Рішення

від 18.07.2014 по справі 910/10541/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10541/14 18.07.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Маврітекс" до Приватного підприємства "Артбудінвест" простягнення 202 439,15 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Мельниченко С.І. - дов. № 05/05 від 05.05.2014 р.;

від відповідача: Цікало М.М. - дов. № 18\9\13 від 18.09.2013 р.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маврітекс" (надалі - ТОВ "Маврітекс") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Артбудінвест" (надалі - ПП "Артбудінвест") про стягнення 202 439,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору поставки №27 від 25.11.2013 р. поставив відповідачу товар, а останній свого грошового зобов'язання з його оплати належним чином не виконав, в зв'язку із чим за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 126 108,80 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 14 140,57 грн., 20% річних у розмірі 20 330,43 грн., штраф 5% у розмірі 41 859,35 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.07.2014 р.

Представник позивача в судове засідання 18.07.2014 р. з'явився, на виконання вимог суду надав додаткові документи по справі, задовольнити тому числі докази часткового погашення відповідачем існуючої заборгованості.

Представник відповідача в судове засідання 18.07.2014 р. з'явився, подав докази часткової сплати вартості поставленої продукції та надав усні пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 18.07.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2013 р. між ТОВ "Маврітекс" (постачальник) та ПП "Артбудінвест" (покупець) було укладено Договір поставки №27 (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується поставити (передати) у власність покупця сільськогосподарську продукцію, кормові добавки (надалі іменується товар), вказаний в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно та в повній мірі здійснити його оплату.

Найменування, асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 Договору).

Згідно із п. 2.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ (CARRIAGE PAID TO (... named plece of destination) ФАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (назва місця призначення): Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Обухова, 66-б.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що одночасно з товаром постачальник зобов'язується передати покупцю документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром, а саме: видаткова накладна, податкова накладна, рахунок-фактура. Цей перелік документів є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Поставка товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товару, яка визначена у видатковій накладній (п. 3.1 Договору). Поставка партії товару здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання від покупця 100% передоплати вартості партії товару (п. 3.2 Договору). Постачальник має право поставити товар покупцю без здійснення останнім попередньої оплати (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору місце поставки, кількість товару, ціна та вартість кожної партії поставки товару може узгоджуватися сторонами на підставі письмової заявки покупця.

Заявка надсилається покупцем на адресу постачальника не пізніше ніж за 5-ть робочих днів до дати поставки партії товару за допомогою поштового зв'язку на адресу постачальника, вказану в цьому договорі або засобами факсимільного зв'язку на телефон/факс постачальника (п. 3.5 Договору).

У пункті 3.7 Договору зазначено, що датою поставки товару є дата, вказана у видатковій накладній.

Згідно із п. 3.8 Договору факт отримання партії товару покупцем засвідчується підписом та печаткою покупця на видатковій накладній. Покупець зобов'язаний надати постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей якою уповноважує певну особу на отримання товару (п. 3.9 Договору).

Умовами п. 6.1 Договору сторони узгодили, що постачальник поставляє товар покупцю за цінами, що визначені у рахунку-фактурі, які погоджені з покупцем та зазначені у видатковій накладній постачальника.

Ціна на товар встановлюється в національній валюті України (п. 6.2 Договору). Оплата вартості партії товару проводиться покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 6.3 Договору).

Відповідно до п. 6.4 Договору загальна ціна договору складається з суми вартості всіх партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії даного договору.

Згідно з п. 6.5 Договору оплата партій товару, що поставляється за цим договором, здійснюється у формі 100% передоплати вартості партії товару. В разі поставки постачальником партії товару без здійснення покупцем попередньої оплати, оплата поставленої партії товару здійснюється протягом 1 (одного) банківського дня з моменту поставки партії товару. Датою оплати за товар вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 6.7 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання умов Договору у період з 26.11.2013 р. по 10.04.2014 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 837 187,80 грн., що підтверджується видатковими накладними: №12 від 26.11.2013 р. на суму 15 080,00 грн., №10 від 27.11.2013 р. на суму 64 000,00 грн., №13 від 29.11.2013 р. на суму 66 368,00 грн., №23 від 03.12.2013 р. на суму 43 500,00 грн., №34 від 03.12.2013 р. на суму 61 248,00 грн., №35 від 06.12.2013 р. на суму 65 056,00 грн., №44 від 10.12.2013 р. на суму 43 500,00 грн., №48 від 11.12.2013 р. на суму 59 552,00 грн., №77 від 25.12.2013 р. на суму 50 750,00 грн., №91 від 27.12.2013 р. на суму 63 488,00 грн., №98 від 27.12.2013 р. на суму 68 160,00 грн., №6 від 14.01.2014 р. на суму 21 750,00 грн., №17 від 17.01.2014 р. на суму 62 784,00 грн., №33 від 23.01.2014 р. на суму 21 750,00 грн., №53 від 31.01.2014 р. на суму 14 500,00 грн., №134 від 25.02.2014 р. на суму 22 951,80 грн., №219 від 26.03.2014 р. на суму 5 250,00 грн., №230 від 31.03.2014 р. на суму 61 250,00 грн., №291 від 10.04.2014 р. на суму 26 250,00 грн. (вказані накладні містять підписи та відтиски печатки сторін ними визначено ціну, кількість та номенклатуру переданого товару) та товарно-транспортними накладними: б/н від 27.11.2013 р., б/н від 27.12.2013 р., б/н від 29.11.2013 р., б/н від 03.12.2013р., б/н від 03.12.2013р., б/н від 06.12.2013 р., б/н від 10.12.2013 р., б/н від 11.12.2013 р., б/н від 25.12.2013 р., б/н від 27.12.2013 р., №150 від 14.01.2014 р., №154 від 17.01.2014 р., №188 від 23.01.2014р., №211 від 31.01.2014 р., № 424 від 26.03.2014 р. та №457 від 10.04.2014 р.

Відповідачем у період з 24.12.2013 р. по 11.04.2014 р. було здійснено часткову оплату вартості поставленого товару у розмірі 711 079,00 грн., що підтверджується наступними банківськими виписками з особового рахунку позивача та прибутковими касовими ордерами: банківською випискою від 24.12.2013 р. на суму 100 000,00 грн., банківською випискою від 25.12.2013 р. на суму 30 000,00 грн., банківського випискою від 27.12.2013 р. на суму 34 000,00 грн., банківською випискою від 30.12.2013 р. на суму 100 000,00 грн., банківською випискою від 08.01.2013 р. на суму 20 000,00 грн., банківською випискою від 11.01.2014 р. на суму 19 000,00 грн., банківською випискою від 13.01.2014 р. на суму 36 000,00 грн., банківською випискою від 16.01.2014 р. на суму 50 000,00 грн., банківською випискою від 21.01.2014 р. на суму 13 000,00 грн., банківською випискою від 21.01.2014 р. на суму 27 000,00 грн., банківською випискою від 24.01,2014 р. на суму 30 000,00 грн., банківською випискою від 29.01.2014 р. на суму 20 000,00 грн., банківською випискою від 31.01.2014 р. на суму 10 000,00 грн., банківською випискою від 07.02.2014 р. на суму 10 000,00 грн., прибутковим касовим ордером №4 від 25.02.2014 р. на суму 10 000,00 грн., прибутковим касовим ордером №5 від 26.02.2014 р. на суму 10 000,00 грн., прибутковим касовим ордером №6 від 27.02.2014 р. на суму 10 000,00 грн., банківською випискою від 07.03.2014 р. на суму 20 000,00 грн., банківською випискою від 21,03.2014 р. на суму 20 000,00 грн., банківською випискою від 25.03.2014 р. на суму 7 000,00 грн., банківською випискою від 25.03.2014 р. на суму 20 000,00 грн., банківською випискою від 25.03.2014 р. на суму 33 000,00 грн., банківською випискою від 31.03.2014 р. на суму 20 000,00 грн., банківською випискою від 02.04.2014 р. на суму 20 000,00 грн., банківською випискою від 03.04.2014 р. на суму 20 000,00 грн., банківською випискою від 11.04.2014 р. на суму 20 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений згідно Договору та видаткових накладних товар становить 126 108,80 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Договір №27 від 25.11.2013 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту п. 6.5 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого позивачем за Договором товару на момент розгляду справи настав.

Під час розгляду справи сторонами було надано докази часткового погашення відповідачем заборгованості - платіжне доручення №49 від 17.06.2014 р. та банківську виписку з особового рахунку позивача від 17.06.2014 р. на загальну суму 5 000,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 5 000,00 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1. ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Отже, станом на момент винесення рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 121 108,80 грн.

Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 121 108,80 грн. на підставі Договору поставки за переданий позивачем товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ПП "Артбудінвест" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 121 108,80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 5 000,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 14 140,57 грн., 20% річних у розмірі 20 330,43 грн., штраф 5% у розмірі 41 859,35 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 7.1 Договору визначено, що у разі прострочення грошового зобов'язання за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки.

Таким чином, сторонами в Договорі погоджено інший порядок нарахування пені.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від позивача товару, то вимога позивача про стягнення пені у розмірі 14 140,57 визнається судом обґрунтованою та задовольняється відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.5 Договору сторони визначили, що за ненадання довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей покупець сплачує на користь постачальника 5% від вартості партії товару.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме видаткових накладних наявних в матеріалах справи приймання товару здійснювалось відповідачем без надання довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей чим порушив умови п. 3.9 Договору.

Таким чином, умовами Договору сторони передбачили цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за визначене порушення, у вигляді сплати штрафних санкцій.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічне застосування наведених норм міститься в постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 р. у справі №20/246-08, що згідно ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим при розгляді інших справ.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем умов п. 3.9 Договору, то стягнення з відповідача штрафу у розмірі 41 859,35 грн. є правомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 7.2 договору у разі прострочки покупцем виконання грошового зобов'язання, на вимогу постачальника, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять процентів річних від простроченої суми.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками 20% річних, а тому вимога позивача про стягнення 20% річних у розмірі 20 330,43 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПП "Артбудінвест" на користь ТОВ "Маврітекс" заборгованості у розмірі 121 108,80 грн., пені у розмірі 14 140,57 грн., 20% річних у розмірі 20 330,43 грн. та штрафу 5% у розмірі 41 859,35 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки часткове погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маврітекс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Артбудінвест» (03049, м. Київ, вул. Богданівська, буд. 2, код ЄДРПОУ 35489425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маврітекс» (03680, м. Київ, вул. Козацька, буд. 120/4, код ЄДРПОУ 38912024) основну заборгованість у розмірі 121 108 (сто двадцять одну тисячу сто вісім) грн. 80 коп., пеню у розмірі 14 140 (чотирнадцять тисяч сто сорок) грн. 57 коп., штраф у розмірі 41 859 (сорок одну тисячу вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 35 коп., 20% річних у розмірі 20 330 (двадцять тисяч триста тридцять) грн. 43 коп. та судовий збір у розмірі 4 048 (чотири тисячі сорок вісім) грн. 79 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 5 000,00 грн. припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 23.07.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко