Постанова

від 01.10.2014 по справі 911/2239/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2014 р. Справа№ 911/2239/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 01.10.2014 року

розглянувши матеріали апеляційної скарги

публічного акціонерного товариства "Гедеон Ріхтер УА"

на рішення господарського суду Київської області від 24.07.2014 року

у справі №911/2239/14 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до публічного акціонерного товариства "Гедеон Ріхтер УА"

про стягнення 7 748,51 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 24.07.2014 року у справі №911/2239/14 позов задовольнити повністю. Вирішено стягнути з ПАТ «Гедеон Ріхтер УА» на користь ПАТ «Страхова група «ТАС» 7 748,51 грн. боргу.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 24.07.2014 року у справі №911/2239/14 та постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2014 року у справі №911/2239/14 прийнято апеляційну скаргу ПАТ "Гедеон Ріхтер УА" до провадження та призначено її до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2014 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача у судове засідання 01.10.2014 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а отже наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності його представника.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.04.2011 року в м. Київ по вул. Фрунзе відбулось дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Тойота" державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Тойота" державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3

Водночас, як слідує із довідки ДАІ та постанови Подільського районного суду міста Києва від 16.05.2011 року, 22.04.2011 року близько11-40 годин ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки "Тойота" державний номер НОМЕР_1, по вулиці Фрунзе в м. Києві рухаючись заднім ходом не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "Тойота" державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3

Відповідно до Полісу №ВЕ/5201114 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля "Тойота" державний номер НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ "СГ "ТАС", ліміт по життю та здоров'ю складає 51 000,00 грн., по майну - 25 500,00 грн., франшиза становить 0,00 грн., строк дії поліса з 20.06.2010 року по 19.06.2011 року.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 16.05.2011 року ОСОБА_2 визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Тойота" державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

До матеріалів справи долучено Ремонтну калькуляцію №201100362 складену 06.05.2011 року системою Audatex, відповідно до якої вартість ремонту автомобіля "Тойота" державний номер НОМЕР_2, орієнтовно складатиме 4 332,00 грн.

06.05.2011 року ТОВ "Автосаміт ЛТД" виставило ОСОБА_3 рахунок-фактуру №С-00006039 на суму 8 797,67 грн. для оплати ремонту пошкодженого автомобіля.

Як вбачається з страхового акту №18857Р/01/2011 від 27.07.2011 року та розрахунку суми страхового відшкодування (додаток 1 до страхового акту) позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 7 748,51 грн.

Зазначені кошти позивачем були перераховані, що підтверджується платіжним дорученням №33546 від 25.08.2011 року.

Відповідно до підпункту 38.1.1. "ґ" п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - закон) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 цього закону.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, факт перебування гр. ОСОБА_2 у трудових відносинах з ПАТ "Гедеон Ріхтер УА" підтверджується строковим трудовим договором від 24.02.2011 року.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з пп. 22.1. закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 закону передбачено відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

В той же час, як слідує із матеріалів справи, звіт про оцінку транспортного засобу в даному випадку не складався.

Проте, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2011 року у справі 42/92.

Разом з тим, матеріали справи містять платіжне доручення №33546 від 25.08.2011 року, яким підтверджується реальний розмір страхового відшкодування 7 748,51 грн.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ПАТ «Гедеон Ріхтер УА» на користь ПАТ «Страхова група «ТАС» 7 748,51 грн. боргу.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника з приводу того, що перебіг позовної давності відносно вимоги страховика на адресу винної третьої особи починається не з моменту виплати страхового відшкодування на користь страхувальника, а з моменту настання страхової події - нанесення збитку застрахованому майну, колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 6 ст. 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Отже, відповідно до наведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Таким чином, саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов подано без порушення позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 16.07.2014 року у справі №918/1828/13 та в постанові Верховного Суду України від 07.08.2012 року №3-31гс12 у справі №12/207.

Також, правова позиція відносно того, що саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду, викладена в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 року №3-20гс12 у справі №58/168.

Тобто, доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Київської області від 24.07.2014 року у справі №911/2239/14 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Гедеон Ріхтер УА" на рішення господарського суду Київської області від 24.07.2014 року у справі №911/2239/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 24.07.2014 року у справі №911/2239/14 залишити без змін.

3. Справу №911/2239/14 повернути до господарського суду Київської області.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді А.Г. Майданевич

А.І. Тищенко