Рішення

від 29.07.2014 по справі 629/2656/14-ц

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/2656/14-ц

Номер провадження 2/629/841/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.07.2014 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань - Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2, в особі представника позивача ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОТіК», третя особа: Міськрайонне управління Держкомагенства у м. Лозова та Лозівському районі Харківської області про визнання договору оренди землі недійсним,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до ТОВ «БОТіК», в якому просить визнати недійсним договір оренди землі № 53, укладений 20 грудня 2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Ботік», 15.11.2012 року зареєстрований в Державному реєстраторі Харківської області регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному Комітеті України по Земельних ресурсах» за № 63239004002351. Позивач посилається на те, що згідно державного акту серії 11-ХР № 104462, позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка, яка знаходиться на території Шатівської сільської ради, КСП ім. ХХ з»їзду КПРС, кадастровий номер 6323988000:02:000:0450, площею 5.3469 гектарів.

19 червня 2007 року між позивачем та ТОВ Компанія «Ботік» укладений договір оренди землі № 72 строком на 5 років, який 06 травня 2008 року зареєстрований в Лозівському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному Комітеті України по Земельних ресурсах». Починаючи з 2013 року позивач неодноразово повідомляла відповідача про небажання продовжувати дію договору оренди та висловлювала своє бажання самим обробляти земельну ділянку, але всупереч повідомленням, відповідач продовжував використовувати земельну ділянку після закінчення дії договору та продовжує її використовувати й на теперішній час. На сьогоднійшій день відповідач і досі не повернув позивачеві земельну ділянку. Крім того, у листопаді 2013 року позивач замовила технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області, але їй надали копію договору оренди землі № 53 від 20.12.2011 року, який вона не укладала. У зв»язку з вищевикладеним позивач вимушена звернутися до суду та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_2 у минулих судових засіданннях наполягала на задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини викладених в позові. Також вказала на те, що під час розслідування в органах Лозівського МВ була проведена почеркознавча експертиза, яка підтверджує невідповідність зробленого від її мені підпису у договорі, справжньому її підпису Корім того, поз-твач прохала суд не стягувати на її користь з відповідача судовий збір.

Представник позивача, ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилася, причини неявки суду не повідомила, про час та місце слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчать довідки про доставку СМС повідомлення. Про те, подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачем ТОВ «Ботік» не забезпечено явку свого представника до жодного судового засідання, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні поштові повідомлення про отримання ними судових повісток.

Згідно до положення ч.2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. Уразі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

В свою чергу, суд знаходить за необхідне зазначити, що відповідач по справі є юридичною особою, яка здійснюючи господарську діяльність, самостійно визначає кількість повноважних представників, які здатні забезпечити участь у розгляді цивільних справ за участі даної юридичної особи.

Третьою особою - Міськрайонним управлінням Держкомагенства у м. Лозова та Лозівському районі Харківської області , не забезпечено явку свого представника, але 26.06.2014 року надано на канцелярію суду письмові пояснення, в яких вони просять слухати цивільну справу за їхньою відсутністю та ухвалити рішення на розсуд суду.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно Державного Акту на право приватної власності на землю позивачка по справі є власником земельної ділянки, розташованої на території Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області загальною площею 5,3469 га, яка предназначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.№ 9).

Відповідно до Договору оренди № 72 від 19 червня 2007 року та акту від 19 червня 2007 року про приймання-передачі земельної ділянки, земельна ділянка, яка належить позивачці по справі була передана в оренду відповідачу - ТОВ Компанія «БОТіК» (а.с.№10-16).

Састиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеними, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди землі, укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію (а.с.№10-15).

Відповідно до ст. 13 ЗУ "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 15 ЗУ "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п.22-3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", зазначено, що право користування чужою земельною ділянкою як для сільськогосподарських потреб, так і для забудови . Зазначене право припиняється у разі спливу строку, на який надано право користування.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Пунктом 21 Договору, передбачено, що після припинення дії договору орендатор повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Як, вбачається з матеріалів справи дія Договору закінчилася 19.06.2012 року. Починаючи з 2013 року позивачка неодноразово зверталася в усній формі та з письмовими заявами до відповідача про небажання продовжити дію договору оренди та висловлювала своє бажання самостійно обробляти земельну ділянку ( а.с.№21-26). Але відповідач продовжує використовувати земельну ділянку ОСОБА_2 після закінчення дії Договору.

Маючи намір самостійно обробляти свою земельну ділянку, позивач звернулася до відділу земельних ресурсів з заявою про те щоб після закінчення терміну дії договору, його повторно не реєстрували. На що отримала відповідь, датовану 10.06.2014 року вих.номер 859 з зазначенням про те, що новий договір вже зареєстрований і документи разом із договорами подавала на реєстрацію уповновадежна особа від ТОВ "Ботік" - ОСОБА_2 (а.с.№60). Однак, Управління Держземагенства у Лозівському районі не може надати його копію на її (ОСОБА_2.) заяву, так як реєстраційну справу було вилучено представником Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області і не повернуто назад.

З огляду на ксерокопію Договору орненди землі №53 від 20 грудня 2011 року (а.с.№46-48), вбачається, що між відповідачем та позивачем укладено вже новий Договір та проведена його державна реєстрація 15 листопада 2012 року (а.с.№48).

З цього приводу позивачка звернулася до Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області щодо самоуправства відносно земельної ділянки. На підставі її заяви було розпочато досудове слідство за крмінальним провадженням № 12014220380000900 від 24.04.2014 року (а.с.№49) та проведена почеркознавча експертиза, згідно висновку якої, підпис від імені ОСОБА_2 в договорі оренди землі № 53 від 20.12.2011 року між ТОВ Компанія «Ботік» та ОСОБА_2, розташований на 3-й сторінці виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою (а.с.№52-59).

В судових засідання позивач прохає суд визнати даний правочин недійсним, оскільки відповідач на її звернення заперуює його недійсність.

З приводу позовних вимог позивача суд зазначає, що статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чиннності правочинів. Так ч.2 даної статті вказано, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. А частиною 5 цієї ж статті зазначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ст.215 ЦК України визначено, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України,кожна сторона зобов»язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків,встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини,які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі,виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 57 ЦПК України визначено, що доказами є буд-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів.

При цьому судом, під час розгляду справи були створені всі необхідні умови для забезпечення позивачем та відповідачем наданих законом прав для всебічного та повного дослідження обставин справи, у порядку ч.4 ст.10 ЦПК України було роз»яснино права та обов»язки, положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторони попереджалися про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, які встановлені ст.ст.10,11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень, саме сторона визначає коло доказів,які вона надає суду.

Зазначеними правами відповідач особисто або через своїх представників, не скористався.

Таким чином, оцінюючи всі докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до платіжного доручення (а.с.№1) вбачається, що позивачкою сплачено судовий збір на суму 243,60 грн.

Відносно даної вимоги, необхідно зазначити, що відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати.

Керуючись ст.ст. 13,15,31 Закону України „Про оренду землі", ст.ст. 93,158 Земельного Кодексу України, ст.ст. 203, 215, 626, 654, 792 ЦК України, ст.ст. 5, 6, 8, 10, 11, 15, 27, 44, 57, 58-60, 88, 168, 169, 209, 212-215, 218, 223, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_2, в особі представника позивача ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОТіК», третя особа: Міськрайонне управління Держкомагенства у м. Лозова та Лозівському районі Харківської області про визнання договору оренди землі недійсним - задовольнити.

Визнати договір оренди землі № 53, укладений 20 грудня 2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ Компанія «Ботік», зареєстрований в Державному реєстраторі Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному Комітеті України по Земельних ресурсах» за № 632390004002351 15м листопада 2012 року - недійсним.

Судовий збір з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «БОТіК» на користь ОСОБА_2 не стягувати за заявою останньої.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Лозівським міськрайонним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Головуючий

у судовому засіданні

Суддя: Н.М. Жмуд