Ухвала

від 23.07.2014 по справі 824/794/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/794/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Спіжавка Г.Г.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Марцісь Ю.А.

за участю представників сторін:

позивача: Жулінського Г.Г.

відповідача: Васійчука С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд-2010" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд-2010" до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Екотрейд-2010" звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях про скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі зафіксованих в Акті перевірки № 323/22-2/36965870 від 05.03.2013 р. порушень ДПІ у місті Чернівцях прийняло податкові повідомлення-рішення за формою "Р" від 21.03.2013 р. № 0000852220 та за формою "В4" від 21.03.2013 № 0000872220. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.05.2014 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.05.2014 року, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.05.2014 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у м. Чернівцях проведено перевірку ТОВ "Екотрейд-2010" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин із ТОВ "Трансгідпропласт" за період з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року.

В ході перевірки виявлено порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого - занижено податок на додану вартість всього в сумі 83411 грн. в т. ч. за червень 2010 року в сумі 7400 грн., за липень 2010 року в сумі 22063 грн., за серпень 2010 року в сумі 6301 грн., за вересень 2010 року в сумі 14535 грн., за жовтень 2010 року в сумі 7678 грн., за листопад 2010 року в сумі 12446 грн. та за грудень 2010 року в сумі 12988 грн.

Результати та висновки перевірки зафіксовані в Акті перевірки № 323/22-2/36965870 від 05.03.2013р.

21 березня 2013 року, на підставі Акту перевірки ТОВ "Екотрейд-2010" № 323/22-2/36965870 від 05.03.2013р. ДПІ у м. Чернівцях винесено податкові повідомлення-рішення: за формою "Р" №0000852220 про сплату грошового зобов'язання в сумі 104263грн. 75 коп., з яких: 83411 грн. 00коп. - сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість та 20852 грн. 75 коп. - штрафні санкції, та за формою "В4" від 21.03.2013 № 0000872220, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4139,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення перевірки став акт, що надійшов з ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.04.2011 року №202/22-08/35849950 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Трансгідпропласт" (код ЄДРПОУ 35849950) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року.

Вказаною перевіркою встановлено, що ТОВ "Трансгідпропласт" з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків та формування податкового кредиту та валових витрат третіх осіб здійснювало взаємовідносини з вищевказаними контрагентами без мети реального настання правових наслідків, оформлювало документи удаваних операцій без наслідків відбування події для виникнення податкових зобов'язань та кредиту, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах з такими підприємствами та відсутність мети створення правових наслідків.

В ході перевірки ТОВ "Трансгідпропласт" ДПІ у Печерському районі м. Києва не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників з січня 2009 року по грудень 2010 року, в зв'язку з чим зроблено висновок про те, що правочини між ТОВ "Трансгідпропласт" та підприємствами - постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків.

Крім того, перевіркою встановлено, що податковий кредит, отриманий ТОВ "Трансгідпропласт" від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних "вигодонабувачів".

У зв'язку з цим, бухгалтерська документація, будь-які інші документи, податкові накладні видані від імені ТОВ "Трансгідпропласт" товариству з обмеженою відповідальністю "Екотрейд-2010" не можуть бути дійсними, як такі, що не підтверджують здійснення господарських операцій, а отже не можуть бути підставою для віднесення ТОВ "Трансгідпропласт" до податкового кредиту підприємства.

З матеріалів справи встановлено, що згідно договору поставки №043 від 30.06.2010 року ТОВ "Трансгідпропласт" (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ "Екотрейд-2010" (Покупець), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукти технічного призначення, продукти харчування, вироби з сільгосппродукції, інші товари, асортимент, кількість та ціна яких зазначається в накладних до договору. ТОВ "Екотрейд-2010" проводить оплату продукції шляхом здійснення безготівкового банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Трансгідпропласт" в строк, що не перевищує 30 днів від дати передачі продукції, зазначеній в накладній.

На підтвердження реальності здійснення вказаної вище господарської операції як під час перевірки, так і в процесі судового розгляду адміністративної справи надано - договір поставки №043 від 30.06.2010 року, податкові накладні, видаткові накладні, сертифікати відповідності та санітарно-епідеміологічні висновки.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що у відповідності з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат ті, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилені посилання позивача на сертифікати відповідності та санітарно-епідеміологічні висновки, як докази дійсності правочину між позивачем та ТОВ "Трансгідпропласт", оскільки вони не містять відомостей ані про здійснення самої господарської операції - поставки, ані про те, хто саме є учасником даних господарських відносин.

Колегія суддів погоджується із тим, що для підтвердження фактичного здійснення вказаної вище господарської операції позивачем надано недостатньо документів. Зокрема, відсутні акт прийому-передачі товарів, товаро-транспортні накладні або будь-які інші документи, що свідчили б про транспортування (доставку) продуктів (товарів) та дозволяли б суду з'ясувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Апеляційний суд зауважує, що хоча умовами укладеного між позивачем і контрагентом договору обов'язок із транспортування товару покладений на ТОВ "Трансгідропласт", зазначена обставина не впливає на обов'язок позивача вести облік товарно-матеріальних цінностей на підприємстві, а в сукупності з іншими обставинами справи не дає підстав для висновку, що укладені договори мали реальний характер, а операції за ними - дійсно відбувались.

Наявними в матеріалах справи доказами не спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відтак позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду копії документів, які не відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і не являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд-2010", - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 липня 2014 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.