Ухвала

від 09.04.2015 по справі 0870/1190/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 рокусправа № 0870/1190/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2014 року у справі № 0870/1190/12 за позовом публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс» (далі - ПАТ «Запоріжкокс») 14 лютого 2015 року звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, згідно з яким просить визнати противоправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення №0001680808 від 09 грудня 2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, щодо нікчемності правочинів позивача вчинених з ПП «Укрграндбуд», викладені у акті №207/08-08/00191224 від 16 вересня 2011 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2014 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована висновками перевіряючи осіб, щодо відсутності факту придбання товарів та послуг по ланцюгу постачання від ПП «Укрграндбуд» до позивача. Посилається на нікчемність правочинів позивача з контрагентом.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарським відносинам з контрагентом ПП «Укрграндбуд» за період з 03 лютого 2009 року по 15 червня 2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №207/08-08/00191224 від 16 вересня 2011 року (а.с. 18-37) в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог:

- пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 8920 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абзацу 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 11150,00 грн.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту за період з 03 лютого 2009 року по 15 червня 2011 року податку на додану вартість за податковими накладними виписаними ПП «Укрграндбуд».

Згідно з актом перевірки відповідач вважає, що вказані податкові накладні виписані за господарською операцією, яка здійснена позивачем на підставі нікчемного правочину з ПП «Укрграндбуд», без мети реального настання правових наслідків.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001460808 від 04 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 8920,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 4460,00 грн. (а.с.16).

Заперечення позивача до акта перевірки відповідачем залишено без задоволення (а.с.45-49).

За результатами розгляду первинної скарги позивача на підставі рішення Державної податкової адміністрації в Запорізькій області вищевказане податкове-повідомлення рішення скасовано в частині надмірно застосованих штрафних санкцій у розмірі 2230,00 в іншій частині залишено без змін (а.с.58-63) та відповідачем прийнято податкове-повідомлення рішення №0001680808 від 09 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено грошове суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 8920,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 2230,00 грн. (а.с.14)

За результатами адміністративного оскарження податкове-повідомлення рішення №0001680808 від 09 грудня 2011 року залишено без змін (а.с.71-75).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 - ВР від 3.04.1997 року (далі - Закон № 168/97 - ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97 - ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу вимог пп. 7.4.5 п.7.4 цієї ж статті Закону № 168/97 - ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97 - ВР визначені вимоги до заповнення податкової накладної, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах господарської діяльності шляхом укладання договору поставки, придбав у ПП «Укрграндбуд» торцеві ущільнювачі.

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення зазначеного правочину за наявності доказів, які підтверджують вказані обставини, а саме: договору поставки №1071 від 02 липня 2009 року (а.с.76-79), специфікації до нього (а.с.80), платіжних доручень (а.с.82-84), видаткової накладної (а.с.87), подорожнього листа (а.с.90), акта прийому-передачі (а.с.91), прибуткового ордеру (а.с.92), накладної-вимоги на відпуск (а.с.93)

ПП «Укрграндбуд» виписано позивачу податкові накладні за червень, липень 2009 року (а.с.85,86).

Крім того, обставини здійснення позивачем господарської діяльності підтверджуються також іншими документами, що містяться в матеріалах справи, а саме: книгою обліку довіреностей (а.с. 28-29), довідкою (а.с.119,128), договором на охорону об'єктів (а.с.120-125).

Обставини використання придбаного товару в господарській діяльності позивача підтверджуються накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (а.с.127-130).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій позивача з ПП «Укрграндбуд», за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача про нереальність спірної господарської операції позивача у зв'язку з відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, а саме трудових та матеріальних ресурсів, складських приміщень, оскільки така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів).

Крім того відповідач безпідставно посилається на підписання договору не уповноваженими особою.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, від імені ВАТ «ЗАПОРОЖКОКС» договір поставки був підписаний ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності №19/1 від 01 січня 2009 року, а від імені ПП «УКРГРАНДБУД» ОСОБА_2, яка є керівником зазначеного підприємства та 29 січня 2009 року була затверджена на посаді директора ПП «УКРГРАНДБУД». Таким чином, і ОСОБА_1, і ОСОБА_2 підписали договір поставки на підставі повноважень, наданих їм, довіреністю та статутом суб'єкта господарювання.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської операції пов'язується податковим органом з обставинами діяльності контрагента, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Також, при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Крім того, обставини реальності спірної господарської операції позивача також встановлені постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року по справі №0870/1191/12, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року, та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2014 року (а.с.176-180).

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2014 року у справі № 0870/1190/12 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 10 квітня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко