Рішення

від 24.07.2014 по справі 925/391/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року Справа № 925/391/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Фрост», м. Київ, вул. Костянтинівська, 71

до приватного акціонерного товариства «Техносервіс 2011», м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 7

про стягнення 482 316,21 грн. заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Булава О.С. - директор - за посадою,

ОСОБА_2 - адвокат - за довіреністю;

від відповідача: Артеменко О.О. - за довіреністю,

ОСОБА_4 - адвокат - за довіреністю;

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази у справі, господарський суд ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Грін Фрост» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до ПАТ «Техносервіс 2011» про стягнення 482 316,21 грн. заборгованості за поставлене холодильне обладнання в с. Мартусівка Бориспільського району Київської області за договором поставки №010111 від 01.01.2011р., та відшкодування судових витрат. Представники позивача вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представники позивача вказують, що 01.01.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №010111. Специфікація договору викладена в додатку до договору. Позивач погодився передати відповідачу за плату холодильне обладнання згідно специфікації. Відповідач погодився прийняти холодильне обладнання та оплатити його вартість.

Представники позивача стверджують, що ними передано відповідачу холодильне обладнання на загальну суму 2193774,91 грн., а заборгованість становить 482316,21 грн. основного боргу, що стало причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу.

Представники відповідача вимоги заперечили та вказали, що ніякого майна за видатковою накладною №27 від 31.03.2011р. на суму 1729229,21 грн. вони не отримували, повноваження на отримання особою матеріальних цінностей не підтверджені, підписи та печатка відповідача на накладній №27 є підробленими. Це підтверджує і висновок експертизи КНДІСЕ, що була призначена судом за їх клопотанням. Просять в позові відмовити.

Інших доказів сторонами не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

У відповідності з положеннями постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини постачання виробничого холодильного обладнання на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору (а.с. 14-15 т.1).

Сторони за договором є самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з ЄДР (а.с. 69-74, 99-100 т.1) та суб'єктами господарювання на ринку послуг.

За правовою природою договір №010111 від 01.01.2011р. є договором постачання як різновид відносин купівлі-продажу, що охоплюється главою 54 ЦК України. Договір не заперечний, не визнаний недійсним судом, не розірваний в установленому порядку. Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по істотних умовах договору. Спору по недопоставці товару чи порушенню специфікації - немає.

Позивач наполягає на стягненні з відповідача заборгованості на підставі спірної видаткової накладної №27 від 31.03.2011р. (а.с. 30 т.1), та виданої податкової накладної №37 на господарську операцію.

Позивач в спростування доводів відповідача пояснює, що відповідач посилається на:

- відсутність зазначення в даній накладній прізвища та ініціалів особи, яка отримала товар;

- на неможливість ідентифікації підпису особи, яка отримала товар на даній накладній;

- відсутність підпису директора підприємства-отримувача товару на даній накладній;

- відсутність печатки підприємства-отримувача на даній накладній;

- відсутність довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей по даній накладній.

За заявою відповідача була призначена та проведена судово-почеркознавча та судово-технічна експертиза вищевказаної видаткової накладної. Згідно висновку експертизи, у договорі поставки, у специфікації до договору та у видатковій накладній №27 відтиски печатки нанесені однією і тією ж печаткою, яка міститься на деяких окремих документах, наданих відповідачем в якості вільних зразків (за різний період 2011р.).

Позивач вважає, що експертизою встановлено приналежність відтиску печатки на накладній від 31.03.2011р. №27 печатці відповідача.

Позивач ставить під сумнів висновок експерта, оскільки експертом досліджувались вільні зразки відтисків печатки відповідача (за період 2011-2014 років) та експериментальні зразки відтисків печатки відповідача.

Згідно з висновком експертизи, підписи від імені директора відповідача у видатковій накладній від 31.03.2011р. №27 у графі «отримав» - виконані не директором відповідача Ісаєнко Л.Я., а іншою особою.

Представники позивача пояснили, що при проведенні судово-почеркознавчої експертизи підпису експертом досліджувались тільки вільні зразки підпису директора відповідача та один умовно-вільний зразок підпису (на копії документу), а експериментальні зразки підпису директора відповідача - експертом не досліджувались. Пункти 1.3., п. 1.4. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. №53/5 визначено, то для проведення досліджень орган, який призначив експертизу, повинен надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган, який призначив експертизу, повинен пред'явити їх особі, яка підлягає ідентифікації, а потім позначити кожний зразок, тобто указати, що це вільний зразок почерку (підпису) певної особи (указати її прізвище, ім'я, по батькові), та посвідчити це своїм підписом.

Згідно з п. 1.1. вказаної Інструкції для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

На думку позивача, суд повинен був пред'явити всі вільні та умовно-вільні зразки почерку директору підприємства-відповідача, але суд не виконав положення Інструкції.

Представники позивача вважають, що відповідач (заздалегідь спланувавши) міг надати експерту на дослідження в якості вільних зразків підписів - ті документи, підписи на яких не належать директору підприємства-відповідача, експерт повинен був використовувати в дослідженнях експериментальні зразки досліджуваного підпису, тому в цій частині висновок експерта викликає сумнів та не заслуговує на увагу, у відповідності до ст. 42 ГПК України не повинен мати для суду заздалегідь встановленого значення.

Позивач зазначає, що навіть за припущення, що накладна від 31.03.2011 року №27 підписана невстановленою особою, то за наявності печатки відповідача на цій накладній та інших доказів в їх сукупності - такий факт не є підставою для звільнення від оплати за отриманий товар, оскільки товар отримала не фізична особа для своїх особистих цілей, а в кінцевому результаті - отримало підприємство, яке схвалило таке отримання.

Позивач вважає, що виходячи з норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та практики Вищого господарського суду України по даній категорії справ, відсутність зазначення в видатковій накладній прізвища та ініціалів особи, яка отримала товар, неможливість ідентифікації підпису особи, яка отримала товар на видатковій накладній чи відсутність підпису директора підприємства-отримувача товару на видатковій накладній, в разі якщо на такій накладній міститься печатка підприємства-отримувача - слід кваліфікувати як окремі дефекти та недоліки в оформленні накладних, які не можуть спростовувати фактичне здійснення господарської операції з отримання товару.

Представники позивача вказують, що норми ГК України та ЦК України не містять застережень, які б звільняли покупця від обов'язку оплатити отриманий товар у зв'язку з неналежним оформленням господарських операцій первинними документами (такі правові позиції викладені в постанові Вищого господарського суду України від 15.04.2014р., справа №5024/2113/2011 -5023/10074/11, в постанові Вищого господарського суду України від 24.06.2014р. по справі №912/1668/13).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно зі ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємств, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Цей перелік реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської

операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської

операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На думку позивача, норми чинного законодавства щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» та є альтернативою «особистого підпису особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Представники позивача вказують, що необхідно взяти до уваги п. 64 Постанови кабінету Міністрів України від 27.11.1998р. №1893 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання, використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію», яка є обов'язковою для всіх підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності, порядок обліку, зберігання і використання печаток визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно з п. 65 вказаної постанови особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, призначаються наказами керівників організацій та несуть персональну відповідальність за належне збереження та використання печатки.

Представники позивача вказують, що відтиск печатки підприємства, наявний на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (Постанова Вищого господарського суду України від 09.04.2013р. по справі №5023/5085/12).

У відповідності до ст. 62 ГК України відповідач має свою печатку, яка є його зовнішнім реквізитом, який засвідчує легітимність підпису перед третіми особами. При цьому відповідач не посилається на незаконне використання його печах і чи наявність службового розслідування за фактом незаконного використані печатки. Не надано відповідачем також доказів звернення до правоохоронних органів стосовно цих же обставин.

З приводу тверджень відповідача щодо відсутності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною від 31.03.2011р. представники позивача пояснили, що відсутність вказаної довіреності є порушенням з боку відповідача а не позивача.

Відсутність такої довіреності не може свідчити про відсутність факту поставки за вказаною накладною.

Відповідно до Листа Міністерства фінансів України від 29.08.2005р. № 31-04200-30/23-7454/6784 довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до п. 8 Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 є первинним документом, що фіксує рішення посадової особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Відпуск матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не являється запереченням факту передачі (поставки) товарів (Постанова Вищого господарського суду України від 15.04.2014р. у справі №5024/2113/2011-5023/10074/11, Постанова Вищого господарського суду України від 13.01.2014р. у справі №921/411/13-г9). Відсутність довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не є підставою для звільнення від оплати за отриманий товар, в разі якщо поставка такого товару відбулась.

Позивач вважає, що деякі окремі дефекти в оформленні видаткової накладної від 31.03.2011р. №27 та відсутність довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей за цією накладною, за наявності печатки відповідача на вказаній накладній не можуть слугувати підставою для звільнення від оплати за отриманий ним товар.

Позивач зазначає, що факт здійснення господарської операції по поставці товару за накладною від 31.03.2011р. №27 підтверджується наступним:

- видатковою накладною від 31.03.2011р. №27;

- податковою накладною від 31.03.2011р. №37;

- актами виконаних робіт від 19.01.2011р.;

- вантажною митною накладною СМR №030227;

- вантажною митною накладною СМR №555;

- листом від 25.03.2014р. №8;

- листом від 03.04.2014р.;

- витягами з банківського реєстру платежів.

На видатковій накладній від 31.03.2011р. №27 міститься відтиск печатки відповідача в графі «отримав», що на думку позивача є зовнішнім реквізитом відповідача, за допомогою якого можливо ідентифікувати юридичну особу, яка брала участь в господарській операції при постачанні обладнання.

З міжнародних товарно-транспортних накладних СМR№030227, СМR №555, актів виконаних робіт від 19.01.2011р. вбачається факт перевезення товару з Італії до місця, визначеного відповідачем (с. Мартусівка, Київської області).

З поміж інших доказів поставки товару, таким доказом є часткова оплата товару за вказаною накладною з призначенням платежу: «плата за холодильне обладнання по Мартусовці, згідно з договором 010111 від 01.01.2011р.» на суму 1 246,91грн., що підтверджується виписками банку.

Позивач вважає, що документи свідчать про факт оспорюваної господарської операції, а саме про факт здійснення поставки за спірною накладною та про факт прийняття товару відповідачем.

На думку позивача, підтвердженням факту отримання товару відповідачем являється те, що відповідач у зв'язку з придбанням товару відніс податок на додану вартість до податкового кредиту (додаток № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів).

В матеріалах справи міститься податкова накладна від 31.03.2011р., лист від 25.03.2014р. та довідка ДПІ від 03.04.2014р., з яких вбачається, що відповідач на підставі податкової накладної від 31.03.2011р. №37, яка була видана на підставі видаткової накладної від 31.03.2011р. №27 включив видаткову накладну в податкову звітність.

Позивач вважає, що на підставі спірної видаткової накладної відбулась господарська операція по поставці товару в повному обсязі.

Відповідно до ст. 15 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом

Згідно зі ст. 14 Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду).

У відповідності до ст.ст.14, 16 Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу 5-го цього Кодексу

В свою чергу, згідно зі ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування є, зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно зі ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна складається в 2-х примірниках у день виникнення податкового зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

В свою чергу, відповідно до ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджені податковою накладною (Постанова Вищого господарського суду України від 19.02.2014р. по справі №911/2383/13, постанова Вищого господарського суду України від 08.04.2014р. по справі №911/1652/13, постанова Вищого господарського суду України від 15.04.2014рю. по справі №5024/2113/2011-5023/10074/11).

На думку позивача, використання відповідачем податкової накладної від 31.03.2011р. №37 в податковій звітності з метою формування права на податковий кредит в обсязі поставки на суму 1 729 229,21 гривень, підтверджує факт господарської операції по поставці товарів (з першою подією - отримання товарів).

Крім того, по справі №911/1652/13 з аналогічних правовідносин, де висновком експерта було встановлено, що підпис на спірній накладній виконаний невідомою особою, Вищий господарський суд України висловив свою правову позицію щодо того що, якщо факт поставки відбувся та схвалений покупцем, а також - підтверджується податковою звітністю, то дана заборгованість повинна бути визнана судом.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи те, що договором, укладеним між сторонами не визначено іншого строку оплати товару аніж після його прийняття (попередня оплата, оплата з відстроченням чи розстроченням платежу), то строк виконання грошового зобов'язання по оплаті товару за видатковою накладною від 31.03.2011р. №27 у відповідача настав з моменту його прийняття (Інформаційний Лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Представники відповідача заперечили отримання майна за спірною накладною, а спірну накладну №27 від 31.03.2011р. вважають безтоварною накладною.

Детально вивчивши надані документи позивачем та зіставивши їх в сукупності з іншими доказами, суд вважає, що позивачем не доведено факту та події передачі відповідачу спірного майна - холодильного обладнання за накладною №27 від 31 березня 2011р. (а.с. 30 т.1), оскільки позивач не зміг пояснити, де була виписана спірна видаткова накладна. Місце передачі майна позивач також не зміг вказати. Посилання позивача на митні та товарно-транспортні накладні компанії-перевізника є некоректними та не підтверджують господарську операцію, оскільки компанія-перевізник підтверджує доставку спеціального обладнання лише 16.01.2011р. в с. Мартусівка Бориспільського району Київської області під митним контролем, але ніяк не передачу цього майна позивачу чи відповідачу 31.03.2014р. (а.с. 136-139 т.1) - на підставі спірного договору №010111 чи спірної накладної №27.

Крім того, твердження позивача про транспортування обладнання з Італії в с. Мартусівка за вказівкою відповідача спростовується відсутністю договорів відповідача з перевізником про доставку чи перевезення холодильного обладнання.

Акти прийняття виконаних робіт (а.с. 160-161 т.1) не містять доказів виконання робіт на користь відповідача чи за замовленням відповідача. Роботи від перевізника прийняті тільки позивачем.

Податкова накладна №37 від 31.03.2011р. (а.с. 103 т.1), на яку посилається позивач - виписана самим позивачем та не містить відміток вручення її відповідачу для формування податкового кредиту.

Позивачем не доведено формування відповідачем податкового кредиту саме на підставі податкової накладної №37 від 31.03.2011р.

Вивченням у судовому засіданні витягу з банківського реєстру (а.с. 41-43 т.1), наданого позивачем, платником призначення платежу вказано - «за холодильне обладнання згідно договору 010111 від 01.01.2011р.», без визначення дати, номеру накладної чи номеру рахунку.

За висновком комплексної судової технічної та почеркознавчої експертизи документів та відтисків печаток від 27.06.2014р., проведеної в КНДІСЕ, підписи в договорі №010111 та в спірній накладній №27 від 31.03.2011р. виконані не директором відповідача Ісаєнко Л.Я., а іншою особою (а.с. 172-191 т.1). Суд також враховує, що печатка приватного акціонерного товариства «Техносервіс 2011» була виготовлена та передана відповідачу тільки в червні 2011р. після зміни організаційної форми. Станом на 31.03.2011р. організаційна форма відповідача була - Закрите Акціонерне Товариство.

Висновок експертизи не спростований позивачем в належний спосіб. Клопотань про призначення повторної, комплексної експертиз - не подано.

Суд критично оцінює доводи позивача по формуванню податкового кредиту відповідачем, оскільки ДПІ в м. Черкаси не є стороною в спірних правовідносинах і господарський суд не вирішує спір по податкових зобов'язаннях відповідача.

Суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.ст. 33-34 ГПК України факту передачі обладнання відповідачу на підставі накладної №27 від 31.03.2011р. за договором №010111, тому у суду немає правової підстави на стягнення з відповідача 482316,21 грн. на користь позивача.

В задоволенні позову належить відмовити з покладенням судових витрат на позивача.

На підставі ст. 49 ГПК України з позивача на користь відповідача належить стягнути 7252 грн. за проведення експертизи.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Фрост», м. Київ, вул. Костянтинівська, 71, ідентифікаційний код 37391785, рахунок №26002015164101 в філії «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 300937

на користь відповідача - приватного акціонерного товариства «Техносервіс 2011», м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 7, ідентифікаційний код 02132639, рахунок №2600630011212 в Черкаській філії «Укрсоцбанку», МФО 300023

7252 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 29.07.2014р.

Суддя Г.М. Скиба