Ухвала

від 04.12.2014 по справі 804/7515/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2014 рокусправа № 804/7515/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року у справі №804/7515/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металоцентри «Стальсервіс» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (з урахуванням змінених позовних вимог) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 травня 2014 року № 0004611502 згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на прибуток (11021000) на 22 098,00 грн. за основним платежем та 2 368,00 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо відсутності доказів придбання товарів позивачем та такі є припущенням, а також позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених первинних документів віднесено суми до витрат по господарських операціях з ТОВ «ТД «Грейф».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 позов задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити. Зокрема скарга обґрунтована відсутністю об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем в період з 07.02.2014 по 12.02.2014 проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МЦ «Стальсервіс» щодо взаємовідносин з ТОВ «ТД «Грейф» (Код ЄДРПОУ 36563291) за період з 01.01.2011 по 01.11.2013, за результатами якої складений Акт № 68/22-02/24238090 від 31.01.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем зокрема ст.ст. 202, 234 ЦК України, ст.. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2. ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України що призвело до заниження податку на прибуток.

За результатами перевірки прийнято зокрема податкове повідомлення-рішення від 14 березня 2014 року № 0001971502 згідно з яким ТОВ "МЦ "Стальсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 24 674,00 грн. за основним платежем та 5 436,00 грн. за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 15.05.2014 року № 2720/10/0436100809 про результати розгляду скарги ТОВ «МЦ «Стальсервіс» зокрема скасовано податкове повідомлення - рішення від 14 березня 2014 року № 0001971502 на суму 5 644,50 грн. (з яких 2 576,00 грн. за основним зобов'язанням та 3 068,50 грн. за штрафними санкціями).

Отже з урахуванням вищевказаного рішення ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, податковим повідомленням-рішенням від 14 березня 2014 року № 0001971502 ТОВ «МЦ «Стальсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на прибуток (11021000) на 22 098,00 грн. за основним платежем та 2 367,50 грн. за штрафними санкціями.

Судом встановлено, що позивач за перевіряю мий період мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ТД «Грейф».

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем до справи надано по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Грейф»: Договір поставки № ЛПМ-309/12 від 04.01.2012; видаткові накладні, довіреності (на отримання ТМЦ); акти здачі - прийняття робіт (послуг); товарно-транспортні накладні; платіжні доручення.

Вказані документи була надані перевіряючим.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач мав господарські відносини з вищевказаним контрагентом.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинними документами та документами податкової звітності.

Також, слід зазначити, що норми законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, не передбачено такої підстави для визначення податкових зобов'язань, ознаки фіктивності контрагента, як багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які здійснюють діяльність без додержання норм податкового законодавства, тощо.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням дослідження всіх доказів у справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що віднесення сум до валових витрат по взаємовідносинам позивача з контрагентом зроблено на підставі первинних документів та відповідно до норм чинного законодавства, а також виконання договору підтверджено матеріалами справи.

Отже, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача із цим контрагентами, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 41, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року у справі №804/7515/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металоцентри «Стальсервіс» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 08 грудня 2014року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник