Постанова

від 09.07.2014 по справі 0870/1190/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року 15-05Справа № 0870/1190/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сіпаки А.В.

при секретарі судового засідання Горбовій І.С.

за участю:

представника позивача Левченко В.В.

представника відповідача Коваленко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖКОКС" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2011 № 0001680808.

Відповідно до позовної заяви, перевіркою проведеною СДПІ по роботі з ВПП у м Запоріжжя встановлені порушення Закону України "Про податок на додану вартість", а саме визнані нікчемними угоди з ПП "УКРГРАНДБУД". Позивач з зазначеними порушеннями не згодний та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач в своїх запереченнях зазначив, що правочини укладені між підприємством ПАТ "ЗАПОРІЖКОКС" та ПП "УКРГРАНДБУД" не спричиняють реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний прядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Відповідач у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, з підстав зазначених в запереченнях, просив відмовити в задоволенні адміністративному позові в повному об'ємі.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Надаючи правову оцінку рішенням відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів була проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ "ЗАПОРІЖКОКС" з питання дотримання вимог податкового законодавства по господарським відносинам з контрагентом ПП "УКРГРАНДБУД" (код ЄДРПОУ 36358553) за період з 03.02.2009 по 15.06.2011.

За результатами цієї перевірки був складений акт №207/08-08/00191224 від 16.09.2011, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0001470808 від 04.10.2011, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість приватних підприємств у сумі 11150 грн., в тому числі за основним платежем 8920 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) 2230 грн.

В акті перевірки вказано, що в порушення пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, ПАТ "ЗАПОРІЖКОКС" занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 8920 грн., у тому числі в серпні 2009 на суму 8920 грн.

Відповідно до Акту перевірки, в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товару (торцеві ущільнювачі) від ПП "УКРГРАНДБУД" на адресу Позивача за договором №1071 від 02.06.2009. Також, у висновках Акту перевірки, зазначено, що правочин, укладений між Позивачем та ПП "УКРГРАНДБУД", а саме - договір поставки №1071 від 02.06.2009, є нікчемним правочином.

З такою позицією суд не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1- 3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218- 235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

В п.18 постанови № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем не перевірялось фактичне виконання робіт, передбачених договором, що призвело до припущень з боку відповідача щодо невиконання цього договору.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На час складання та подання позивачем податкової звітності за спірний період, жодною нормою законодавства України, в тому числі Законом України "Про систему оподаткування" для платників податків (Покупців) не передбачалось, а ні обов'язків (ст. 9), а ні прав (ст. 10) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником ПДВ, стану його "податкових взаємовідносин"з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, визначення осіб від яких походять дані товари і тим паче відомості, що стосується безпосередньо самих третіх осіб (постачальників в ланцюгу).

Відповідно до п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.7.1. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"(далі- закон Про ПДВ) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону Про ПДВ вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону Про ПДВ податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону Про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону Про ПДВ встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

При цьому, підпунктом 7.2.4 Закону Про ПДВ передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених п. 9.8 Закону Про ПДВ.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону Про ПДВ, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару та надає право на формування податкового кредиту - платника податків (покупця). І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податковою кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як вбачається з акту перевірки, СДПІ по роботі з ВІIП у м. Запоріжжі при проведенні перевірки не встановила факту використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях. Також, перевіркою не було виявлено фактів відсутності належно оформлених податкових накладних.

В Акті перевірки не наведено, у чому саме надані первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають наведеним вимогам.

Щодо до підписання договору між ПАТ "ЗАПОРІЖКОКС" та ПП "УКРГРАНДБУД" суд зазначає наступне.

Так, від імені ВАТ "ЗАПОРОЖКОКС" договір поставки був підписаний ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності №19/1 від 01.01.2009. Даною довіреністю передбачено право ОСОБА_4 підписувати від імені ВАТ "ЗАПОРОЖКОКС" договори поставки. Від імені ПП "УКРГРАНДБУД" договір поставки був підписаний ОСОБА_3, яка відповідно до рішення засновника №1 ПП "УКРГРАНДБУД" від 29.01.2009 була затверджена на посаді директора ПП "УКРГРАНДБУД". Також, відповідно до довідки АА №068005 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої 10.02.2009, керівником ПП "УКРГРАНДБУД" є ОСОБА_3 Відповідно до п.4.2. Статуту ПП "УКРГРАНДБУД", "Засновник здійснює свої права по управлінню Підприємством безпосередньо, або обирає Директора Підприємства з числа третіх осіб". Пунктом 4.5 Статуту ПП "УКРГРАНДБУД" передбачено, що "всякого роду договори, зобов'язання та інші документи підписуються Директором Підприємства, або уповноваженими на це посадовими особами Підприємства". Таким чином, і ОСОБА_4, і ОСОБА_3 підписали договір поставки на підставі повноважень, наданих їм, відповідно, довіреністю та статутом суб'єкта господарювання. Що стосується наявності у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повної цивільної дієздатності як фізичних осіб, які безпосередньо підписували договір поставки, то у Акті перевірки не міститься жодних даних щодо встановлених фактів обмеження цивільної дієздатності даних фізичних осіб, чи визнання їх недієздатними. Таким чином, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 як фізичні особи під час підписання договору поставки не мали повної дієздатності.

Крім того до суду надавалися всі необхідні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів від зазначених постачальників (договори, рахунки-фактури, банківські виписки, податкові накладні, накладні, подорожні листи, акти прийому-передачі, прибуткові ордери, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів та інш.), що спростовує висновок про безтоварність операцій.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0001680808 від 09.12.2012 винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Стягнути з Державного бюджету на користь публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (ЄДРПОУ 00191224) суму судового збору у розмірі 111 грн. 50 коп. (сто одинадцять гривень п'ятдесят копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака