Постанова

від 22.07.2014 по справі 813/3217/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014 року № 813/3217/14

о 15 год., 13 хв. м. Львів Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Приватного підприємства «Промобуд», представник - Талалаєва О.Ю. до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, представник - Онисько З.М. про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення № 0000092201 від 16.04.2014 року

Приватне підприємство «Промобуд» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області у якому позивач просить визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000092201 від 16.04.2014 року.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він не погоджується із висновками відповідача викладеними у акті перевірки, оскільки під час перевірки позивачем надані відповідачу підтверджуючі документи, які свідчать про реалізацію товарів згідно умов укладених договорів поставки, а саме, видаткові, податкові накладні, які оформлені у відповідності до вимог п. 2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Придбаний контрагентами позивача товар оплачено на розрахунковий рахунок позивача, що також відображено в акті перевірки. Позивач відобразив у своєму бухгалтерському вказані операції, сплатив відповідні податкові зобов'язання з отриманого прибутку та відобразив у податковій звітності. Відтак, на думку позивача, з урахування первинної документації, яка є наявною у позивача, є безпідставними твердження ревізорів щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Викуп», ТОВ «Лідерком», ТОВ «БК «АРС», ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «Крафт ЛВ», а саме придбання останніми товарів та отримання прибутку позивачем від таких операцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові пояснення та письмові докази, просила суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що під час проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, до перевірки податковому органу не надано первинних документів, що підтверджують реальність виконання операцій із ТОВ «Викуп», ТОВ «Лідерком», ТОВ «БК «АРС», ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «Крафт ЛВ», якими опосередковувався рух товару, а саме, транспортних накладних, що підтверджують дату та місце фактичної реалізації товару, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання та складання товару. Відповідач також зазначає, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. На підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відтак, операції між позивачем та його контрагентами, на думку відповідача, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності. Про вказане свідчить відсутність у даних контрагентів - покупців необхідних умов для проведення відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних засобі та фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримав, надав додаткові пояснення та докази, просив суд в задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

03.04.2014 року ДПІ у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 25/2201/34306702.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в загальній сумі 3996013,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року - 478527,00 грн., 3 квартал 2011 року - 2603149,00 грн., 4 квартал 2011 року - 909185,00 грн., 1 квартал 2012 року - 5152,00 грн.

16.04.2014 року ДПІ у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000092201, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, глави 4 розділу ІІ, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 25/2201/34306702 від 03.04.2014 року, встановлено порушення п.п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем, усього 5994019,50 грн., в тому числі за основним платежем - 3996013,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1998006,50 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п. 135.2. ст. 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 цього ж Кодексу, інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій надано суду копії:

- договору № 1 від 01.07.2011 року на продаж продукції укладеного між ТОВ «Викуп» (як покупцем) та позивачем (як продавцем), згідно якого продавець зобов'язується поставити товар згідно попереднього замовлення покупця в асортименті та по цінах, вказаних в накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору;

- податкових накладних за серпень, вересень, жовтень 2011 року виданих позивачем контрагенту - ТОВ «Викуп» із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару, робіт (послуг);

- видаткових накладних за серпень, вересень, жовтень 2011 року виданих позивачем (як постачальником) його контрагенту - ТОВ «Викуп» (як покупцю);

- виписок банку з банківського рахунку позивача про рух коштів за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року;

- договору № 30/2011 від 01.09.2011 року на продаж продукції укладеного між ТОВ «ЛІДЕРКОМ» (як покупцем) та позивачем (як продавцем), згідно якого продавець зобов'язується поставити товар згідно попереднього замовлення покупця в асортименті та по цінах, вказаних в накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору;

- податкових накладних за вересень 2011 року виданих позивачем контрагенту - ТОВ «ЛІДЕРКОМ» із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару, робіт (послуг);

- видаткових накладних за вересень 2011 року виданих позивачем (як постачальником) його контрагенту - ТОВ «ЛІДЕРКОМ» (як покупцю);

- вантажно-митних декларацій №№ 034821, 03750, СМR; фактури № 138/2011;

- договору № 2 від 01.07.2011 року на продаж продукції укладеного між ТОВ «Будівельна компанія «АРС»» (як покупцем) та позивачем (як продавцем), згідно якого продавець зобов'язується поставити товар згідно попереднього замовлення покупця в асортименті та по цінах, вказаних в накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору;

- податкових накладних за серпень, вересень 2011 року виданих позивачем контрагенту - ТОВ «Будівельна компанія «АРС»» із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару, робіт (послуг);

- договору № 4/5 від 04.05.2011 року на продаж продукції укладеного між ТОВ «Крафт ЛВ» (як покупцем) та позивачем (як продавцем), згідно якого продавець зобов'язується поставити товар згідно попереднього замовлення покупця в асортименті та по цінах, вказаних в накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору;

- податкових накладних за травень, червень 2011 року виданих позивачем контрагенту - ТОВ «Крафт ЛВ» із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару, робіт (послуг);

- договорів поставки продукції № 25 від 30.06.2011 року, № 26/07 від 01.07.2011 року укладених між ТОВ «КВАНТ РЕСУРС» (як продавцем) та позивачем (як покупцем), згідно якого продавець зобов'язується поставити товар в асортименті та по цінах, вказаних в накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору;

- податкових накладних № 4 від 01.07.2011 року виданих позивачу його контрагентом - ТОВ «КВАНТ РЕСУРС» із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару, робіт (послуг); Видаткових накладних № РН-0000015 від 01.07.2014 року, № 0000007 від 07.07.2011 року; рахунку - фактури № СФ-7-15006 від 01.07.2011 року;

- податкових накладних за липень 2011 року виданих позивачем контрагенту - ТОВ «КВАНТ РЕСУРС» із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару, робіт (послуг);

- видаткових накладних за липень 2011 року виданих позивачем (як постачальником) його контрагенту - ТОВ «КВАНТ РЕСУРС» (як покупцю);

- договору № 20/05-11 від 20.05.2011 року на продаж продукції укладеного між ТОВ «Сталевий Дім» (як покупцем) та позивачем (як продавцем), згідно якого продавець зобов'язується поставити товар згідно попереднього замовлення покупця в асортименті та по цінах, вказаних в накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору;

- податкових накладних за травень, червень, липень, серпень 2011 року виданих позивачем контрагенту - ТОВ «Сталевий Дім» із зазначенням номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, обсягів поставки товару, загальної суми коштів, що підлягає оплаті, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару, робіт (послуг);

- видаткових накладних за травень, червень, липень, серпень 2011 року виданих позивачем (як постачальником) його контрагенту - ТОВ «Сталевий Дім» (як покупцю).

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Судом не враховуються висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 ПК України у зв'язку з тим, що у його контрагентів відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, внаслідок чого укладені угоди з позивачем містять ознаки нікчемності, оскільки фактичне проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість підтверджується наявними у справі первинними документами бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності визначення валових доходів за реалізовані контрагентам товари подано суду копії: податкових, видаткових накладних, виписок банку про рух коштів, рахунків - фактур.

Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про правомірність формування податкового обліку, а тому вказані документи складені під час фактичного здійснення вищевказаних господарських операцій.

Відповідачем, в свою чергу, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій у власній господарській діяльності.

Судом також не враховуються заперечення відповідачем позовних вимог актами перевірок контрагентів позивача, оскільки згідно з пунктом 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Вказані акти перевірок контрагентів позивача не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача, оскільки обставини зазначені у вказаних актах перевірок контрагентів позивача мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, а в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В матеріалах справи відсутні будь які належні та допустимі докази, які б підтверджували обставини встановлені у вищевказаних актах перевірок контрагентів позивача.

Судом не враховуються висновки податкового органу про ненадання до перевірки первинних документів, що підтверджують реальність виконання операцій із контрагентами, а також заперечення представником відповідача позовних вимог, оскільки, на думку суду, визнання факту відсутності первинних документів на час складання податкової звітності, при фактичній наявності таких документів на час складання податкової звітності, не може бути обґрунтованою підставою для висновку про заниження платником податків грошових зобов'язань. Внаслідок чого, висновки податкового органу про заниження податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, 3 квартал 2011 року, 4 квартал 2011 року, 1 квартал 2012 року є формальними. Ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим же Кодексом, у п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України визначено як самостійне порушення, що тягне за собою накладення штрафу на підставі п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, та не є самостійною правовою підставою збільшення позивачу суми грошових зобов'язань.

З тих же підстав судом не враховуються висновки податкового органу про віднесення доходів у податковій звітності позивача як безповоротної фінансової допомоги.

Судом також не враховуються подані представником відповідача в обґрунтування позовних вимог копії листа ДПС у Хмельницькій області № 14421/7/07-30/17, листа № 3773/13-01-09-20-14/17 від 24.03.2014 року, протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 26.07.2012 року, протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 07.05.2012 року, протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 26.07.2012 року, оскільки такі жодним чином не підтверджують правомірності висновків акту перевірки позивача та прийняття спірного податкового повідомлення - рішення. Належними та допустимими доказами підтвердження вини посадових осіб позивача чи його контрагентів є судові рішення які набрали законної сили. Таких представник відповідача не суду надав.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000092201 від 16.04.2014 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток, усього 5994019,50 грн., в тому числі за основним платежем - 3996013,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1998006,50 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п.п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135, ст. 102, ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000092201 від 16.04.2014 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Промобуд» (ЄДРПОУ 34306702, вул. Наукова, 12/161, м. Львів) 487,20 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 28.07.2014 року.

Суддя Гавдик З.В.