Постанова

від 10.07.2014 по справі 804/7515/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 р. Справа № 804/7515/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представника позивача представника відповідача Шевченко О.Г. Карпова Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металоцентри "Стальсервіс" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Металоцентри "Стальсервіс» (далі - позивач, ТОВ «Металоцентри "Стальсервіс») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Дніпропетровська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просить суд у урахуванням уточнених позовних вимог визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 30 травня 2014 року № 0004611502 згідно з яким ТОВ «МЦ «Стальсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на прибуток (11021000) на 22 098,00 грн. за основним платежем та 2 368,00 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.

Дніпропетровською об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі наказу №91 , від 06.02.2014 року починаючи з 07.02.2014 року по 12.02.2014 року проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Металоцентри Стальсервіс» (код ЄДРПОУ 37055626) щодо взаємовідносин з ТОВ «ТД «Грейф» (Код ЄДРПОУ 36563291) за період з 01.01.2011 по 01.11.2013 р.

За результатами перевірки був складений Акт про результати позапланової документальної невиїзної перевірки № 68/22-02/24238090 від 31.01.2014 року.

На підставі акту перевірки були складачі податкові повідомлення-рішення:

- від 14 березня 2014 року № 0001971502 згідно з яким ТОВ «МЦ «Стальсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на прибуток (11021000) на 24 674,00 грн. (Двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят чотири гривні 00 копійок) за основним платежем та 5 436,00 грн. (П'ять тисяч чотириста тридцять шість гривень 00 копійок) за штрафними санкціями;

- від 14 березня 2014 року № 0001981501 згідно з яким ТОВ «МЦ «Стальсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість (14010100) на 33 374,00 грн. (Тридцять три тисячі триста сімдесят чотири гривні 00 копійок) за основним платежем та 3 125,75 грн. (Три тисячі сто двадцять п'ять гривень 75 копійок) за штрафними санкціями.

Рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 15.05.2014 року № 2720/10/0436100809 про результати розгляду скарги ТОВ «МЦ «Стальсервіс» скасовано податкове повідомлення - рішення від 14 березня 2014 року № 0001981501 та зменшено податкове повідомлення - рішення від 14 березня 2014 року № 0001971502 на суму 5 644,50 грн. (з яких 2 576,00 грн. за основним зобов'язанням та 3 068,50 грн. за штрафними санкціями).

Вищевказане рішення отримано ТОВ «МЦ «Стальсервіс» 21 травня 2014 року.

Таким чином, з урахуванням вищевказаного рішення ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, податковим повідомленням-рішенням від 14 березня 2014 року № 0001971502 ТОВ «МЦ «Стальсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на прибуток (11021000) на 22 098,00 грн. (Двадцять дві тисячі дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) за основним платежем та 2 367,50 грн. (Дві тисячі триста шістдесят сім гривень 50 копійок) за штрафними санкціями.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЦ «Стальсервіс» не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 21.02.2014 року № 0001121502 та вважає його протиправним та протизаконним.

Представник позивача у судове засідання з'явився, адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову та зазначив наступне.

В Акті документальної позапланової невиїзної перевірки Дніпропетровської ОДПІ зазначено, що ТОВ «МЦ «Стальсервіс» мало взаємовідносини з ТОВ «ТД «Грейф» згідно договорів, зазначених в акті, на постачання на адресу останнього арматури та надання послуг з різки металу. До перевірки ТОВ «МЦ «Стальсервіс» надані податкові накладні, оформлені для ТОВ «ТД «Грейф»» за лютий 2011 року на суму 76673,00 грн., березень 2011 року на суму 12825, 90 грн., червень 2011 року на суму 8724,52 грн., липень 2011 року 208,00 грн., травень 2011 року на суму 16880,60 грн. Податок на додану вартість по взаємовідносинах з даним контрагентом відображено у складі податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість відповідних періодів. Також, до перевірки підприємством були надані видаткові накладні та акти надання послуг. Розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі у розмірі 115312,12 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 19218,69 грн. Відповідно до бухгалтерського рахунку 361 «Розрахунки з покупцями» кредиторська заборгованість по розрахункам з ТОВ «ТД «Грейф» за поставлені товари (роботи, послуги) станом на 01 червня 2012 року становить 139,20 грн. Разом з тим, у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних не вказано пункт розвантаження (відсутня адреса), відсутній підпис особи, що дозволив відпуск товару та підпис вантажоотримувача, а також відсутня інформація про транспортні послуги та вантажно - розвантажувальні операції..

Згідно аналітичної системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань Дніпропетровською ОДПІ встановлено наявність розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкових зобов'язано його контрагента за операціями з постачання таких товарів/послуг за лютий - березень, червень - липень 2011 року та травень 2012 року.

В акті перевірки від 19 лютого 2014 року зазначено, що ТОВ «МЦ «Стальсервіс» не є виробником вищезазначеної продукції, а придбало реалізований товар ТОВ «ТД «Грейф» у ТОВ «Метінвест -СМЦ»/філія ТОВ «Метінвест -СМЦ» у м. Харків та СТ «Славсант», згідно договорів,зазначених в акті. До перевірки надані податкові, видаткові та товарно - транспортні накладні, однак в даних ТТН не вказані дата та номер товарно - транспортної накладної, назва автоперевізника, не вказано пункт розвантаження, відсутній підпис особи, що дозволив відпуск товару, та підпис вантажооьримувача, а також відсутня інформація про транспортні послуги та вантажно розвантажувальні операції. до перевірки не надано платіжних доручень, банківських виписок або актів звірок, які б підтверджували розрахунки між суб'єктами господарювання. Також до перевірки не надані бухгалтерські регістри по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та сертифікати відповідності та/або походження на товар, реалізований ТОВ «МЦ «Стальсервіс».

З урахуванням викладеного, перевіряючі дійшли висновків про здійснення ТОВ «МЦ «Стальсервіс» операцій з постачальниками та ТОВ «ТД «Грейф», які не направлені на реальне настання правових наслідків. Таким чином, у зв'язку з відсутністю реальності постачання товарів ТОВ «ТД «Грейф», грошові кошти, отримані ТОВ «МЦ «Стальсервіс» є безповоротною фінансовою допомогою.

Виходячи з наведеного, Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогами, викладеними у позовній заяві не згодна, вважає їх необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, Дніпропетровською об'єднаної державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі наказу №91 , від 06.02.2014 року починаючи з 07.02.2014 року по 12.02.2014 року проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МЦ «Стальсервіс» (код ЄДРПОУ 37055626) щодо взаємовідносин з ТОВ «ТД «Грейф» (Код ЄДРПОУ 36563291) за період з 01.01.2011 по 01.11.2013 р.

За результатами перевірки був складений Акт про результати позапланової документальної невиїзної перевірки № 68/22-02/24238090 від 31.01.2014 року. На підставі акту перевірки були складачі податкові повідомлення-рішення:

- від 14 березня 2014 року № 0001971502 згідно з яким ТОВ «МЦ «Стальсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на прибуток (11021000) на 24 674,00 грн. за основним платежем та 5 436,00 грн. за штрафними санкціями;

- від 14 березня 2014 року № 0001981501 згідно з яким ТОВ «МЦ «Стальсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість (14010100) на 33 374,00 грн. за основним платежем та 3 125,75 грн. за штрафними санкціями;

Зазначене податкове повідомлення - рішення (рішення) отримано платником податків 19 березня 2014 року.

28 березня 2014 року ТОВ «МЦ«Стальсервіс» подано скарга до ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на податкові повідомлення-рішення від 14.03.2014 року №0001971502, № 0001981501.

Рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 15.05.2014 року № 2720/10/0436100809 про результати розгляду скарги ТОВ «МЦ «Стальсервіс» скасовано податкове повідомлення - рішення від 14 березня 2014 року № 0001981501 та зменшено податкове повідомлення - рішення від 14 березня 2014 року № 0001971502 на суму 5 644,50 грн. (з яких 2 576,00 грн. за основним зобов'язанням та 3 068,50 грн. за штрафними санкціями).

Вищевказане рішення отримано ТОВ «МЦ «Стальсервіс» 21 травня 2014 року. Таким чином, з урахуванням вищевказаного рішення ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, податковим повідомленням-рішенням від 14 березня 2014 року № 0001971502 ТОВ «МЦ «Стальсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на прибуток (11021000) на 22 098,00 грн. за основним платежем та 2 367,50 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до Договору поставки № ЛПМ-309/12 від 04.01.2012 року, укладеного між позивачем та ТОВ «ТД «Грейф», на адресу ТОВ «ТД «Грейф» було поставлено металопродукції на суму 115 178,57 грн., що підтверджується наступними первинними документами:

- Видаткова накладна № ХСтМ0000192 від 16.02.2011 року на суму 30 483,70 грн., довіреністю на отримання ТМЦ № 103 від 10.02.2011 року, ТТН № б/н від 16.02.2011 року;

- Видаткова накладна № ХСтМ0000227 від 24.02.2011 року на суму 46 014,15 грн., довіреністю на отримання ТМЦ № 105 від 20.02.2011 року, ТТН № ХСтМ0000227 від 24.02.2011 року;

- Видаткова накладна № ХСтМ0000251 від 03.03.2011 року на суму 5363,95 грн., довіреністю на отримання ТМЦ № 110 від 02.03.2011 року, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ХСтМ0000251 від 03.03.2011 року, ТТН № б/н від 03.03.2011 року;

- Видаткова накладна № ХОМ0000294 від 18.03.2011 року на суму 6 886,15грн., довіреністю на отримання ТМЦ № 114 від 18.03.2011 року, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ХСтМ0000293 від 18.03.2011 року;

- Видаткова накладна № ХСтМ0000295 від 18.03.2011 року на суму 106,82 грн.

- Видаткова накладна № ХСтМ0000875 від 04.07.2011 року на суму 9 374,40 грн., довіреністю на отримання ТМЦ № 199 від 04.07.2011 року, ТТН № ХСтМ0000875 від 04.07.2011 року;

- Видаткова накладна № ХСтМ0000498 від 11.05.2012 року на суму 16 571,40 грн., довіреністю на отримання ТМЦ № 19 від 11.05.2012 року, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 498 від 11.05.2012 року, ТТН № ХОМ0000498 від 11.05.2012 року.

За поставлену металопродукцію ТОВ «ТД «Грейф» розрахувалося в сумі 115 312,12 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 10 від 15.02.2011 року на суму 30 556,00 грн.;

- № 16 від 23.02.2011 року на суму 46 117,00 грн.;

- № 29 від 02.03.2011 року на суму 5 040,00 грн.;

- № 31 від 02.03.2011 року на суму 460,00 грн.;

- № 43 від 17.03.2011 року на суму 7 325,90 грн.;

- № 145 від 30.06.2011 року на суму 8 724,62 грн.;

- № 218 від 26.09.2011 року на суму 208,00 грн.;

- № 341 від 11.05.2012 року на суму 16 880,60 грн.;

Позивачем до перевірки надані всі вищевказані первині бухгалтерські документи, що підтверджує відповідач в Акті перевірки.

Крім цього, представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, що позивачем додатково надані договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, залізничні накладні, які підтверджують придбання Позивачем металопродукції у ТОВ «Метінвест-СМЦ» (Постачальник), яка в подальшому частково була реалізована ТОВ «ТД «Грейф». Додатково надані договір, податкова накладна, видаткова накладна, які підтверджують придбання Позивачем металопродукції у СО «Славсант» (Постачальник) яка в подальшому частково була реалізована ТОВ «ТД «Грейф».

Вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704.

Таким чином, суд вважає, що ТОВ «МЦ «Стальсервіс» були надані відповідачу всі документи, які підтверджують реальність здійснення господарської операції по закупівлі товарно - матеріальних цінностей у Постачальників та подальшого продажу ТОВ «ТД «Грейф», в повному обсязі.

Суд звертає увагу на те, що всі податкові накладні включені до реєстру податкових накладних та декларації з податку на додану вартість в повному обсязі, що підтверджено Актом перевірки. Таким чином, податкові зобов'язання з ПДВ відображено в податковому обліку в повному обсязі. Враховуючи наведене, всі господарські операцій позивач відобразив у бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та податкових зобов'язань з ПДВ, своєчасно сплатили податки.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 1 статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, до ТОВ «МЦ «Стальсервіс» не може бути застосовано порушення норм чинного законодавства з боку його контрагентів, в тому числі, недостовірність відомостей про них у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до норм Податкового Кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Статтею 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Статтею198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У тексті Акту перевірки немає посилань на відсутність у ТОВ «МЦ «Стальсервіс» податкових накладних, що підтверджують факт отримання підприємством товарів та робіт від контрагентів, також немає зауважень до змісту та оформлення зазначених накладних.

Відповідно до п. 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з подій, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- дата отримання платником податку товарів/послуг, підтвердженого податковою накладною.

Суд зазначає, що ТОВ «МЦ «Стальсервіс» своєчасно отримувало від контрагентів податкові накладні на підтвердження факту надання ними товарів та робіт. Отримання податкових накладних від зазначених підприємств, засвідчує факт виникнення в ТОВ «МЦ «Стальсервіс» законного права на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Окрім цього, суд зазначає, що твердження відповідача, що операції з придбання робіт (товарів, послуг), відображені у податковій звітності ТОВ «МЦ «Стальсервіс», нібито не мали ніякого юридичного змісту та нереальні, не відповідає дійсності, встановленим фактам, та наданим документам, оскільки вищевказані договори укладені з дотриманням усіх вимог, передбачених Цивільним законодавством (статті 203 ЦК України), з додержанням обов'язкових умов дійсності правочину, з волевиявленням сторін, зміст цих договорів не суперечить актам цивільного законодавства, договори мають печатки підприємств та підписи уповноважених осіб, сторін за договором, які мають необхідний ' об'єм цивільної право-дієздатності, тому у будь - якому випадку такі договори створюють реальне настання правових наслідків, обумовлені ними. Укладені договори не можуть порушувати публічний порядок, оскільки, згідно із частиною першою статті 228 Цивільного Кодексу України, порушення публічного порядку це порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної, юридичної осіб, держави.

Суд також звертає увагу на те, що невиконання контрагентом позивача свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього платника. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Факт порушення вищезазначеними контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Вказаних обставин не було доведено відповідачем в Акті перевірки, позивач не знав та не міг взнати, що також не доведено відповідними доказами, про те що його контрагент здійснює будь-які порушення податкового законодавства.

Отже, у даному випадку відповідачем не доказано ні факту здійснення вищезазначеними контрагентами позивача та/чи їхніми постачальниками діяльності, пов'язаної з незаконним втриманням бюджетного відшкодування ПДВ, ні факту залучення Позивача до такої діяльності.

Таким чином, будь-які дії третіх юридичних осіб, які не є безпосередніми постачальниками товарів (робіт, послуг) позивача (тобто не є контрагентами позивача), не впливають на правомірність формування позивача податкового кредиту. Можлива несплата контрагентами контрагентів до бюджету ПДВ по проведеним оподатковуваним господарським операціям не може впливати на результати фінансово-господарської діяльності Позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220 ЦК України); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч. 1ст. 224 ЦК України); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч. 1 ст. 226 ЦК України); а також в інших випадках передбачених ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 121, ч. 6 ст. 126, ч. 3 ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 547, ч. 3 ст. 586, ч. 3 ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 4 ст. 698, ч. 3 ст. 719, ч. 4 ст. 720, ч. 1 ст. 739 та іншими статтями ЦК України.

З аналізу вище викладених норм ЦК України вбачається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання на статті 203 та 215 ЦКУ можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналізуючи наведені норми, можна зробити висновок, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх не недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Аналогічну правову позицію щодо відсутності повноважень у податкового органу щодо визнання правочинів, нереальними, нікчемними та недійсними в актах податкових перевірок, а також про те що наслідки недійсності правочинів можуть застосовуватися тільки при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку також висловлює Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 р. у справі №К/9991/50772/12.

Також у постанові Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 року по справі № К/9991/19252/12 зроблено висновки, що визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Таким чином, суд вважає, що є безпідставним посилання відповідача у акті перевірки на нікчемність правочинів.

Таким чином, суд вважає, що висновки Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зроблені без належного дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а факти, викладені в зазначеному Акті не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України відносно того, що угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є підставою для невизнання таких угод недійсними.

Більш того, при складанні висновків за результатами перевірки ТОВ «ТД «Металоцентри Стальсервіс», надані позивачем первинні бухгалтерські документи не були прийняті до уваги податковим органом, що суперечить вищевикладеній позиції Вищого адміністративного суду України.

На думку суду, у разі, коли податковий орган за відсутності відповідного судового рішення приймає податкове повідомлення-рішення з підстав нікчемності оспорюваного правочину, законність такого податкового повідомлення-рішення має бути перевірена з урахуванням інших підстав для нарахування податкових зобов'язань або зменшення податкового кредиту - зокрема, встановлення відсутності реального здійснення оподатковуваних операцій, не оформлення або неповного оформлення первинних документів, внесення до них недостовірних відомостей, тобто вирішити питання щодо наявності інших самостійних та достатніх підстав для прийняття такого податкового повідомлення-рішення.

Поряд з цим, у разі посилання відповідачем на нікчемність угод у зв'язку із порушенням ними публічного порядку, такі обставини мають бути доведеними.

Зокрема, доведенню підлягають обставини спрямування правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та/або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. У разі встановлення таких обставин податкові органи мають вживати заходів до встановлення винних осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності, або повідомлення компетентних органів про виявлені правопорушення.

В розглянутій справі суд не встановив ознак нікчемності правочинів, укладених позивачем із вищевказаними контрагентами при здійсненні операцій по поставці будівельних матеріалів.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Також, в акті перевірки податковий орган безпідставно зазначає, що при веденні касових операцій, підприємством не дотримано норм діючого законодавства та є відсутніми певні реквізити на документі, що не відповідає дійсності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати позивачу згідно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Металоцентри Стальсервіс» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 30 травня 2014 року № 0004611502 згідно з яким ТОВ «МЦ «Стальсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на прибуток (11021000) на 22 098,00 грн. за основним платежем та 2 368,00 грн. за штрафними санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металоцентри Стальсервіс» судові витрати в розмірі 182, 70 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 15 липня 2014 року

Суддя Н.В. Захарчук