Рішення

від 22.07.2014 по справі 915/719/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року Справа № 915/719/14

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Гуринчук Г.Ю.,

представника позивача: Степанової А.О. - дов. №31 від 10.06.2014,

представника відповідача: Новосьолової І.А. - дов. від 11.06.2014,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Стаф-1»

(54001, м.Миколаїв, вул.Чигрина, 167, оф.311, 312),

до відповідача : Публічного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» (54001, м.Миколаїв, вул..1-а Слобідська, 122),

про : стягнення 26100,0 грн. основного боргу, 3553,88 грн. збитків від інфляції та 693,43 грн. - 3% річних.

Згідно заяви №87 від 18.07.2014 про зменшення позовних вимог: стягнення 17400,0 грн. основного боргу, 2083,15 грн. збитків від інфляції та 584,51 грн. - 3% річних,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором №11-П від 06.12.2012 у сумі 26100,0 грн., а також 3553,88 грн. збитків від інфляції та 693,43 грн. - 3% річних.

Заявою №87 від 18.07.2014 позивач зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 17400,0 грн. основного боргу, 2083,15 грн. збитків від інфляції та 584,51 грн. - 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору №11-П від 06.12.2012, відповідач не розрахувався за надані послуги з планового технічного обслуговування діючих систем пожарної сигналізації. Станом на день подання позову заборгованість відповідачем не була погашена. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору, позивачем також нараховані відповідачу 3% річних та збитки від інфляції.

Відповідач у відзиві визнав позовні вимоги в частині стягнення 17400,0 грн. основного боргу, решту позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що факт прострочення відповідачем зобов'язань зі сплати послуг позивачем не доведено, оскільки за умовами договору оплата має здійснюватись наступного місяця після підписання актів виконаних робіт, а надані позивачем акти не містять відміток про дату їх підписання. Крім того, відповідач вважає, що розрахунок збитків від інфляції виконано позивачем з порушенням приписів чинного законодавства.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та запереченнях проти позову.

У судовому засіданні 22.07.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

06.12.2012 між сторонами укладений договір №11-П на планове технічне обслуговування пожарної автоматики та блискавкозахисту з додатками (надалі - Договір №11-П) (а.с.8-15), згідно якого виконавець (позивач у справі) зобов'язався здійснювати планове обслуговування діючих установок пожарної сигналізації, системи блискавкозахисту, а також цілодобове спостереження за протипожарним станом об'єкту замовника - Мельзавод №1, Лабораторія 1 та 2, приміщення їдальні, ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» за адресою: м.Миколаїв, вул.1-а Слобідська, 122). Виконання робіт має здійснюватись відповідно до графіка (додаток №1 до договору) та регламенту технічного обслуговування (додаток №2 до договору).

Замовник (відповідач у справі), в свою чергу, зобов'язався надавати виконавцю всю необхідну інформацію, потрібну для якісного виконання останнім своїх зобов'язань за вказаним договором; приймати від виконавця послуги, надані їх згідно умов договору; здійснювати оплату виконаних по договору робіт на підставі акта виконаних робіт, який має підписуватись сторонами в кінці кожного місяця.

Строк дії договору сторони не визначили. Доказів розірвання або припинення дії договору суду не надано.

Відповідно до п.4.1, 4.2 Договору №11-П вартість планового обслуговування об'єктів відповідача сторони визначили у наступному розмірі: обслуговування діючих установок пожарної сигналізації - 2000,0 грн. у місяць, обслуговування системи блискавкозахисту - 500,0 грн. на місяць, вартість моніторинга - 400,0 грн. на місяць.

Згідно п.3.4 Договору №11-П оплата за виконані згідно даного договору заходи здійснюється в національній валюті на підставі актів виконаних робіт, які підписуються сторонами в кінці кожного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем умови договору виконувались належним чином.

Так, відповідно до актів виконаних робіт №ОУ-001086 від 28.02.2013, №ОУ-001194 від 29.03.2013, №ОУ-001312 від 30.04.2013, №ОУ-001479 від 31.05.2013, №ОУ-001566 від 27.06.2013, №ОУ-001942 від 30.09.2013 (а.с.16-19), які без зауважень підписані повноважними представниками сторін, позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 17400,0 грн.

Відповідачем не заперечується факт виконання відповідачем у лютому-червні та вересні 2013 року робіт на загальну суму 17400,0 грн. В цій частині позовні вимоги відповідачем визнані.

Посилання відповідача на те, що в актах не зазначена дата їх підписання представником відповідача судом відхиляються, оскільки кожен акт містить надруковану дату підписання. При цьому, акти не містять жодних відміток або зауважень зроблених представником замовника при їх підписанні, які б свідчили про їх підписання іншою датою або заперечення проти дати зазначеноїї виконавцем.

Відповідно до п.4.3 Договору №11-П оплата наданих послуг має здійснюватись замовником щомісячно (25-30 числа) по акту наданому виконавцем.

Вказаний пункт Договору №11-П судом розцінюється, як обов'язок замовника здійснити оплату до 30 числа (включно) поточного місяця виконання робіт на підставі акту підписаного в кінці кожного місяця. Жодних вказівок на те, що оплата має здійснюватись у місяці наступному за звітним, на чому наголошує відповідач, Договір №11-П не містить.

При цьому, виставлення виконавцем замовнику рахунків-фактур умовами Договору №11-П не передбачено, тому посилання відповідача на їх неотримання судом до уваги не приймається.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ст.ст.901, 903 Цивільного кодексу України, за договором послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором .

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в порушення умов договору та приписів чинного законодавства, у визначені умовами Договору №11-П терміни оплату за надані позивачем послуги не здійснив, що стало підставою для звернення позивача до суду.

На день розгляду справи відповідач не надав суду доказів погашення боргу у сумі 17400,0 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 11.03.2013 по 18.07.2014 у сумі 584,51 грн. та збитки від інфляції за період з березня 2013 року по липень 2014 року у сумі 2083,15 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно абз.2 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України

від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», - сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 №23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 №62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Враховуючи викладену правову позицію розрахунок інфляційних слід здійснювати за весь час прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Судом перевірено розрахунок збитків від інфляції виконаний позивачем та встановлено наступне.

Збитки від інфляції позивач просить стягнути по липень 2014 року, однак фактично здійснює розрахунок по червень 2014 року, оскільки індекс інфляції за липень 2014 на час розгляду справи не встановлений.

Акт виконаних робіт №ОУ-001086 від 28.02.2013 на суму 2900,0 грн. мав бути оплачений відповідачем 28.02.2013 (останній день лютого 2013 року). У зв'язку з його несплатою, прострочення виконання грошового зобов'язання почалося з березня 2013 року. За підрахунком суду сукупний індекс інфляції з березня 2013 року по червень 2014 року становить 112,00%, тому збитки від інфляції за період з березня 2013 року по червень 2014 року складають 348,25 грн. (2900,0 х 1,12 - 2900,0).

Акт виконаних робіт №ОУ-001194 від 29.03.2013 на суму 2900,0 грн. мав бути оплачений відповідачем 30.03.2013. У зв'язку з його несплатою, прострочення виконання грошового зобов'язання почалося з квітня 2013 року. За підрахунком суду сукупний індекс інфляції з квітня 2013 року по червень 2014 року становить 112,00%, тому збитки від інфляції за період з квітня 2013 року по червень 2014 року складають 348,25 грн. (2900,0 х 1,12 - 2900,0).

Акт виконаних робіт №ОУ-001312 від 30.04.2013 на суму 2900,0 грн. мав бути оплачений відповідачем 30.04.2013. У зв'язку з його несплатою, прострочення виконання грошового зобов'язання почалося з травня 2013 року. За підрахунком суду сукупний індекс інфляції з травня 2013 року по червень 2014 року становить 112,00%, тому збитки від інфляції за період з травня 2013 року по червень 2014 року складають 348,25 грн. (2900,0 х 1,12 - 2900,0).

Акт виконаних робіт №ОУ-001479 від 31.05.2013 на суму 2900,0 грн. мав бути оплачений відповідачем 31.05.2013. У зв'язку з його несплатою, прострочення виконання грошового зобов'язання почалося з червня 2013 року. За підрахунком суду сукупний індекс інфляції з червня 2013 року по червень 2014 року становить 111,89%, тому збитки від інфляції за період з червня 2013 року по червень 2014 року складають 345,01 грн. (2900,0 х 1,119 - 2900,0).

Акт виконаних робіт №ОУ-001566 від 27.06.2013 на суму 2900,0 грн. мав бути оплачений відповідачем 30.06.2013. У зв'язку з його несплатою, прострочення виконання грошового зобов'язання почалося з липня 2013 року. За підрахунком суду сукупний індекс інфляції з липня 2013 року по червень 2014 року становить 111,89%, тому збитки від інфляції за період з липня 2013 року по червень 2014 року складають 345,01 грн. (2900,0 х 1,119 - 2900,0).

Акт виконаних робіт №ОУ-001942 від 30.09.2013 на суму 2900,0 грн. мав бути оплачений відповідачем 30.09.2013. У зв'язку з його несплатою, прострочення виконання грошового зобов'язання почалося з жовтня 2013 року. За підрахунком суду сукупний індекс інфляції з жовтня 2013 року по червень 2014 року становить 112,79%, тому збитки від інфляції за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року складають 371,16 грн. (2900,0 х 1,128 - 2900,0).

Враховуючи виконаний судом розрахунок, збитки від інфляції за період з березня 2013 року по червень 2014 року становлять 2105,93 грн.

Оскільки у позові, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у сумі 2083,15 грн., суд, враховуючи принцип диспозитивності, вважає за необхідне стягнути з відповідача 2083,15 грн. збитків від інфляції.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

22.07.2014 від відповідача до суду надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду в частині стягнення 17400,0 грн. на чотири місяця рівними платежами.

В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на скрутний фінансовий стан підприємства, його збитковість, наявність заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, наявність заборгованості по заробітній платі, значним розміром кредиторської та дебіторської заборгованості, що підтверджується відповідними довідками, балансами підприємства та звітами про фінансові результати за 2013 рік та І квартал 2014 року.

Позивач проти надання розстрочки виконання рішення суду заперечує.

Розглянувши заяву відповідача, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони або за своєю ініціативою господарський суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити виконання рішення.

Пунктом 7.2 Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття вказаних заходів не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вбачається з фінансового звіту відповідача, на даний час фінансовий стан відповідача є несприятливим, підприємство є збитковим; кредиторська заборгованість та інші поточні зобов'язання відповідача перевищують дебіторську заборгованість; відповідач має значний розмір заборгованість по заробітній платі і по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування.

Однак, надані відповідачем до заяви докази не містять жодних доказів, які б свідчили про можливість виконання рішення суду у запропоновані відповідачем терміни; вжиття відповідачем якихось заходів для поліпшення свого фінансового стану та розрахунку з позивачем; відсутність можливості розрахуватись з боргами шляхом реалізації рухомого або нерухомого майна.

Крім того, відповідач просить суд розстрочити лише сплату суми основного боргу, не погоджуючись із позовними вимогами в іншій частині.

Слід також зазначити, що суду не відомий майновий стан позивача, без чого не можливо об'єктивно, з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану прийняти рішення стосовно надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду.

Оцінивши вказані обставини, суд вважає, що доводи, викладені в заяві відповідача та підтверджені відповідними доказами не є достатніми для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відмова у задоволенні заяви відповідача не позбавляє останнього права звернутись до суду із заявою про розстрочку (відстрочку) виконання рішення суду у даній справі після набрання ним законної сили, в порядку ст.121 ГПК України.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.08.2011 у разі зменшення розміру позовних вимог, сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1827,0 грн. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 30347,31 грн. Під час розгляду справи позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог до 20067,66 грн. Таким чином, судовий збір у сумі 618,80 грн. підлягає поверненню позивачу.

У відповідності до ст.49 ГПК України, решта судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів», 54001, м.Миколаїв, вул..1-а Слобідська, 122 (р/р 26004001030046 в КМБ «Місто Банк», м.Одеса, МФО 328760, код ЄДРПОУ 00952114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стаф-1», 54001, м.Миколаїв, вул.Чигрина, 167, оф.311, 312 (р/р 260101509815 в ЦФ ПАТ «Кредобанк», МФО 325365, код ЄДРПОУ 37279059) 17400,0 грн. основного боргу, 2083,15 грн. збитків від інфляції та 584,51 грн. - 3% річних та 1208,2 грн. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Стаф-1», 54001, м.Миколаїв, вул.Чигрина, 167, оф.311, 312 (р/р 260101509815 в ЦФ ПАТ «Кредобанк», МФО 325365, код ЄДРПОУ 37279059) з Державного бюджету України (р/р 31218206783002 в ГУДКСУ в Миколаївській області, УДКСУ у м.Миколаєві, код платежу - 22030001, призначення платежу - судовий збір, код 03499980) сплачений по платіжному дорученню №90 від 15.05.2014 судовий збір у сумі 618,80 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.В.Мавродієва

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 28 липня 2014 року.