Постанова

від 25.07.2014 по справі 917/2637/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2014р. Справа № 917/2637/13

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Гетьмана Р.А., суддя Лакізи В.В.

при секретарі Мальченко О.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - ліквідатор Оскорбін А.Г. - свідоцтво від 02.07.2013р. НОМЕР_1;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Котової Н.М, Сумська область, м. Ромни (вх.№1150П/2)

на рішення господарського суду Полтавської області від 13.03.2014р.

у справі № 917/2637/13

за позовом: Селянського (фермерського господарства) Котової Н.М., Сумська область, м. Ромни

до відповідача: Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» Миргородського комбінату хлібопродуктів №1, Полтавська область, м. Миргород

про стягнення 149268,34 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.03.2014р. у справі №917/2637/13 (суддя Іваницький О.Т.) в задоволені позову Селянського (фермерського) господарства Котової Н.М. до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» Миргородського комбінату хлібопродуктів №1 про стягнення 149268,34 грн. відмовлено повністю.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач у строк встановлений статтею 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не звернувся до господарського суду з заявою з вимогами до боржника - ДП ДАК «Хліб України» Миргородського комбінату хлібопродуктів №1 (який перебуває у процедурі банкрутства) та не надав доказів на підтвердження поважності пропуску, як спеціального строку щодо подачі заяви про визнання його кредитором, так і загального строку позовної давності, у межах якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Селянське (фермерське) господарство Котової Н.М. з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 13.03.2014 р. у справі №917/2637/13 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» Миргородського комбінату хлібопродуктів №1 на користь Селянського (фермерського) господарства Котової Н.М. 149268,34 грн. основного боргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що провадження у справі про банкрутство щодо відповідача порушено 22.05.2005р., а до 25.05.2011р. (реалізація проса на підставі договору складського зберігання зерна від 29.09.2008р. №54/9 та Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні») ДП ДАК «Хліб України» Миргородський комбінат хлібопродуктів №1 не мало грошових зобов'язань перед СФГ Котової Н.М., а отже, на думку скаржника, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про пропуск строку звернення з кредиторськими вимоги до боржника, оскільки вимоги позивача є поточними, а не конкурсними. Також апелянт вважає, що права позивача були порушені 25.05.2011р., після реалізації проса без згоди власника, про що він дізнався 12.10.2012р. з вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області у справі №1620/640/2012, яким був встановлений факт продажу проса ТОВ «Терра» без повідомлення та згоди його власника СФГ Котової Н.М., а отже, на думку апелянта, строк позовної давності не сплив.

У додаткових поясненнях від 27.06.2014р. скаржник зазначає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються спеціальним Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та договором від 29.09.2008р. №54/а, а отже, на думку позивача, між сторонами виникли договірні зобов'язання про стягнення боргу, а не збитків (т.2,а.с.54-56).

У відзиві на апеляційну скаргу ДП ДАК «Хліб України» Миргородський комбінат хлібопродуктів №1 заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить рішення місцевого господарського суду від 13.03.2014р. у справі №917/2637/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що договором складського зберігання від 29.09.2008р. встановлений кінцевий термін зберігання зерна - 01.04.2009р., загальний строк позовної давності встановлений тривалістю у три роки, а отже за вимогами позивача строк позовної давності сплив 02.04.2012р. Також, відповідач зазначає, що позивач втратив можливість визнання його кредитором у справі про банкрутство ДП ДАК «Хліб України» Миргородський комбінат хлібопродуктів №1 в частині вимог щодо вартості зерна проса з урахуванням наявної заборгованості за надані послуги по його зберіганню, сушці та очистці, оскільки не звернувся з кредиторськими вимогами до боржника у строк, встановлений ст.14 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 13.03.2014р. у справі №917/2637/13 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, а також те, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2014р. явка представників сторін не була визнана обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне .

З постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2014р. у справі №18/145 вбачається, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.07.2005р. у справі №18/145 порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» Миргородського комбінату хлібопродуктів №1 відповідно до ст.ст. 6,8,11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (т.1, а.с.143-153).

08.11.2008р. у газеті «Урядовий кур'єр» № 210 опубліковане оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - ДП ДАК "Хліб України" Миргородського комбінату хлібопродуктів № 1 та зазначено строк на звернення з кредиторським вимогами до боржника у відповідності до статті 14 Закону про банкрутство.

Ухвалою місцевого господарського суду від 12.01.2010р. у справі №18/145 затверджений реєстр вимог кредиторів (т.1, а.с.68-74).

29.09.2008р. між Селянським (фермерським) господарством Котової Н.М. (поклажодавцем) та Дочірнім підприємством ДАК «Хліб України» Миргородським комбінатом хлібопродуктів №1 ( зберігачем (зерновим складом), укладений договір складського зберігання зерна №547/А, пунктом 1.1 якого встановлено, що поклажодавець зобов'язаний передати зерно, а зерновий склад зобов'язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 цього договору встановлено, що поклажодавець зобов'язаний поставити на відповідальне зберігання на зерновий склад зерно своїм транспортом і за свій рахунок в кількості 70тонн проса.

Розрахунки за послуги при зберіганні зерна, як правило, здійснюються грошима. Як виняток, допускається розрахунок в натуральній формі по ринковій ціні (п.4.1 договору від 29.08.2008р. №54/А).

У п.4.2 договору визначено, що поклажодавець сплачує за рахунками зернового складу вартість послуг у наступних розмірах: приймання 1 фізичної тонни зерна - 7грн., сушка зерна 1 тонно-відсоток - 12,50грн., сушка зерна Миргород 1тонно-відсоток - 5грн., збереження 1 тонно-місце - 15грн.

Згідно з пунктом 6.1 договору терміном зберігання зерна вважається весь час, що слідує від дня прийняття або переоформлення до дня відвантаження зерна поклажодавцю, але не пізніше 01.04.2009р. В разі не отримання зерна у зазначений строк зерновий склад продовжує його зберігати за збільшеними у два рази тарифами (т.1, а.с.15,91).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.01.2011р . у справі №6/71-09 про визнання банкрутом СФГ Котової Н.М. заборонено ДП ДАК «Хліб України» Миргородському комбінату хлібопродуктів №1 вчиняти будь-які дії щодо 51927кг проса, яке зареєстровано за боржником та знаходиться на зберіганні у ДП ДАК «Хліб України» Миргородський КХП №1, до вирішення справи №6/71-09 (т.1, а.с.158).

18.08.2011р . СФГ Котової Н.М. звернулось до ДП ДАК «Хліб України» Миргородського комбінату хлібопродуктів №1 з вимогою надати відомості про кількість проса, що знаходиться у ДП ДАК «Хліб України» Миргородського комбінату хлібопродуктів №1 на зберіганні та повернути просо для подальшої його реалізації (т.1, а.с.23).

Листом від 30.08.2011р. відповідач повідомив позивача про те, що станом на 26.05.2011р. за СФГ Котовою Н.М. рахується заборгованість за надані послуги з прийомки, підробки та зберігання проса, переданого на зберігання у 2008році на загальну суму 47291,66грн. Також зазначив, що кількість проса після проведення сушки та очистки складає 40950кг, питання про повернення проса буде вирішено після повного розрахунку за надані комбінатом послуги (т.1,а.с.24).

Вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26.08.2012р. у справі №1620/640/2012 встановлено, що 29.09.2012р. між СФГ Котовою Н.М. та ДП ДАК «Хліб України» Миргородським комбінатом хлібопродуктів №1 укладений договір складського зберігання зерна №54/А, з якого вбачається, що СФГ Котової Н.М. поставило на зберігання ДП ДАК «Хліб України» Миргородському КХП №1 70 тон зерна проса. З товарно-транспортних накладних та журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах за 2008 рік по ДП ДАК «Хліб України» Миргородському КХП №1, вбачається, що фактично на підприємство (відповідача) надійшло від СФГ Котової Н.М. 51920 кг зерна проса. Відповідно до актів-розрахунків, розпоряджень на очистку, сушку зерна станом 26.05.2011р. у ДП ДАК «Хліб України» Миргородському комбінаті хлібопродуктів №1 на зберіганні перебувало і підлягало до повернення СФГ Котової Н.М. 40950кг зерна (проса), належного фермерському господарству. 03.03.2011р. заступником начальника ВДВС Миргородського МРУЮ направлено директору ДП ДАК «Хліб України» Миргородського КХП №1 постанову про відкриття виконавчого провадження по ухвалі господарського суду Сумської області від 24.01.2011р. та заборону на вчинення будь-яких дій щодо 51927 кг зерна (проса), яке зареєстроване за СФГ Котової Н.М. та знаходиться на зберіганні у ДП ДАК «Хліб України» Миргородському КХП №1. 25.05.2011р. директором ДП ДАК «Хліб України» Миргородського КХП №1 виданий наказ по підприємству «Про забезпечення зменшення кредиторської заборгованості», за яким дано розпорядження бухгалтерії підприємства для забезпечення зменшення кредиторської заборгованості за надані підприємством та не оплачені контрагентами послуги, здійснити переведення з ресурсу зберігання на власний ресурс підприємства зерно проса в кількості 40950 кг, яке було завезене СФГ Котовою Н.М. згідно договору від 29.09.2008р.№54/А в зв'язку з несплатою за надані послуги. Також встановлено, що на підставі наказу від 25.05.2011р. №75 бухгалтерією ДП ДАК «Хліб України» Миргородського КХП №1 було переоформлено зерно проса в кількості 40950 кг., що знаходилося на зберіганні на підприємстві з СФГ Котової Н.М. на ДП ДАК «Хліб України» Миргородський КХП №1. 25.05.2011р . між Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра» та Дочірнім підприємством ДАК «Хліб України» Миргородським комбінатом хлібопродуктів №1 укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого ТОВ «Терра» придбало просо за ціною 4800грн. за 1 тонну, в кількості 56060 кг. на загальну суму 269088 грн. Крім того, у вироку суд зазначено, що станом на 25.05.2011р. СФГ Котової Н.М. не провело з ДП ДАК «Хліб України» Миргородським КХП №1 розрахунку за збереження, сушку, очистку зерна проса та мало борг перед цим підприємством у сумі 47291 грн. 66 коп.

Також, з вироку суду вбачається, що арбітражний керуючий СФГ Котової Н.М. дізнався про порушення директором ДП ДАК Хліб України Миргородського КХП №1 вимог ухвали господарського суду Сумської області 24.01.2011р. у справі №6.71-09 після порушення кримінальної справи відносно директора ДП ДАК Хліб України Миргородського КХП №1.

22.07.2013р. СФГ Котової Н.М. звернулось до господарського суду Полтавської області у справі про банкрутство ДП ДАК «Хліб України» Миргородського КХП №1 з заявою про визнання його поточних кредиторських вимог на суму 149268,34грн. у якій просив включити до реєстру поточних вимог кредиторів СФГ Котової Н.М. на суму 149268,34грн. (т.1,а.с.101-103).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2014р. у справі №18/145 відмовлено у прийнятті заяви СФГ Котової Н.М. про визнання поточних кредиторських вимог на суму 149268,34грн. та включення їх до реєстру поточних вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном у справі про банкрутство ДП ДАК «Хліб України» Миргородського комбінату хлібопродуктів №1 з тих підстав, що вимоги СФГ Котової Н.М., які обґрунтовані договором складського зберігання зерна від 29.09.2008р. №54/А, виникли після порушення провадження у справі про банкрутство ДП ДАК «Хліб України» Миргородського комбінату хлібопродуктів №1, а отже є поточними. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку, що спори за вимогами поточних кредиторів підлягають розгляду у порядку позовного провадження (т.2,а.с.75).

31.12.2013р. СФГ Котової Н.М. звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ДП ДАК «Хліб України» Миргородського комбінату хлібопродуктів про стягнення коштів у розмірі 149268,34грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним відповідно до договору складського зберігання зерна від 29.09.2008р. №54/А передано на зберігання відповідачу 51920 кг зерна проса. Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.01.2011р. у справі 6/71-09 заборонено відповідачу вчиняти будь-які дії щодо 51927кг зерна проса, що належить позивачу. Вказане зерно відчужено відповідачем на суму 196560грн., що підтверджується вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26.09.2012р. у справі №1620/640/2012, а отже у позивача на підставі ст.24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» виникло право вимоги повернення коштів, одержаних від продажу зерна за виключенням заборгованості позивача перед відповідачем за зберігання, сушку та очистку зерна проса у сумі 47291,66грн.

Відзивом від 12.02.2014р. відповідач заперечує проти вимог позивача та просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності, так як у п.6.1 договору зберігання зерна від 29.09.2008р. визначений термін зберігання зерна не більше ніж до 01.04.2009р., а отже строк позовної давності сплив 02.04.2012р. Крім того, зазначає, що відносно нього порушено провадження у справі про банкрутство, проте позивач не звернувся з кредиторськими вимогами до ДП ДАК «Хліб України» ДП Миргородський КХП №1 в порядку визначеному статті 14 Закону про банкрутство, а отже його вимоги не були включені до реєстру вимог кредиторів (т.1, а.с.64,65).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.03.2014р. у справі № 917/2637/13 в задоволенні позову відмовлено з підстав, викладених вище (т.1, а.с.186-194).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

У статті 11 Цивільного кодексу України, зазначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правовідносини між власником зерна та суб'єктом зберігання зерна регулюються нормами глави 66 ЦК України та Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Відповідно до статті 955 ЦК України положення параграфа 1 цієї глави застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.

Згідно із частиною 1 статті 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

У п.10 ч.1 статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначено, що зберігання зерна це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Статтями 949, 953 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26.08.2012р. у справі №1620/640/2012, який набрав законної сили, встановлено, що між СФГ Котовою Н.М. та ДП ДАК «Хліб України» Миргородським комбінатом хлібопродуктів №1 укладений договір складського зберігання зерна №54/А, на підставі якого на підприємство (відповідача) надійшло від СФГ Котової Н.М. 51920 кг зерна проса. Відповідно до акітв-розрахунків, розпоряджень на очистку, сушку зерна станом 26.05.2011р. у ДП ДАК «Хліб України» Миргородському комбінаті хлібопродуктів №1 на зберіганні перебувало і підлягало поверненню СФГ Котовій Н.М. 40950кг зерна проса, належного фермерському господарству.

Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, а відповідачем не спростовано факт передачі СФГ Котовою Н.М. на зберігання ДП ДАК «Хліб України» Миргородському КХП №1 зерна (проса) у кількості 51920 кг.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.01.2011р. у справі №6/71-09 про визнання банкрутом СФГ Котової Н.М. заборонено ДП ДАК «Хліб України» Миргородському комбінату хлібопродуктів №1 вчиняти будь-які дії щодо 51927кг проса, яке зареєстровано за боржником та знаходиться на зберіганні у ДП ДАК «Хліб України» Миргородський КХП №1 до вирішення справи №6/71-09 (т.1,а.с.158).

18.02.2011р. заступником начальника ВДВС Миргородського МРУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою відкрито виконавче провадження з виконання ухвали господарського суду Сумської області від 24.01.2011р. №6/71-09 про заборону ДП ДАК «Хліб України» Миргородському комбінату хлібопродуктів №1 чинити будь-які дії щодо 51927кг проса, яке зареєстроване за СФГ Котовою Н.М. (т.1, а.с.97).

03.03.2011р. заступником начальника ВДВС Миргородського МРУЮ направлено на адресу ДП ДАК «Хліб України» Миргородського КХП №1 заборону, у якій зазначено про заборону директору відповідача вчиняти будь-які дії щодо 51927кг проса, яке зареєстровано за СФГ Котовою Н.М. та знаходиться на зберіганні відповідача (т.1, а.с.98).

Вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26.08.2012р. у справі №1620/640/2012, який набрав законної сили, встановлено, що 25.05.2011р. директором ДП ДАК «Хліб України» Миргородського КХП №1 виданий наказ «Про забезпечення зменшення кредиторської заборгованості», за яким дано розпорядження бухгалтерії підприємства для забезпечення зменшення кредиторської заборгованості за надані підприємством (відповідача) та не оплачені контрагентами послуги, здійснити переведення з ресурсу зберігання на власний ресурс підприємства зерно (просо) в кількості 40950 кг, яке було завезене СФГ Котовою Н.М. згідно договору від 29.09.2008р. №54А, в зв'язку з несплатою за надані послуги. На підставі наказу від 25.05.2011р. №75 бухгалтерією ДП ДАК «Хліб України» Миргородського КХП №1 переоформлено зерно (просо) в кількості 40950кг., що знаходилося на зберіганні на підприємстві (відповідача) з СФГ Котової Н.М. на ДП ДАК «Хліб України» Миргородський КХП №1.

Також у вироку зазначено, що 25.05.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра» та Дочірнім підприємством ДАК «Хліб України» Миргородським комбінатом хлібопродуктів №1 укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого ТОВ «Терра» придбало просо за ціною 4800грн. за 1 тонну, в кількості 56060 кг. на загальну суму 269088 грн.

Вказані обставини в розумінні статті 35 ГПК України є преюдиціальними та не підлягають доказуванню.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем факт продажу зерна проса, яке належить СФГ Котовій Н.М. та передано на зберігання за договором складського зберігання від 29.09.2008р. за ціною 196560грн.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення. Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред'явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.

18.08.2011р. СФГ Котової Н.М. звернулось до відповідача з вимогою про повернення проса у кількості 40950кг для проведення оцінки та реалізації (т.1,а.с.23).

Однак, вказане просо не було повернуто відповідачем, про що свідчить, зокрема, лист - відповідь ДК ДАК «Хліб України» Миргородського комбінату хлібопродуктів №1 (т.1, а.с.24).

За приписами статті 31 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» поклажодавець зерна зобов'язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов'язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна . Якщо поклажодавець зерна у запропонований зерновим складом термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах. Кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю зерна за вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна.

Пунктом 6.1 договору складського зберігання зерна від 29.09.2008р. №54/А встановлено, що терміном зберігання зерна вважається весь час, що слідує від дня прийняття або переоформлення до дня відвантаження зерна поклажодавцю, але не пізніше 01.04.2009р. В разі неотримання зерна у зазначений строк зерновий склад продовжує його зберігати за збільшеними у два рази тарифами (т.1,а.с.15).

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до СФГ Котової Н.М. з вимогою забрати зерно (просо), передане на зберігання відповідно до договору складського зберігання.

Відповідно до вимог статті 34 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», яка кореспондується з приписами статті 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість. У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з статтею 224ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутністю хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

З матеріалів справи вбачається наявність всіх складових елементів правопорушення, а саме: протиправна поведінка директора ДП ДАК «Хліб України» Миргородського КХП №1 щодо реалізації зерна (проса) позивача попри заборону, накладену ухвалою господарського суду Харківської області від 24.01.2011р. у справі №6/71-09 (т.1, а.с.158), призвела до неможливості отримання власником, на його вимогу, належного йому на праві власності зерна (проса), що підтверджується вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26.08.2012р. у справі №1620/640/2012 та, відповідно, завдано збитків позивачу у розмірі вартості майна (проса). Вина відповідача підтверджується вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26.09.2012р. у справі №1620/640/2012.

Пунктом 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 149268,34грн. боргу за договором від 29.09.2008р. №54/А, вказана сума складається з вартості реалізованого відповідачем, належного на праві власності позивачу майна (проса) з урахуванням боргу останнього за надані послуги зі збереження, сушки та очистки проса, наданих ДП ДАК «Хліб України» Миргородським КХП №1.

З вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26.08.2012р. у справі №1620/640/2012 вбачається, що СФГ Котовою Н.М. не проведено з ДП ДАК «Хліб України» Миргородським КХП №1 станом на 25.05.2011р. розрахунку за збереження, сушку, очистку зерна проса, у зв'язку з чим за СФГ Котової Н.М. утворився борг у сумі 47291,66грн.

Позивач також підтверджує факт наявності заборгованості за зберігання зерна на підставі договору складського зберігання зерна від 29.09.2008р. №54/А у розмірі 47291,66грн.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги СФГ Котової Н.М. до ДП ДАК «Хліб України» Миргородського комбінату хлібопродуктів №1 про стягнення суми боргу у розмірі 149268,34грн. за договором складського зберігання зерна від 29.09.2008р. №54/А, є цілком обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем - ДП ДАК «Хліб України» Миргородським комбінатом хлібопродуктів №1 подана заява про застосування позовної давності до спірних правовідносин, оскільки у п.6.1 договору складського зберігання зерна від 29.09.2008р. визначений термін зберігання зерна не більше ніж до 01.04.2009р., а отже строк позовної давності сплив 02.004.2012р. Також, зазначає, що відносно нього порушено провадження у справі про банкрутство, проте позивач не звернувся з кредиторськими вимогами до ДП ДАК «Хліб України» ДП Миргородського КХП №1 в порядку, визначеному статті 14 Закону про банкрутство, а отже його вимоги не були включені до реєстру вимог кредиторів (т.1, а.с.64,65).

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про сплив строку позовної давності з наступних підстав.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частинами 1,2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Спеціальна позовна давність підлягає застосуванню лише у випадках, прямо передбачених законом.

Нормами чинного законодавства не встановлено спеціальної позовної давності щодо правовідносин, які виникли між сторонами.

Загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки (ст.257ЦК України).

Відповідно до частин 3,4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права або про особу яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що позивач станом на: 24.01.2011р. (ухвала господарського суду Сумської області у справі №6/71-09 про заборону ДП ДАК «Хліб України» Миргородському комбінату хлібопродуктів №1 вчиняти будь-які дії щодо 51927кг проса, яке зареєстровано за боржником та знаходиться на зберіганні у ДП ДАК «Хліб України» Миргородському КХП №1 до вирішення справи №6/71-09), 18.02.2011р. (постанова про відкриття виконавчого провадження щодо виконання ухвали господарського суду Сумської області від 24.01.2011р. №6/71-09) та 30.08.2011р. (лист-відповідь відповідача щодо повернення проса, переданого йому на зберігання) не знав про порушення його прав, а саме: реалізацію зерна проса, переданого на зберігання за договором від 29.09.2008р. №54/А.

У вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26.08.2012р. у справі №1620/640/2012, який набрав законної сили, встановлено, що 25.05.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра» та Дочірнім підприємством ДАК «Хліб України» Миргородським комбінатом хлібопродуктів №1 укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого ТОВ «Терра» придбало просо за ціною 4800грн. за 1 тонну, в кількості 56060 кг на загальну суму 269088 грн. Також, у вироку суду зазначено, що арбітражний керуючий СФГ Котової Н.М. дізнався про порушення директором ДП ДАК «Хліб України» Миргородського КХП №1 вимог ухвали господарського суду Сумської області 24.01.2011р. у справі №6/71-09 після порушення кримінальної справи відносно директора ДП ДАК «Хліб України» Миргородського КХП №1.

З наведеного в сукупності вбачається, що позивач дізнався про порушення свого права, а саме: реалізацію належного йому майна, переданого на зберігання ДП ДАК «Хліб України» ДП Миргородському КХП №1, після винесення ухвали господарського суду Сумської області від 24.01.2011р. у справі №6/71-09 про заборону ДП ДАК «Хліб України» Миргородський комбінат хлібопродуктів №1 вчиняти будь-які дії щодо 51927кг проса, яке належить позивачу, в процесі здійснення кримінального провадження щодо обвинувачення ОСОБА_3 директора ДП ДАК «Хліб України» ДП Миргородського КХП №1, а отже з цього моменту і почався перебіг позовної давності.

31.12.2013р. позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до ДП ДАК «Хліб України» Миргородського комбінату хлібопродуктів №1 про стягнення заборгованості у сумі 149268,34грн. за договором від 29.09.2008р. №54/А, тобто у межах строку, встановленого статтею 257ЦК України, а отже суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Доводи відповідача про те, що початок строку позовної давності слід відраховувати з дати кінцевого терміну зберігання зерна - 01.04.2009р., відхиляються судовою колегією за безпідставністю, оскільки п.6.1 договору «Термін збереження», на який посилається відповідач, не встановлює обов'язку поклажодавця забрати зерно після закінчення строку зберігання, а встановлює збільшення у два рази тарифів у разі неотримання зерна у визначений цим пунктом договору строк. Отже, на 01.04.2009р. було відсутнє порушене право позивача, за захистом якого закон встановлює строк на звернення до суду, а тому відсутні підстави відліку строку позовної давності з цієї дати.

З огляду на викладене, висновки місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, що призвело до передчасного висновку про сплив позовної давності та застосування до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України.

Також, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про порушення позивачем строку, встановленого статтею 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», для звернення до місцевого господарського суду з заявою про визнання його кредитором ДП ДАК «Хліб України» ДП «Миргородський КХП №1» у справі про його банкрутство №18/145 з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.07.2005р. порушено провадження у справі №18/145 про банкрутство ДП ДАК «Хліб України» ДП Миргородського КХП №1 в порядку ст.ст.6,8,11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент момент виникнення правовідносин) кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника , щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Договір складського зберігання укладений між ДП ДАК «Хліб України» ДП Миргородським КХП №1 та СФГ Котовою Н.М. 29.09.2008р., тобто після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, а отже вимоги СФГ Котової Н.М. в розумінні Закону про банкрутство є поточними, а не конкурсними, оскільки виникли після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в ухвалі господарського суду Полтавської області від 20.03.2014р. у справі №18/145 про банкрутство ДП ДАК «Хліб України» ДП Миргородського КХП №1, яка набрала законної сили, зазначено, що вимоги СФГ Котової Н.М. до боржника, які виникли на підставі договору складського зберігання від 28.09.2008р., є поточними (т.2,а.с.75).

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з доводами апелянта про те, що його вимоги до відповідача в розумінні Закону про банкрутство є поточними та них не розповсюджуються приписи статті 14 Закону про банкрутство, оскільки вимоги даної статті застосовуються лише щодо вимог конкурсних кредиторів.

Приписами статей 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі СФГ Котової Н.М. є обґрунтованими, а апеляційна скарга - такою, що підлягає до задоволення. Рішення господарського суду Полтавської області від 13.03.2014р. у справі №917/2637 слід скасувати через невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» Миргородського комбінату хлібопродуктів №1 (код ЄДРПОУ 00952172) на користь Селянського фермерського господарства Котової Наталії Михайлівни (код ЄДРПОУ 22596178) 149268,34грн. боргу.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача - Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб України» Миргородський комбінат хлібопродуктів №1.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п.2 ст.103, п.п.3,4 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

1. Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Котової Наталії Михайлівни, м. Ромни Сумської області задовольнити.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 13.03.2014р. у справі №917/2637/13 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позовні вимоги задовольнити.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» Миргородського комбінату хлібопродуктів №1 (код ЄДРПОУ 00952172), вул. .Гоголя, буд. 28, м. Миргород Полтавської області на користь Селянського фермерського господарства Котової Наталії Михайлівни (код ЄДРПОУ 22596178), вул. Конотопська, буд.155, м. Ромни Сумської області 149268,34грн. боргу, 2985,37грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову та 1492,68грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 22.07.2014р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Лакіза В.В.