Ухвала

від 22.07.2014 по справі 814/26/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/26/14

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник відповідача - Гаргаун Я.І. (довіреність від 08.10.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0002451701, 0002471701, 0002461701 від 24.07.2013 року, №№ 0008911701, 0008901701 від 11.11.2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, або ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області) про скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0002451701, 0002471701, 0002461701 від 24.07.2013 року, №№ 0008911701, 0008901701 від 11.11.2013 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у задоволенні вказаних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач або його представник в судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи позивач повідомлявся належним чином та своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстром поштових відправлень та телефонограмами (а.с.12, 18, 19 т.2).

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці, заслухавши думку представника відповідача, ухвалила слухати справу за відсутністю позивача, сповіщеного належним чином про час і місце апеляційного розгляду.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 21.06.2013 року по 08.07.2013 року посадовими особами відповідача була проведена документальна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 25/17-20/НОМЕР_6 від 15.07.2013 року (а.с.9-18 т.1).

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення з боку позивача, а саме: п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме не ведення обліку доходів і витрат за період з 23.03.2011 року по 31.12.2012 року (в книзі обліку доходів і витрат суб'єктів підприємницької діяльності фізичних осіб, які займаються торгівельною діяльністю зареєстрованої в ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва від 18.06.2009 року № 3090/1 відсутні дані за період з 23.03.2011 року по 31.12.2012 року); п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2., 200.3, 200.4, 200.6 ст. 200 з урахуванням визначення поняття «бюджетне відшкодування» згідно п. 14.1 ст. 14, п.п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року всього у сумі 93125,1 грн.; пп.139.1.12 п. 1.39.1 ст. 139, п. 164.1 ст. 164, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого перевіркою донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2011-2012 роки в сумі 100675,47 грн.; п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України (податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку форми № 1 ДФ про виплачені доходи фізичній особі - підприємцю за 3 кв. 2011 року по строку надання до 09.11.2011 року та за 4 кв. 2011 року по строку надання до 11.02.2012 року до ДПІ не надано).

На підставі даного акту прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0002451701 від 24.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 105496,50 грн., з яких: за основним платежем - 93125,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12371,40 грн. (а.с.21 т.1); № 0002471701 від 24.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 1020 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) (а.с.20 т.1); № 0002461701 від 24.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 105844,34 грн., з яких: за основним платежем - 100675,47 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25168,87 грн. (а.с.19 т.1).

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 31.10.2013 року № 2044/10/14-29-10-03-10, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 24.07.2013 року №№ 0002451701, 0002461701 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 24.07.2013 року № 0002471701 скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510,00 грн., в іншій частині залишити без змін, а також збільшено грошове зобов'язання ФОП ОСОБА_3 з ПДФО на суму 245,34 грн., у тому числі за основним платежем на 196,27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 49,07 грн. (а.с.21-28 т.2).

На підставі зазначеного рішення, ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області були прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0008901701 від 11.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 510,00 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) (а.с.22 т.1); № 0008911701 від 11.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 245,34 грн., з яких: за основним платежем - 196,27 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 49,07 грн. (а.с.23 т.1).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача з огляду на викладене.

Так, відповідно до п.п. 177.1, 177.2, 177.4, 177.5, 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи. Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Згідно із пп. 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: та включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Перевіркою правильності визначення валового доходу відображеного в деклараціях про майновий стан і доходи, з даними про суми валового доходу, в ході перевірки встановлено завищення валового доходу за 2012 рік на суму 196901,4 грн.

Так, згідно виписок банку за 2012 рік на розрахункові рахунки ФОП ОСОБА_3 № 26007140800090 ПАТ «ВіЕйБі Банк», МФО 380537 та № 26006112848980 філії «ПРУ АТ Фінанси та кредит», МФО 326933 надійшли кошти від контрагентів-покупців в сумі 1948761,6 грн., що на 196901,4 грн. менше, ніж суми валового доходу, задекларованого ФОП ОСОБА_3 в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік.

Тобто, під час проведення спірної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_3 завищено обсяг валового доходу за 2012 рік на суму 196901,4 грн.

Крім того, як вбачається зі змісту акту спірної перевірки, однією з підстав для визначення позивачу податкових зобов'язань, спірними податковими повідомленнями - рішеннями, став встановлений, на думку податкового органу, факт порушення позивачем вимог пп. 139.1.12 п. 1.39.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме включення до складу валових витрат витрати, понесені у зв'язку із придбанням послуг у фізичної особи-підприємця, що сплачує єдиний податок.

Відповідно до пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку відносять витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи-підприємця. що сплачує єдиний податок.

З викладеного слідує, що платники податку на прибуток не мають права включати до витрат суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням послуг оренди у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 28.07.2011 року було укладено з ФОП ОСОБА_4 договір оренди будівель складів, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_4 передав позивачу в оренду складські приміщення площею 55 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.109 т.1).

На виконання умов зазначеного договору, з розрахункового рахунка № 26006112848980 філії ПРУ АТ Фінанси та кредит м. Миколаїв ФОП ОСОБА_3 сплачено орендної плати ФОП ОСОБА_4 в сумі 16300 грн., а саме: в серпні 2011 року 2200 грн., в вересні 2011 року 9100 грн. в жовтні 2011 року 5000 грн.

Сплачена орендна плата в сумі 16300 грн. позивачем включена до складу валових витрат ФОП ОСОБА_3 за 2011 рік.

Однак, як встановлено відповідачем під час проведення спірної перевірки, ФОП ОСОБА_4 в 2011 році була платником єдиного податку (а.с.61 т.1).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов вірного висновку, з яким погодився суд першої інстанції, що в наданому випадку, оскільки ФОП ОСОБА_4 була платником єдиного податку, згідно вимог пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у позивача не було підстав для включення сплаченої ним суми орендної плати на підставі укладеного з вказаним суб'єктом господарювання до валових витрат.

Окрім цього, згідно наданих до перевірки первинних документів (накладних, податкових накладних, видаткових накладних, фіскального чека, квитанцій та банківських виписок) встановлено, що сума валових витрат ФОП ОСОБА_3 за 2011 рік складає 2580617,67 грн., що на 601382,33 грн. менша, ніж сума валових витрат, включена підприємцем до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік. Сума валових витрат ФОП ОСОБА_3 за 2012 рік складає 1938439,18 грн., що на 201560,82 грн. менша, ніж сума валових витрат, включена підприємцем до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік.

Перевіркою правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними первинних документів про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено, що ФОП ОСОБА_3 завищено обсяг валових витрат за 2011 - 2012 роки на суму 786643,15 грн., а саме: за 2011 рік на суму 585082,33 грн., за 2012 рік на суму 201560,82 грн.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 завищено обсяг валових витрат за 2011 - 2012 роки на суму 802943,15 грн., а саме: за 2011 рік на суму 601382,33 грн., за 2012 рік на суму 201560,82 грн.

При цьому, окрім викладеного, перевіркою встановлено неведення обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_3 за період з 23.03.2011 року по 31.12.2012 року (в книзі обліку доходів і витрат суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які займаються торгівельною діяльністю зареєстрованої в ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва від 18.06.2009 року № 3090/1 відсутні дані за період з 23.03.2011 року по 31.12.2012 року).

В результаті вказаних порушень перевіркою встановлено заниження оподатковуваного (чистого) доходу ФОП ОСОБА_3 за 2011-2012 роки на суму 606041,75 грн., в тому числі: за 2011 рік на суму 601382,33 грн., за 2012 рік на суму 4659,42 грн., за рахунок заниження валового доходу та завищення валових витрат.

За таких обставин, з огляду на встановлені під час проведення спірної перевірки порушення з боку позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача та скасування податкових повідомлень - рішень № 0002461701 від 24.07.2013 року та № 0008911701 від 11.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002451701 від 24.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Перевіркою встановлено не підтвердження сум податкового кредиту в Деклараціях з ПДВ (рядок 10.1 колонка Б - 16.4) податковими накладними, які відображено в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість по наступним СГД: ТОВ «Вінесбуд» (ІПН 347658902283) не підтверджено податковими накладними суму ПДВ за січень 2011 року в розмірі 1288 грн.; ФОП ОСОБА_5 (р.н.о.к. НОМЕР_7) не підтверджено податковими накладними суму ПДВ за лютий 2011 року в розмірі 21200 грн.; за березень 2011 року в розмірі 3695,6 грн.; ТОВ «Волиньм'ясотрейд» (код ЄДРПОУ 37107548, ІПН 371075403154) не підтверджено податковими накладними суму ПДВ за червень 2011 року в розмірі 1634,9 грн.; ТОВ «Ралкотехник» (код ЄДРПОУ 35066594, ІПН 350665914048) не підтверджено податковими накладними суму ПДВ за вересень 2011 року в розмірі 5325,81 грн.; ПП «Єра-2009» (код ЄДРПОУ 36545637, ІПН 365456313237) не підтверджено податковими накладними суму ПДВ за жовтень 2011 року в розмірі 12466,0 грн., за грудень 2011 року в розмірі 14978,22 грн., за січень 2012 року в розмірі 16711,57 грн.

Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду позивачем жодним чином не спростовано зазначених обставин та не надано доказів щодо відсутності вказаних порушень.

Крім того, як встановлено в ході проведення спірної перевірки, ФОП ОСОБА_3 в декларації з ПДВ за квітень 2011 року (від 20.05.2011 року № 9003569482) задекларовано у рядку 18 «позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду)» суму 12856,0 грн. та по рядку 21.3 «збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу» суму 15825,00 грн.

Таким чином, ФОП ОСОБА_3 по декларації за квітень 2011 року задекларовано по рядку 25 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду» суму ПДВ. що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 0 грн.

Разом з тим, як встановлено відповідачем в ході проведення спірної перевірки, суми податку на додану вартість, які задекларовані у рядку 21.3 Декларацій з податку на додану вартість за квітень 2011 року 15825,00 грн., позивачем не декларувались в складі податкового кредиту попередніх податкових періодах у рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов вірного висновку, з яким погодився суд першої інстанції, що ФОП ОСОБА_3 безпідставно збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу по рядку 21.3 декларації за квітень 2011 року «збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу» на суму 15825 грн., у т.ч. за квітень 2011 року - 15825 грн.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлені під час проведення спірної перевірки порушення з боку позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача та скасування податкових повідомлень - рішень № 0002451701 від 24.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008901701 від 11.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 510,00 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України визначено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку форми № 1 ДФ про виплачені доходи фізичній особі - підприємцю за 3 кв. 2011 року по строку надання до 09.11.2011 року та за 4 кв. 2011 року по строку надання до 11.02.2012 року з відображенням інформації, яка стосується виплат орендної плати ФОП ОСОБА_4 (р.н.о.к. НОМЕР_9) за ознакою доходу 106 (дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду) до ДПІ не подано.

За таких обставин, оскільки під час проведення спірної перевірки відповідачем встановлено, що ФОП ОСОБА_3 не було подано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку форми № 1 ДФ до податкового органу, що не спростовано позивачем, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача та скасування податкового повідомлення - рішення № 0008901701 від 11.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 510,00 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002471701 від 24.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 1020 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно вимог п.п. 56.1, 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

При цьому, підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, визначено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Відповідно до п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу України, у випадках, визначених п.п. 60.1.3 і 60.1.5 п. 60.1 цієї ж статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

З огляду на викладене, оскільки за результатами адміністративного оскарження, рішенням ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 31.10.2013 року № 2044/10/14-29-10-03-10, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 24.07.2013 року № 0002471701 скасовано в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510,00 грн., зазначене податкове повідомлення - рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містять зменшену суму грошового зобов'язання, тобто з дня надходження податкового повідомлення рішення № 0008901701 від 11.11.2013 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення, яке фактично відкликано за результатами адміністративного оскарження у зв'язку із зменшенням нарахованої суми грошового зобов'язання.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги необґрунтованими і таким, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0002451701, 0002471701, 0002461701 від 24.07.2013 року, №№ 0008911701, 0008901701 від 11.11.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний колегією суддів 25 липня 2014 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/