Рішення

від 24.07.2014 по справі 911/2011/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2014 р. Справа № 911/2011/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг», м. Київ до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімічний захист», Кіровоградська обл., с. Олександрівка 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа», Київська обл., м. Бровари про стягнення 1 692 846,28 грн., за участю представників:

позивача:Петришин С.І., довіреність № б/н від 25.12.2013 року; Григоренко В.І., довіреність № б/н від 24.12.2013 року; відповідача 1:Амельченко В.П., довіреність № 8 від 28.05.2014 року; відповідача 2:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2014 року позивач звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімічний захист» (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» (відповідач 2) про солідарне стягнення з відповідачів 1 687 680,12 грн. основного боргу, 5 166,16 грн. 3% річних, а загалом 1 692 846,28 грн., у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару відповідно до видаткових накладних та договором поруки № ПР-01-0060 від 07.04.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.05.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.06.2014 року.

12.06.2014 року через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.06.2014 року розгляд справи було відкладено на 26.06.2014 року.

Через канцелярію суду 26.06.2014 року відповідач надав клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, яке відхилено судом як безпідставне та необґрунтоване.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2014 року розгляд справи було відкладено на 10.07.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2014 року розгляд справи було відкладено на 24.07.2014 року.

Представник відповідача 2 в судове засідання 24.07.2014 року не з'явилися, відзив не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача 2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача 2, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 27 березня 2014 року по 07 квітня 2014 року позивачем поставлено товар відповідачу на загальну суму 2 324 764,60 грн., що підтверджується видатковими накладними: № АП-01-0031 від 27.03.2014 року на суму 546 150,00 грн., № АП-01-0035 від 31.03.2014 року на суму 81 216,00 грн., № АП-01-0036 від 31.03.2014 року на суму 104 910,00 грн., № АП-01-0037 від 01.04.2014 року на суму 104 910,00 грн., № АП-01-0038 від 01.04.2014 року на суму 40 045,00грн., № АП-01-0039 від 01.04.2014 року на суму 330 507,00 грн., № АП-01-0040 від 01.04.2014 року на суму 58 656,00 грн., № АП-01-0042 від 02.04.2014 року на суму 104 910,00 грн., № АП-01-0043 від 02.04.2014 року на суму 289 551,60 грн., № АП-01-0047 від 02.04.2014 року на суму 58 656,00 грн., № АП-01-0048 від 03.04.2014 року на суму 279 760,00 грн., № АП-01-0058 від 07.04.2014 року на суму 255 553,00 грн., № АП-01-0060 від 07.04.2014 року на суму 69 940,00 грн., наявними в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1, 2 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Зазначений закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також п. 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні за змістом вимоги щодо господарських операцій і первинних документів визначені і у «Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., у п. 2.4. якого, зокрема, зазначається, що Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, для цілей бухгалтерського обліку документальним підтвердженням здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання є належним чином оформлені первинні документи.

Первинним документом для підтвердження поставки товару є оформлена накладна (та/або акт приймання-передачі), де вказується найменування товару, кількість та вартість, назва підприємства - отримувача товару та підпис особи, яка отримує товар. Підставою для отримання товару є надання довіреності від підприємства-покупця на особу, яка отримує товар, за встановленою формою.

Умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей регламентовано Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Передачу товару відповідачу 1 з боку позивача підтверджено наданими до справи видатковими накладними та довіреностями відповідача 1 на отримання цінностей від позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, відповідач 1 за отриманий від позивача товар на суму 2 324 764,60 грн. розрахувався частково у розмірі 689 444,48 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача та актом звіряння сторін за період з 01.01.2013 року по 11.07.2014 року і має заборгованість перед останнім у сумі 1 635 320,12 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки та передачі у власність товару, а відповідач 1 не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 1 635 320,12 грн.

07.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акруа» (поручитель) укладено договір поруки № ПР-01-0060, згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімічний захист» (боржник) за видатковими накладними передбаченим розділом 2 цього договору (основний договір).

Згідно п. 1.2 договору поруки № ПР-01-0060 від 07.04.2014 року у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора, тощо (п. 1.3 договору поруки № ПР-01-0060 від 07.04.2014 року).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки № ПР-01-0060 від 07.04.2014 року під зобов'язанням в цьому договорі розуміють зобов'язання боржника щодо оплати товару, отриманого на підставі видаткових накладних: № АП-01-0031 від 27.03.2014 року, № АП-01-0035 від 31.03.2014 року, № АП-01-0036 від 31.03.2014 рок, № АП-01-0037 від 01.04.2014 року, № АП-01-0038 від 01.04.2014 року, № АП-01-0039 від 01.04.2014 року, № АП-01-0040 від 01.04.2014 року, № АП-01-0042 від 02.04.2014 року, № АП-01-0043 від 02.04.2014 року, № АП-01-0047 від 02.04.2014 року, № АП-01-0048 від 03.04.2014 року, № АП-01-0058 від 07.04.2014 року, № АП-01-0060 від 07.04.2014 року.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Доказів сплати відповідачами зазначеної суми боргу суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача боргу в сумі 1 687 680,12 грн. є обґрунтованими, однак підлягають задоволенню частково у розмірі 1 635 320,12 грн. з урахуванням часткової оплати товару відповідачем 2 у сумі 52 360,00 грн. від 09.04.2014 року, що у позовній заяві позивачем не враховано.

В іншій частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач 1 прострочив виконання зобов'язання з оплати вартості товару, вимоги позивача про стягнення 3% річних є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 5 041,36 грн., які нараховані судом відповідно до вимог закону та на підставі інформації про погашення заборгованості за зазначеними накладними у спірний період.

В іншій частині позовних вимог про стягнення суми 3% річних в позові слід відмовити.

Судовий збір у розмірі 32 807,23 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімічний захист» (26243, Кіровоградська обл., Маловисківський район, с. Олександрівка, вул. Першотравнева, 48, код 36465489) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 290, код 36432705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання, 15, код 30262667) 1 635 320 (один мільйон шістсот тридцять п'ять тисяч триста двадцять) грн. 12 коп. боргу, 5 041 (п'ять тисяч сорок одну) грн. 36 коп. 3% річних, 32 807 (тридцять дві тисячі вісімсот сім) грн. 23 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 28.07.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак