Постанова

від 15.09.2014 по справі 910/10541/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2014 р. Справа№ 910/10541/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Мельниченко С.І. (довіреність №05/05 від 05.05.2014 р.)

від відповідача - Цікало М.М. (довіреність №18/9/13 від 18.09.2013 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Артбудінвест»

на рішення господарського суду м. Києва від 18.07.2014 р.

у справі №910/10541/14 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маврітекс»

до Приватного підприємства «Артбудінвест»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маврітекс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Артбудінвест» про стягнення з відповідача 126108,80 грн. основного боргу, 14140,57 грн. пені, 20330,43 грн. 20% річних та 41859,35 грн. штрафу 5% від вартості партії товару за ненадання довіреностей на отримання ТМЦ.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2014 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 121108,80 грн. основного боргу, 14140,57 грн. пені, 41859,35 грн. штрафу, 20330,43 грн. 20% річних та 4048,79 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 5000,00 грн. припинено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, рішення є необґрунтованим, оскільки судом було неповно з'ясовано обставини справи.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, а рішення залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

25.11.2013 р. між ТОВ «Маврітекс» (постачальник) та ПП «Артбудінвест» (покупець) було укладено Договір поставки №27, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність покупця сільськогосподарську продукцію, кормові добавки (надалі іменується «товар»), вказаний в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно та в повній мірі здійснити його оплату.

Найменування, асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору, поставка товару здійснюється на умовах СРТ (CARRIAGE PAID TO (... named plece of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (назва місця призначення): Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Обухова, 66-б.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що одночасно з товаром постачальник зобов'язується передати покупцю документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром, а саме: видаткова накладна, податкова накладна, рахунок-фактура. Цей перелік документів є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Поставка товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товару, яка визначена у видатковій накладній (п. 3.1 Договору). Поставка партії товару здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання від покупця 100% передоплати вартості партії товару (п. 3.2 Договору).

Постачальник має право поставити товар покупцю без здійснення останнім попередньої оплати (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору, місце поставки, кількість товару, ціна та вартість кожної партії поставки товару може узгоджуватися сторонами на підставі письмової заявки покупця.

Заявка надсилається покупцем на адресу постачальника не пізніше ніж за 5-ть робочих днів до дати поставки партії товару за допомогою поштового зв'язку на адресу постачальника, вказану в цьому договорі або засобами факсимільного зв'язку на телефон/факс постачальника (п. 3.5 Договору).

У пункті 3.7 Договору зазначено, що датою поставки товару є дата, вказана у видатковій накладній.

Згідно п. 3.8 Договору, факт отримання партії товару покупцем засвідчується підписом та печаткою покупця на видатковій накладній.

Покупець зобов'язаний надати постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей якою уповноважує певну особу на отримання товару (п. 3.9 Договору).

Умовами п. 6.1 Договору сторони погодили, що постачальник поставляє товар покупцю за цінами, що визначені у рахунку-фактурі, які погоджені з покупцем та зазначені у видатковій накладній постачальника.

Ціна на товар встановлюється в національній валюті України (п. 6.2 Договору).

Оплата вартості партії товару проводиться покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 6.3 Договору).

Відповідно до п. 6.4 Договору, загальна ціна договору складається з суми вартості всіх партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії даного договору.

Згідно п. 6.5 Договору, оплата партій товару, що поставляється за цим договором, здійснюється у формі 100% передоплати вартості партії товару. В разі поставки постачальником партії товару без здійснення покупцем попередньої оплати, оплата поставленої партії товару здійснюється протягом 1 (одного) банківського дня з моменту поставки партії товару.

Датою оплати за товар вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 6.7 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання умов Договору у період з 26.11.2013 р. по 10.04.2014 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 837187,80 грн., що підтверджується видатковими накладними: №12 від 26.11.2013 р. на суму 15080,00 грн., №10 від 27.11.2013 р. на суму 64000,00 грн., №13 від 29.11.2013 р. на суму 66368,00 грн., №23 від 03.12.2013 р. на суму 43500,00 грн., №34 від 03.12.2013 р. на суму 61248,00 грн., №35 від 06.12.2013 р. на суму 65056,00 грн., №44 від 10.12.2013 р. на суму 43500,00 грн., №48 від 11.12.2013 р. на суму 59552,00 грн., №77 від 25.12.2013 р. на суму 50750,00 грн., №91 від 27.12.2013 р. на суму 63488,00 грн., №98 від 27.12.2013 р. на суму 68160,00 грн., №6 від 14.01.2014 р. на суму 21750,00 грн., №17 від 17.01.2014 р. на суму 62784,00 грн., №33 від 23.01.2014 р. на суму 21750,00 грн., №53 від 31.01.2014 р. на суму 14500,00 грн., №134 від 25.02.2014 р. на суму 22951,80 грн., №219 від 26.03.2014 р. на суму 5250,00 грн., №230 від 31.03.2014 р. на суму 61250,00 грн., №291 від 10.04.2014 р. на суму 26250,00 грн. та товарно-транспортними накладними: б/н від 27.11.2013 р., б/н від 27.12.2013 р., б/н від 29.11.2013 р., б/н від 03.12.2013р., б/н від 03.12.2013р., б/н від 06.12.2013 р., б/н від 10.12.2013 р., б/н від 11.12.2013 р., б/н від 25.12.2013 р., б/н від 27.12.2013 р., №150 від 14.01.2014 р., №154 від 17.01.2014 р., №188 від 23.01.2014р., №211 від 31.01.2014 р., № 424 від 26.03.2014 р. та №457 від 10.04.2014 р.

Відповідачем у період з 24.12.2013 р. по 11.04.2014 р. було здійснено часткову оплату вартості поставленого товару у розмірі 711079,00 грн., що підтверджується наступними банківськими виписками з особового рахунку позивача та прибутковими касовими ордерами: банківською випискою від 24.12.2013 р. на суму 100000,00 грн., банківською випискою від 25.12.2013 р. на суму 30000,00 грн., банківського випискою від 27.12.2013 р. на суму 34000,00 грн., банківською випискою від 30.12.2013 р. на суму 100000,00 грн., банківською випискою від 08.01.2013 р. на суму 20000,00 грн., банківською випискою від 11.01.2014 р. на суму 19000,00 грн., банківською випискою від 13.01.2014 р. на суму 36000,00 грн., банківською випискою від 16.01.2014 р. на суму 50000,00 грн., банківською випискою від 21.01.2014 р. на суму 13000,00 грн., банківською випискою від 21.01.2014 р. на суму 27000,00 грн., банківською випискою від 24.01,2014 р. на суму 30000,00 грн., банківською випискою від 29.01.2014 р. на суму 20000,00 грн., банківською випискою від 31.01.2014 р. на суму 10000,00 грн., банківською випискою від 07.02.2014 р. на суму 10000,00 грн., прибутковим касовим ордером №4 від 25.02.2014 р. на суму 10000,00 грн., прибутковим касовим ордером №5 від 26.02.2014 р. на суму 10000,00 грн., прибутковим касовим ордером №6 від 27.02.2014 р. на суму 10000,00 грн., банківською випискою від 07.03.2014 р. на суму 20000,00 грн., банківською випискою від 21,03.2014 р. на суму 20000,00 грн., банківською випискою від 25.03.2014 р. на суму 7000,00 грн., банківською випискою від 25.03.2014 р. на суму 20000,00 грн., банківською випискою від 25.03.2014 р. на суму 33000,00 грн., банківською випискою від 31.03.2014 р. на суму 20000,00 грн., банківською випискою від 02.04.2014 р. на суму 20000,00 грн., банківською випискою від 03.04.2014 р. на суму 20000,00 грн., банківською випискою від 11.04.2014 р. на суму 20000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений згідно Договору та видаткових накладних товар становить 126108,80 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець, зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України та змісту п. 6.5 Договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого позивачем за Договором товару на момент розгляду справи настав.

Під час розгляду справи сторонами було надано докази часткового погашення відповідачем заборгованості - платіжне доручення №49 від 17.06.2014 р. та банківську виписку з особового рахунку позивача від 17.06.2014 р. на загальну суму 5000,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновеом місцевого господарського суду, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 5000,00 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1. ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Отже, станом на момент винесення рішення у справі фактична заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 121108,80 грн.

Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, а факт наявності заборгованості відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 121108,80 грн. на підставі Договору поставки за переданий позивачем товар.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 121108,80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 14140,57 грн., 20% річних у розмірі 20330,43 грн., штраф 5% у розмірі 41859,35 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 7.1 Договору визначено, що у разі прострочення грошового зобов'язання за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки.

Таким чином, сторонами в Договорі погоджено інший порядок нарахування пені.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від позивача товару, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 14140,57 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями ч. 4 ст. 231 ГК України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.2 Договору, у разі прострочки покупцем виконання грошового зобов'язання, на вимогу постачальника, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять процентів річних від простроченої суми.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача 20% річних у розмірі 20330,43 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Пунктом 7.5 Договору сторони визначили, що за ненадання довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей покупець сплачує на користь постачальника 5% від вартості партії товару.

Позивач стверджує, що приймання товару здійснювалось відповідачем без надання довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей чим порушено умови п. 3.9 Договору.

Відповідач у судовових засіданнях 02.09.2014 р. та 15.09.2014 р. пояснив, що при прийманні товару довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей були наявні у відповідача, що підтверджується книгою обліку довіреностей ПП «Артбудінвест». У судове засідання 15.09.2014 р. представником відповідача було надано оригінал книги обліку довіреностей ПП «Артбудінвест» та копії довіреностей про які позивач стверджує, що вони були відсутні у відповідача. Вказана книга оформлена належним чином, що не викликає сумнівів у її достовірності, а довіреності відповідають датам та номерам, зазначеним у книзі (копії навні в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Неможливість подання даних документів у суді першої інстанції відповідач пояснив тим, що справу було розглянуто в одному судовому засіданні, у зв'язку з чим представник ПП «Артбудінвест» не мав можливості надати такі докази.

Враховуючи об'єктивну неможливість подання вказаних доказів у суді першої інстанції, колегія суддів приймає їх до уваги при розгляді даної справи по суті.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що відповідачем не порушено п. 3.9 Договору, що виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій, передбачених п. 7.5 Договору, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 41 859,35 грн. є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2014 р. у справі №910/10541/14 підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Артбудінвест» задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2014 р. у справі №910/10541/14 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Артбудінвест» (03049, м. Київ, вул. Богданівська, буд. 2, код ЄДРПОУ 35489425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маврітекс» (03680, м. Київ, вул. Козацька, буд. 120/4, код ЄДРПОУ 38912024) основну заборгованість у розмірі 121108 (сто двадцять одну тисячу сто вісім) грн. 80 коп., пеню у розмірі 14140 (чотирнадцять тисяч сто сорок) грн. 57 коп., 20% річних у розмірі 20330 (двадцять тисяч триста тридцять) грн. 43 коп., судовий збір за подання позову у розмірі 3111 (три тисячі сто одинідцять) грн. 61 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маврітекс» (03680, м. Київ, вул. Козацька, буд. 120/4, код ЄДРПОУ 38912024) на користь Приватного підприємства «Артбудінвест» (03049, м. Київ, вул. Богданівська, буд. 2, код ЄДРПОУ 35489425) 500 (п'ятсот) грн. 96 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 41859,35 грн. - відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 5000,00 грн. - припинити.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду м. Києва.

Справу №910/10541/14 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Б.О. Ткаченко