Постанова

від 24.07.2014 по справі 912/479/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2014 року Справа № 912/479/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач)

суддів: Тищик І.В., Білецької Л.М.

при секретарі судового засідання: Малик С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Торопцев Д.В., представник за довіреністю б/н від 04.04.14р.;

від відповідача: представник відповідача в судове засідання не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Т» на рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2014 р. по справі № 912/479/14 (суддя Болгар Н.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакорт», м. Дніпропретровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Т», м. Кіровоград

про стягнення 8373,89 грн., -

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2014 року рішенням господарського суду Кіровоградської області по справі № 912/479/14, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакорт» задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 7957,06 грн. суми боргу, 416,83 грн. пені та 1827,00 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за умовами договору.

Непогоджуючись з даним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт-Т», звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована прийняттям рішення по справі з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, в апеляційній скарзі, скаржник посилається на неповне та не всебічне встановлення обставин договірних правовідносин сторін, в тому числі щодо суми заборгованості відповідача, строків виконання зобов'язань та меж і розмірів відповідальності за їх невиконання, і як наслідок збільшення суми стягнення.

Також скаржник посилається на те, що позивачем не надано належних доказів виконання зобов'язань по договору щодо якості та кількості поставленої продукції, її отримання відповідачем.

Крім того, скаржник вважає, що господарським судом не з'ясовано обставин статусу позивача (він не являвся резидентом України) на момент відкриття провадження по справі, що виключає можливість задоволення позову.

Розпорядженням керівника апарату суду Нурулаєвої Г.Ю. від 03.07.2014 р. № 13/14 у зв'язку з перебуванням на лікарняному головуючої судді Верхогляд Т.А., відповідно до п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 912/479/14 за результатами якого, головуючим суддею (доповідачем) призначено Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2014 р. апеляційну скаргу прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В., а розгляд справи призначено на 24.07.2014 р.

24.07.2014 р. представник відповідача (скаржник) явку у судове засідання повноважного представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином (а. с. 125).

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2014 р. по справі № 912/479/14 залишити без змін.

24.07.2014 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Кіровоградської області не підлягає зміні або скасуванню з огляду на наступне.

27.06.13 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дакорт» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт-Т» (покупець) укладено договір № 000033 (далі - договір), за умовами якого (п. 1.1.) продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар, сплатити його вартість та своєчасно повертати тару у відповідності до умов договору.

Згідно п. 2.2. договору, вид, асортимент, ціна і загальна вартість товару визначається у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 4.1. договору, сторони визначили, що оплата за придбаний товар, який передається за цим договором, здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом оплати готівкою через касу продавця (з оформленням прибутково-касових документів), або перерахунком коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаному у розділі 9 договору протягом тридцяти п'яти календарних днів від дня отримання товару покупцем.

Як встановлено місцевим господарським судом покупець за договором не виконав належним чином зобов'язання по оплаті отриманого від постачальника товару по товарно-транспортних накладних: № ПДК-002226 від 10.07.13р. на суму 1009,25 грн., № ПДК-002227 від 10.07.13р. на суму 987,94 грн., № ПДК-002228 від 10.07.13р. на суму 478,15 грн., № ПДК-002229 від 10.07.13р. на суму 767,22 грн., № ПДК-002418 від 24.07.13р. на суму 623,45 грн., № ПДК-002424 від 24.07.13р. на суму 774,77 грн., № ПДК-002425 від 24.07.13 на суму 840,44 грн., № ПДК-002426 від 24.07.13р. на суму 401,80 грн., № ПДК-002427 від 24.07.13р. на суму 723,92 грн., № ПДК-002055 від 27.06.13р. на суму 847,42 грн., № ПДК-002056 від 27.06.13р. на суму 502,70 грн., всього на суму 7957,06 грн. (а. с. 11-19, 33-34)

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання за ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В акті звірки взаєморозрахунків за 2013 рік сторони відобразили періоди і суми поставок за відповідними накладними на загальну суму 7957,06 грн. Акт звірки підписаний відповідачем без зауважень (а. с. 10).

Позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку суму 7957,06 грн. за поставлений товар по товарно-транспортних накладних, який відповідачем у добровільному порядку не сплачений.

Укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Положенням ч. 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частин 1 і 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 7957,06 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (пенею, штрафом) - грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.2.1. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період нарахування пені від його вартості за кожен день прострочення платежу.

Оскільки, розрахунки за поставлений товар відповідачем не здійснювались, позивач нарахував останньому до сплати пеню у сумі 416,83 грн., розрахованої за період з 15.08.13р. по 15.01.14р.

На думку колегії суддів розрахунок позивачем суми пені є вірним, а тому рішення місцевого господарського суду в цій частині слід залишити без змін.

Посилання скаржника на неповне та не всебічне встановлення обставин договірних правовідносин сторін, в тому числі щодо суми заборгованості відповідача, строків виконання зобов'язань та меж і розмірів відповідальності за їх невиконання, і як наслідок збільшення суми стягнення, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на їх безпідставність та на вище зазначені обставини.

Також, колегією суддів відхиляються доводи апелянта про те, що позивачем не надано належних доказів виконання зобов'язань по договору щодо якості та кількості поставленої продукції, її отримання відповідачем, з огляду на наступне.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, відповідач за кожну поставлену позивачем партію товару, засвідчував своїм підписом приймання товару по кількості та якості.

Крім того, матеріали справи не містять та відповідачем не надано до суду жодного доказу, який би свідчив про те, що відповідачем робилися будь-які зауваження позивачу щодо невідповідності поставленого товару по кількості та якості.

Таким чином, колегія суддів вважає відсутніми підстави вважати, що поставлений позивачем відповідачу товар не відповідав якості та кількості.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника щодо відсутності у місцевого господарського суду підстав для задоволення позову з огляду на той факт, що позивач не являвся резидентом України (перебував на території окуповано Російською Федерацією Криму) на момент відкриття провадження по справі.

Згідно ст. 1 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Крім того, згідно наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за станом на 26.05.2014 р., місцезнаходження юридичної особи - ТОВ «Дакорт» (позивача) є: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Виборзька, будинок 33, квартира 3.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність у суду підстав для задоволення позову є безпідставними, доводи апелянта, викладені в апеляційних скарзі, не спростовують встановлених господарським судом обставин в справі, а тому не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Т» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2014 р. по справі № 912/479/14 без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 29.07.2014 р.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді І.В. Тищик

Л.М. Білецька