Рішення

від 24.07.2014 по справі 911/2239/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2014 р. Справа № 911/2239/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», м. Київ до Публічного акціонерного товариства «Гедеон Ріхтер УА», Київська обл., м. Вишневе про стягнення 7 748,51 грн. за участю представників:

позивача:Крупеник Д.М., довіреність № ГО-14/60 від 14.04.2014 року; відповідача:Реведчук О.А., довіреність № 89 від 09.07.2014 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 7 748,51 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.06.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2014 року розгляд справи було відкладено на 10.07.2014 року.

Через канцелярію суду 10.07.2014 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 10.07.2014 року оголошувалася перерва на 24.07.2014 року.

21.07.2014 року через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову, застосувавши строки позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Київської області передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Публічного акціонерного товариства «Гедеон Ріхтер УА» про стягнення 7 748,51 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.04.2011 року в м. Київ на вул. Фрунзе мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Тойота» державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Тойота» державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 7 748,51 грн.

22.04.2013 року позивач направив відповідачу претензію на відшкодування шкоди № 1260 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, проте відповіді на даний лист не отримав.

Як вбачається з довідки ДАІ та постанови Подільського районного суду міста Києва від 16.05.2011 року, 22.04.2011 року близько11-40 годин ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Тойота» державний номер НОМЕР_1, по вулиці Фрунзе в м. Києві рухаючись заднім ходом не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Тойота» державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4

Відповідно до Полісу № ВЕ/5201114 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля «Тойота» державний номер НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ «СГ «ТАС»», ліміт по життю та здоров'ю складає 51 000,00 грн., по майну - 25 500,00 грн., франшиза становить 0,00 грн., строк дії поліса з 20.06.2010 року по 19.06.2011 року.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 16.05.2011 року ОСОБА_3 визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Тойота» державний номер НОМЕР_2.

До матеріалів справи долучено Ремонтну калькуляцію № 201100362 складену 06.05.2011 року системою Audatex, відповідно до якої вартість ремонту автомобіля «Тойота» державний номер НОМЕР_2, орієнтовно складатиме 4 332,00 грн.

06.05.2011 року ТОВ «Автосаміт ЛТД» виставило ОСОБА_4 рахунок-фактуру № С-00006039 на суму 8 797,67 грн. для оплати ремонту пошкодженого автомобіля.

Як вбачається з страхового акту № 18857Р/01/2011 від 27.07.2011 року та розрахунку суми страхового відшкодування (Додаток 1 до страхового акту) позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 7 748,51 грн.

Зазначені кошти позивачем були перераховані, що підтверджується платіжним дорученням № 33546 від 25.08.2011 року.

Згідно підпункту 38.1.1. «ґ» пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно підпунктів 33.1.2., 33.1.4. пункту 33.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: - вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; - невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

У постанові Верховного суду України від 12.02.2014 року у справі №6-1цс14 зазначено, виходячи з аналізу статей 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"» (у редакції з 18 вересня 2011 по 8 січня 2012 року), слід зазначити, що у зв'язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП.

Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування», не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Факт перебування гр. ОСОБА_3 у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «Гедеон Ріхтер УА» підтверджується строковим трудовим договором від 24.02.2011 року, відповідачем не спростований та не заперечується позивачем у справі.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Матеріалами справи, а саме: Ремонтною калькуляцією №201100362 від 06.05.2011, складеною системою Audatex, підтверджується, що вартість ремонту автомобіля «Тойота» державний номер НОМЕР_2, орієнтовно мала скласти 4 332,00 грн.

Використання ремонтної калькуляції системи Audatex передбачено п. 8.5.9. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р., відповідно до якого кількість та вартість необхідних для ремонту матеріалів визначаються за інформацією довідкової літератури та комп'ютерних програм, розроблених за даними виробника КТЗ або за даними виробника лакофарбових (основних) і допоміжних матеріалів (додаток 8).

Пункт 59 Додатку 8 вказує на комп'ютерні програми для складання кошторису відновлювального ремонту КТЗ іноземного виробництва «Audatex М21», «Audatex М95» та «AudaShare» - Німеччина.

Як зазначено позивачем у своїх письмових поясненнях - звіт про оцінку транспортного засобу в даному випадку не складався.

Водночас, як наголошує на тому Вищий господарський суд України у своїх постановах при розгляді справ даної категорії, (постанови від 30.07.2013 р. у справі № 910/3655/13, від 14.05.2013 р. у справі № 5011-50/17049-2012) звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

На підставі платіжного доручення № 33546 від 25.08.2011 року позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 7 748,51 грн.

Через канцелярію суду 21.07.2014 року відповідач подав відзив про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення 7 748,51 грн. в порядку регресу.

Статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Отже, відповідно до наведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

За таких обставин з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

Вказана правова позиція наведена Верховним Судом України в постанові від 07.08.2012 р. № 3-31гс12 у справі № 12/207, яка прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, і відповідно до ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Також, правова позиція відносно того, що саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду, викладена в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 р. № 3-20гс12 у справі № 58/168.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 12.03.2012 р. № 3-12гс12 у справі № 53/128 наголошено, що норма статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачає наявність права у страховика на пред'явлення регресного позову, а не відсутність такого права. Аналогічну правову позицію про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право регресу, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, викладено у постанові Верховного Суду України від 07.11.2011 р. у справі № 3-118гс11.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Через канцелярію суду 21.07.2014 року відповідач подав відзив про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення 7 748,51 грн. в порядку регресу.

З огляду на вищевказане, позовна давність щодо стягнення про стягнення 7 748,51 грн. в порядку регресу, спливає у 25 серпня 2015 року, у той час, як позивач звернувся до суду з позовом 10.06.2014 року.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності зобов'язання перед позивачем щодо сплати вказаної суми боргу або ж його погашення станом на дату вирішення спору по суті.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Тойота» державний номер НОМЕР_2 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, не надав доказів повідомлення страховика про настання ДТП в встановленні строки, не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 7 748,51 грн.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Гедеон Ріхтер УА» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. В.Чорновола, буд. 2А, код 01977731) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 65, код 30115243) 7 748 (сім тисяч сімсот сорок вісім) грн. 51 коп. боргу, 1 827 (одну тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 28.07.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак