Ухвала

від 28.07.2014 по справі 916/2024/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про припинення провадження

"28" липня 2014 р. Справа № 916/2024/14

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Жекова В.І.

суддів Сидоренко М.В., Аленіна О.Ю.,

(Склад колегії суду сформовано згідно з розпорядженням голови суду №1577 від 15.07.2014р.)

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

Представники учасників процесу у судове засідання не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси

на постанову Господарського суду Одеської області

від 06.06.2014 р.

по справі № 916/2024/14

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "АБЕСБУД"

про визнання банкрутом

Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 16.07.2014 р., яка надіслана учасникам процесу 18.07.2014 р., розгляд апеляційної скарги призначено на 28.07.2014 р.

Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

29.05.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АБЕСБУД» звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою в порядку передбаченому ст. 95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діє з 19.01.2013р.) про визнання товариства банкрутом.

Обґрунтовуючи заяву заявник зазначає, що 21.03.2014р. головою ліквідаційної комісії ТОВ «АБЕСБУД» за результатами вивчення фінансового стану товариства з'ясовано, що подальша діяльність товариства є збитковою та товариство неспроможне погасити існуючу кредиторську заборгованість, активів товариства також недостатньо для погашення кредиторської заборгованості, та за умов скрутного фінансового положення було прийнято рішення про ліквідацію боржника у відповідності до ст.ст.104, 105 ЦК України, ст.ст. 59, 60 ГК України та покладено обов'язки ліквідатора на голову ліквідаційної комісії Кириленка А.А.

На думку голови ліквідаційної комісії ТОВ «АБЕСБУД» Кириленка А.А. ці обставини і стали підставою для прийняття рішення щодо звернення до Господарського суду Одеської області з відповідною заявою про визнання товариство банкрутом за правилами ст. 95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника бо визнання його банкрутом" (в редакції, яка діє з 19.01.2013р.).

Постановою Господарського суду Одеської області від 06.06.2014р. (суддя Антощук С.І.) визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю „АВЕСБУД" та відкрито відносно Товариства з обмеженою відповідальністю „АВЕСБУД" ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю „АВЕСБУД" призначено гр.Кириленка Андрія Андрійовича (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України в Луганській області 15.07.2006р.; місцезнаходження: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1), який виконував обов'язки ліквідатора у досудовій процедурі ліквідації; припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном; оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю „АВЕСБУД" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, текст якого додається; встановлено місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет для пред'явлення кредиторами вимог до банкрута; зобов'язано ліквідатора провести ліквідаційні заходи, передбачені ст.ст.37-45, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та надати суду звіт; зобов'язано посадових осіб боржника протягом п'ятнадцяти днів передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору; вважати строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута таким, що настав; скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснювати у випадках і порядку, передбаченому Розділом ІІІ - (Ліквідаційна процедура), Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись із вказаною постановою, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить її скасувати та припинити провадження у справі.

Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт посилається на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції не досліджено, що необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діє з 19.01.2013р.) є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Тобто звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку заявлення кредиторами вимог, передбаченого статтею 105 ЦК України, чого на думку апелянта, не було дотримано заявником при поданні заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «АБЕСБУД»

Крім того, апелянт зазначає, що до заяви про порушення справи про банкрутство за ст. 95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не додані докази повідомлення боржником явних кредиторів у відповідності до приписів ст. 60 ГК України, зокрема органу Державної податкової служби за місцем реєстрації боржника, як платника податків, про його ліквідацію та про порядок і строки заявлення кредиторами претензій.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження слід припинити з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, випадки в яких особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку мають бути встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Нормами статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

У відповідності до положень статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку статті 95 Закону, визначені положеннями частини 3 статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, який ліквідується власником особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Зокрема, в апеляційній скарзі податковий орган не наводить доказів заборгованості підприємства по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові). При цьому, слід зазначити, що вказаний податковий орган неодноразово повідомлявся судом та ліквідатором про припинення юридичної особи та здійснення щодо останнього відповідного провадження про банкрутство, про що свідчать заява Голови ліквідаційної комісії про припинення юридичної особи ТОВ «АБЕСБУД» від 28.03.2014р., яка була надіслана на адресу ДПІ у Приморському районі м. Одеси; ухвала Господарського суду Одеської області від 03.06.2014р. про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «АБЕСБУД» (а.с. 40-41, 79-85).

Отже, вказаний податковий орган був обізнаний про порушення та здійснення щодо підприємства провадження у справі про банкрутство в порядку норм ст. 95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в ст.210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства -Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства -щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 11, 12, 14, 15, 17, а також ст. 95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" апеляційна інстанція дійшла висновку, що у даному випадку податковий орган не є кредитором боржника, оскільки не звернувся у встановлений законом термін із вимогами до підприємства та не має підтверджені належними доказами кредиторські вимоги до нього, у зв'язку з чим податковий орган не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство, а оскаржувана нею в апеляційному порядку постанова про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури відносно ТОВ «АБЕСБУД» не стосується її прав та обов'язків, тому контролюючий орган податкова інспекція не мала права подавати апеляційну скаргу на оскаржувану постанову суду першої інстанції.

Відповідно до абз.5 п.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011р., № 7 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р., №12; від 23.03.2012р., №3; від 17.10.2012р., №10; від 16.01.2013р., №3; від 29.05.2013р., №9; від 17.12.2013р., №13) роз'яснено, що апеляційне провадження у справі може бути припинено з підстав, зазначених у пунктах 1 (у тому числі якщо буде встановлено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не мала права на таке подання) і 6 частини першої статті 80 ГПК.

Аналогічної думки дотримується і Вищий господарській суд у постанові від 04.12.2013р. у справі №911/2432/13; від 19.12.2013р. у справі №910/9778/13.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Господарського суду Одеської області від 06.06.2014р. у справі №916/2024/14- припинити.

Керуючись п.1.1ст. 80, ст.ст. 99, 101-106 ГПК України,

колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 06.06.2014р. у справі №916/2024/14.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя: Жеков В. І.

Судді: Сидоренко М.В.

Аленін О.Ю.