Ухвала

від 23.07.2014 по справі 810/737/14-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/737/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Коток А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом приватного підприємства «ЄМД Інвест» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

4 лютого 2014 року приватне підприємство «ЄМД Інвест» (далі Підприємство або позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі ОДПІ або відповідач), у якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0008672202, №0008692202 від 05.12.2013 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ОДПІ посилається на те, що позивач не міг приймати участі у операції з постачання матеріалів та послуг TOB «ЛЮКСТРІМ», оскільки останнє ніколи не мало наміру здійснювати господарські операції, а було створено лише для проведення незаконної діяльності з конвертації коштів, шляхом проведення безтоварних операцій.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ «Люкстрім» за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року та ПП «Дакорсервіс» за період з 01.10.2010 року по 30.09.2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 21.11.2013 №291/10-06-22-02/34465796 (надалі Акт перевірки), яким встановлено порушення:

- підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що привело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 23 465 грн. та заниження податку на прибуток у розмірі 24 638 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.12.2013 року:

- №0008672202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 1 363 грн., з яких: 1 090 грн. - за основним платежем; 273 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0008692202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 29 332 грн., з яких: 23 465 грн. - за основним платежем; 5 867 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що факт отримання позивачем послуг за спірним правочином документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг під час розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ПП "ЄМД Інвест" за КВЕД є рекламні агентства.

Для розширення ринку збуту та збільшення об'ємів реалізації власної продукції позивачем було замовлено послуги у ТОВ "Люкстрім" по монтажу/демонтажу/реконструкції та виготовленню рекламних конструкцій.

Так, між позивачем та ТОВ «Люкстрім» укладено договір про виконання робіт №1/03 від 07.03.2012 року.

Відповідно до умов даного договору передбачено, що ПП "ЄМД Інвест" іменується в подальшому "Замовник" в особі директора Пасічника М.П., що діє на підставі Статуту підприємства, з однієї сторони, та ТОВ "Люкстрім", іменується в подальшому «Виконавець" в особі директора Романова Є.Л., що діє на підставі Статуту підприємства, з іншої сторони, уклали цей договір про виконання робіт №1/03 від 07.03.2012року (далі Договір), відповідно до умов якого: Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання за завданням Замовника власними та (або) залученими силами виконувати роботи по монтажу/демонтажу/реконструкції та виготовлення рекламних конструкцій, які належать Замовнику (далі Роботи), а Замовник в свою чергу зобов'язується оплатити Роботи Виконавця та прийняти виконані Роботи згідно з умовами даного Договору.

На підтвердження факту виконання робіт за договором №1/03 від 07.03.2012 року позивачем надано суду, калькуляції до договору, акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, банківської виписки.

Відповідно до здійснених робіт ТОВ «Люкстрім» позивачем було прийнято акти введення в експлуатацію, акти модернізації, акти переміщення, що підтверджується відповідними наказами та актами позивача, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, позивачем надано фотокартки рекламних конструкцій, де виконувався монтаж ТОВ «Люкстрім» на виконання договору №1/03 від 07.03.2012 року.

Вказані первинні документи містять всі необхідні реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, господарські операції позивача з ТОВ «Люкстрім» підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище послуги було використано позивачем у власній господарській діяльності, а саме для поліпшення основних фондів позивача, а тому, витрати по оплаті вказаних послуг підлягають включенню до складу валових витрат та податкового кредиту.

Відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог статей 139, 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, є безпідставними.

Судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги посилання відповідача, як на єдиний доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, вирок Дарницького районного суду м. Києва №2602/1413/12 від 31.07.2012 року, згідно якого директора ТОВ "Люкстрім" - Романова Є.Л. визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України за ознаками фіктивного підприємництва, а саме: створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, з огляду на таке.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За результатами дослідження вироку Дарницького районного суду міста Києва від 31.07.2012 року встановлено, що під час провадження судового слідства по кримінальній справі факти реальності (товарності) господарських операцій безпосередньо між ТОВ "Люкстрім" та його контрагентом - ПП "ЄМД Інвест" не з'ясовувалися, будь-яких порушень законодавства відносно позивача не встановлено, а відтак вказаний вирок не береться судом до уваги, як доказ нікчемності спірного правочину.

Між тим, районним судом встановлено лише факт фіктивної реєстрації підприємства та підписання в подальшому реєстраційних і статутних документів юридичної особи за винагороду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сама по собі фіктивність реєстрації підприємства без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цим підприємством не є беззаперечним свідченням безтоварності усіх операцій, здійснених цим суб'єктом господарювання за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, а відтак не може розцінюватися як імперативна ознака нікчемності укладених ним правочинів.

При цьому, негативні наслідки для реальних контрагентів фіктивних підприємств мають місце лише у разі умисної спільної участі у вчиненні злочину, зокрема, шляхом сприяння незаконному завищенню валових витрат або податкового кредиту із ПДВ. Проте, доказів участі позивача разом із ТОВ "Люкстрім" у схемі транзитного руху коштів податковим органом не представлено.

Разом з тим, вирок суду щодо посадових осіб ТОВ "Люкстрім" винесено Дарницьким районним судом м. Києва лише 31.07.2012 року, тобто після завершення здійснення спірних господарських операцій. На час здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Люкстрім" було зареєстровано в установленому законом порядку, відповідало ознакам та поняттю юридичної особи та виступало правоздатним учасником господарського обороту.

В той же час, відповідачем не надано доказів відсутності у ТОВ «Люкстрім» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована на момент укладення і виконання спірного правочину.

Також відповідачем не було надано суду доказів, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача умов для здійснення господарської діяльності.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Люкстрім", недійсним у судовому порядку, як і не обґрунтовано правової позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірного правочину.

За наведених обставин твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів зазначає, що будь-яка неправомірна діяльність контрагента (наприклад, його "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має. зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Більш того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Враховуючи, що у справі встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність донарахування позивачеві сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 41,160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.