, що не відповідають вимогам первинних документів, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» .

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)О.Е. Острович (підпис)І.О. Бухтіярова