Ухвала

від 23.07.2014 по справі 821/908/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

23 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/908/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна» (далі - позивач, ТОВ «Екобіотек-Україна») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 07.10.13 № 0006582200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 112 552 грн.

Позов мотивований тим, що при проведенні перевірки відповідачем не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо досліджено первинні документи, що підтверджують придбання товару, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань.

Позивач не погоджується з доводами податкового органу про нереальність господарських операцій з таким постачальником як ПВКП «СІОЛЛ», оскільки по взаємовідносинам з даним постачальником позивачем виконані всі вимоги чинного законодавства, оформлені всі первинні документи, необхідні для ведення бухгалтерського та податкового обліку. Під час укладення господарських операцій контрагент позивача мав повну господарську правосуб'єктність - був зареєстрований в установленому законом порядку та був платником ПДВ, мав експлуатаційний дозвіл для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки реалізації харчових продуктів за № 54050/06/1 від 17.01.2013, виданий головним управлінням Держсанепідслужби у Миколаївській області на цех по виготовленню та переробці (нормалізації) соняшникової олії та її зберігання за адресою потужностей м. Миколаїв, Радянської Армії, 2/1. Податковий кредит по взаємовідносинам з вказаним контрагентом було сформовано на підставі податкових накладних, отриманих за результатами проведених товариством розрахунків, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства. Придбана олія використана у виробництві. Недоліки товарно-транспортних накладних, які не відносяться до первинних бухгалтерських документів, не є доказом нереальності або фіктивності правочинів.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні) проти позову заперечувала з посиланням на те, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення є порушення позивачем норми статті 198 ПК України, так як взаємовідносини з ПВКП «СІОЛЛ» не спричиняють реального настання правових наслідків, що обумовлені ними, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статей 138, 198 ПК України по правочинах і здійснених з постачальником товарно-матеріальних цінностей. Дані висновки відповідача ґрунтуються на відомостях акту Білгород-Дніпровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 08.07.2013 № 01/22-218/26457062 про неможливість проведення зустрічної звірки ПВКП «СІОЛЛ» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Абамелек» та покупцями за лютий, березень 2013 року, відповідно до якого, встановлено відсутність фактичного відвантаження товару від ПВКП «СІОЛЛ» на користь ТОВ «Екобіотек-Україна» через відсутність документів, що засвідчують транспортування товару, сертифікатів якості на товар, актів приймання-передачі продукції.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18.04.2014 р., прийнятою в порядку письмового провадження, позовні вимоги ТОВ «Екобіотек-Україна» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області № 0006582200 від 07.10.2013 р.

ДПІ у м. Херсоні на зазначену постанову подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову від 18.04.2014 р. скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Екобіотек-Україна» відмовити повністю.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У вересні 2013 року головним державним ревізором-інспектором ДПІ у м. Херсоні Задачиною О.В., згідно із пп. 20.1.1., пп. 20.1.4. п.20.1 ст. 20, ст. 75, пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Екобіотек-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПВКП «СІОЛЛ» за березень 2013 року, за наслідками проведення перевірки було складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Екобіотек-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПВКП «СІОЛЛ» за березень 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення: пп. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 20.2 Декларації) за березень 2013 року на суму ПДВ 112 552,34 грн., внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 Декларації з податку на додану вартість за квітень 2013року) на суму 112552,34 грн. До такого висновку податкова інспекція дійшла з огляду на те, що позивачем у березні 2013 року сформовано податковий кредит від ПВКП «СІОЛЛ» на суму 112552,34 грн. за господарською операцією придбання олії соняшникової нерафінованої.

При перевірці був використаний отриманий від Білгород-Дніпровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області акт від 08.07.2013 № 01/22-218/26457062 про неможливість проведення зустрічної звірки ПВКП «СІОЛЛ», щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Абамелек» та покупцями за лютий, березень 2013 року. Відомості даного акту свідчать про відсутність суб'єкта господарювання та його посадових осіб за місцезнаходженням підприємства (юридичною адресою), що унеможливило звірку, ненадання документів для проведення перевірки, відсутність виробничих потужностей та трудових ресурсів, не підтверджено реальність здійснення фінансово-господарської діяльності основного постачальника за лютий-березень 2013 року ТОВ «Абамелек». Оскільки на ПВКП «СІОЛЛ» відсутні трудові ресурси, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснювалися через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Оскільки ПВКП «СІОЛЛ» фактично не здійснювало операцій з придбання ТМЦ, не мало умов для здійснення господарської діяльності, то і реалізувати ТМЦ на адресу ТОВ «Екобіотек-Україна» не мало можливості. Тому, ТОВ «Екобіотек-Україна» неправомірно включено до податкового кредиту суми по податку на додану вартість, які сплачені в ціні вартості олії.

Перевезення Товару (олії соняшникової) задокументовано згідно ТТН від 26.03.13 №543048, від 22.03.13 №543071, автопідприємство-перевізник ПП Васюк, водій ОСОБА_3, замовник (платник) ПВКП «СІОЛЛ», вантажовідправник - ПВКП «СІОЛЛ», вантажоодержувач ТОВ «Екобіотек-Україна», пункт навантаження м. Миколаїв, вул. Радянської Армії 2/1, пункт розвантаження м. Херсон, вул. Ракетна 110 а. Перевезення здійснено автомобілем «РЕНО» АЕ7632УТ, причеп АЕ1999ХО.

Перевіркою встановлено не заповнення товарно-транспортних накладних щодо відомостей про вантаж, а саме: графу 6 «Ціна»; графу 7 «Сума»; графу 8 «З вантажем слідують документи»; графу 9 «Вид пакування»; графу 10 «Кількість місць»; графу 11 «Спосіб визначення маси»; графу 12 «Код вантажу»; графу 13 «Клас вантажу»; рядок «Всього відпущено на суму». Крім того, відсутній та не заповнено дані про посаду особи, яка дозволила відпуск товару; не зазначено даних у рядку «Маса брутто»; відсутній підпис особи, яка здала вантаж; відсутній підпис водія про прийняття та передачу товару. Товарно-транспортна накладна на переміщення товару, яку надано до перевірки ТОВ «Екобіотек- Україна», не дає змогу встановити час прибуття та вибуття на навантаження та розвантаження, а саме: не заповнено пункти 15-23 ТТН (розділу вантажно-розвантажувальні операції). Таким чином, встановлено порушення вимог заповнення первинних документів, а саме первинної транспортної документації - товарно-транспортної накладної, що не дає можливості ідентифікувати та підтвердити факт перевезення вантажів автомобільним транспортом.

З даним актом перевірки ТОВ «Екобіотек-Україна» не було згодне та направило заперечення № 295 від 30.09.2013, на яке надійшла відповідь № 2781/10/31-03-22-01-05 від 07.10.2013, де зазначено, що «Висновок акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Екобіотек-Україна» від 23.09.13 № 916/21-03-22-01/32125693 викласти в наступній редакції: «Перевіркою встановлено порушення: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст.200 ПК України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 20.2 Декларації) за березень 2013 року на суму ПДВ 112552,34 грн., та відповідно завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 Декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року) на суму 112 552,34 грн.».

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006582200 07.10.2013, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 112 552 грн.

Не погоджуючись із направленим на адресу ТОВ «Екобіотек-Україна» податковим повідомленням-рішенням № 0006582200 від 07.10.2013, підприємством було подано скаргу № 356 до Головного управління Міндоходів у Херсонській області, за результатами розгляду було прийнято рішення № 5663/10/21-22-10-02-06 від 20.12.2013, яким залишене без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення. Не погоджуючись із рішенням ГУ Міндоходів у Херсонській області ТОВ «Екобіотек-Україна» було подано скаргу № 1 від 03.01.2014 до Міністерства доходів і зборів України, за результатом розгляду якої було прийнято рішення № 4155/6/99-99-10-01-15 від 04.03.2014, яким залишене без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № 0006582200 від 07.10.2013 позивач звернувся до суду.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. Згідно п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість, в порядку передбаченомуст.183 цього Кодексу.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями

Апелянт вказує на те, що завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість спричинило необґрунтоване включення до складу податкового кредиту сум податку за господарськими операціями з ПВКП «СІОЛЛ», за якими податкова інспекція не встановила реальної поставки, а тільки паперове оформлення.

Такий висновок не можна визнати достатньо обґрунтованим, оскільки розбіжностей у задекларованому податковому кредиті та податкових зобов'язань постачальників податковим органом не виявлено, заявлена сума податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковим зобов'язанням продавця товарів. Претензій до оформлення податкових накладних в акті перевірки не викладено.

З матеріалів справи вбачається, що безпосередній постачальник позивача - ПВКП «СІОЛЛ» отримав оплату за поставлений позивачу товар, у ціні якого був податок на додану вартість, відобразив дані господарські операцій у податковій звітності.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцю. Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти. Відтак, неможливість перевірити цих постачальників до виробника не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника ПДВ.

Факт відсутності контрагента за юридичною адресою, в період, який наступає значно пізніше періоду вчинення господарських операцій, саме по собі не тягне встановлення факту нікчемності або не реальності правочинів та не позбавляє правового значення виданих за відповідними господарськими операціями податкових накладних.

Будь-які первинні документи (договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість судам необхідно встановлювати також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів. Докази, на які має послатися суд в ухваленому ним рішенні не є вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судом витребувано у позивача докази, які підтверджують або спростовують правомірність податкового зобов'язання. Надані позивачем документи підтверджують протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а також підтверджують товарність та реальність операцій з контрагентами.

Так, правочини придбання олії підтверджені договором поставки № 1112 від 21.03.2013, видатковою накладною № РН-0000185 від 22.03.2013, товарно-транспортною накладною серія 01АА № 543071 від 22.03.2013, податковою накладною № 85 від 22.03.2013; договором поставки № 1116 від 26.03.2013, видатковою накладною № РН-0000192 від 26.03.2013, товарно-транспортною накладною серія 01АА № 543048 від 26.03.2013, податковою накладною № 92 від 26.03.2013. Розрахунки між підприємствами здійснювалися в безготівковій формі, що підтверджується: рахунком-фактурою № СФ-0000185 від 22.03.2013, рахунком-фактурою № СФ-0000192 від 26.03.2013, випискою по рахункам за період з 01.03.2013 по 28.05.2013. Дані фінансово-господарські операції відображені в деклараціях за відповідний період в додатку № 5.

Отриманий від ПВКП «СІОЛЛ» товар (олія соняшникова нерафінована) в подальшому було перероблено і виготовлено готову продукцію, а саме: олію соняшникову рафіновану дезодоровану виморожену, марки «П», який в подальшому було розлито в ПЕТ-пляшки та реалізовано контрагентам-покупцям, що відображені в додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, ТОВ «Екобіотек-Україна» фактично отримано товар від ПВКП «СІОЛЛ», операція з придбання якого була задокументована у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Судом встановлено, що поставка товару здійснювалася транспортом на замовлення ПВКП «СІОЛЛ», що свідчить про відсутність необхідності у підприємства мати власні транспортні засоби, а власне товар (олію соняшникову нерафіновану) від імені ТОВ «Екобіотек-Україна» отримав менеджер Семенов Р.В., про що свідчить його підпис на видатковій накладній № РН-0000185 від 22.03.2013, товарно-транспортній накладній серія 01АА № 543071 від 22.03.2013, видатковій накладній № РН-0000192 від 26.03.2013, товарно-транспортній накладній серія 01 АА № 543048 від 26.03.2013 .

Суд першої інстанції вірно вказав на те, що недоліки заповнення ТТН не позбавляють можливості ідентифікувати та підтвердити факт перевезення вантажів автомобільним транспортом. Крім того, позивач не є вантажовідправником, який і оформлює ТТН.

На дату укладення договору поставки і здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Екобіотек-Україна» та ПВКП «СІОЛЛ», та станом на 21.12.2013 ПВКП «СІОЛЛ» зареєстровано в реєстрі платників ПДВ (індивідуальний податковий номер 264570615120, ЄДРПОУ 26457062, номер свідоцтва платника ПДВ 200050683, дата початку дії свідоцтва 01.07.2012).

Таким чином, на дату вчинення фінансово-господарської операції в березні 2013 року, стосовно ПВКП «СІОЛЛ» на офіційному веб-сайті Міністерства доходів і зборів України не було інформації, яка б зазначала про відсутність підприємства місцезнаходженням, або іншої інформації, яка б надавала підстави вважати даного контрагента сумнівним.

На час здійснення фінансово-господарських операцій ПВКП «СІОЛЛ» був наданий позивачу експлуатаційний дозвіл для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки реалізації харчових продуктів за № 54050/06/1 від 17.01.2013, виданий головним управлінням Держсанепідслужби у Миколаївській області, в якому зазначено: найменування оператора потужностей (об'єктів), форма власності, а саме: цех виготовленню та переробці (нормалізації) соняшникової олії та її зберігання приватного виробні комерційного підприємства «СІОЛЛ», поштову адресу оператора потужностей (об'єкту), а саме: 54050, м. Миколаїв, Радянської Армії, 2/1. Саме ця адреса і була зазначена в товарно-транспортних накладних. За таких обставин, доводи відповідача про відсутність ПВКП "СІОЛЛ" за юридичною адресою, що унеможливлює здійснення перевірки останнього, є необґрунтованими.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Екобіотек-Україна» мало реальні фінансово-господарські відносини з контрагентом-постачальником товару ПВКП «СІОЛЛ», який на дату вчинення угоди був платником ПДВ, товар був фактично отриманий, тому у ТОВ «Екобіотек-Україна» існували всі підстави формувати податковий кредит за даними операціями.

Колегія суддів також бере до уваги той факт, що ТОВ «Екобіотек-Україна» оскаржило в судовому порядку Наказ № 352 від 13.09.2013 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Екобіотек-Україна». За результатами розгляду справи Херсонським окружним адміністративним судом прийнято постанову від 26.11.2013 у справі № 821/3627/13-а, якою позов задоволено. У відповідності до ухвали Одеського апеляційного суду від 19.03.2014 у справі № 821/3627/13-а постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 залишена без змін, а апеляційна скарга ДПІ у м. Херсоні без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Екобіотек-Україна», яка була проведена в вересні 2013 року, є незаконною, і як наслідок, висновки Акту не є належним обґрунтуванням завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 20.2 Декларації) за березень 2013 року на суму ПДВ 112 552,34 грн., та відповідно завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 Декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року) на суму 112 552,34 грн.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 25.07.2014 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький